Організація соціальної реабілітації інвалідів в умовах центру професійної реабілітації інвалідів

Головними завданнями центрів професійної реабілітації інвалідів є організація і проведення комплексу реабілітаційних заходів. Практика застосування принципу комплексності всіх заходів в цих установах свідчить про їх значний вплив на підвищення рівня професійної реабілітації.

На даний час в центрах професійної реабілітації інвалідів розроблена концепція заходів із соціальної, психологічної та медичної реабілітації слухачів в процесі навчання, визначений комплексний підхід, що включає єдність діагностики, інформаційного пошуку, планування, консультування і первинної допомоги, в загальному вигляді визначені функції і напрями діяльності соціальної, психологічної та медичної служби.

В даному розділі посібника передбачається проаналізувати і узагальнити досвід центрів професійної реабілітації інвалідів щодо впровадження заходів із соціальної реабілітації слухачів. Детально розглядаються напрями, специфіка форм, методів і принципів роботи фахівця з соціальної роботи протягом всього процесу професійної реабілітації слухачів, звертається увага на широке коло функціональних обов’язків цієї категорії фахівців, які в багатьох аспектах реабілітаційного процесу відіграють основну координуючу, консультативну та інформаційну роль між слухачами, педагогічними працівниками, адміністрацією та обслуговуючим персоналом центрів професійної реабілітації з питань дотримання етичних норм, у ситуаціях вирішення різних міжособистісних конфліктів та використання рекомендацій фахівців в реабілітаційному процесі. Практика роботи, аналіз життєвих проблем слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів, свідчать, що в діяльності фахівців з соціальної роботи вага соціально-профілактичних, суто виховних, та організаторських функцій набагато більша, ніж завдань з безпосередньої практичної допомоги слухачеві (допомога в придбанні проїзних квитків, оформлення різного роду документів, навчання навичок самообслуговування тощо). Сьогодення і важливість покладених на них обов’язків, вимагає від фахівців з соціальної роботи ефективного володіння інноваційними технологіями соціальної реабілітації, опанування і впровадження в практику сучасних науково-обгрунтованих соціальних технік та методик, постійного підвищення професійного рівня (не рідше одного разу на 5 років).

Необхідність заходів із соціальної реабілітації інваліда в період професійної реабілітації обумовлена рядом причин. В першу чергу - визнанням нових підходів до цілей, змісту і результативності професійної реабілітації, по-друге, проблемами і перешкодами, що виникають на шляху інваліда під час професійної реабілітації і після її завершення, а саме: організаційними, правовими, технічними, методичними, психологічними та етичними.

Соціальна реабілітація отримала останніми роками широке визнання. У відповідності до існуючих законодавчих, нормативних документів та положень, якими регламентується діяльність центрів професійної реабілітації інвалідів соціальна реабілітація визначається як система заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом соціально-середовищної орієнтації та соціально-побутової адаптації, соціального обслуговування, задоволення потреби у забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації. [1]

Соціальна реабілітація включає соціально-середовищну орієнтацію і соціально-побутову адаптацію інвалідів.

Соціально-середовищна орієнтація передбачає індивідуальний підбір доступних видів суспільної і побутової діяльності.

^ Соцiально-середовищна орієнтація забезпечує соцiально-середовищне орiєнтування (знайомство з територiєю i розмiщеними на нiй необхiднuми об'єктами - корпусами, спортивно-оздоровчими комплексами) та соцiально-середовищну ocвiтy - навчання соцiальнiй незалежностi, спрямоване на можливiсть самостiйного проживання, вміння користуватися громадянськими правами, участь у громадській діяльності.

Соціально-побутова адаптація передбачає опанування оптимальними режимами в суспільній і побутовій діяльності в конкретних соціально-середовищних умовах і пристосування до них інвалідів. Основні завдання соціальної адаптації полягають в тому, щоб:

• 
  забезпечити інваліда стандартними схемами поведінки і взаємодії, що дозволяють подолати або запобігти відчуттю власної неповноцінності;
• 
  підготувати осіб з інвалідністю до адекватних відповідей на вимоги оточення.

Державною типовою програмою реабілітації інвалідів (далі – ДТП) затверджено перелік послуг з соціально-побутової реабілітації, де передбачено ряд таких заходів, як пристосування меблів, встановлення обладнання для адаптації житлових приміщень; навчання основних соціальних навичок; соціально-побутовий патронаж; працетерапія.

