Класична модель фінансової санації. Економічно розвинені країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств

Економічно розвинені країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств. Відмінності пояснюються особ­ливостями економічного й соціального розвитку, принципами побу­дови національних фінансових систем та їх складових — фінансів підприємств. Цілісний погляд на етапи проведення фінансового оздо­ровлення окремого підприємства являє собою «класичну модель са­нації», яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації суб'єктів господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Згідно із цією моделлю санація має охоплювати такі основні стадії:

1. виявлення фінансової кризи;

2. аналіз внутрішніх та зовнішніх причин кризи, види та стадії кризи, а також обгрунтований аналіз наслідків цієї кризи на підпри­ємстві. Як наслідок приймається рішення — треба проводити сана­цію чи ні, що потрібно проводити далі: ліквідаційні процедури чи оздоровлення підприємства.

Ліквідація — припинення діяльності підприємства у зв'язку з закінченням строку, на який воно було утворене, за рішенням вище­стоящого органу або за рішенням суду. Буває добровільна та приму­сова ліквідація.

Добровільна ліквідація здійснюється ліквідаційною комісією, що її призначає ліквідаційна організація.

Примусова ліквідація здійснюється комісією за згодою держав­ного органу або суду.

Головні причини ліквідації підприємств: вичерпування мети та завдань, в ім'я яких виникла організація, вихід діяльності підприєм­ства за межі її статуту та законів, у випадку банкрутства, відсутність будь-яких ресурсів, без яких не може здійснюватись діяльність.

Санація — система заходів, що здійснюється у процесі прова­дження справи про банкрутство, спрямована на оздоровлення фінан­сово-господарського стану підприємства;

3. якщо на підставі перших двох стадій прийнято рішення про про­ведення на підприємстві санації, виконуються такі етапи нижчого рівня:

> з'ясування та встановлення цілей санації та її завдання;

> встановлення стратегії управління й розробки програм санації підприємства;

> розробка санаційних заходів;

> формування програми санації;

> складання плану санації, який містить:

— інформацію про стан підприємства;

— проведення фінансового аналізу.

4. Якщо приймається рішення про мирову угоду, то проводиться:

> оцінка можливих інвесторів;

> оцінка інвестиційних процесів у країні;

> формування програми залучення інвестора до окремого під­приємства.

5. Аналіз результатів проведення санації та контроль за якістю виконання заходів.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент під­приємств має своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод за здійснення оздоровчих заходів. Відчутну допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який об'єднує в собі інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. Завданням санаційного контролінгу є ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод.

План семінарського заняття

1. Фінансова криза на підприємстві, її економічний зміст.

2. Внутрішні та зовнішні причини кризи

3. Фактори, що зумовлюють різні види кризи.

4. Економічна сутність підприємства та мета санації.

5. Випадки, коли приймається рішення про фінансову санацію підприємства.

6. Класична модель фінансової санації

7. Менеджмент санації

Практичне заняття

Тема 1: Фінансова санація підприємств: економічний зміст і порядок проведення.

План:

1. Фінансова криза на підприємстві

2. Внутрішні і зовнішні причини.

3. Фактори, передбачаючі різні види кризи.

4. Економічна сутність санації підприємств.

5. Мета санації.

6. Типи заходів санації.

7. Менеджмент санації.