Етіологія

■ Основною причиною йододефіцитних захворювань є йодна недостатність:

♦ До географічних регіонів, збіднених йодом, належать гори, передгір’я, заплавини великих рік, лісні масиви з підзолистими грунтами. В Україні регіони зобної ендемії виявляються у Закарпатській, Рівненській, Прикарпатській, Чернігівській, Київській областях.

♦ Йод належить до життєво необхідних біоелементів, що міститься в усіх живих організмах. У великих кількостях сполуки йоду накопичуються в морях і океанах, з поверхні яких розносяться вітром по планеті і з опадами попадають в грунти. Кількість йоду в грунті залежить від його типу, найменша – в пісчаних і підзолистих. З грунту йод проникає в грунтові води і з питною водою споживається людиною.

■ Важливе значення в етіології йододефіцитних захворювань мають й інші чинники:

♦ Виникнення йодного дефіциту посилюється недостатністю різних мікроелементів, що вживаються з їжею, - цинку, марганцю, селену, міді, кобальту, молібдену, а також надлишку кальцію. Зобогенна дія їх недостатності зумовлена участю в активації ферментів обміну йоду. В результаті зниження їх активності зменшується біосинтез тиреоїдних гормонів і посилюється зобогенез.

♦ Умови життя, соціальний рівень, низька санітарна культура населення, глистні інвазії, інфекційні захворювання знижують компенсаторні можливості організму. Крім того, різні бактерії містять прогойтрин, який під впливом різних ферментів перетворюється на активний фермент гойтрин, що є інгібітором утворення органічного йоду в ЩЗ.

♦ Деякі штами кишкової палички в процесі життєдіяльності продукують білки, які знижують здатність ЩЗ до захвату йоду.

♦ Недостатнє харчування, особливо зниження в їжі вітаміну А, спричинює порушення синтезу тиреоглобуліну і, відповідно, тиреоїдних гормонів.

■ До розвитку йододефіцитних захворювань призводять фактори, які сприяють виникненню відносної йодної недостатності.

♦ Це природні струмогени харчових продуктів, що містяться в сої, арахісі, кольоровій капусті, турнепсі. Деякі флавоніди, що містяться в африканському просі, сорго, бобах, інгібують тиреопероксидазу і захват йоду.

♦ Нітрити, перйодати, перхлорати, тіоціанати блокують транспорт йоду в тиреоцит.

♦ При захворюваннях шлунково-кишкового тракту, наявності в питній воді значної кількості гуминових речовин може порушуватися всмоктування йоду.

■ Тяжкість зобної ендемії посилюють такі спадкові фактори як вроджені дефекти біосинтезу тиреоїдних гормонів. Кількість випадків зростає в замкнутих популяціях внаслідок шлюбів серед родичів. Якщо обидва батьки хворіють на зоб, вірогідність зоба у дітей зростає у 4 рази в порівнянні з нащадками здорових батьків. Тип наслідування - домінантний.

В реалізації спадкової схильності до зобу важливе значення надається впливу факторів зовнішнього середовища, зокрема йодної недостатності.