Заходи з соціальної реабілітації в центрі професійної реабілітації інвалідів здійснюється відповідно до індивідуальних програм реабілітації інваліда (ІПР) та «Соціальних нормативів у сфері професійної реабілітації інвалідів для центрів професійної реабілітації інвалідів системи Міністерства праці та соціальної політики України», які регламентують вимоги до змісту та обсягів реабілітаційних заходів, що здійснюються відповідними центрами [2].

У переважної більшості інвалідів спостерігається соціальна дезадаптація, яка зумовлена і соціальними, і психологічними чинниками (відсутність навичок спілкування, неадекватна самооцінка, егоцентризм, негативне сприйняття оточуючих), що поряд з поглибленням проблеми адаптації до життя в соціумі ускладнює процес професійної реабілітації.

Досвід роботи свідчить, що слухачі центрів професійної реабілітації інвалідів у переважній більшості стикаються з такими соціальними проблемами:

• 
  Індивідуальними - стан фізичного здоров’я, депресія, безпорадність, пригнічення;
• 
  Сімейними - конфліктність, невирішена проблема взаємовідносин між батьками, дітьми та особами протилежної статі;
• 
  Соціальними - сирітство, відсутність житла, невизначеність свого майбутнього;
• 
  Комунікативними - неадекватне спілкування з людьми, конфліктність, невміння проводити свій вільний час;
• 
  Економічними - бідність, відсутність роботи, фінансові проблеми.

Вирішення цих проблем, а саме адаптації до виконання суспільної ролі та повноцінного життя, постає перед соціальною службою центру професійної реабілітації інвалідів. Заходи з соціальної реабілітації в центрі професійної реабілітації інвалідів спрямовані на формування соціальної компетентності і передбачають:

• 
  навчання основним соціальним навичкам (в разі потреби) - особиста гігієна, самообслуговування, пересування, спілкування тощо;
• 
  вироблення та підтримання навичок автономного проживання, стереотипів безпечної поведінки,
• 
  опанування навичками захисту власних прав та інтересів, самоаналізу та позитивного сприйняття себе та оточуючих;
• 
  вирішення проблем комунікативного спілкування. (2)

До основних форм соціальної реабілітації центрах професійної реабілітації інвалідів відносяться індивідуальна та групова робота.

Індивідуальна робота. В основі соціальної роботи лежить індивідуальна взаємодія фахівця з соціальної роботи з особою, яка потребує соціальної допомоги. Саме така взаємодія дозволяє в процесі активної реабілітації і підтримки врахувати як індивідуальні особливості слухача, так і особливості його соціальної ситуації.

Предметом індивідуальної роботи можуть бути як конкретна проблема слухача, так і вся його життєва ситуація.

Загальною метою індивідуальної роботи є підвищення соціальної компетентності слухача, набуття ним здатності самостійно керувати власним життям, задовольняти потреби і вирішувати проблеми (досягнення стану контролю за власним життям). Конкретною ціллю може бути подолання тих чи інших проблем слухача.

Серед основних методів індивідуальної роботи фахівця з соціальної роботи необхідно виділити інтерв’ю і консультацію.

Індивідуальне інтерв'ю – спеціально організована бесіда фахівця з соціальної роботи зі слухачем, спрямована на виявлення і дослідження його проблем і вибір шляхів їх подолання. Інтерв'ю використовується фахівцями з соціальної роботи як на етапі діагностики, так і на етапі активної реабілітації.

В ході інтерв’ю фахівець з соціальної роботи допомагає слухачеві розібратися в своїх проблемах та визначити шляхи їх вирішення. Особливістю професійного інтерв’ю є дотримання певної схеми бесіди і свідоме використання технік і прийомів спілкування.

Метою індивідуального інтерв’ю є поліпшення розуміння слухачем природи своїх проблем та ускладнень, усвідомлення вибору шляхів їх подолання.

Основні завдання інтерв’ю при першій зустрічі зі слухачем:

• 
  встановлення контакту, заснованого на довірі і взаєморозумінні;
• 
  визначення дійсних проблем слухача та їх причини;
• 
  вироблення плану дій, спрямованих на подолання проблем;
• 
  стимулювання активності слухача, спрямовуючи її на подолання проблем у відповідності до розробленого плану дій.

