Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Етапи становлення деревного розсадництва 1 страница
|
|
| Етап становлення розсадництва | Метод розселення деревних рослин та його ознаки | Переваги | Недоліки |
| Пряме використання насіння для розселення деревних і трав’янистих рослин | Розселення шляхом прямого висіву насіння на засаджувану площу (лісокультурну, присадибну, паркову, тощо) | - | 1. Значна витрата насіння. 2. Низька ефективність його використання за призначенням. |
| Використання самосіву (сіянців-дичок) з коренями в грудочці землі | Розселення сіянцями-дичками з під намету насаджень та материнських дерев і засаджування ними нових площ | 1. Можливість заліснення площ з весни до осені. 2. Більш ефективне викорис- тання садивного матеріалу (СМ). 3. Скорочення термінів досягнення мети садіння | 1. Розкиданість місць заготівлі садивного матеріалу (СМ). 2. Трудомісткість методу (викопування, транспортування, садіння). |
| Використання вирощених в розсадниках сіянців і саджанців | Розселення деревних рослин садивним матеріалом (сіянцями, саджанцями), вирощеними на спеціальних площах (розсадниках) | 1. Менша вартість СМ 2. Вища якість СМ. 3. Значно менша трудо-місткість робіт. | Менша адапто-ваність СМ при використанні їх на площах з грунтово – кліматичними умовами неадекватними розсаднику |
Сучасний стан виробництва декоративного садивного матеріалу та забезпечення ним потреб озеленення в Україні, в значній мірі, визначається новітньою історією квітково-декоративного розсадництва, яка охоплює період з моменту отримання нею незалежності і до сьогоднішнього дня. Ця історія має свої корені, свої характерні особливості та властиві тільки їй риси, а знання її допомагає правильно оцінити сучасні тенденції і з більшою вірогідністю прогнозувати майбутнє вітчизняного розсадництва.
Принагідно згадати, що наприкінці 80-х на початку 90-х років минулого століття основними виробниками садивного матеріалу квітково - декоративних рослин для потреб озеленення і садово-паркового будівництва України були так звані міські розсадники зеленбудів великих міст, які були підпорядковані Міністерству житлово-комунального господарства. Більшість їх була створена в 50-ті – 60-ті роки у великих містах сходу і півдня України: Запоріжжі, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Миколаєві, Одесі та ін. Загальна площа їх перевищувала 5тис. га, близько половини якої була зайнята декоративними культурами. Площа окремих розсадників сягала понад 450га. Значні обсяги садивного матеріалу для потреб озеленення вирощували постійні розсадники підприємств Міністерства лісового господарства України, ботанічних садів, дендропарків та інших відомств. Загалом функціонувало понад 200 розсадників, які продукували садивний матеріал деревних рослин для озеленення. Приведені дані дозволяють порівняти, в певній мірі, кількісну характеристику розсадників того часу і сьогодення.
Характерними рисами розсадництва того періоду були:
· розгалуженість мережі державних розсадників, яка охоплювала усі, без винятку, регіони країни;
· сувора вертикальна підпорядкованість підприємств (розсадників);
· плановість ведення господарства;
· орієнтація на відносно достатнє бюджетне фінансування діяльності розсадників.
До цієї характеристики необхідно додати відносно бідний асортимент вирощуваних деревних порід і, як правило, одноманітний вид (сортимент) вирощуваного садивного матеріалу, головним чином, саджанці (насіннєві і живцеві) з відкритою кореневою системою.
Щодо новітньої історії, яка, в значній мірі, визначає сучасний стан розсадництва необхідно відзначити наступне. Суспільно-економічні зміни, які відбулися після проголошення незалежності України, перехід від планового господарювання до переважання ринкових відносин, спад виробництва майже всіх без винятку галузей народного господарства, обмежене фінансування робіт з державного бюджету, в т.ч. і робіт з озеленення, призвели до зменшення потреби у садивному матеріалі і аж ніяк не сприяли розвитку декоративного розсадництва, яке сформувалось на інших засадах, а навпаки, обумовили суттєве зменшення обсягів його виробництва, послаблення матеріально-технічної бази розсадників, їх переорієнтації та втрати значної армії кваліфікованих фахівців.
