Поняття платіжного балансу

Запровадження

Усі країни є учасницями сучасного світового господарства. Активність цього участі, ступінь інтеграції країн на світовий господарство різні. Зовнішньоекономічні зв'язку свого розвитку проходять певні етапи, зміна яких характеризує посилення цілісності світового господарства, ускладнення змісту міжнародних економічних відносин: від торгівлі та послуг - до виклику капіталу і наступному створенню міжнародного виробництва, далі – до формування єдиної світової ринку валют, кредитів, цінних паперів. Крім економічних існують політичні, військові, культурні та інші відносини між країнами, що породжують грошові платежі й надходження. Багатогранний комплекс міжнародних відносин країни знаходить свій відбиток у балансовому рахунку її міжнародних операцій, що традиційно називається платіжним балансом.

Практично всі видних представників буржуазної економічної науки, включаючи класиків буржуазної політичної економії - А. Сміта і Д. Рікардо, віддали данина, проблемі рівноваги платіжного балансу, вносячи нові елементи і її уявлення у процес складання платіжних балансів. Перехід капіталізму до сучасного стадію, відзначений зростанням вивезення капіталу, швидким розвитком інших економічних операцій, призвів до розширенню змісту платіжних балансів. Одночасно виростає потреба і вдосконалюється практика обліку міжнародних розрахунків як наслідок посилення роль держави у формуванні і врегулювання платіжних балансів.

Мета роботи - розкриття структури платіжного балансу, чинників, які впливають платіжний баланс, основних методів регулювання цього ринку. У завдання роботи входить огляд платіжного балансу Росії.

Теоретичні аспекти платіжного балансу

Поняття платіжного балансу

Платежный баланс складається із метою врахування результатів зовнішньоекономічної діяльності країни. Він є найважливішим джерелом інформації, що дозволяє судити про ефективність її участі в міжнародний поділ праці підгрунтям прийняття рішень у сфері зовнішньоекономічної політики.

Платежный баланс – це статичний документ, у якому систематизованому вигляді відбито всі зовнішньоекономічні операції країни знайомилися з іншими державами в за певний період. Платежный баланс характеризує співвідношення платежів, що у країну з-за кордону, і платежів, вироблених нею по закордонах.

Зовнішньоторговельні угоди, що дають надходження валюти у країну, позначаються на платіжного балансу зі знаком «плюс». Платежі та витрати там заносять у баланс зі знаком «мінус».

Притік валюти з-за кордону має місце у результаті наступних надходжень:

- виручки від цього товарів та послуг;

- доходів від діючих по закордонах підприємств;

- відсотків і дивідендів від міжнародних цінних паперів, що належать юридичних осіб цієї країни;

- односторонніх перекладів, чи трансфертів (переклади пенсій громадянам, який приїхав з-за кордону, грошові переклади родичам, іноземна допомогу);

- позик, наданих іншими державами і фірмами;

- коштів від продажу іноземцям підприємств, будинків, землі і той нерухомості;

- виручки від цінних паперів там.

Відтік валюти із країни відбувається за імпорті товарів та послуг, грошових перекладах до інших держав, кредитах іноземним державам і фірмам купівлі іноземних цінних паперів.