Під час наступних зустрічей зі слухачем виконуються такі завдання:

• 
  аналізується процес виконання завдань і плану взаємодії;
• 
  досліджуються проблеми, що проявилися в процесі спільної діяльності;
• 
  ставляться нові завдання та коректується план дій;
• 
  надається емоційна підтримка.

Основним джерелом інформації і активною стороною в інтерв’ю виступає слухач. Інтерв’ю може вважатися успішним у разі, коли слухач став краще розуміти свої проблеми і їх причини, підвищилася його активність і впевненість у собі, у власних силах, які спрямовуються на пошук необхідних для подальшої трудової діяльності ресурсів.

Консультація (як метод соціальної роботи) – професійна бесіда, в ході якої слухач отримує від фахівця з соціальної роботи спеціальну інформацію, необхідну для подолання своїх проблем. Це взаємодія слухача з консультантом, в ході якої слухач отримує достовірну інформацію та кваліфіковані поради, а консультант допомагає йому скоректувати в разі необхідності попередні установки, погляди, подолати внутрішні перешкоди на шляху вирішення проблем.

При цьому, про потребу в консультації можна говорити тільки в разі, якщо слухач не відмовляється від самостійної діяльності з вирішення його проблеми. Подібного роду потреба створює можливість для організації і здійснення соціального консультування як виду соціальної допомоги.

Існують такі види консультативної діяльності:

Рефлексивне консультування, тобто сумісне з слухачем осмислення якої-небудь життєвої ситуації, її аналіз, пошук пріоритетів, можливостей зміни і розвитку. Процес консультування в цьому випадку перетворюється на спільний роздум, а основне завдання і функція консультанта – вислухати слухача і зрозуміти причини його проблем.

Специфіка застосування цього виду консультативної діяльності серед слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів полягає в тому, що цей вид консультування частіше виступає як складова проектного та технологічного консультувань і використовується протягом 1 етапу соціальної реабілітації.

Проектне консультування - включає пошук і розробку можливої програми перетворення ситуації, що склалася, її гармонізації і поліпшення. Це консультація – програмування, консультант виступає відповідно як проектувальник, фахівець.

У переважній більшості проектне консультування застосовується в роботі фахівців центрів професійної реабілітації зі слухачами, які мають низький рівень соціальної адаптації. Метою цього виду консультування є підвищення рівня соціальної компетентності слухача, яка орієнтована, в першу чергу, на вироблення практичних навичок самостійного проживання та підготовки до адекватних відповідей на вимоги зміненого оточення в процесі професійного навчання. Обсяг консультування – до 1 год. (як елемент входить рефлексивне консультування), використовується протягом 1 та 2 етапу соціальної реабілітації.

Технологічне консультування - передбачає пошук оптимальної послідовності дій для вирішення конкретної проблеми або завдання. Це консультація – рекомендація, де консультант – це людина, що володіє необхідними знаннями і необхідним досвідом.

Наприклад, в процесі перебування в центрі, у слухачів виникають конкретні складні життєві ситуації (необхідність консультування у фахівців провідних клінік України, переосвідчення органами МСЕК), що потребують підтримки і поради людини, яка має певний досвід вирішення подібних проблем і саме в такий момент консультант-фахівець допомагає слухачеві побудувати певну технологічну структуру дій для оптимального вирішення нагальної проблеми. Обсяг технологічного консультування складає до 1 год., використовується протягом 2 етапу соціальної реабілітації.

Прогностичне консультування - побудова ідеальної моделі можливого, вірогідного стану конкретної ситуації при збереженні або відсутності будь-яких тенденцій. Це консультація – передбачення, де консультант – це людина, яка здатна піднятися над ситуацією, і її нинішнім станом, здатна побачити приховані в ній можливості розвитку, як позитивного, так і негативного характеру.

Потреба саме в цьому виді консультування у переважної більшості слухачів зазвичай виникає наприкінці професійного навчання. Це може бути передбачення певних ситуацій щодо самостійного працевлаштування чи подальшої освіти. Обсяг консультування – до 1 год., використовується на 3 етапі соціальної реабілітації.

