Проблема статі в управлінні

Вимоги до управлінської діяльності не можуть бути втілені в життябез урахування психологічної своєрідності людини, яка виявляється і вїї статі.

Багато професій є переважно чоловічими чи жіночими.Західноєвропейські жінки, наприклад, частіше за чоловіків працюютьучителями, бібліотекарями, медичними сестрами, виконують рутинну, монотонну роботу в офісі, магазині. Кваліфікована юридична чи медичнапраця є прерогативою чоловіків. Навіть якщо чоловіки й жінки посідаютьоднакові посади та відіграють однакові ролі в організації, вонивсе-таки мають різні обов´ язки і виконують різні завдання. Дуженебагато працівників хочуть працювати під керівництвом жінки. Хоча їйвластива охайність, уважність, деталізація обов´ язків тощо, однак недостатньо виражена ділова спрямованість, переважають орієнтація насім´ ю, неформальні відносини, підвищена емоційна чутливість. Жінки, порівняно з чоловіками, хворобливіше переживають помилки і критичнізауваження, гостріше реагують на неповагу до себе вищого керівництва, постійно потребують оцінювання своєї праці, менш схильні до ризику.Попри те, як засвідчили дослідження німецьких і британських учених, організації, якими керують жінки, стабільніші, а очолювані чоловікамифірми постійно супроводжують труднощі. Чоловіків більше приваблюєабстрактна, престижна робота (постановка завдань, програмуванняосновних процесів тощо), а рутинну роботу (написання програм тощо) вониперекладають на жінок.

Водночас у розумінні особливостей реалізації управлінських функційжінками-керівниками залишаються ще не подоланими статево-рольовістереотипи (переконання про схильність жінок до виконавчої, а не дотворчої роботи, відсутність у них необхідних для ефективноїуправлінської діяльності якостей, залежність від групи тощо).

Жінки-керівники більштовариські, уважніші до людей, готові до співпраці, сміливіші йактивніші у налагодженні соціальних контактів, експансивніші йдинамічніші у спілкуванні, поступливіші, доброзичливіші та чутливіші, експресивніші. У них вища стійкість у стресових ситуаціях, ефективнішезастосовують індивідуальний підхід до підлеглих. Разом з тим, вонибільш конформні та залежні від групи, їм притаманна сильніша, ніж учоловіків, тривожність. Для жінок-керівників центральнимикомунікативними якостями, що визначають успішність управлінськоїдіяльності, є порядність, гнучкість у стосунках, повага до людей, товариськість, відповідальність, колегіальність, надання ініціативипідлеглим, вимогливість до себе, врахування індивідуальних особливостейпідлеглих, доброзичливість, толерантність.

Чоловікам-керівникам більш властиві об´ єктивність, довіра до колег, упевненість у собі, відсутність дріб´ язковості, комунікативнаврівноваженість, вимогливість до підлеглих. У них, як і в жінок, стрижневими комунікативними складниками є здатність до соціальноївзаємодії, уміння відмовитися від стереотипів, уміння бути самим собою.Цей перелік доповнює такий показник (у жінок його немає) особливостейуправлінської взаємодії, як об´ єктивність і здатність сприйматипрацівників такими, як вони є.

Чоловічо-жіночі організації згуртованіші, присутність жінок пом´ якшуєатмосферу, так само як і присутність чоловіків у жіночих групах. Ворганізаціях, де переважають чоловіки, міжособистісні відносиниоцінюються співробітниками позитивніше, а в жіночих групах —негативніше.

Отже, вивчення проблем статі в управлінні дає підстави зробити такі висновки:

1. В організації існує поділ за статевою ознакою як по горизонталі, так і по вертикалі. Горизонтальний поділ наявний, коли чоловіки і жінки виконують різні види робіт. Вертикальний поділ засвідчуєіснування перешкод на шляху професійного росту і просування жінки.Наслідком його є те, що чоловіки займають вищі рівні влади ворганізації, а жінки — нижчі.

2. Розподіл роботи в організаціїздійснюють за статевою ознакою по горизонталі й по вертикалі. Основнийчинник цього — спрощення і стандартизація праці, які дали змогузалучати менш кваліфіковану працю, тобто працю жінок. Суттєвимбар´ єром, який змушені долати жінки, є чоловіча природа організаційноїпраці: керівники, які високо цінують сильні аналітичні здібності, можливо, неусвідомлено просувають по службі переважно чоловіків.Аналогічно впливають конкуренція, напруга діяльності.

3. Ступіньуваги вчених до “жіночого питання” в організації фокусується переважнона “чоловічому” аспекті організацій. Дослідники констатують, щочоловіки та їхня поведінка стали стандартом, з яким порівнюютьповедінку жінок. За норму в організації може бути прийнята ідеячоловіків. Перебування чоловіків на управлінських посадах вважаєтьсязакономірним явищем, їх просування по службі в організації заохочуєтьсяі організаційними, і соціальними чинниками.