Правове становище господарських товариств в АПК.

Господарські товариства в аграрному секторі економіки діють на підставі ГК та Закону України “Про господарські товариства”. Цими законодавчими актами визначаються поняття, види, правила створення і діяльності господарських товариств, а також права і обов’язки їхніх засновників і учасників.

Відповідно до ст. 79 ГК господарськими товариствами є підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їхнього майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених ГК, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Суб’єктами господарювання у сфері сільськогосподарського товарного виробництва є учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб’єктів господарювання або інших осіб встановлюються ГК та іншими законами. Суб’єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління та права оперативно-господарського використання майна. Ті господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи. Відокремлені підрозділи (структурні одиниці) господарських організацій можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна, не маючи статусу юридичної особи. Традиційно класифікація господарських товариств здійснюється за способами формування, функціонування статутного капіталу і обсягами відповідальності учасників за зобов’язаннями товариства. На основі першої підстави законодавство розрізняє акціонерні й неакціонерні товариства. Згідно з другим критерієм, розрізняють товариства з обмеженою відповідальністю, додатковою відповідальністю, повні і командитні товариства. У сільському господарстві завдяки здійсненню аграрної реформи значну частину всіх сільськогосподарських підприємств складають акціонерні товариства відкритого і закритого типів, а також товариства з обмеженою відповідальністю. Це зумовлено двома основними причинами: по-перше, специфікою реформування державних та колективних сільськогосподарських підприємств; по-друге, особливостями здійснення господарської діяльності в аграрному секторі економіки України.

154. Правовий статус сільськогосподарських кооперативів.

Поняття та загальна характеристика правового статусу сільськогосподарських кооперативів. Правовий статус сільськогосподарських кооперативів урегульовано законами України “Про сільськогосподарську кооперацію” і “Про кооперацію”. Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” передбачено, що сільськогосподарський кооператив — це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, що є с-г товаровиробниками на засадах добровільного членства та обґєднання майнових пайових внесків для спільної виробничої діяльності в с-г та обслуговування переважно членів кооперативу.

До основних ознак виробничого с-г кооперативу належать такі: 1) засновниками і членами виробничого сільськогосподарського кооперативу можуть бути тільки фізичні особи; 2) обов язковою є трудова участь членів у діяльності виробничого кооперативу; 3) змістом його діяльності є спільне виробництво продукції сільського, а також рибного та лісового господарств; 4) це одна із організаційних форм підприємництва, метою якого є отримання прибутку. Обслуговувальним сільськогосподарським кооперативам властиві такі ознаки: 1) їх членами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи; 2) основним змістом їх діяльності є обслуговування потреб сільськогосподарського виробництва, переважно членів кооперативу; 3) обов язковою є участь членів у господарській діяльності кооперативу; 4) вони не ставлять за мету отримання прибутку. Державну реєстрацію кооперативу здійснюють у порядку, передбаченому для державної реєстрації субґєктів підприємницької діяльності. Кооператив вважається створеним і набуває прав юридичної особи із дня його державної реєстрації.

Припинення діяльності сільськогосподарського кооперативу здійснюється в порядку, визначеному Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” і статутом кооперативів. Кооператив може реорганізовуватися в підприємства інших форм господарювання за рішенням загальних зборів. Ліквідація кооперативу здійснюється ліквідаційною комісією, призначеною загальними зборами членів кооперативу, а в разі їх ліквідації за рішенням суду — ліквідаційною комісією, призначеною судом. Із дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження з управління кооперативом. Ліквідаційна комісія у триденний термін із часу її призначення публікує інформацію про ліквідацію кооперативу в одному з офіційних друкованих засобів масової інформації із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій. Ліквідація вважається завершеною, а кооператив — таким, що припинив свою діяльність, з моменту внесення органом державної реєстрації запису про його ліквідацію до державного реєстру.

155 Види сільськогосподарських кооперативів.