В той же час слід згадати, що і в цей непростий для розсадництва період в його історії мали місце і світлі сторінки. Зокрема, на початку і в середині 90-х років минулого століття окремі розсадники Міністерства лісового господарства України та інших відомств частку своєї продукції експортували в Італію, Францію, Німеччину та ряд інших країн, що дозволяло їм не тільки підтримувати задовільний стан свого виробництва, а і запозичити передовий зарубіжний досвід.
Відносно різке зростання потреби у садивному матеріалі квітково-декоративних рослин з середини 90-х років, яке було обумовлене збільшенням обсягів робіт з озеленення в Києві, його околицях та інших великих містах країни, а також переорієнтація розсадництва на європейські вимоги до якості садивного матеріалу, його асортименту, застали зненацька більшість діючих на той час розсадників і призвело, з одного боку, до формування нового бізнесового напрямку, пов’язаного з імпортуванням квітково-декоративної продукції з Голландії, Німеччини, Польщі та інших країн заходу, а з іншого - до появи перших приватних підприємств, ініціаторами створення яких були, як правило, не прямі фахівці, а енергійні, ділові, переважно молоді громадяни, які швидше інших оцінили високу рентабельність і перспективність цього виду діяльності та зуміли побачити сприятливі умови для запровадження власного бізнесу.
Імпорт квітково-декоративної продукції особливо бурхливо розвивався упродовж 1993-2005рр. Обсяг імпортованої продукції подвоювався майже кожен рік, сягнувши за даними Держкомстату та митної служби у 2002р. понад 15 млн. доларів. За цей період значно збільшилась кількість країн імпортерів та фірм, задіяних у цьому бізнесі. Цей напрямок діяльності мав як позитивні, так і негативні сторони. До позитивних сторін цього напрямку діяльності, окрім забезпечення потреб садово – паркового будівництва у садивному матеріалі, належать:
· розширення асортименту порід за рахунок імпортованої продукції та
· ввезення нових для держави видів садивного матеріалу і сучасних технологій його вирощування.
До негативних наслідків імпорту квітково – декоративної продукції необхідно віднести:
· непоодиноке імпортування садивного матеріалу рослин не районованих до більш жорстких, у порівнянні з західноєвропейськими, кліматичних умов України, використання яких призводило до їх відпаду та втрати ними декоративності;
· певне стримування розвитку власного виробництва сучасних видів садивного матеріалу внаслідок значних обсягів імпорту.
Постійно зростаюча потреба у саджанцях, розсаді та квітах і висока рентабельність розсадництва, обумовили не тільки появу нових підприємств – виробників квітково-декоративної продукції, а і сприяли відродженню вирощування садивного матеріалу декоративних рослин на діючих розсадниках. Особливо характерною ця тенденція була для розсадників Держкомлісгоспу України та деяких інших відомств.
Характерними рисами сучасного вітчизняного квітково-декоративного розсадництва є:
· значне розширення асортименту вирощуваних порід і видів продукції;
· активне опанування сучасних технологій вирощування нових видів садивного матеріалу;
· певна стихійність формування окремих елементів розсадництва внаслідок розрізненості виробників, відсутності консолідуючого центру та науково - обґрунтованої концепції його розвитку;
· не завжди достатня увага і допомога виробникам квітково – декоративної продукції з боку держави тощо.
До здобутків і досягнень сучасного декоративного розсадництва можна віднести:
· формування мережі виробників продукції декоративного розсадництва і, внаслідок цього, відносне зменшення темпів росту імпорту в останні 2-3 роки;
· суттєве вдосконалення існуючих і запровадження європейських, сучасних технологій розмноження та виробництва нових видів садивного матеріалу деревних рослин (із закритою кореневою системою, рослин-регенерантів);
· появу потужних, орієнтованих на промислові методи розмноження і вирощування садивного матеріалу виробників (в Києві, Донецьку та інших містах);
· відродження на новому якісному рівні декоративного розсадництва в державних розсадниках різних відомств;
· запровадження нових виробництв орієнтованих на випуск супутніх і допоміжних товарів розсадництва (субстрату, добрив, контейнерів, знарядь, машин тощо);
· прийняття Законів України «Про насіння і садивний матеріал» і «Про охорону прав на сорти рослин», від реалізації яких, в значній мірі, залежатиме цивілізований розвиток розсадництва та його перспектива.
