Представлення

Мене звуть Людмила Сергіївна і сьогодні урок «Я і Україна» проведу у вас я.

3. Перевірка готовності до уроку

- Діти, подивіться на парти чи все необхідне ви підготували до уроку, а саме: підручник, олівець, ручка, друкований зошит.

II. Актуалізація опорних знань

1. Фронтальне опитування

- Яку тему уроку ви вчили на минулому уроці?

- Які зміни на весні відбуваються у житті тварин?

- Що раніше відбувається в природі: з’являються комахи чи зацвітають рослини? Чому?

- Які птахи повертаються з витію першими?

- Останніми?

- Які клопоти у звірів на весні?

III. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і мети уроку.

1. Розв’язування загадки

Де вона проходить –

Там водиця сходить,

Квіти розцвітають,

Солов’ї співають.

(Весна)

- Діти, а що ви дізналися про цю пору року з попередніх уроків?

- Чому вся жива природа так радіє приходу весни?

- Чи радіють її приходу люди?

- Чи подобається вам весна? Чим саме?

- Діти, згадайте які свята за народним календарем святкуються навесні?

2. Оголошення теми і мети уроку.

Отже, сьогодні наш урок буде присвячено весняним святам. Ми згадаємо, які свята святкуються навесні, а може хтось дізнається для себе щось нове.

IV. Первинне сприйняття й усвідомлення нового матеріалу.

1. Розповідь учителя з елементами бесіди.

а) розповідь про свято 40 святих

Весна – пора пробудження землі від глибокого зимового сну. Навесні оживає природа, радіє лагідному сонячному теплу.

Весну, за уявленням наших предків, приносили птахи. На Сорок святих, або Сорок мучеників (22 березня), у давнину кожна господиня мала пекти пироги, пампушки чи інше печиво.

В різних регіонах України його іменували по-різному, але здебільшого це були назви птахів — «сороки», «жайворонки», «буслики», «птички», «пташки».

Вірили, що саме на Сорок святих з вирію повертаються пернаті — 40 різних порід. Вважали, що цього дня сорока бере сорок різочок чи галузок і мостить собі з них гніздо. Казали: «Нині сорока — іменинниця». Тому калачики чи бублики, пампушки чи кренделі виробляли у формі пташечок із дзьобиками та крильцями, гребінчиками та хвостиками, а часом «садили» їх на бублик, наче на гніздечко. Очі робили з калинових ягід або родзинок. Хто заможніший, обливав печиво медом чи цукровою поливою. Часто пташечок нанизували на невеличкі різочки, лозинки чи очеретинки і так запікали. Потім роздавали діткам. Малюки бігали по селу, тримаючи в руках нанизані на палички «жайворонки» й «сороки», танцювали й закликали весну:

Ой чом ти, буслю,
Не вилітаєш,
Чом дітям весни
Не даєш?

У деяких селах і заразом можна побачити цей чудовий обряд зустрічі весни.

- Кому з вас вже довелося чути про цей обряд?

- Чиї бабусі і зараз печуть чудове печиво у вигляді птахів?

- Про які ще весняні ігри та забави ви чули? Хто вам про них розповідав?

- Як сьогодні у нашій місцевості готуються до приходу весни?

б) розповідь про Благовіщення

Діти, а зараз відгадайте анаграму і дізнаємось, про яке свято ми будемо говорити далі.

Щ о н л е а я н б г в і

8 5 10 2 9 3 12 11 1 4 6 7

За народними віруваннями на Благовіщення Бог “благословляє всі рослини”, а тому вважалося великим гріхом виконувати будь-яку важливу роботу. На Благовіщеня закінчується період, коли не можна було “рушити землі” – “ні копати, ні кілля забивати, бо вона відпочиває і їй болітиме”. Українські селяни і дотепер дотримуються давнього звичаю – до Благовіщення не тільки не копають городів, але й не зводять тинів.

Кажуть, що у цей день звичайно виконують традиційний обряд - випускають на волю птахів, які символізують святий дух. Птахи завжди були улюбленцями наших предків. З настанням весни, коли день перемагав ніч і в народі відзначався Великий день, дівчата починали співати веснянки, закликати весну та зустрічати з вирію птахів.

- Що робить Бог на Благовіщення?

- Чого не можна робити в цей день?

- Що люди роблять в цей день?

в) розповідь про свято Вербна неділя

Неділя за тиждень перед Великоднем називається " Вербною", " шутковою" або " квітною", а тиждень перед цією неділею - " вербним".
У Вербний тиждень, за народним віруванням, не можна сіяти конопель і городини, бо " буде ликовате, як верба". Не сіяли колись і буряків, бо " будуть гіркі".

За християнським вченням у цей час Спаситель Христос у в’їжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх змінили вербовими гілками. Це дерево здавен вельми шановане серед нашого народу, тому що воно перше сповідає про прихід весни і має цілющі властивості.

У Вербну неділю святять вербу. Зранку на Богослуження сходяться всі - старі й малі, - бо " гріх не піти до церкви, як святять вербу". Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти - одне поперед одного - стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути ії по кілька " котиків" - " щоб горло не боліло".

Свячена верба користується великою пошаною серед нашого народу. " Гріх ногами топтати свячену вербу", а тому навіть найдрібніше гілля, якщо воно залишилося після освячення, палили на вогні, щоб, боронь Боже, під ноги не потрапило.

- Яке свято приходить до нас за тиждень до Великодня?

- А як ще називають Вербну неділю?

- Чому в Україні освячують вербові гілочки?

- Що не можна робити з вербою?

- Розкажіть, як проходить їх освячення у нашій місцевості.

г) розповідь про свято – Великдень