Сільськогосподарські кооперативи слід класифікувати й систематизувати за окремими ознаками. В основі такої класифікації кооперативів лежить їх розподілення на дві великі групи (типи) - виробничі і споживчі. До виробничих кооперативів належать усі види кооперативів незалежно від сфери діяльності, основна мета яких - отримання доходу (прибутку). У цих кооперативах об'єднується труд і майно їх членів, а всі види виробничо-господарської діяльності виконуються спільно, колективно. На відміну від них споживчі кооперативи створюються для задоволення споживчих інтересів своїх членів. Поряд з цими основними типами кооперативів (виробничими та споживчими) існують і кооперативи змішаного типу, їх називають по-різному - змішані, проміжні, універсальні, інтегральні, багатопрофільні тощо. Залежно від виду діяльності обслуговуючі кооперативи поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та інші, тобто цей приблизний перелік не є вичерпним: можливе існування й інших видів таких кооперативів. Основні напрямки діяльності цих підвидів обслуговуючих кооперативів закріплено в Законі «Про сільськогосподарську кооперацію». Можуть створюватися такі види об'єднань: об'єднання, що створюються кооперативами на підставі договорів; об'єднання, що створюються на засадах членства з делегуванням їм кооперативами централізованих функцій з питань господарської діяльності, управління і контролю; об'єднання, що створюються на засадах членства, з делегованими функціями господарської діяльності і управління; змішані об'єднання, що здійснюють господарські й управлінські функції частково на засадах членства і делегованих повноважень, а частково на договірних засадах; кооперативи кооперативів.

Кооперативи, що увійшли до об'єднання, зберігають статус юридичної особи та повну господарську самостійність і можуть добровільно вийти з них за рішенням загальних зборів членів кооперативу. Формування органів управління об'єднань, утворення і поповнення майнових фондів здійснюється в порядку, передбаченому установчими документами.

Для виконання статутних завдань кооперативи і їх об'єднання можуть створювати підприємства різних видів та організаційно-правових форм. Такі підприємства функціонують відповідно до їх статутів, затверджених кооперативами (об'єднаннями)-засновниками. Принципи діяльності таких підприємств встановлено ст. 27 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію».

156. Умови та порядок створення сільськогосподарського кооперативу.

Сільськогосподарський кооператив є юридичною особою, користується правами та виконує обов'язки, пов'язані з його діяльністю, має самостійний баланс. Процедурі створення сільськогосподарського кооперативу присвячено спеціальний розділ II Закону України " Про сільськогосподарську кооперацію", в якому зазначаються загальні умови створення сільськогосподарських кооперативів, порядок їх державної реєстрації, основний зміст статуту кооперативу, порядок його прийняття.

Загальними умовами створення сільськогосподарського кооперативу є: 1) створення його засновниками на добровільних засадах; 2) засновниками сільськогосподарського кооперативу можуть бути тільки громадяни України та юридичні особи, зареєстровані в Україні; 3) проведення установчих зборів та прийняття ними рішення про створення кооперативу; 4) державна реєстрація сільськогосподарського кооперативу.

Процес утворення кооперативу поділяється на 2 основні етапи: 1) організаційний етап; 2) етап реєстрації кооперативу. Перший має такі основні стадії: а) встановлення ініціатором на добровільній основі тих, хто бажає створити сіль. госп. кооператив; б) вивчення кооперативного та іншого законодавства, яке регулює діяльність кооперативів, підготовка проектів потрібних для рестрації документів; в) проведення зборів тих, хто бажає створити кооператив; на них слід прийняти статут кооперативу. Кооператив як юридична особа повинен мати своє найменування, яке затверджується на установчих зборах кооперативу. Право кооперативу на найменування належить до немайнових прав і означає можливість використовувати найменування на вивісках, рахунках, документах, на самому товарі. Кооператив підлягає державній реєстрації у порядку, передбаченому для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. На сучасному етапі сільськогосподарські кооперативи можуть створюватися внаслідок реформування сільськогосподарських підприємств, їх формування можливе на основі виходу з колективних сільськогосподарських підприємств окремих громадян або працівників цілого виробничого підрозділу з їхніми майновими та земельними паями.

157. Земельні та майнові відносини у сільськогосподарському кооперативі.