До однієї з головних проблем, яка гальмує розвиток розсадництва квітково-декоративних рослин в сучасних умовах необхідно віднести розрізненість виробників садивного матеріалу, яка не тільки ускладнює між ними обмін передовим досвідом, а і не дозволяє, в достатній мірі, лобіювати інтереси підприємців і захищати їх права перед центральними органами законодавчої та виконавчої влади і більш повно забезпечувати нагальні потреби виробництва декоративного садивного матеріалу з боку держави.
Розв’язанню цієї проблеми, на нашу думку, сприяло б створення Всеукраїнського фахового громадського об’єднання виробників та імпортерів квітково-декоративної продукції. Створення такої спілки є надзвичайно актуальним не тільки для фахівців і керівників таких підприємств незалежно від форми їх власності, а і в цілому для України як держави.
До проблем сучасного квітково-декоративного розсадництва необхідно віднести і недостатнє фахове науково-методичне та кадрове забезпечення досить складного і специфічного виробництва, внаслідок чого слабо враховуються грунтово-кліматичні особливості України, що призводить у окремих випадках до «сліпого» копіювання зарубіжного досвіду і не сприяє максимально можливому використанню місцевих резервів та специфічних умов. Певні зрушення у цьому напрямку вже є. Держжитлокомунгоспом України ініційовано проведення низки досліджень з метою розробки ряду підзаконних актів та регламентуючих матеріалів, які стосуються виробництва садивного матеріалу і насіння. Зокрема, упродовж найближчих років під патронатом Української державної квітково-декоративної насіннєвої інспекції науковими установами буде розроблено нормативний документ – «Система зонального насінництва і розсадництва квітково-декоративних рослин» та ряд інших.
Для покращення кадрового забезпечення декоративного розсадництва фахівцями відповідного рівня, вкрай актуальним є відкриття в рамках напрямку «Лісове і садово-паркове господарство» нових спеціалізації та магістерських програм з проблем новітніх технологій виробництва сучасних видів садивного матеріалу квітково-декоративних рослин.
До сьогоденних проблем розсадництва також належать:
· відсутність дієвого моніторингу виробництва тих, чи інших видів садивного матеріалу і сучасних тенденцій змін ринку продукції розсадництва;
· відсутність вітчизняних, гармонізованих до світових класифікацій садивного матеріалу, галузевих стандартів, атестаційних вимог до об’єктів і суб’єктів декоративного розсадництва;
· необхідність розвитку цивілізованого ринку продукції розсадництва в країні та пошуку шляхів виходу на ринки інших країн.
До проблем становлення новітнього квітково-декоративного розсадництва в Україні необхідно віднести і відсутність в країні дорадчо-консалтингових та проектних установ, які могли б надавати виробникам садивного матеріалу необхідні консультаційні послуги та розробляти науково - обґрунтовуванні проекти організаційно – господарських планів декоративних розсадників, маркетингу їх продукції та спеціального менеджменту. Такі установи безумовно сприяли б підвищенню рентабельності виробництва і вберегли б окремих підприємців від помилок під час прийняття фахових рішень з тих чи інших проблем. У цьому переліку окремо необхідно виділити сучасні проблеми, пов’язані з виробництвом садивного матеріалу із закритою кореневою системою, основними з яких є:
· пошук сучасних, екологічно чистих, придатних для багаторазового використання ємностей для контейнерування рослин;
· покращення якості та спеціалізація субстрату для контейнерної культури окремих видів та етапів виробництва;
· розробка нових способів і методів оптимізації рівня мінерального живлення рослин в контейнерній культурі;
· покращення якості води та розробка нових, більш раціональних способів зрошення контейнерної культури.
Особливої гостроти набувають проблеми обумовлені реалізацією положень вищезазначених Законів України «Про насіння і садивний матеріал» і «Про охорону прав на сорти рослин». Це і підготовка підзаконних актів, необхідних нормативно-регламентуючих матеріалів, які були би державницькими по суті і максимально враховували б інтереси усіх виробників і користувачів продукції розсадництва різних форм власності.
В майбутньому, з врахуванням існуючих тенденцій виробництва і ринку продукції розсадництва в країні, необхідно бути готовими до проблем, що виникають внаслідок загострення конкуренції, як між вітчизняними виробниками, так і пов’язаних з конкуренцію із зарубіжними фірмами. В зв’язку з цим, з великою вірогідністю, можна прогнозувати спеціалізацію розсадників вже в недалекій перспективі. З досвіду зарубіжних країн слід очікувати появу розсадників з таких спеціалізацій:
· розсадники з вирощування садивного матеріалу окремих порід (бузку, троянд, рододендронів, інших видів) з широкою палітрою сортів і форм рослин;
· розсадники з акцентом на окремі види діяльності: розмноження і виробництва маломірного садивного матеріалу, вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою, підприємства з вирощування і формування великомірних дерев, живоплотів, окремих форм дерев і чагарників тощо;
· експертно – селекційних;
· інтернет – розсадників і ряду інших.
