Тема 1.

Сутність та функції грошей.

1.Специфічний характер вартості грошей.

Гроші – це товар, що має власну внутрішню вартість.

Завдяки цьому гроші можуть:

ü виконувати у світі товарів роль загального вартісного еквівалента;

ü будучи у формі паперових грошей, розмінних на золото, розглядатися як знаки вартості монетарного товару;

ü розмінні паперові гроші, які не мають власної внутрішньої вартості, представляти в обіг вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державного масштабу цін вагової частки золота.

Сучасні готівкові гроші мають відносну вартість.

Завдяки цьому:

ü гроші функціонують в обігу як законний платіжний засіб тому, що вони є грішми, декларованими державою;

ü їх вартість формується під впливом ринкових сил, стихійною.

Відносна вартість грошей пов’язана з характеристикою їх економічної корисності.

Корисність грошей визначається опосередковано через корисність інших товарів та економічних послуг, які можна отримати на ці гроші.

Корисність грошей пов’язана з постійним попитом на них.

Відносна вартість грошей не є константою – вона змінюється в часовому просторі.

Вартість грошей визначається купівельною спроможністю, а ціною тієї чи іншої грошової одиниці є валютний курс. Їх цінність порівнюється з вартістю товарів і послуг, які можна на них купити.

Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін. Ці величини знаходяться в обернено пропорційній залежності.

Вартість грошей може визначатися одним із показників:

ü на основі індексу роздрібних цін;

ü на основі індексу оптових цін;

ü порівнянням номінальної та реальної величини ВВП.

Відносна вартість грошей у функції нагромадження, що використовуються у формі фінансових активів (облігацій, акцій, інших цінних паперів), визначається нормою відсотка, який є оплатою за зберігання грошей в одній із цих форм.

Норма відсотка – це показник вартості банківських грошей.

Взаємозв’язок грошей і часу:

ü гроші протягом певного часу перебувають в індивідуальному зберіганні і виступають як запас цінностей, як спосіб заощадження особистого багатства;

ü гроші на певний період часу розміщуються в цінні папери заради отримання процентного доходу;

ü між отриманням грошей та їх витрачанням завжди проходить певний час.

2.Гроші як особливий товар: мінова і споживча вартість грошей, як товару.

Грошима протягом тисячоліть були товари в натурально-речовому вигляді – срібло і золото.

Будучи звичайними товарами, вони визначали товарну природу самих грошей, суспільну роль яких виконували, нібито за сумісництвом.

Гроші є товаром самі по собі і по своїй суті.

Золото, ставши монопольним носієм грошової суті, набуло подвійного існування:

ü як звичайний товар;

ü як гроші.

Подвійність золота виявилась як у його споживчій вартості так і в міновій вартості.

Споживча вартість – це здатність задовольняти певні людські потреби.

Споживча вартість золота складається із:

Ø Конкретної споживчої вартості – як здатністю задовольнити певні потреби людини;

Ø Загальної споживчої вартості – здатності задовольняти будь-які людські потреби, внаслідок використання золота як загального засобу обміну.

Між конкретною і загальною споживою вартістю виникла суперечність – якщо воно застосовується у першій своїй властивості, то не може використовуватись у другій, і навпаки.

Вирішення цієї суперечності було знайдено шляхом ідеалізації грошей, поступового переходу загальної споживчої вартості від конкретного товару – золота до простого знаку (гроші – золото → гроші – знаки).

Мінова вартість золота роздвоювалась на:

ü Золото як звичайний товар;

ü Золото як гроші.

Вартість золота як звичайного товару формується під впливом змін продуктивності суспільної праці в золотодобуванні та змін продуктивності суспільних потреб у цьому конкретному товарі.

На вартість золота як грошей впливають крім того, ще й такі чинники, як зміни суспільних потреб у грошах у всіх їх функціях, динаміка золотих запасів, нагромаджених у попередні віки, та ін.

3. Зв’язок грошей з іншими економічними категоріями.

Гроші і фінанси.

Важливою ознакою фінансів є їх грошовий характер. У повсякденному житті ми часто вживаємо слово «фінанси», маючи на увазі гроші. Справді, фінанси завжди мають грошову форму вираження. Гроші є обов’язковою умовою існування фінансів. Наявність фінансових відносин завжди супроводжується реальним рухом грошових коштів. Немає грошей – не може бути і фінансів.

Тому часто вживається таке визначення, як фінансово-грошові відносини. Але це не дає підстав для ототожнення категорій «фінанси» і «гроші». За своїм місцем у товарному виробництві й обігу гроші – це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

До фінансів не належать гроші, які обслуговують особисте споживання та обмін (купівля товарів у роздрібній торгівлі, оплата комунальних послуг, особистих транспортних засобів, зв’язку, охорони здоров`я). гроші, отримані у вигляді заробітної плати чи грошового переказу від родичів, - теж не є фінансами.

