Способи виміру сальдо платіжного балансу

Однією з головних завдань складання платіжного балансу є вимірювання його сальдо. Це важлива аналітична проблема, що охоплює широке коло питань - від точності (достовірності) даних про окремих міжнародних угодах до структури побудови таблиць. Общепринятый метод визначення дефіциту чи активу платіжного балансу - це її розподіл на основні балансові статті.

Сальдо основних статей називається сальдо платіжного балансу. Залежно від цього позитивна чи негативна його величина, платіжний баланс характеризується активним чи пасивний (дефіцитний). Сальдо платіжного балансу є важливим показником. Його розмір входить у визначення валового національного продукту та національного доходу; впливає стан валюти; вплинув на вибір коштів, зовнішньою і внутрішньою економічної політики. Показник сальдо платіжного балансу є структурним. Розмір його, насамперед, залежить від вибору статей, наслідки яких він становить.

Концепція балансу поточних операцій

Історично найрозвиненішої формою міжнародного обміну виступає зовнішня торгівля. Розрахунки по зовнішньої торгівлі становили основний зміст основних статей перших платіжних балансів. Торговий баланс і баланс послуг тісно пов'язані зі станом внутрішньої економіки країни та з її позицією у господарстві. Дефіцит чи актив зовнішньої торгівлі відбиває конкурентоспроможність товарів цієї країни на світові ринки, слабкість чи силу її і може бути причиною серйозних заходів.

Ширше економічні зв'язку цієї країни знайомилися з зовнішнім світом відбиває баланс поточних операцій платіжного балансу. Вважається, що баланс поточних операцій відбиває величину реальних цінностей, які країна передала зарубіжних країн чи отримала з-за кордону на додаток до валового внутрішнього продукту. Він показує - живе чи країна “своїх доходів”. З аналітичної погляду баланс поточних операцій, на думку західних експертів, відрізняється двома особливостями.

По-перше, поточні операції з своїй - природі остаточні - розрахунки по них не тягнуть у себе відповідних операцій, як це має безпечне місце за операціями рухом капіталу.

По-друге, в короткостроковому плані поточні операції самих, які результат (підсумок) відбиває відповідно вплив глибоких економічних тенденцій, ніж операції руху капіталу, особливо короткострокового, більшою мірою підпадає під коливання як економічні, а й політичних.

Він входить у національні розрахунки, розрахунки «вхід-видобуток», інші макроекономічні показники визначення у результаті зовнішньоекономічної діяльності країни та її взаємодії з внутрішньоекономічними процесами. Це фігурує й у числі основних під час аналізу державної економічної політики і формування її довгострокових цілей.

Концепція базисного балансу

З розвитком обліку руху короткострокового капіталу та її повнішого відображення в платіжного балансу було висунуто концепція базисного балансу.

Суть цієї концепції полягає в виділенні базисних, стійких угод, включающихся в основні статті; на думку її авторів, вона характеризує стійкість в часі та несприйняття до коливань економічної кон'юнктури. За класифікацією МВФ, сальдо базисного балансу окреслюється сума сальдо операцій із групам Проте й У. Ця ж сума повинна вирівнюватися балансом операцій, розташованих нижче групи У. Відповідно до концепції базисного балансу, актив поточних операцій й не так врівноважує рух капіталу, скільки забезпечує при цьому приплив валюти.

Концепція ліквідності висунуто США в 1958г. Вона розмірковує так, що долар США резервної валютою і дуже використовувався як міжнародне платіжне і резервне засіб. За класифікацією статей платіжного балансу, прийнятої МВФ, сальдо концепцією ліквідності (із деякими застереженнями, що стосуються групи З) відповідає сумі сальдо операцій із групам A + B + З + D, які вважатися основними. Воно балансує сумарною величиною сальдо за групами E + F + G + H, взятої з протилежним знаком.

Концепція балансу офіційних розрахунків, запропонована США в 1965г.

Привабливість цієї методики (для офіційних органів навіть інших країнах) в тому, що вона:

- По-перше, давала менші показники дефіциту;

- По-друге, підводила теоретичну основу під практику залучення іноземного приватного короткострокового і портфельного капіталу поліпшення платіжного балансу.

Баланс офіційних розрахунків чи підсумковий баланс (overall balance)

Стандартное визначення балансу офіційних розрахунків, що застосовується багатьма країнами, передбачає включення до баланс наступній статті:

• операції офіційних валютних органів з валютними резервами (золото, іноземна валюта, резервна позиція в МВФ і активи в СДР);

• зміни зобов'язань офіційних валютних органів перед іноземними офіційними установами, включаючи міжнародних організацій з розподілу СДР.

За класифікацією МВФ сальдо платіжного балансу (за концепцією офіційних розрахунків) постає як підсумок за групами А + У + З + D + E + F + G, класифікуються як основні статті, воно врівноважується підсумковій сумою операцій із групі М, тобто. суто офіційними валютними операціями.