Не можна оминути і проблеми, які пов’язані з атестацією виробників продукції розсадників і використанням сортів рослин окремими виробниками, розв’язання яких повинно сприяти формуванню цивілізованих відносин між державою і суб’єктами розсадництва. У зв’язку з останнім, знову таки із досвіду зарубіжних країн, не важко передбачити перспективу активізації робіт з розширення асортименту вирощуваних порід, особливо за рахунок власної селекції, з наступним внесенням їх в державний реєстр і отриманням права на їх розмноження та використання.
Вкрай важливим для успішного розвитку вітчизняного квітково-декоративного розсадництва є пошук і розробка власних шляхів його становлення та вдосконалення, які б максимально враховували грунтово – кліматичні особливості України, її забезпеченість природними та енергетичними ресурсами, національні історичні традиції, духовні цінності та менталітет українського народу.
1.2. Призначення розсадників та види садивного матеріалу
Основним садивним матеріалом для закладання садів, парків, скверів, озеленення населених місць і садиб є саджанці декоративних дерев і чагарників. Задоволення потреб зеленого будівництв садивним матеріалом деревних рослин і є головною метою діяльності декоративних розсадників. Одночасно з цим необхідно зазначити, що окрім них декоративні саджанці вирощуються розсадниками, які виробляють садивний матеріал для інших цілей: лісокультурних, лісомеліоративних, створення плодових садів. В залежності від цільового призначення розсадники поділяють на:
· лісові та лісомеліоративні;
· плодові (плодово-ягідні);
· декоративні (деревно-чагарникові).
В лісових і лісомеліоративних розсадниках продукують, головним чином, маломірний садивний матеріал – сіянці, які за час їх вирощування не пересаджують з місця на місце (не перешколюють), а реалізують одно-дворічними, інколи трьохрічними для лісорозведення і штучного лісовідновлення - створення лісових культур. В продукції таких розсадників переважають сіянці дерев, а сіянці чагарників займають незначну питому вагу. Асортимент їх, у порівнянні з декоративними, більш обмежений. В таких розсадниках переважають сіянці головних лісоутворювальних і супутніх деревних порід, які нерідко можуть використовуватись для створення лісопарків в зелених зонах міста. Нерідко в структурі сучасних лісових і лісомеліоративних розсадників мають місце деревна і плодова шкілки, а вирощувані в них саджанці відповідають вимогам, які пред’являються до великомірного садивного матеріалу і нарівні з саджанцями декоративних розсадників використовуються для озеленювальних робіт.
В плодових розсадниках вирощують 1 – 3 річні щеплені (сортові) саджанці плодових дерев і ягідні чагарники для створення нових, ремонту та реконструкції існуючих плодових садів і ягідних плантацій. Значне використання, такі саджанці мають і в декоративному садівництві, особливо в озелененні садиб і дач. При цьому плодові саджанці, які використовують для озеленення, вирощують і формують за аналогічними вимогами, що пред’являються до декоративного садивного матеріалу.
В декоративних деревно-чагарникових розсадниках на відміну від лісових, головним чином, вирощують великомірний садивний матеріал - саджанці і дерева. Саджанці та дерева в них вирощуються у спеціальних шкілках (першій, другій, третій), в яких формуються штамб, крона деревних рослин, а під час їх пересаджувань із шкілки в шкілку – і компактна коренева система.
При цьому декоративні розсадники повинні забезпечувати вирощування широкого асортименту саджанців дерев і чагарників у відповідності з вимогами озеленення, серед яких основною є декоративна якість рослин, їх адаптованість до умов садіння, можливість використання упродовж всього року.
В останні роки спостерігається тенденція організації розсадників – садових центрів, які об’єднують декоративні розсадники різних спеціалізацій і виконують усі функції по забезпеченню потреб садово-паркового будівництва і ландшафтного дизайну: розмноження і вирощування садивного матеріалу, його реалізацію, проектування, озеленення і догляд за садово-парковими об’єктами.
В залежності від терміну діяльності декоративні розсадники бувають тимчасові та постійні.