Різноманіття видів соціального консультування дозволяє говорити про існування ряду універсальних його характеристик. Однією з них є те, що, будучи методом надання соціальної допомоги, видом соціальних послуг, соціальне консультування незалежно від своєї видової приналежності здійснюється на добровільних засадах тим, хто в цій послузі має потребу. В цьому реалізуються важливі принципи соціальної роботи як виду професійної діяльності – повага до особистості, її прав, недоторканості приватного життя.

Слухач, що зіткнувся з певною проблемою і не має можливості вирішити її самостійно, може усвідомити і позначити зону власних ускладнень, але, як правило, не уявляє, що саме і яким чином необхідно змінити, щоб проблема була вирішена. Отже, він не може точно вказати яка саме допомога або послуга йому необхідна для подолання проблеми, що виникла. В такій ситуації консультант і приходить на допомогу, реалізовуючи на практиці вищеназвані види соціального консультування.

Ще однією універсальною характеристикою соціального консультування є його принципи. Навіть короткий розгляд основних видів соціального консультування дозволяє з високим ступенем достовірності передбачити, що в процесі своєї професійної діяльності консультанту доводиться:

• 
  бути достатньо компетентним з цілого ряду соціальних і особистісних проблем;
• 
  довірчо спілкуватися зі слухачем;
• 
  брати на себе певну відповідальність за вирішення його проблеми.

В роботі фахівця з соціальної роботи в умовах центру професійної реабілітації інвалідів також використовується юридичне і педагогічне консультування. На відміну від інтерв’ю, основним джерелом інформації і активною стороною при консультуванні виступає не слухач, а консультант. Тим не менш, консультація передбачає професійний аналіз проблем слухача та пошук необхідних для подолання проблем ресурсів.

Прикладом застосування цих видів консультативної роботи можна навести консультування фахівцями з соціальної роботи та педагогами щодо захисту прав інвалідів на працю, пенсійне та медичне забезпечення, подальшу освіту тощо.

^ Можливе залучення до цього виду роботи запрошених фахівців: юристів, медичних працівників, фахівців центрів зайнятості, представників громадських організацій.

Метою консультації є досягнення слухачем об’єктивного бачення власних проблем, власних можливостей і власних ресурсів. Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

• 
  встановлення контакту, заснованого на довірі і взаєморозумінні;
• 
  аналіз запиту;
• 
  визначення дійсних причин проблем слухача та коло інформації, реально необхідної для їх подолання;
• 
  надання інформації;
• 
  перевірка розуміння слухачем отриманої інформації;
• 
  сприяння усвідомленню слухачем отриманої інформації та корекції попередніх поглядів і уявлень;
• 
  сприяння визначенню слухачем власних наступних дій.

В соціальній реабілітації осіб з інвалідністю необхідно широко і постійно використовувати методи активації – методи повернення особи до активної життєдіяльності. Саме тому в центрі професійної реабілітації інвалідів перевага надається груповій роботі зі слухачами.

^ Групові форми роботи відрізняються тривалістю, постійністю в певній групі, активною участю самих слухачів (тренінги, бесіди, дискусії; творчі методи терапії).

Позитивні чинники групової роботи:

• 
  універсалізація — узагальнення проблем, потреб, почуттів, мотивів. Слухачі починають розуміти, що інші відчувають подібне і мають такі ж проблеми. Зникає відчуття унікальності своєї проблеми, почуття відчуженості та самотності, підвищується самооцінка;
• 
  згуртування — відчуття підтримки з боку інших членів групи, розуміння того, що вас сприймають як особистість;
• 
  зворотній зв'язок — отримання щирої та правдивої інформації про себе, свою проблему та шляхи її розв'язання з боку інших членів групи. При цьому різні думки дають простір для вибору, а однозначні думки мають надзвичай­ну силу переконання.

Групові норми (правила) регулюють функціонування групи і стосунки її членів. Ці правила приймають за згодою членів групи, і вони можуть бути різноспрямовані. Разом з тим, є деякі правила, прийняття яких є обов'язковим або дуже бажаним для кожної групи:

• 
  конфіденційність;
• 
  розв'язання конкретних проблем;
• 
  необхідність говорити від власного імені;
• 
  надання переваги розгляду актуальних проблем, аналізу думок і почуттів, які виникають у ситуаціях роботи групи, навіть якщо ці думки і почуття стосуються минулих подій.

