Подвоєння та подовження приголосних

§ 20.Подвоєння та подовження приголосних

Подвоєння приголосних при збігу їх1. Подвоєння приголосних маємо при збігу однакових приголосних:

а)Префікса й кореня: ввіч, вві́ чливий, відда́ ти, ві́ дділ, завви́ шки, зза́ ду, обби́ ти, роззбро́ їти, роззя́ ва.

Примітка. Не подвоюються приголосні в таких словах, як ото́ й, оту́ т, ота́ к, ота́ м, отепе́ р, ото́ ді, а також оце́ й тощо;

б)Кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкома́ т (військовий комісаріат), страйкко́ м (страйковий комітет), юнна́ т (юний натураліст);

в)Кореня або основи на - н - (- нь -) і суфіксів - н(ий) [- н(і)й ], - ник, - ниц(я): вина́ — безви́ нний, день — де́ нний, зако́ н — зако́ нний, кінь — кі́ нний, причи́ на — причи́ нний, осінь — осі́ нній, ра́ нок — ра́ нній; башта́ нник, годи́ нник, письме́ нник; віко́ нниця, Ві́ нниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом - ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безви́ нний — безви́ нність — безви́ нно, зако́ нний — зако́ нність — зако́ нно, тума́ нний — тума́ нність — тума́ нно;

г)Основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся: ви́ нісся, па́ сся, розрі́ сся, тря́ сся.

-ЕНН(ИЙ), -АНН(ИЙ)2. Буквосполучення - нн- пишеться:

а)У збільшувально-підсилювальному суфіксі - енн(ий): здорове́ нний, силе́ нний, числе́ нний.

б)У прикметниках на - енн(ий), - анн(ий) [- янн(ий) ] зі значенням можливості або неможливості дії: здійсне́ нний, невблага́ нний, недозволе́ нний, недоторка́ нний, незрівня́ нний, нечисле́ нний, непримире́ нний, несказа́ нний, нескінче́ нний та в прикметнику стара́ нний з відтінком підсилення.

в)У прикметниках на - енн(ий) старослов’янського походження: благослове́ нний, блаже́ нний, огне́ нний, свяще́ нний.

Буквосполучення - нн - зберігається й в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: здійсне́ нність, стара́ нність, стара́ нно, числе́ нність, числе́ нно тощо.

Примітка. Н не подвоюється в дієприкметниках: ви́ вершений, ви́ хований, зро́ блений, індустріалізо́ ваний, поо́ раний, ска́ заний, спе́ чений, як і в прикметниках на -ений з відповідних дієприкметників (з іншим наголосом): варе́ ний (пор. ва́ рений), пече́ ний (пор. пе́ чений) та ін., а також у прикметнику довгожда́ ний.

Треба розрізняти такі слова, як здійсне́ нний (який може здійснюватися — прикметник) і зді́ йснений (який здійснився — дієприкметник), нездола́ нний (непереможний) і нездо́ ланий (якого не подолали), незліче́ нний (представлений у дуже великій кількості) і незлі́ чений (не порахований) та ін.

3. Подвоюються приголосні в словах: бовва́ н, Га́ нна, лляни́ й, овва́, сса́ ти, а також у похідних: боввані́ ти, Га́ ннин, ви́ ссати, ссавці́ та ін.

Подовження приголосних перед Я, Ю, Є, І4. Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного:

а)Перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): знаря́ ддя, знаря́ ддю, на знаря́ дді та ін.; життя́, життю́, у житті́; моту́ ззя, у моту́ ззі; коло́ сся, коло́ ссю, у коло́ ссі; гілля́, гіллю́, на гіллі́; знання́, знанню́, у знанні́; збі́ жжя, збі́ жжю, у збі́ жжі; сторі́ ччя, сторі́ ччю, у сторі́ ччі; підда́ шшя, підда́ шшю, на підда́ шші; а також у похідних словах: гілля́ — гілля́ стий, гілля́ чка; життя́ — життє́ вий (і життьови́ й), життє́ пис та ін. Але: знань, знаря́ дь, підда́ ш, сторі́ ч, угі́ дь.

Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на - ів, подовження зберігається: відкриття́ — відкритті́ в, почуття́ — почутті́ в.

б)Перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини із закінченням - ей): суддя́, судді́, суддю́, су́ ддів і т. ін.; стаття́, статті́, статте́ ю (але в родовому множини — стате́ й); рілля́, ріллі́, ріллю́, рілле́ ю; Ілля́, Іллі́, Іллю́, Ілле́ ю та ін.

в)Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІII відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: мо́ лодь —мо́ лоддю, мить — ми́ ттю, мазь — ма́ ззю, вісь — ві́ ссю, міць — мі́ ццю, сіль — сі́ ллю, тінь — ті́ нню, по́ дорож — по́ дорожжю, ніч — ні́ ччю, ро́ зкіш — ро́ зкішшю.

Але: мо́ лодість — мо́ лодістю, по́ вість — по́ вістю, кров — кро́ в’ю, ма́ тір — ма́ тір’ю, при́ горщ — при́ горщю. В називному відмінку однини вони закінчуються на два приголосних (у тому числі шч — на письмі щ), губний або р.

г)Перед я, ю в прислівниках типу зра́ ння, навмання́, спросо́ ння; попідвіко́ нню, попідти́ нню;

д)перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова ли́ ти (ли́ тися): ллю, ллєш, ллємо́, ллєте́, ллють, ллє́ ться, ллю́ ться, а також у похідних: ви́ ллю, наллю́ та ін.

Примітка. Приголосні не подовжуються в словах: кутя́, попадя́, свиня́, у формах числівника тре́ тя, тре́ тє та ін.

За матеріалами https://pravopys.net