Тимчасові закладають на період будівництва великих парків, як правило, на їх території або поблизу них. Головним завданням тимчасових розсадників є дорощування і формування садивного матеріалу, отриманого з інших розсадників або місць, асортимент якого відповідає дендрологічному проекту парку. Кількість таких розсадників незначна. По завершенні зеленого будівництва тимчасові розсадники включають в одну із зон парку або зменшують їх площу до незначних розмірів, а їх території використовують з метою виробництва садивного матеріалу для ремонту існуючих насаджень.
Постійні декоративні розсадники з тривалістю функціонування понад 5 років більші, у порівнянні з тимчасовими, за розмірами і закладають їх, як правило, в районах з стійким попитом на садивний матеріал для озеленення. Тому при вирішенні питання про розміри розсадника важливо знати основні місця та обсяги збуту його продукції. Бажано аби організація нових підприємств здійснювалась з урахуванням максимального наближення виробництва садивного матеріалу до об’єктів озеленення. Багаторічна практика показала, що значно кращі результати отримують у разі використання садивного матеріалу, який вирощено в грунтово-кліматичних умовах ідентичних тим, в яких здійснюються роботи з озеленення.
В даний час в Україні функціонує мережа розсадників ряду відомств і різних форм власності. Характерною рисою часу є різке збільшення числа приватних розсадників.
В залежності від значення декоративні розсадники поділяють на розсадники місцеві, обласні та державні.
Місцеві розсадники покликані забезпечувати потребу у садивному матеріалі міста, населених пунктів, або об’єктів озеленення при яких вони створені. Окрім них існує мережа базових декоративних розсадників різних міністерств і відомств.
Розсадники обласного значення обслуговують об’єкти, населені пункти певного регіону, а на розсадники державного значення покладаються завдання масового розмноження і вирощування найбільш цінного і рідкого асортименту садових форм деревних рослин для постачання вихідного матеріалу іншим спорідненим підприємствам, узагальнення та розповсюдження передового досвіду вирощування садивного матеріалу, проведення селекційно – випробувальних робіт.
В останні роки інтенсивно йде становлення приватного розсадництва, яке активно опановує новітні технології виробництва сучасних видів садивного матеріалу широкого асортименту квітково - декоративних деревних і трав’янистих рослин.
Вивчення попиту об’єктів і територій району обслуговування розсадника має важливе значення під час вибору асортименту вирощуваних порід, складання плану обсягів виробництва садивного матеріалу та розрахунку площі розсадника.
За розмірами площі зайнятої культурами декоративних рослин розсадники поділяють на:
· малі (до 5 га);
· середні (від 5 до 20 га);
· великі (понад 20 га).
Донедавна, за існування тільки державних за формою власності розсадників, до малих відносили підприємства з площею до 25 га, середніх - до 100 і великих – понад 100 га.
Г. Крюссман (1997) за специфічними ознаками діяльності виділяє такі розсадники:
· неспеціалізовані з широким асортиментом вирощуваних декоративних культур і видів садивного матеріалу;
· вузькоспеціалізовані (відкриті розсадники троянд, бузку інших видів з широкою палітрою їх форм і сортів);
· розсадники з вирощування та реалізації дичок і підщеп для виробництва щеплених саджанців декоративних і плодових деревних рослин;
· розсадники з розмноження і виробництва маломірного садивного матеріалу. Основною їх продукцією є сіянці та укорінені живці, які вони реалізують розсадникам, що займаються їх дорощуванням і формуванням;
· розсильні розсадники. В зв’язку з поширенням Internet каталогів різної продукції стала можливою купівля та реалізація товарів, в т. ч. і садивного матеріалу, за допомогою нових технологій. Такі розсадники відправляють власний або придбаний в інших підприємствах матеріал покупцю поштою або спеціальними видами транспорту;
· експертні розсадники. Більшість їх в Європі сконцентровані в Голландії, передусім у Боскооні. Одночасно з вирощуванням садивного матеріалу вони проводять ретельні маркетингові дослідження продукції розсадників Голландії та інших країн, завдяки чому їх діяльність значно впливає на процеси ціноутворення садивного матеріалу і напрямки розвитку розсадництва в Європі;
· федеральні німецькі розсадники – державне об’єднання підприємств, які вирощують садивний матеріал за певними правилами з визначеною якістю. Садивний матеріал таких розсадників має свою відому товарну марку.
