Патогенез. В основі патогенезу захворювання лежать імунологічні порушення:

В основі патогенезу захворювання лежать імунологічні порушення:

● В нормі в кістковому мозку утворюється невелика кількість мутантних аутоагресивних клонів лімфоцитів, але вони розпізнаються імунною системою і знищуються. При аутоімунному тиреоїдиті імунологічний контроль, що перешкоджає розвитку аутоімунної агресії, порушується.

● У виникненні аутоімунного тиреоїдиту доведена роль дефіциту Т-супресорів внаслідок мутацій в генах, що відповідають за імунорегуляцію.

● Частковий дефіцит Т-супресорів дозволяє вижити «забороненим» клонам Т-лімфоцитів, які здатні реагувати з власними антигенами (антигени ЩЗ) і призводити до розвитку аутоімунних захворювань. Т-лімфоцити при АІТ сенсибілізовані до антигенів на мембрані тиреоцитів.

● Т-хелпери взаємодіють з В-лімфоцитами і стимулюють продукцію антитіл. При аутоімунному тиреоїдиті виявляються антитіла до тиреоглобуліну, тиреоїдної пероксидази (мікросомального антигену), другого колоїдного антигену.

● Крім того, активується утворення антитіл до рецептору ТТГ. Утворюються як тиреоїдстимулюючі, так і ТТГ-блокуючі антитіла. Ці антитіла стимулюють або пригнічують ріст ЩЗ. При гіпертрофічній формі АІТ визначаються антитіла, що стимулюють ріст ЩЗ, а при атрофічній – антитіла, які пригнічують його.

● Вироблення антитіл до специфічних антигенів призводить до утворення імунних комплексів, які з участю Т-цитотоксичних лімфоцитів, К-лімфоцитів (кілерів) спричинюють деструкцію клітин ЩЗ. При цьому виділяються біологічно активні речовини (цитокіни, лімфокіни), які здійснюють цитотоксичну дію і посилюють деструктивні зміни в тиреоцитах.

● Роль різних антитиреоїдних антитіл в патогенезі неоднакова. Найменше значення в порушенні структури ЩЗ мають антитіла до тиреоглобуліну. Антитіла до тиреопероксидази здатні викликати цитотоксичні зміни в структурних елементах фолікулів ЩЗ.

● Тривала аутоагресія призводить до поступового зниження функціональної активності ЩЗ.

Зниження рівня тиреоїдних гормонів в крові призводить до підвищеної продукції гіпофізом тиротропіну, який стимулює ріст тиреоїдного епітелію, що зберігся. Розміри залози збільшуються, розвивається зоб. Виникає гіпертрофічна форма аутоімунного тиреоїдиту. Збільшення ЩЗ при гіпертрофічному АІТ зумовлено також масивною лімфоїдною інфільтрацією.

● Завдяки регенераторній здатності ЩЗ цей процес відбувається впродовж десятиріч.

Крім регенерації, тиреоцити експресують на свою поверхню певні білки, що перетворюють аутоагресивні лімфоцити на анергічні.

● Тривалість перебігу тиреоїдиту залежить від переважання процесів руйнування або регенерації.

● При переважанні ТТГ-блокуючих антитіл розвивається атрофічна форма аутоімунного тиреоїдиту.

● При класичному гіпертрофічному варіанті АІТ (тиреоїдит Хашимото) гістологічне дослідження виявляє інфільтрацію ЩЗ лімфоцитами та плазматичними клітинами, руйнування фолікулів, паренхіматозних елементів, розростання сполучної тканини. В міру збільшення тривалості захворювання вогнища фіброзу займають все більший відсоток в гістологічній структурі ЩЗ.

При атрофічному варіанті домінують явища фіброзу; маса залози зменшується.

● У деяких хворих з аутоімунним тиреоїдитом в дебюті його можлива наявність гіпертиреозу (хашитоксикозу), що може бути зумовлено надходженням в кров великої кількості тиреоїдних гормонів внаслідок деструкції тканини ЩЗ. Крім того, в залежності від наявності або переважання тих чи інших антитіл при АІТ визначається функціональний стан ЩЗ. Тиреотоксикоз виникає при високих титрах тиреоїдстимулюючих антитіл.

● Патогенез гіпотиреозу при АІТ зумовлений поступовим руйнуванням функціонуючої тканини ЩЗ впродовж імунного запалення.

● У дітей та підлітків зміни виражені не так різко, як у дорослих, можливо завдяки високій здатності клітин фолікулярного епітелію до регенерації. Тому у дітей більше збережена тиреоїдна тканина, виражені проліферативні процеси, меншого ступеня фіброз, що не призводить до тяжких форм гіпотиреозу.

Класифікація (А.А. Калинин, Т.П. Киселева, 1992) (цит. за П.М.Боднар та співавт., 2007)

І. За нозологічною формою:

• Самостійне захворювання

• Поєднане з іншими ендокринними захворюваннями

• Синдром аутоімунного поліендокринного захворювання

ІІ. За формою:

• Гіпертрофічна

• Атрофічна

ІІІ. За функціональним станом ЩЗ:

• Еутиреоз

• Гіпотиреоз

• Тиреотоксикоз