Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Електричні машини постійного струму
Електричні машини постійного струму використовуються в режимі генератора та в режимі двигуна. Ці машини оборотні. Генератори постійного струму перетворюють механічну енергію в електричну енергію постійного струму. Двигуни постійного струму призначені для перетворення електричної енергії постійного струму в механічну енергію. Вони використовуються для приводу металорізальних верстатів, прокатних станів, підіймально-транспортних машин, екскаваторів тощо. Основні переваги машин постійного струму порівняно з безколекторними двигунами змінного струму – це добрі пускові й регулювальні властивості, можливість виготовлення двигунів на різну частоту обертання з плавною зміною цієї частоти у широких межах. До недоліків машин постійного струму належать складність виготовлення, висока ціна, понижена надійність. Всі ці недоліки зумовлені наявністю в машині щітково-колекторного вузла, який, крім того, є джерелом радіошумів і пожежонебезпеки. Нерухома частина машин постійного струму називається статором, обертова частина - якорем. Колектор є одним із складних вузлів машини постійного струму. Основними елементами колектора є мідні пластини трапецеїдального перерізу, ізольовані між собою, від осердя та вала якоря. Електричний контакт з колектором здійснюється за допомогою щіток, розташованих в щіткотримачі. Всі щіткотримачі однієї полярності з'єднують між собою збірними шинами, які під'єднують до виводів (клем) машини. Електрорушійна сила обмоток якоря машини постійного струму: де сЕ – електрична постійна, яка залежить від конструктивних даних машини; Ф – магнітний потік; n – частота обертання якоря; р – кількість пар полюсів машини; a – кількість пар паралельних віток обмотки якоря; N – кількість провідників обмотки якоря. Напруга на затискачах генератора UГ і двигуна UД: UГ = Е – IЯRЯ – Δ UК, UД = E + IЯRЯ + Δ UК, де Е – ЕРС обмоток якоря; IЯ – струм якоря; RЯ – опір кола якоря; Δ UК – спад напруги на щітках машин. Корисна потужність генератора постійного струму: РГ = UГI. Потужність, що підводиться до двигуна постійного струму: РД = UДI, де I – струм зовнішнього кола. Електромагнітна потужність машин постійного струму: РEM = ЕI. Струм якоря в генераторах із самозбудженням: IЯ = I + IЗБ. Струм двигуна з паралельною обмоткою збудження: I = IЯ + IЗБ, де IЗБ – струм в обмотці збудження. Струм якоря двигуна: Струм в колі збудження двигуна де RЗЕ – загальний опір кола збудження; RЗБ – опір обмотки збудження; RР – опір реостата в колі збудження. Опір пускового реостата: де IЯ НОМ – номінальний струм якоря. Частота обертання якоря двигуна: Частота обертання якоря при неробочому режимі двигуна: Рівняння механічної характеристики двигуна: де М – момент навалу двигуна, що розвивається двигуном; сМ – постійна двигуна, що зумовлює момент двигуна. Момент на валу двигуна: де Р2 – потужність на валу двигуна. Зв’язок між постійними коефіцієнтами машини: сЕ = 9, 55сМ. Рівняння моментів генератора: МГ = М0 + МЕМ = М0 + сМФIЯ, де М0 – момент неробочого ходу; МЕМ – електромагнітний гальмівний момент. Рівняння моментів двигуна: М = сЕФIЯ = М0 + М2 + МДИН, де М2 – корисний момент на валу двигуна; МДИН – динамічний момент. Кратність пускового струму: Кi = ІП /ІНОМ, де IП - пусковий струм двигуна; IНОМ – номінальний струм двигуна. Кратність пускового моменту: де МП – пусковий момент двигуна; МНОМ – номінальний момент двигуна. ККД генератора: де Р2Г – потужність на затискачах генератора; Р1 – механічна потужність, що підводиться до генератора; U – напруга на затискачах генератора; I – струм навантаження. ККД двигуна: де Р2 – потужність на валу двигуна; Р1 – потужність, що підводиться із мережі; Σ Р – сума втрат потужностей. Сумарні втрати потужностей визначають за формулою: ∑ P = Р0 + РЕ + РМ = Р + РЗБ + РЕЯ + РЕЩ + РД, де Р0 – втрати при неробочому ході; РЕ, РМ – електричні та магнітні втрати; Рзб – втрати в обмотках збудження, з врахуванням втрат в регулювальному реостаті; Рея – втрати в обмотках якоря; РЕЩ – втрати в електричних щітках; РД – додаткові втрати (додаткові втрати складають 1% від потужності двигуна, що підводиться). ККД максимальний при умові рівності втрат при неробочому ході і втрат електричних: Р0 = РЕ, або Σ R = P0 + UзбIзб, де Uзб – напруга на обмотці збудження. Струм навантаження, який відповідає максимальному ККД:
|