Види садивного матеріалу. Основною метою діяльності розсадників, як вже зазначалось вище, є виробництво стандартного декоративного, плодового і лісового садивного матеріалу.
Згідно прийнятої термінології під садивним матеріалом (СМ) розуміють – цілі рослини або їх частини, які призначені для лісорозведення, штучного озеленення населених місць садово-паркового будівництва, лісовідновлення і лісорозведення, створення лісомеліоративних насаджень, закладання плодових садів тощо.
Розрізняють такі види садивного матеріалу квітково-декоративних рослин:
· насіння – генеративні органи деревних рослин;
· дичок – молода деревна рослина переважно природного походження віком 2-5 років, яку використовують головним чином, для лісовідновлення (не плутати з плодовими дичками, які вирощені в розсадниках також без пересаджування з насіння плодових деревних рослин 1-3 річного віку і призначені для щеплення на них культурних сортів);
· сіянець – молода деревна рослина віком 1-3 роки, вирощена з насіння без пересаджування і призначена для садіння на лісокультурні площі (лісові) або в шкільне відділення розсадника для дорощування та виробництва декоративних і плодових саджанців (сіянці лісові, плодові та декоративні);
· саджанець – деревна рослина вирощена шляхом пересаджування (перешколювання) сіянця або дорощування в шкілці живця (не укоріненого або укоріненого). Лісові та плодові саджанці переважно 2-4-річні, а декоративні – 3-12-річні та старші;
· живець – вегетативна частина рослини (стебла, кореня, листка), що використовується для садіння безпосередньо на лісокультурну площу або отримання садивного матеріалу інших видів (живцевих та щеплених саджанців). Живці поділяють на стеблові, листкові та кореневі.
Для озеленення і садово – паркового будівництва, як уже зазначалося, головним чином використовується великомірний садивний матеріал – саджанці різних видів, які за своїми специфічними особливостями та ознаками можна класифікувати за:
· призначенням;
· походженням;
· розмірами та віком;
· особливостями вирощування та формування;
· швидкістю росту і термінами досягнення кондиційних розмірів.
За призначенням саджанці поділяють на:
· лісові та лісопаркові для лісокультурних цілей і створення лісопарків (переважно насіннєвого походження, 2-4 річного віку і висотою 0, 6-1, 2 м, некороновані із відкритою або закритою кореневою системою);
· декоративні для озеленення і садово-паркового будівництва (насіннєві, живцеві, щеплені, віком від 2 до 12-16 і більше років, як правило кроновані із відкритою або закритою кореневою системою);
· плодові, для створення нових і ремонту існуючих садів (щеплені, переважно кроновані, віком 2-3 роки).
В залежності від походження саджанці поділяють на:
· насіннєві, отримані шляхом дорощування сіянців і самосіву (дичок);
· живцеві, вирощені з стеблових, кореневих, листкових живців;
· регенеранти, отриманні шляхом мікроклонального розмноження з клітин і тканин рослин;
· щеплені – отриманні в результаті трансплантації прищепи бажаних форм, сортів або видів рослин на підщепі.
В залежності від розміру і віку саджанці поділяють на:
· маломірні (висота 0, 4-1, 0 м, вік 2-4 роки);
· середні (висота 1-2, 5 м, вік 3-8 років;
· великомірні (висота 2, 5-5, 0 м, вік 6-12 років;
· дерева (висота понад 5 м, вік 12 років і більше.
В залежності від особливостей вирощування і формування надземної частини і кореневої системи рослин розрізняють саджанці:
· кроновані;
· некороновані;
· з відкритою кореневою системою;
· із закритою кореневою системою.
В залежності від швидкості росту саджанців і терміну досягнення ними кондиційних розмірів виділяють деревні рослини:
· швидкорослі, саджанці яких досягають товарних кондицій (можуть бути використані для озеленення) у І шкілці упродовж 3-4 років вирощування (тополі, верби, акація біла та рожева, береза, гледичія та інші);
· помірнорослі, саджанці яких вирощуються 6-8 років і сягають товарних кондицій у ІІ шкілці (клени, горобина, черемха, ясени, платан, дуб червоний та інші);
· повільно рослі, саджанці, яких вирощуються в шкілках 8 і більше років, які сягають товарних кондицій у ІІ-ІІІ шкілках (каштан кінський, дуб звичайний та його форми, шпилькові, липи, бук, граб та інші);