Групова робота в центрі професійної реабілітації інвалідів проводиться протягом всього навчання як з навчальними так і з проблемними групами. Метою такої роботи є:

• 
  покращення адаптації слухачів до нових умов життя, до навчального процесу;
• 
  налагодження позитивної взаємодії між членами групи, орієнтація на взаємодопомогу;
• 
  підвищення комунікативної компетентності;
• 
  усвідомлення та розширення репертуару соціальних ролей, розвиток навичок взаємодії та поведінки в типових соціальних ситуаціях;
• 
  підвищення мотивації на співпрацю в реабілітаційному процесі та мотивації на трудову навчальну діяльність;
• 
  підвищення мотивації на оздоровлення та роботу над собою, оволодіння навичками саморегуляції та релаксації.

Серед групових форм роботи, які використовують в Центрі фахівці з соціальної роботи, найбільш поширені – групова бесіда, дискусія, соціально-психологічний тренінг.

Групова бесіда – обговорення з групою певної проблеми з метою виявлення, формування або корекції позиції членів групи щодо неї. Ефективна при роботі з групами, в яких є різні точки зору щодо проблеми. Бесіда надає можливість активізувати аудиторію, підвищити її зацікавленість у інформації щодо проблеми; дозволяє обговорити власний досвід, сформувати переконання. Фахівцями Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів розроблений і запроваджений цикл лекцій просвітницької тематики, спрямований на профілактику асоціальних вчинків та формування у слухачів здорового способу життя, безпечної поведінки, культури статевих стосунків, запобігання ВІЛ/СНІДу та наркоманії. Протягом останніх трьох років спільно з МОП проводяться заходи, присвячені Всесвітньому дню солідарності з ВІЛ-позитивними людьми.

Групова дискусія – спеціально організоване обговорення проблеми, що передбачає наявність (зіткнення) різних точок зору, що дозволяє прояснити (можливо, змінити) думки, позиції, установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування. Використовується з метою підвищення активності і формування переконань після застосування інформаційних методів; ефективна за умови ґрунтовної підготовки. Дискусія викликає жваві емоції, інтерес, стимулює активний пошук інформації щодо проблеми; сприяє глибокому засвоєнню інформації; формує переконання. Найчастіше групові дискусії виникають як результат проведених лекцій на актуальні і нагальні проблеми сьогодення: формування культури статевих стосунків, запобігання ВІЛ/СНІДу та наркоманії, профілактика асоціальних вчинків, формування у слухачів здорового способу життя, правові проблеми працевлаштування.

Тренінг (соціально-психологічний, груповий) – групова робота, спрямована на розвиток вмінь і формування навичок соціальної поведінки. Як правило, включає: моделювання і програвання ситуацій спілкування; групові обговорення; рольові ігри. Використовується в роботі зі слухачами, які виявили особливий інтерес і зацікавленість, участь добровільна. Тренінг як метод роботи сприяє формуванню поглядів, емоційного ставлення, навичок поведінки. Отриманий досвід учасники можуть поширювати іншим у неформальному спілкуванні. Проведення групової тренінгової роботи в центрі професійної реабілітації інвалідів з навчальними групами має на меті розвинути групову взаємодію, навчити слухачів навичок ефективної комунікації, сформувати почуття власної гідності, підвищити мотивацію до навчальної та подальшої трудової діяльності, налаштування на досягнення успіху. Тренінгова робота зі слухачами, які мають проблеми з несформованістю соціальних навичок передбачає навчання їх елементарним та вищим соціальним вмінням (комунікативним навичкам, опануванню своїх почуттів, униканню неприємностей, плануванню та зосередження на завданні, вмінню створювати мережу соціальної підтримки тощо).

У Всеукраїнському центрі професійної реабілітації інвалідів з 2009 року запроваджена нова форми підвищення кваліфікації для фахівців із соціальної та психологічної реабілітації інвалідів – проведення тренінгових науково-практичних семінарів «Використання інноваційних технологій проведення соціально-психологічних тренінгів». З цією метою розроблено тематику і програму тренінгових науково-практичних семінарів. До проведення тренінгів залучені провідні науковці Академії педагогічних наук України, професорсько-викладацький склад Національної академії державного управління при Президентові України, фахівці та науковці Київського обласного інституту підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Набутий досвід буде запроваджено в роботі соціальної та психологічної служб мережі центрів професійної реабілітації інвалідів системи Мінпраці України. Орієнтовна тематика тренінгів наведена у додатку. (див. додаток)

Насправді ж заходів корекційної роботи є незліченна кількість, оскільки кожен тренінг, кожна програма, кожен метод, що застосовується, розрахований на специфіку певного типу аудиторії.

