Міжнародні ринки грошей та капіталів

У процесі поглиблення міжнародного поділу праці та економічних зв’язків відбувається інтеграція національних ринків грошей та капіталів. Постійне прагнення грошового капіталу до самозростання виводить його за національні межі. В умовах повної конвертованості валют унаслідок переплетіння різних національних грошових ринків створюються міжнародні ринки грошей та капіталів, що підвищує мобільність грошового капіталу.

Участь національних ринків грошей та капіталів в операціях світового ринку визначається такими чинниками:

- наявністю в країні розвинутої кредитної систем та фондової біржі;

- місцем країни у світовій економічній системі господарства та її валютно-економічним станом;

- помірністю в країні податкового тиску;

- пільговим валютним законодавством, що відкриває іноземним позичальникам доступ на національний ринок грошей і капіталів та іноземним цінним паперам – до біржового котирування;

- вдалим географічним положенням;

- відносною стабільністю політичного режиму в країні;

Ці чинники обмежують коло національних ринків грошей та капіталів, які здатні виконувати міжнародні операції. Унаслідок конкуренції склалися світові фінансові центри – Нью-Йорк, Лондон, Цюрих, Люксембург, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур та ін., в яких економічні суб’єкти будь-яких країн можуть купити чи розмістити грошові кошти.

З інституційної точки зору міжнародний ринок капіталів та грошей - це сукупність кредитно-фінансових установ, через які здійснюється рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

До таких установ належать: приватні фірми, банки, насамперед ТНК та ТНБ, фондові біржі, державні та муніципальні органи, міжнародні та регіональні валютно-кредитні та фінансові організації, регіональні банки розвитку та ін.

Міжнародні ринки грошей розрізняються:

Класифікація міжнародних ринків грошей
за територіальною ознакою	за валютною ознакою
Це національні грошові ринки. Покупцями та продавцями на них є представники з інших країн. Здійснення операцій на них регулюється національним законодавством, а міжнародний характер їх виявляється в тому, що як мінімум одна зі сторін проводить операції в іноземній валюті. Але це не " чисті" міжнародні ринки. Вони є провідними національними грошовими ринками. Такі ринки можуть отримати міжнародне значення лише внаслідок адекватної політики центрального банку	Це " чисті" міжнародні грошові ринки, де попит на грошові кредити для внутрішньонаціональних заходів задовольняється за допомогою іноземної валюти - доларів США, фунтів стерлінгів, німецької марки, швейцарського франка та ін. На їх основі створилися самостійні грошові ринки.

Найбільшим міжнародним ринком грошей та ринком капіталів є євроринок, або євродоларовий, євровалютний ринок. Термін " євроринок" застосовується також і до аналогічних ринків інших регіонів. Мінімальна сума ділової операції - 1 млн. дол.

Євровалюта - це депозит, що перебуває в банку за межами країни-емітента валюти. Понад 90% євродоларових депозитів є строковими вкладами, причому більше половини з них - сертифікати депозитів зі строками тридцять днів або більше.

Загальна сума непогашених євродоларів перевищує 2 трлн дол., що робить ринок євродоларів одним з найважливіших фінансових ринків у світовій економіці.

Головним центром ринку євродоларів є Лондон. Євродолари також можуть вкладатися поза межами Європи, особливо в місцях, які надають цим депозитам статусу офшорних.

Офшорні банківські центри поділяються на:

- «паперові», які зберігають документацію, банківські операції вони виконують у незначних розмірах або не проводять взагалі;

- функціональні, які здійснюють депозитні операції та надають кредити.

Обидва типи центрів допомагають переміщувати кошти з потужних міжнародних фінансових центрів кінцевим позичальникам. Банки використовують «паперові» центри для того, щоб мінімізувати податки та виключити регулювання своєї діяльності.

Євроринки не підпорядковані національним правилам, зокрема щодо резервних вимог та ін., тому банки можуть працювати на них більш ефективно та з меншими витратами. Унаслідок конкуренції на цих ринках з'являється взаємозв'язок між процентними ставками на євроринках та на внутрішніх грошових ринках.

Серцевиною ринку єврокапіталів є європозики, які надаються через випуск єврооблігацій, тобто облігацій у євровалюті. Основна валюта єврооблігацій - долар США.

Єврооблігаційна позика характеризується такими особливостями:

- розміщується одночасно на ринках ряду країн на відміну від традиційних іноземних облігаційних позик, які випускалися на одному ринку країни-кредитора;

- валюта європозики, як правило, є іноземною для кредиторів та позичальників (наприклад, позика у доларах США розміщується в Японії, Німеччині та ін.);

- емісія єврооблігацій не підпадає під національні правила проведення операцій з цінними паперами країни, валюта якої є валютою позики, тощо.

Емісія єврооблігацій здійснюється консорціумом (синдикатом) банків, в яких беруть від двох до 30-40 кредитних інституцій різних країн.

Міжнародні консорціуми (синдикати) банків – це угоди між банками з метою спільного проведення великих міжнародних операцій та розподілу ризику серед учасників відповідно до їх частки в угоді. Консорціум включає банк-лід-менеджер, який формує групу банків – гарантів (коменеджерів), або банків, які безпосередньо продають облігації. Банк-менеджер зобов’язується надати 10-20% євро кредиту, а інші учасники – не менше, ніж 1 млн. дол. Частка кредитів банківських консорціумів постійно зростає.

