Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Антикризове управління у світлі теорії інформаційної асиметрії.
Ураховуючи значне число фінансово-неспроможних суб'єктів господарювання в Україні, стабільне зростання кількості справ про банкрутство, можна зробити висновок про зростаючу динаміку конфліктів інтересів, які виникають на грунті кризової ситуації на підприємствах. Звідси випливає необхідність дослідження природи вказаних конфліктів та вироблення на цій основі практично орієнтованих рекомендацій для антикризового менеджменту щодо їх нейтралізації. У контексті антикризового управління фінансами підприємства непересічне значення має концепція принципал-агент відносин і теорія асиметричної інформації, які є складовою неоінституційної теорії й дають змогу дослідити конфлікти інтересів між окремими учасниками фінансових відносин. Предметом дослідження концепції принципал-агент відносин є форми коопераційних зв'язків між окремими економічними суб'єктами, які прагнуть якомога краще реалізувати свої власні інтереси. Типовими принципал-агент відносинами є стосунки між капіталодавцем (принципалом) та господарськими суб'єктами, які отримали капітал в оперативне розпорядження (агентами). Досягнення економічних цілей принципала (інвестора, кредитора, санатора) безпосередньо залежить від ефективності діяльності агента (менеджер, керуючий санацією, боржник тощо). Отже, діючі економічні суб'єкти вважаються агентами, а суб'єкти, інтереси яких безпосередньо залежать від зазначеної діяльності, — принципалами. Проблема полягає в тому, що, досягаючи своїх цілей, одні групи інтересів вступають у конфлікт з іншими групами. Головна мета теорії — оптимізувати фінансові відносини та узгодити умови відповідних договорів і законодавчих актів у такий спосіб, щоб забезпечити баланс інтересів принципала й агента. Іншими словами, концепція покликана оптимізувати розподіл результатів діяльності, яка є результатом кооперації між принципалом та агентом. Антикризовий менеджмент можна розглядати як процес управління вирішенням конфліктів інтересів між вказаними сторонами. Його успіх залежить від узгодженості дій та посильної участі всіх зацікавлених осіб (інституцій). Основні його вимоги: * підприємство не повинен залишати висококваліфікований персонал; * клієнти та постачальники сировини, матеріалів мають зберегти комерційні відносини з ним; * власникам і кредиторам слід зберегти фінансові відносини із суб'єктом господарювання: не лише не вимагати повернення вкладеного капіталу, а й брати активну участь у фінансуванні санаційних заходів; * держава має забезпечувати податкове сприяння санації (податковий компроміс тощо).
|