Теорія двох чинників Герцберга

В 50-60 рр. Герцберг провів дослідження з метою вияснення того, які чинники викликають задоволеність, чи незадоволеність людини. Він зробив висновок, що процес знаходження задоволеності і процес зростання незадоволеності, з точки зору обумовлених їх чинників, є двома різними процесами, тобто чинники, які викликали зростання незадоволеності, при їх усуненні не обов’язково призводять збільшення задоволеності і навпаки.

Процес „задоволеність – відсутність задоволеності” знаходиться під впливом чинників, пов’язаних зі змістом роботи, тобто з внутрішніми відносно роботи чинниками. Ці чинники роблять сильну мотивуючу дію на поведінку людини, що може привести до відмінного виконання роботи. Якщо ці чинники відсутні, то їх відсутність не викликає сильного незадоволення. Ці чинники називаються мотивуючими.

Мотивуючи чинники розглядаються як самостійна група потреб, яку узагальнено можна назвати групою „потреб у зростанні”. До неї відносяться: досягнення, признання, відповідальність, просування по службі, робота сама по собі, можливість зростання. Якщо потреби задовольняються, то і людина відчуває задоволеність. А так як вони ведуть до задоволення, то вони відіграють мотивуючу роль.

Процес „незадоволеність – відсутність незадоволення” визначається впливом чинників, пов’язаних з довкіллям, де відбувається робота. Це зовнішні чинники. Їх відсутність викликає у працівників чуття незадоволеності. Наявність же чинників цієї групи не обов’язково викликає стан задоволеності, тобто вони не відіграють мотивуючу роль. В літературі частіше їх називають чинниками „здоров’я”, підкреслюючи цим, що дані чинники створюють нормальні здорові умови праці. До них належать: заробітна плата, безпека на робочому місці, умови на робочому місці (шум, освітлення, комфорт тощо), статус, правила, розпорядок і режим роботи, якість контролю з боку керівництва, відношення з колегами і підлеглими..

Самим парадоксальним висновком Герцберга є те, що заробітна плата не є мотивуючим чинником.

Висновок: при наявності у працівників почуття незадоволеності, менеджер повинен звертати першочергову увагу на ті чинники, які викликають незадоволеність і зробити все для того, щоб усунути цю незадоволеність. Після цього менеджер повинен сконцентрувати увагу на приведення в дію мотивуючих чинників і спробувати досягти високих результатів праці через механізм досягнення працівниками стану задоволення.

Отже, кожна теорія має щось особливе, відмінне від інших і це дало їм можливість теоретичного і практичного використання. Характерним, загальним всіх чотирьох теорій є те, що вони вивчають потреби, дають їх класифікацію, що дає можливість робити висновки щодо механізму мотивації людини.

Слід підкреслити також дві притаманні їм загальні характеристики. По-перше, всі розгляне ні концепції чітко подають певний погляд на мотивацію, який підтверджується дослідженнями. По-друге, мало уваги вони приділяють аналізу процесу мотивації.

Контрольні запитання

1. Поясніть, чому методи мотивації пов’язані з рівнем розвитку виробництва, суспільними умовами, культурою, релігією тощо.

2. Дайте характеристику основних етапів розвитку теоретичних поглядів на мотивацію трудової діяльності.

3. Розкрийте основні положення теорії ієрархії потреб Маслоу.

4. Розкрийте сутність теорії Альдерфера.

5. Розкрийте ключові положення набутих потреб МакКлелланда. Як ви ставитесь до класифікації потреб, запропонованої МакКлелландом?

6. За Герцбергом, рівень заробітної плати не належить до чинників – мотиваторів. Ваше ставлення до цього твердження?

7. Розкрийте сутність теорії двох чинників Герцберга.

8. Сформулюйте загальні положення змістових теорій мотивації.