Таборова преса

По катастрофі 1919-20 рр. українське військо примушене було покинути рідні землі. Опинилося воно в таборах Чехії і Польщі. Відірване від світу, в тяжких умовах інтернованих, українське лицарство стало над прірвою розпуки і зневір'я. Утриматися від цієї загрози, захиститися від страшного ворога-деморалізації, таке завдання стало перед україським козацтвом за дротами.

Здійснюючи його, розвиває енерґію в напрямі організації культурного, духового життя в таборах. Одне з поважніших місць в цій органзації займає таборова преса. Найперше з'являється вона в таборах Галицько-Української Армії в Німецькому Яблонному та Ліберці в Чехо-Словаччині. Були це такі органи, як: „Голос Табора", що його в 1919-20 рр. видавав Просвітний Кружок, та гумористичний часопис п. н. „Камедула" у Ліберці. Обидва видавалися відбиваними на гектографі. Там же з 1.11.1920 р. виходить „Український Скиталець", а з 15.XII.1922 р. „Український Стрілець", як орган Пресової Кватири при Українській Бригаді в Німецькому Яблонному. Обидва розвинулися в нормальні журнали і були популярними серед стрілецтва.

Найактивнішими організаторами і співробітниками всіх цих органів були такі старшини Галицько-Української Армії, як Ст. Ріпецький, Я. Ярема та інші.

Подібні органи почали появлятися и у таких таборах в Польщі, як: Калішівській, Олександрівський, Ланцутський, Вадовицький, як також у Ченстохові, Петрокові, Шкулічах тощо. Були вони переважно тижневого та двотижневого типу, а почасти місячники. За змістом і завданням були це часописи просвітньо-інформативного характеру, літературного, кооперативного, військово-технічного і врешті сатирично-гумористичного. Завдання таборової преси було зформульовано Видавничою Секцією в Каліші, що видавала часопис,, 3а Дротом".

„Хай же наш журнал, – писав цей часопис – віллє нову силу в душі тих, хто під впливом останніх тяжких подій і втоми може був близький до зневіри". Такий бадьорий голос чувся зі сторінок і інших часописів. Досить згадати хоч би і такий, як „Залізний Стрілець", що його появилося у Каліші 27 чисел, як також сатирично-гумористичні: „Око" (16 чисел з малюнками) та двоє чисел журналу,, Сич".

В Олександрівському таборі появилася низка часописів, що схоплювали різні галузі життявих потреб табору.

За редакцією Липовецького вийшло шість чисел ілюстрованого часопису кооперації, культури и освіти п. н. „Зірниця". Тут же ви-ходили,, Нове Життя", що з ч. 40 перейшло на друк, військово-культурний часопис: „Український Стрілець", якого появилося двоє чисел. Врешті кілька сатирично-гумористичних: журнал карикатур „Характерник" (6 чисел), одне число „Гримаси" за редакцією Левицького та одне число „Комар", що було конфісковане.

У Ланцуті – дев'ять чисел літературно-військового тижневика „Наша Зоря". Тут же культурно-освітний відділ табору видавав журнал гумору та сатири п. н. „Будяк", як орган партії Б.К. В. („Бий куди влучиш").

У Вадовицькому таборі появилося чотири часописи, а саме: літературний журнал „Запорожець" та „Запорозька Думка", що виходила двічі на тиждень, і два гумористичні: „Аванс", якого вийшло за редакцією Гавришка шість чисел, і „Жало".

Так само у Ченстохові виходила „Військова Думка" та інформаційний орган Війська Запорізького „Думка" (10 чисел) і шість чисел сатирично-гумористичного журналу „Колючки". У Петрокові – літературний часопис п. н. „Тернистий Шлях" за редакцією Козловського. I врешті у Пікуличах гумористичний „Листок Об'яв".

Окреме місце займає літературно-мистецький журнал „Веселка", що виходив в 1922-23 рр. у Каліші і купчив навколо себе такі літературні сили, як Е. Маланюк, О. Карманюк, А. Коршнівський та інші.

„Зустрінути сліпуче завтра, – готувався цей журнал і додавав, що „Веселка" – це кінець вчорашньої бурі і хвилина спокою перед новим гураґаном".

„Словом, фарбою, лінією, жестом, звуками неймовірних – могутніх маршів і гимнів – ви мусите зорганізувати, запалити, народні маси, надхнути їх на останній нещадний бій"... кликала редакція до українсьхких поетів, музик, речників культури і мистецтва.

Врешті кілька спеціяльних органів, як „Вістник Спілки Лікарських помічників" (Щипіорно), „Релігійно-Науковий Вістник" та інші.

Майже всі таборові часописи публікувалися шапірографним чи гектографним способом. Пересічний тираж був в 40-50 примірників, і лише деякі. що досягали можливости друку, розходилися в більшій кількості, розкриваючи таборові дроти. 3 зовнішнього боку виглядали всі ці часописи дуже добре. Більшість з них писана на машинці і потім відбивана згаданим способом. Деякі писані від руки. Майже всі ілюстровані. Особливу увагу звертають мистецьким виконанням малюнків „Аванс", „Окріп", „Колючки", „Запорожець" тощо.

Карикатури влучні, зарисовані сміливими рисами, рухливі. Дотепи, переважно, витримані в пристойній мірі, влучні і веселі, подекуди чується сарказм і терпку усмішку.

Зокрема добрі обкладинки і заставки, виконані від руки, або відбиті на шапірографі. Переглядаючи, пригадуються старі часи, коли якийсь книголюб просиджував довгі години, оздоблюючи ві-зерунками, писану від руки книжку. Багато почуття вкладено в ці малюнки. Збуджують вони думку, викликають відповідні настрої.