Досвід роботи центрів професійної реабілітації інвалідів свідчить про те, що в процесі професійної реабілітації все більше значення набуває оволодіння новими соціальними технологіями. Однією з таких технологій є соціально-культурна (соціокультурна) реабілітація інвалідів.

^ Соціокультурна реабілітація інвалідів - комплекс заходів, спрямованих на створення або поновлення механізмів, що сприяють постійному внутрішньому зростанню, розвитку, і, в цілому, відновленню культурного статусу інваліда як особи.

Саме життя підтверджує той факт, що розвиток соціокультурної реабілітації людей з інвалідністю є складним, багаторівневим процесом. Цей процес обумовлений не тільки особистісними і соціальними потребами інваліда, а також і ставленням до цієї категорії населення з боку держави, суспільства і його соціальних інституцій. В кризових ситуаціях стан інвалідів погіршується, вони гостріше відчувають свою залежність, безпорадність, самотність. Навчання в центрах професійної реабілітації інвалідів оптимізує умови життєдіяльності людей з інвалідністю, допомагає якнайповніше використовувати і розвивати власні потенційні здібності щодо адаптації до нових реалій, подальшого працевлаштування і подолання різних соціальних проблем.

В цьому контексті розробка і розвиток теоретичних засад соціокультурної реабілітації слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів в сучасних умовах представляється дуже важливим і актуальним завданням. З метою найефективнішої інтеграції випускників центрів професійної реабілітації слід розробляти, впроваджувати і адаптувати інноваційні методології і технології цього напряму соціальної реабілітації. Слід відзначити, що питанням і проблемам, пов'язаними із соціокультурною реабілітацією слухачів центрів професійної реабілітації, приділяється дуже мала увага в дослідженнях науковців. Стає очевидною необхідністю заповнення даного пропуску в науковому і практичному знанні, що дозволить науково обґрунтувати пріоритетні соціальні технології в процесі професійного навчання інвалідів. Відповідно одними із головних завдань цього напрямку соціальної реабілітації є:

• виділення теоретичних і методологічних основ соціокультурної реабілітації слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів;

• проведення аналізу основних технологій соціокультурної реабілітації слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів;

• обгрунтування розробки моделі соціокультурної реабілітації слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів.

Підґрунтям для таких науково-методичних досліджень, на наш погляд, виступають, в першу чергу, особливості і специфіка соціокультурної реабілітації слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів як складової соціальної реабілітації, а також недостатня ефективність застосування традиційних форм соціальної реабілітації і механізму управління даним процесом. Таким чином, виникає нагальна необхідність у створенні моделі соціокультурної реабілітації слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів. Практична значущість такого дослідження полягає в тому, що основні положення і висновки можуть слугувати для розробки подальших рекомендацій щодо підвищення ефективності соціальної активності випускників центрів професійної реабілітації інвалідів.

В результаті проведеного стислого аналізу ефективності заходів із соціальної реабілітації можна зробити висновок, що в процесі професійної підготовки і реабілітації величезну роль грає соціокультурний аспект, обумовлений історичними формами і традиціями, які склалися в різних культурах, регіонах і соціальних системах. В таких умовах необхідно використовувати технології соціокультурної реабілітації як резерв, що призводить до соціальної самоорганізації як слухачів, так і випускників професійних закладів. Соціокультурна реабілітація може істотно позитивно вплинути на інвалідів всіх вікових і соціальних груп, але особливе значення вона має для молоді з інвалідністю.

Життя людей з інвалідністю в першу чергу формується ними самими, їх соціальна комунікація, рекреація, соціалізація не можуть бути привнесені зовні, завдяки будь-яким суб’єктивним бажанням чи шаблонним схемам. Слід враховувати той несуперечливий факт, що будь-які реабілітаційні проекти, програми, технології, які пов’язані із соціокультурною тематикою, маючи за мету своє цільове призначення не можуть ігнорувати особливості природного культурного середовища, духовних цінностей, потреб і інтересів цих людей, їх культурну самобутність.