Особливість колективної власності полягає в тому, що вона належить кожному кооперативу як окремому власнику. Суб'єктом права власності є не кожен член кооперативу зокрема, а кооператив в цілому як юр. особа. Кооперативна відзначається тим, що її об'єктом можуть бути грошові та майнові внески членів кооперативу. ЗУ " Про сільськогосподарську кооперацію", закономірно визнаючи майнові відносини одними з центральних у с/г кооперативі. Кошти і майно кооперативу потрібні кооперативу для того, щоб: покривати витрати щодо організації кооперативу; забезпечувати основні фонди; покривати поточні витрати; створювати резервний фонд; оплачувати працю, кооперативні виплати, виплати на паї; задовольняти інші потреби. Джерелами формування власних коштів кооперативу є: 1) пайові внески членів кооперативу (грошові та майнові); 2) доходи, які кооператив отримує від власної діяльності; 3) доходи, які кооператив отримує від розміщення своїх коштів у банках; 4) доходи від продажу акцій, інших цінних паперів. 5) кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, організацій; 6) майно, добровільно передане кооперативу його членами; 7) інші надходження, не заборонені законом.

Названі джерела формування власних коштів, а також банківські кредити, які є основним і практично єдиним джерелом формування позичкових коштів, у сукупності становлять джерела формування майна кооперативу.

Важливим джерелом формування майна кооперативу є внески його членів; вони можуть бути як грошовими, так і майновими. ЗУ " Про кооперацію" поділяє всі внески членів кооперативу на поворотні і неповоротні. До перших належить пай і додатковий пай, до других — вступний та членський внески.

Важливим джерелом формування майна кооперативу є доходи від його госп. діяльності, які формуються з виручки від реалізації продукції, сум, отриманих від участі у спільних підприємствах, дивідендів по акціях та з ін. надходжень. Для здійснення своєї статутної діяльності кооператив формує відповідні майнові фонди: 1)пайовий, який формується із пайових внесків членів кооперативу; 2)неподільний — із вступних внесків і відрахувань доходу кооперативуі; 3)резервний — утворюється із різних джерел і призначений для покриття можливих втрат (збитків); 4)спеціальний — складається з цільових внесків членів кооперативу та ін. надходжень.

158. Порядок реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативів.

З точки зору наслідків, викликаних припиненням юридичної особи, розрізняють дві форми цього припинення: 1) реорганізацію; 2) ліквідацію.

Реорганізація кооперативу — це форма його припинення як юридичної особи з переходом його справ та майна в порядку правонаступництва до інших осіб. Організаційними формами реорганізації можуть бути: злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення. Останні можна поділити на 2 групи: 1) за яких кооператив припиняється як юридична особа (злиття, поділ, перетворення); 2) за яких кооператив як юридична особа зберігається (приєднання, виділення).

Реорганізація кооперативу здійснюється за рішенням загальних зборів його членів. Інколи реорганізація кооперативу у формі його поділу або виділення з його складу однієї або кількохюридичних осіб провадиться за рішенням суду. Злиття як форма реорганізації має місце тоді, коли два або більше кооперативів об’єднуються в один новий, вони припиняють своє існування. Дуже близькою за змістом до злиття є така форма реорганізації, як приєднання, за якої один кооператив входить до складу іншого, що продовжує існувати й далі, але вже в більшому масштабі. Поділ означає, що на базі одного кооперативу виникає 2 або більше нових, а цей перший — припиняє своє існування. Надзвичайно важливе значення має документальне закріплення реорганізації. Обов’язково повинен бути правочин, рішення загальних зборів, статути новостворених внаслідок реорганізації кооперативів. Ці документи можна вважати установчими, які необхідно представити для державної реєстрації. Питання ліквідаці ї сільськогосподарського кооперативу врегульовано в Законі “Про сільськогосподарську кооперацію” лише в загальних рисах. Можна вирізнити такі підстави ліквідації кооперативів: 1) за рішенням загальних зборів членів кооперативу, зокрема у зв’язку з досягненням мети, заради якої він був створений; за спливом строку, на який було створено кооператив, та ін.; \2) за рішенням суду, якщо діяльність здійснювалась без ліцензії, була заборонена законом або супроводжувалась іншими грубими чи неодноразовими порушеннями законодавства; 3) у разі визнання кооперативу банкрутом у судовому порядку; 4) якщо припинено право власності чи право користування земельною ділянкою (для виробничих кооперативів); 5) в інших випадках, встановлених чинним законодавством.