Економічна сутність санації. Термін «санація» походить від латинського «sanaге» — «оздоров­лення, видужання»

Термін «санація» походить від латинського «sanaге» — «оздоров­лення, видужання». Для розуміння санації важливим є визначення економічного змісту, що полягає у реалізації системи заходів з впро­вадження справи про банкрутство та запобігання визнання боржни­ка банкрутом, задоволення вимог кредиторів, реструктуризації бор­гів і капіталу та (або) зміни організаційної чи виробничої структури суб'єктів підприємницької діяльності.

Метою санації є покриття поточних збитків й усунення причин їх виникнення, поновлення і збереження ліквідності та платоспромож­ності підприємства і забезпечення фінансовими ресурсами проведен­ня реорганізаційних, організаційно -господарських, управлінських, ін­новаційних, інвестиційних та фінансово-економічних проектів.

Згідно із Законом України «Про банкрутство» від 1992 р. санація — це задоволення вимог кредиторів і виконання зобов'язань перед бю­джетом та іншими державними цільовими фондами, у тому числі кредитором, що добровільно бере на себе задоволення зазначених вимог та виконання відповідних зобов'язань. Згідно з таким підхо­дом санація за своєю правовою основою є лише інститутом переве­дення боргу.

Новий Закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», прийнятий у 1999 р., розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямо­ваних на оздоровлення його фінансового стану, а також на задово­лення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кре­дитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною орга­нізаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація —система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здій­снюваних власником боржника (інвестором) з метою запобігати його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господар­ських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство. Недоліки наведених визначень санації також цілком очевидні.

Своє тлумачення поняття «санація» має і Національний банк України: режим фінансової санації — це система не примусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлен­ня ліквідності та платоспроможності й усунення порушень, які при­звели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фі­нансового стану, а також наслідків цих порушень.

У Законі України «Про страхування» ми знаходимо також тлума­чення терміна «санація». Згідно із цим Законом примусова санація страхової компанії передбачає: проведення комплексної перевірки фінансово-господарської діяльності страховика, у тому числі обов'яз­кової аудиторської перевірки; встановлення заборони на вільне ко­ристування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю; встановлення обов'язкового для виконання графіка здійснення роз­рахунків зі страхувальниками; прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію страховика.

Кожен із зазначених підходів до визначення санації є досить однобічним.

Із наведеного спектра думок щодо сутності поняття санації треба виділити єдине визначення, яке має ввібрати в себе раціональне зерно кожного варіанта.

Таким чином, під санацією розуміється комплекс організаційних і економічних заходів, що направлені на забезпечення життєздатності під­приємства (окремих його структурних підрозділів), що забезпечується шляхом радикальної зміни організаційно-економічного статусу, складу, структури, форм, а також методів керування, джерел і форм фінансуван­ня підприємства або його окремого структурного підрозділу.

Санація об'єднує різні заходи, які направлено на фінансове оздо­ровлення підприємства.

У фінансовій практиці виділяють такі основні типи санаційних заходів:

> фінансово-економічного характеру;

> організаційно-правового характеру;

> виробничо-технічного характеру.

У процесі санації важливе місце займають заходи фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, що виникають у процесі виробництва. Фінансування санації підприєм­ства може здійснюватися за рахунок:

> прибутку, амортизаційних відрахувань, коштів засновників, зменшення статутного капіталу (автономна санація);

> кредиторів, позик, державної фінансової підтримки, яка нада­ється у вигляді прямої фінансової допомоги або непрямих методів сприяння санації: податкових пільг, особливих умов підприємниць­кої діяльності та ін. (зовнішня санація).

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства. У цьому контексті виділяють такі види санації:

1) без зміни статусу юридичної особи. Таку санацію здійснюють з метою усунення неплатоспроможності підприємства, якщо його кри­зовий стан є тимчасовим явищем. Санація підприємства без зміни статусу юридичної особи може проходити у таких формах:

■ погашення боргу підприємства за рахунок власних фінансових ресурсів, отриманих від проведення санаційних заходів;

■ погашення боргу державного підприємства за рахунок коштів бюджету;

■ переадресування боргу іншій юридичній особі — підприємству, що виявило бажання взяти участь у санації підприємства-боржника. Умови переадресування боргу зумовлюються угодою. Для переадре­сування боргу на іншу юридичну особу має бути згода кредиторів;

■ погашення боргу підприємства за рахунок цільового кредиту банку. Таку форму санації може здійснювати, як правило, комерцій­ний банк, що обслуговує підприємство, після отриманого аудиторсь­кого висновку про його діяльність. У випадку коли надання прямого банківського кредиту неможливе, банк може здійснювати випуск об­лігацій (або інших боргових цінних паперів) під гарантію санатора;

2) за зміною статусу юридичної особи підприємства. Цяформа санації має назву «реорганізація підприємства» і передбачає здій­снення процедур зміни форми власності, організаційно-правових форм діяльності та ін. Реорганізацію підприємства проводять у разі, коли воно перебуває у глибокому кризовому стані. Реорганізаційна сана­ція може відбуватись у формах:

■ поглинання підприємства-боржника підприємством-санатором. Для останнього таке поглинання є формою інвестування капіталу в цілісний майновий комплекс або його основної частини;

■ злиття підприємства-боржника з іншим фінансово стійким під­приємством. Спонукальними мотивами злиття можуть бути нові можливості внутрішньої кооперації, диверсифікації продукції або ринків збуту та ін.;

■ перетворення у відкрите акціонерне товариство. Воно здій­снюється за ініціативою засновників, що дозволяє суттєво розши­рити фінансові можливості підприємства, забезпечити шляхи його виходу з кризи. Умовою такої санації є забезпечення засновниками мінімального розміру статутного фонду товариства;

■ передання в оренду. Така форма поширена за санації держав­них підприємств; умовою її здійснення є прийняття колективом орен­даторів боргів підприємства;

■ розподіл підприємства. Така форма санації характерна для під­приємств, що здійснюють багатогалузеву господарську діяльність. Ефект санації у цьому випадку проявляється у значному скороченні суми постійних витрат на управління, утримання невиробничих і допоміжних служб.

Виробничо-технічні санаційні заходи пов'язані насамперед з мо­дернізацією та оновленням виробничих фондів, зі зменшенням про­стоїв та підвищенням ритмічності виробництва, скороченням техно­логічного часу, поліпшенням якості продукції та зниженням її собі­вартості, вдосконаленням асортименту продукції, що випускається, пошуком та мобілізацією санаційних резервів у сфері виробництва.

Оскільки санація підприємства пов'язана, як правило, зі скоро­ченням персоналу, велике значення мають санаційні заходи соціаль­ного характеру. Звільнення працівників може призвести до соціаль­ної нестабільності в регіоні. Саме тому слід вести політику звільнен­ня у взаємозв'язку із реалізацією соціального плану проекту санації. Тут може бути передбачено такі заходи, як створення та фінансуван­ня системи перепідготовки кадрів, пошук і пропозиція альтернатив­них робочих місць, додаткові виплати з безробіття, надання звільне­ним працівникам позик тощо.

Участь держави у санаційних проектах підприємств можлива за умови, що держава визнає їх продукцію суспільно необхідною. Фі­нансова підтримка здійснюється шляхом надання дотацій чи еконо­мічних привілеїв.