Вартість кредиту на світовому ринку грошей та капіталів включає змінну частину ЛІБОР (LIBOR – London Inter-Bank Offered Rate – процентна ставка, за якою найбільші лондонські банки пропонують один одному євродоларові кредити) та постійну - " спред", тобто премію за банківські послуги (маржу). Маржа коливається від 0, 75 до 3% та залежить від співвідношення попиту на кредит та його пропозицію, терміну позики, кредитоспроможності клієнта, кредитного ризику. Незважаючи на відносну самостійність ставок євроринку, зберігається їх функціональна залежність від ставок національних ринків. Разом з цим існує і зворотний зв'язок.

Питання для самоконтролю:

1. Чим поняття «валюта» відрізняється від поняття «гроші»?

2. Чи правомірно валюту ототожнювати з грошима у функції світових грошей? Обґрунтуйте свою відповідь.

3. Які види валют Ви можете назвати? За яким критерієм визначено кожний з видів валют, названий Вами?

4. Поясніть поняття «валютні відносини» і назвіть їх учасників (суб’єк­тів). Чи обмежуються валютні відносини тільки зовнішньоекономічними відносинами?

5. Що таке конвертованість валюти, які види конвертованості валюти Ви знаєте?

6. Яке економічне значення має вільна конвертованість валюти? У чому вона проявляється?

7. Чи потрібні якісь економічні передумови для вільної конвертованості валюти чи для її введення достатньо прийняти відповідний законодавчий акт?

8. Що таке валютний курс, які види валютних курсів Ви знаєте?

9. Що таке паритет купівельних спроможностей валют і чи має він зв’язок з курсом?

10. Які чинники впливають на величину валютного курсу та викликають його коливання?

11. Які види курсової політики Ви знаєте? До яких наслідків приводить кожний із напрямів курсової політики?

12. Що таке валютний ринок, які види валютних ринків Ви знаєте? У чому полягають переваги децентралізованого валютного ринку перед централізованим?

13. Назвіть усі функції валютних ринків та види операцій, що виконуються на них.

14. Чи всі поточні операції є операціями спот?

15. У чому полягає специфіка поточних і строкових операцій, у чому переваги і недоліки кожного з цих видів операцій?

16. У чому полягає сутність операцій «форвард», «ф’ючерс», «валютний своп», опціон?

17. Що таке «валютна система», «валютна політика», «валютне регулювання»?

18. Назвіть органи валютної політики і валютного регулювання в Україні.

19. Назвіть основні інструменти валютної політики. Чому серед них є інструменти грошово-кредитної політики?

20. Що таке валютні обмеження і коли вони широко застосовуються?

21. Що таке платіжний баланс? Які статті платіжного балансу автоматично не урівноважуються? За рахунок яких джерел здійснюється балансування платіжного балансу?

22. Що таке золотовалютні резерви, яке їх економічне призначення та склад?

23. Як здійснюється використання золотовалютних резервів для підтримання платоспроможності резидентів України на світовому ринку та для впливу на внутрішню вартість національних грошей?

24. У чому полягає специфіка золота як резервного активу? Які воно містить у собі ризики?

25. Що таке Ямайська валютна система? Поясніть механізм її функціонування.

26. Що таке СДР? На яких основах вона функціонує?

27. Для чого створений Європейський центральний банк?

28. Що таке євро? Які цілі введення в оборот євро?

29. Визначте поняття та основні елементи світової та міжнародної валютних систем.

30. Чим відрізняються Бреттон-Вудська та Ямайська валютні системи?

31. Які причини розпаду Бреттон-Вудської валютної системи?

32. Які перспективи Європейського валютного (монетарного) союзу?

33. Визначте поняття та економічну сутність валютного курсу.

34. Як визначався валютний курс за умов золотого стандарту?

35. Які ви знаєте сучасні типи режимів валютних курсів?

36. Як визначається паритет купівельної спроможності валют?

37. Що включає паритет купівельної спроможності валют за співвідношенням ефективних витрат виробництва?

38. Якими методами здійснюється регулювання валютних курсів?

39. У чому різниця між поняттями «міжнародний ринок грошей» та «міжнародний ринок капіталів»?

40. Що означають поняття «євроринок», «євровалюта», «євродолари»?

41. Що таке міжнародний ринок грошей? Які його основні інструменти?

42. Що таке міжнародний ринок капіталів? Які його основні інструменти?

Література:

1. Гроші та кредит: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп./ М.І.Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І.Савлука. – К.: КНЕУ, 2006. – 744 с. - [розділ 6, стор. 232 - 310].

2. Семко Т.В., Руденко М.В. Гроші та кредит у схемах і таблицях: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 158с. - [тема 7, стор. 72 - 90].

3. Гроші, банки та кредит: у схемах та коментаріях: Навчальний посібник / За ред. Б.Л. Луціва. – 2-ге видання, перероб. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - 225 с. - [тема 8, стор. 192 - 220].

4. Гальчинський А.С. Теорія грошей: Навч. посібник. – К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. – 411с. - [тема 12, 13, стор. 333 - 384].

5. Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківський справі: Навчальний посібник. – К.: Алеута, 2004. – 478с. - [розділ 7, стор. 259 - 277].

6. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник. – Вид. 2-ге, змін. й доп. – Тернопіль: Карт-бланш, 2005. – 528с. - [тема 13, 14, 15, стор. 443 - 504].

7. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник: Вид. 2-ге, перероб. та доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 432 с. - [розділ 6, стор. 196 - 234].