Накопичений міжнародний досвід в галузі соціокультурної реабілітації дозволяє сформулювати ряд суттєвих загальних та окремих принципів, яких дотримуються у своїй діяльності фахівці і спеціалісти цієї сфери.

До загальних універсальних принципів відносяться:

• 
  принцип системного підходу до соціокультурної реабілітації інвалідів;
• 
  принцип середовищного підходу;
• 
  принцип диференційного підходу до окремого індивіда і соціальних груп.

Основна спрямованість соціокультурної реабілітації повинна сприяти стимуляції інваліда до активних форм рекреації (процеси відновлення життєвих сил і здоров'я людей за допомогою організації творчих форм активності), що сприятиме їх ефективній соціалізації. Важливо використовувати як традиційні форми рекреації (проглядання розважальних програм; участь в масових дозвільних заходах тощо), так і специфічні для інвалідів розвиваючі рекреаційні форми (арт-терапія, професійні демонстраційні конкурси).

Особливістю проведення заходів з соціокультурної реабілітації в умовах центру професійної реабілітації інвалідів є те, що всі вони повинні гармонійно поєднуватись із загальним процесом реабілітації для підвищення її ефективності.

В центрах професійної реабілітації інвалідів не тільки приділяють велику увагу привабливості дозвільних заходів, але і використовують різні форми рекреації як можливості застосування набутих знань, умінь і навичок своєї майбутньої професії, одночасно демонструючи вміння подолання певних проблем, пов’язаних з наявними обмеженнями життєдіяльності.

В центрах професійної реабілітації інвалідів творче дозвілля різноманітне, як за формою, так і за змістом. Так у Всеукраїнському центрі професійної реабілітації інвалідів воно включає: проведення концертів, присвячених різним пам'ятним датам і святам; тематичні вечори «В світі закоханих», «Юморина в Центрі»; тематичні і вітальні радіогазети; «Турнір ерудитів» та «Козацькі забави»; виставки робіт з природних матеріалів «Природа і ми», «Фантазії природи»; конкурси плакатів «Біль Чорнобиля», «Скажемо СПІДУ-НІ!». Особливою популярністю користуються танцювальний конкурс «Танцюють всі» і пісенний конкурс «Дві зірки» за участю слухачів і співробітників Центру.

Основна мета цих заходів полягає в гармонізації розвитку особи через розвиток здатності самовираження і самопізнання.

До основних методів їх проведення відносяться творчі методи реабілітації – музична, танцювальна терапії та ізотерапія. З досвіду проведення таких конкурсів можна стверджувати, що у слухачів значно посилюється відчуття власної гідності, підвищується самооцінка, розвивається групова взаємодія (спільна робота, формування здатностей до трудової діяльності в процесі занять специфічними, цілеспрямованими видами творчості). В цьому напрямку роботи фахівці з соціальної роботи плідно співпрацюють з психологами та педагогами (детально цей матеріал буде викладено у наступному розділі).

Провідне місце в заходах соціокультурної реабілітації займають конкурси-презентації робітничих професій. Вони застосовують демонстраційні форми проведення, а саме: слухачі, які навчаються професії перукар (модельєр) беруть участь в демонстраційному конкурсі на кращу сучасну стрижку і зачіску; майбутні швачки і вишивальниці представляють зразки своїх кращих моделей одягу і вишивок; оператори комп'ютерного набору готують конкурсні кліпи-презентації, які безпосередньо демонструються широкому колу слухачів центру.

Творча активність в процесі навчання позитивно впливає на самооцінку, самореалізацію слухачів і сприяє випускникам центру в ефективному працевлаштуванні та подальшій освіті. Так, наприклад, два випускники Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів 2007 та 2008 років - переможці конкурсу «Турнір ерудитів», опанувавши робітничу професію «Оператор комп’ютерного набору» відповідно зайняли посади інспектора відділу кадрів «Товариства «Монтаж ОЗЧМ» у м. Антрацит на Луганщині та контролера ОТК підприємства «Пластик-карт» у с. Нові Петрівці на Київщині. Останній продовжує своє навчання на фінансово-економічному факультеті Київського національного університету технологій та дизайну. Серед випускниць 2008 року: Оксана Місюкова, будучі активним учасником конкурсів-презентацій на кращу сучасну стрижку і зачіску, успішно відкрила власну справу, салон-перукарню на Черкащині; дві випускниці-вишивальниці з Донеччини самостійно організували клуб вишивальниць, де навчають дітей шкільного віку традиційним, національним технікам вишиванок. Вони також уклали договір з Решетилівським художньо-професійним ліцеєм, де отримують замовлення на виготовлення вишиванок для всієї України.

Великий інтерес викликала у слухачів фотовиставка, присвячена Міжнародному Дню студента під назвою «Життя вирує», основою якої стали фотороботи слухачів, які висвітлили всі аспекти їх життєдіяльності і процесу навчання. Слід звернути увагу на той факт, що частина випускників центрів, які були активними учасниками і переможцями ряду конкурсів, продовжують своє подальше навчання у навчальних закладах і успішно реалізують здобуті вміння і знання на практиці. Так 70 випускників Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів продовжили своє подальше навчання у закладах ІІІ та ІV рівня акредитації, що складає близько 4% від загальної чисельності випускників (1893).

Важливе значення має навчання слухачів навичкам проведення дозвiлля, заняття спортом та фiзичною культурою. Воно передбачає набуття знань про рiзнi види спортивної діяльності та дозвiлля, навчання використанню для цього спецiальних технiчних засобів реабілітації. Доцільність використання саме спорту, а не тільки лікувальної фізичної культури чи занять фізичними вправами, має три основних положення:

• 
  вплив спортивних ігор і змагань полегшує компенсацію фізичних, психічних, соціальних змін особистості інваліда, нормалізуючи його соціальну значимість, підвищуючи психоемоційну стійкість в умовах стресу;
• 
  підвищення комунікативної активності, соціальна підтримка в умовах змагань має велике значення в процесі підготовки до трудової діяльності;
• 
  застосування систематичних навантажень сприяє розвиткові компенсаторних механізмів, відновленню здатності до побутового і професійного навчання, необхідності і можливості соціально корисної трудової діяльності, особливо при наявності стійкого обмеження здатності самостійного пересуватися.

Прикладом цієї роботи є проведення під керівництвом фахівців з фізичної реабілітації спортивних змагань з шахів, шашок, настільного тенісу, а також змагань з міні-футболу, футболу, волейболу,

баскетболу та дарцу, (наприклад, для візочників змагання по дарцу, з техніки управління інвалідним візком).)

Професійна діяльність і соціальна активність інвалідів у значній мірі визначається фізичним станом і функціональними можливостями організму. Тому, використання цих заходів реабілітації є дуже важливими як для самого інваліда, так і для суспільства в цілому через те, що ефективна спортивно-оздоровча робота безпосередньо пов'язана з економічною рентабельністю, підвищенням працездатності, зменшенням захворювань, активізацією суспільної та професійної діяльності інвалідів.

Досвід роботи центрів свідчить, що при розробці стратегії професійної реабілітації інваліда в першу чергу слід створити необхідні умови для його індивідуального розвитку, самореалізації і самовдосконалення, що в кінцевому результаті дасть йому можливість змінювати певні обставини свого життя. Яскравим прикладом реалізації стратегії соціальної реабілітації в умовах центрів професійної реабілітації є той факт, що кадровий склад більшості центрів поповнюється своїми вихованцями, які будучи його випускниками, продовжили своє навчання і повернулися працювати на посадах соціальних працівників, викладачів, методистів тощо.

На наш погляд, узагальнення набутого практичного досвіду в подальшому дасть можливість створити єдину модель соціальної реабілітації, яка стане базовою для розробки індивідуальних програм реабілітації слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів.

Важливою умовою успіху соціальної реабілітації є поетапне, оперативне введення слухача в соціальні технології. Для цього необхідно знати достатньо повно проблеми інваліда, збудувати програму коректувальної допомоги, відібрати відповідно до його можливостей індивідуальні заходи соціальної реабілітації, тому процес соціальної реабілітації слухачів у центрі професійної реабілітації інвалідів розпочинається з моменту приїзду до центру для проходження профвідбору і проходить в три етапи.

Перший етап – соціальна діагностика, прогностика, розробка індивідуального плану реабілітаційних заходів слухача.

Другий етап – активна реабілітація, підтримка і стимуляція (протягом всього курсу реабілітації).

Третій етап – аналіз та оцінка результатів соціальної реабілітації.