Не є фінансами і гроші, які, наприклад, центральний банк надає у позику комерційним банкам, або гроші фізичних та юридичних осіб, що перебувають на рахунках комерційних банків. Не відносять до фінансів і гроші, отримані у спадщину або від реалізації нерухомості громадянами. Це означає, що гроші набувають форми фінансів, якщо вони певним чином акумулюються і з певною метою та на строго визначених засадах розподіляються і використовуються.

Фінанси – це економічні відносини або між людьми в суспільстві, або між державою і суспільством, що виражаються через рух грошових потоків (готівкових або безготівкових). Отже, у суті фінансів відображається не вся сукупність економічних відносин, а лише такі операції, які можна оцінити у вартісних вимірниках. Гроші – це поняття більш загальне. Можна мати гроші і водночас не мати ніякого відношення до фінансів, і навпаки, при відсутності грошей, лише володіючи майном, майновими правами, правами інтелектуальної власності, оцінивши їхню вартість, можна здійснювати інвестування, бути співзасновником фірми, тобто мати відношення до фінансово-господарської діяльності фірми.

Гроші та грошовий обіг суттєво впливають на фінансове становище як фізичних і юридичних осіб зокрема, так і держави в цілому. Не можна досягти стабілізації фінансового становища, не налагодивши нормального грошового обігу.

Гроші і ціна

Ціни залежать від кількості грошей і ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей.

Зв'язок грошей з цінами властива їх ролі засобу обміну та одиниці рахунку. Звідси випливає, що кількість грошей тісно пов'язано з рівнем цін, що розуміли століттями. Менш очевидно, але не менш реально, вплив кількості грошей на використання ресурсів для виробництва товарів і послуг. «Оборот» грошей в ринковій економіці відбувається за двома напрямками. Виробники товарів і послуг платять постачальникам ресурсів, необхідних для виробництва.

Гроші і кредит

Від грошей (як грошей) кредит відрізняється такими рисами:

— у них різний склад суб’єктів-носіїв відповідно грошових і кредитних відносин: у першому випадку ними є продавець і покупець, у другому — кредитор і позичальник, які можуть не збігатися;

— у них різний характер руху вартості: в суто грошових відносинах має місце зустрічне, еквівалентне переміщення двох різних форм вартості — товарної і грошової, а в кредитних відносинах — нееквівалентне переміщення вартості в грошовій або в товарній формі;

— у них різне суспільне призначення в процесі відтворення. Гроші призначені забезпечити реалізацію споживної вартості і довести її до кінцевого споживача. Вони також є засобом накопичення реалізованої вартості. Кредит призначений задовольняти тимчасові потреби в додаткових коштах одних економічних суб’єктів та сприяти вигідному розміщенню вільних коштів — для других. Навіть якщо кредит здійснюється в грошовій формі, таке його іманентне призначення від цього не змінюється. І навпаки, якщо кредит (замість грошей) забезпечує доведення виробленої вартості до кінцевого споживача (продаж товару з відстрочкою платежу), він не замінює грошей у реалізації цієї вартості: коли настає строк погашення кредиту, тільки гроші можуть забезпечити еквівалентний платіж за товар, хоч виступає він у формі погашення боргу;

— кредит за сферою використання є більш «вузькою» категорією, ніж гроші. Гроші обслуговують реалізацію всього ВВП (крім бартеру), розподіл і перерозподіл його вартості, а кредит обслуговує рух тільки частини ВВП у процесі відтворення. Тому учасниками грошових відносин є всі юридичні і фізичні особи суспільства, а кредитних відносин — тільки певна частина їх;

— рух грошей від одного економічного суб’єкта до іншого (у не кредитних відносинах) завжди супроводжується зміною власника відповідної вартості, представленої грошима: право власності на гроші переходить від платника до одержувача. При кредитному переміщенні вартості власником її завжди залишається кредитор. Навіть продаючи товари у кредит, продавець зберігає за собою право власності на них, яке підтверджується поверненням вартості при погашенні боргу покупцем.

Отже, кредит і гроші — це дві самостійні економічні категорії, кожна з яких має своє специфічне призначення, сферу використання та характер руху вартості.

4.Роль грошей у розвитку економіки.

Роль грошей в економіці полягає у тому, що вони перетворюються в капітал або само зростаючу вартість.

Гроші стають капіталом у відтворенні індивідуального капіталу.

Це стає можливим тому, що:

1. їх функціонування включено в кругооборот промислового капіталу;

2. вони є вихідним пунктом у результаті кругооборот капіталу.

