Участь в управлінні справами організації

Участь в управлінні справами організації справляє значний вплив на трудову поведінку персоналу. Тому більшість сучасних теорій мотивації виходить з необхідності якнайширшого залучення персоналу до управління виробництвом, розвитку виробничої демократії в цілому.

У світовій практиці розвиток виробничої демократії у загальному вигляді реалізується за двома напрямками:

- застосування різних форм участі персоналу в упавлінні виробництвом;

- участь персоналу організації в розподілі результатів виробництва.

Потреба в якомога ширшому розвитку виробничої демократії зумовлена також низкою інших причин економічного характеру, зокрема:

- нагальною потребою підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання, що потребує залучення персоналу до опрацювання і реалізації організаційно-управлінських рішень;

- необхідність зменшення для власників капіталу економічних “видатків” соціально-трудових конфліктів;

- потребою подолання відчуження персоналу від власності й процесів прийняття управлінських рішень та підвищення на цій основі результативності трудової діяльності;

- підвищення значення персоналу в системі.

Існує і суто ідеологічна, соціальна спрямованість, а саме:

· послаблення протистояння між власником засобів виробництва і робочої сили через передання капіталом певних повноважень;

· досягнення соціального компромісу між працею і капіталом на основі використання різних форм погодження інтересів;

· оптимізацію відносин між працею та капіталом на принципах соціального партнерства.

Для глибшого розуміння механізмів запровадження і розвитку виробничої демократії останню слід класифікувати за певними ознаками.

За критерієм рівня залучення персоналу і його представницьких органів до управління виробництвом і розподілу його результатів виробнича демократія може розвиватися на рівні фірми, підприємства, цеху, бригади, робочого місця.

За критерієм способу залучення персоналу до опрацювання й запровадження організаційно-управлінських рішень і розподілу результатів виробництва необхідно виокремлювати:

- пряме залучення або так звану пряму демократію, коли працівники беруть безпосередню участь у виконанні управлінських функцій;

- побічне залучення або так звану представницьку виробничу демократію;

- комбіноване залучення (обидва способи участі).

За критерієм змісту виробнича демократія може розглядатись у вузькому і широкому значеннях. За першого варіанта має місце застосування різних форм, інститутів, видів участі персоналу в управлінні виробництвом. За другого – форми, види виробничої демократії, зазначені вище, доповнюються участю персоналу у розподілі результатів виробництва – прибутку (доходів) відповідно до трудового внеску працівників (паю у власності, кількості акцій тощо).

Залежно від рівня та масштабів участі персоналу в управлінні виробництвом і розподілі результатів можуть бути такі розновиди демократії як співучасть, спільне управління, робітничий контроль, самоуправління.

За критерієм джерела права залучення персоналу до управління виробництвом і розподілу його результатів діяльності участь може грунтуватись на основі:

- реалізації трудових прав;

- реалізації прав власності;

- одночасної реалізації трудових прав і прав власності.

За критерієм правових засад залучення персоналу до управління виробництвом можна виділити інституціональні (відповідно до норм законодавства) і нормативно-договірні форми (згідно зі статусом підприємства, колективним договором, угодами між спільними партнерами).

На практиці участь в управлінні виробництвом може реалізуватися за такими основними напрямами.

Працівники можуть самі вибирати засоби реалізації трудового процесу, режим роботи і відпочинку, запровадження нових методів роботи. Вони можуть бути залучені до постановки цілей, визначення завдань; їм надається право контролю якості продукції з одночасною відповідальностю за кінцевий результат. Партисипативне управління дає працівникам право формувати склад робочих груп (бригад) із членів організації тощо.

Працівники залучаються до різних творчих груп, органів управління на низовому рівні і рівні організації тощо.

Але на сьогодні ще не всі проблеми участі працівників управління виробництвом і розподілу його результатів вирішені. Тому, на нашу думку, потрібно схвалити спеціальний законодавчий акт, який би закріпив форми цієї участі, визначив би конкретні оргацізаційно–правові механізми розвитку виробничої демократії на підприємствах і організаціях України. Це сприятиме підвищенню ефективності виробничого менеджменту та мотиваційних настанов працівників, становленню досконалих, соціально орієнтованих відносин у сфері праці, що створює умови для стабільного соціально-економічного розвитку.