З 80-х років ХХ ст. Посилюється роль грошей як інструменту регулювання економіки. Відповідно до монетарної концепції проводиться грошово-кредитна політика

Гроші в економіці розвинутих країн – це боргові зобов’язання держави і комерційних банків.

Боргові зобов’язання успішно виконують функції грошей доти, доки їх вартість (купівельна спроможність) відносно стабільна.

Питання для контролю знань:

1.Специфічний характер вартості грошей.

2. Споживча вартість грошей.

3.Мінова вартість грошей.

4. Зв’язок грошей з фінансами.

5. Зв’язок грошей з ціною.

6. Зв’язок грошей з кредитом.
ТЕМА 2.

ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА, ЩО ЙОГО ОБСЛУГОВУЄ.

1.Структура грошового ринку за економічним змістом та формою платіжних засобів.

Виконуючи функції засобів і платежу, гроші безперервно переміщуються від одного економічного суб’єкта до іншого. Такий характер руху грошей, що обслуговує сферу обміну, називають грошовим обігом.

Частину грошового обороту, пов’язану з процесами розподілу вартості ВНП, за якого рух грошей відбувається нееквівалентно, (тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг), називають фінансово-кредитним сектором.

	Структура грошового обороту за формою платіжних засобів

 

 

 

2.Сучасні засоби платежу які обслуговують грошовий обіг.

Грошовий оборот обслуговують готівкові гроші та гроші безготівкових розрахунків.

Для розрахунків готівкою використовуються банкноти і розмінні монети.

Сучасні банкноти мають кредитну основу і потрапляють під дію закономірностей обігу паперових грошей.

Банкноти мають лише товарне забезпечення, ефективність якого низька, оскільки кредитний механізм не забезпечує зв'язок своєчасного повернення банкнот у каси банку.

Банкноти мають примусовий офіційний курс і не можуть не прийматися під час розрахунків. В Україні функціонують банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500 гривень.

Монети використовуються як засіб розмінювання невеликих сум, що знаходяться в обігу. Їх сумарна вартість незначна порівняно із загальною масою грошей і обмежена потребами населення.

Банкноти і монети потрапляють до населення через комерційні банки, які отримують їх від НБУ.

Гроші безготівкових розрахунків, на відміну від готівкових, не мають речового виразу і існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках.

Банківський депозит виступає грошима лише за умови, що з них депозитів можна зняти гроші за вимогою, виписавши чек, за допомогою пластикової картки чи зняти готівку через банківські автомати.

 

3.Основи організації безготівкового платіжного обороту.

В основі організації безготівкових розрахунків лежать наступні принципи:

1) грошові кошти всіх господарських суб’єктів підлягають обов’язковому зберіганню в установах банків;

2) грошові розрахунки і платежі підприємств здійснюються через установи банків в безготівковому порядку за документами, передбаченими правилами розрахунків;

3) розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності та послуги виконуються після відвантаження продукції або надання послуг;

4) розрахунки за товари і послуги виконуються, як правило, за згодою платника після перевірки виконання постачальником договірних умов;

5) платежі здійснюються лише при наявності достатньої кількості коштів на рахунках платника, або за рахунок одержаного кредиту;

6) зарахування коштів на рахунок одержувача виконується після списання відповідних грошових сум з рахунку платника;

7) постачальники і покупці мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджуються при укладанні договорів поставок або договорів підряду.

Форми безготівкових розрахунків виражають конкретний спосіб існування, внутрішню організацію змісту системи безготівкових розрахунків.

Існують такі форми безготівкових розрахунків:

ü платіжна вимога;

ü платіжне доручення;

ü платіжна вимога-доручення;

ü чеки;

ü акредитив;

ü вексель.

Платіжна вимога – це документ, який містить вимогу одержувача коштів платнику про сплату певної суми грошей через банк.

Платіжне доручення – це документ, який містить наказ платника банку про списання з його рахунку певної суми та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжна вимога-доручення – це комбінований розрахунковий документ, який об’єднує платіжну вимогу і платіжне доручення. Частину документа «платіжна вимога» заповнює одержувач коштів, а другу частину – «доручення» - заповнює платник при згоді на оплату.

Чек – це грошовий документ, що містить беззаперечне письмове розпорядження власника рахунка банку сплатити певну суму грошей пред’явникові чека або вказаній у ньому особі.

Акредитив – це специфічна форма безготівкових розрахунків при якій одна установа банку доручає іншій провести за рахунок спеціально заброньованих для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги.

Вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця (боржника) сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселетримачу).

 

Питання для контролю знань:

1. Структура грошового ринку за економічним змістом.

2. Структура грошового обороту за формою платіжних засобів

3. Сучасні засоби платежу які обслуговують грошовий обіг.

4. Основи організації безготівкового платіжного обороту.

5. Форми безготівкових розрахунків.

 

Тема 3

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться с друзьями: