Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Конституційні виборчі права громадян та право брати участь в управлінні державними справами






Чинна форма правління в Україні зумовлює необхідність формування органів публічної влади шляхом проведення ви­борів. В Україні обирають Президента України, народних де­путатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, міських, селищних, сільських голів, депутатів обласних, районних, міських (районних у містах), селищних та сільських рад. Відповідно до ст. 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування216. Водночас ст. 71 Основно­го Закону України визначає, що вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Отже, за змістом ст.ст. 38, 70, 71, 76, 141 Конституції Украї­ни сутністю виборчого права є право громадян України вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Це право є загальним, рівним і прямим. Основоположні принципи загального, рівного і прямого виборчого права, вільне і таємне волевиявлення громадян України на виборах народних депутатів України становлять конституційну основу правового регулювання виборчого процесу (абзац 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення КСУ № 1-рп/98 від 26 лютого 1998 р. (справа про вибори народних депутатів України))? и.

216 Офіційне тлумачення положені, ст. 38 викладено у Рішенні КСУ № 7-рп/99 від 6 липня 1999 р. (справа про сумісництво посад народ­ного депутата України і міського голови) // Офіційний вісник Украї­ни. - 1999. - № 27. - С. 171.

■ '■ ' Офіційний вісник України. — 199Н. — №23. — О. 93.


Розділ 6. Основні права, свободи і обов'язки особи і громадянина...


6.3. Поняття, зміст та загальна характеристика політичних прав...


 


Положення ч. 1 ст. 38 Конституції України, згідно з яким громадянину України надано право вільно бути обраним до будь-якого органу державної влади, зокрема до Верховної Ради України, до органу місцевого самоврядування — сільської, селищ­ної, міської, районної, обласної рад, а також бути обраним сільським, селищним, міським головою було додатково витлумаче­но Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/99 від 6 липня 1999 р. (справа про сумісництво посад народного депутата України і міською голови). Відповідно до цього Рішення громадяни мають право реалізувати набутий представницький мандат лише в одному з цих органів чи на посаді сільського, селищного, міського голів {п. 2 резолютивної частини Рішення у справі про сумісництво посад народного депутата України і міського голови.)2™.

Конституційно-правовий зміст цього права деталізується у статтях чинних законів України: " Про вибори Президента Украї­ни" (№ 474-XTV від 05.03.1999 р. у редакції Закону № 1630-IV від 18.03.2004 р./219, " Про вибори народних депутатів України" (№ 1665-IV від 25.03.2004 р. у редакції Закону № 2777-IV від

07.07.2005 р. з подальшими змінами та доповненями)720, " Про Центральну виборчу комісію" (№ 1932-IV від 30.06.2004 р.)22Л, " Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" (№ 1667-IV від 06.04.2004 p., із змінами, внесеними згідно з Кодексом № 2747-IV від 06.07.2005 p., законами № 3253-IV від 21.12.2005 p., № 3368-IV від 19.01.2006 p., № 3437-IV від

09.02.2005 p., № 3519-IVBig 14.03.2006 р.)™, " Про всеукраїнський та місцеві референдуми" (№ 1286-ХІІ від 03.07.1991 р. із змінами, внесеними згідно із законами № 2481-XII від 19.06.1992 p., № 2628-111 від 11.07.2001 р.)223 та ін.


У процесі реалізації громадянами України виборчого права виникає питання можливого його обмеження. Конституція України не містить терміна " ценз", проте встановлює відповідні кваліфікаційні вимоги до претендентів на певні державні посади. Це стосується кандидатів у народні депутати України (ч. 2 ст. 76), претендентів на посаду професійного судді (ч. З ст. 127), судді Конституційного Суду України (ч. З ст. 148). Конституція України передбачає наявність певних кваліфікаційних вимог і до кандидата на пост Президента України (ч. 2 ст. 103).

Нерідко кваліфікаційні вимоги до окремих категорій дер­жавних службовців встановлюються відповідними законами України. Наприклад, Закон № 3018-ІП від 7 лютого 2002 р. " Про судоустрій України" визначає основні вимоги щодо формуван­ня корпусу професійних суддів224. Вимоги до членів Вищої ради юстиції визначаються Законом № 22/98-ВР від 15 січня 1998 р. " Про Вищу раду юстиції" 225, членів Центральної виборчої комі­сії Законом № 1932-IV від ЗО червня 2004 р. " Про Центральну виборчу комісію" 226 тощо.

На думку Конституційного Суду України, кваліфікаційні вимоги зумовлені родом і характером діяльності зазначених посадових осіб, а тому не можуть розглядатися як обмеження громадян у користуванні рівним правом доступу до державної служби227.

Так само вирішено питання щодо кваліфікаційних вимог, включаючи вікові, до Уповноваженого Верховної Ради Украї­ни з прав людини. З огляду на особливу важливість його діяльності, змістом якої є здійснення парламентського контро­лю за дотримання конституційних прав та свобод людини і громадянина, Верховна Рада України уповноважена встанов­лювати кваліфікаційні вимоги до особи, яка претендує на цю посаду. Конституція України (ст. 101) цього не забороняє. До


 


? ls Офіційний вісник України. — 1999. — № 27. — С 171.

т Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 20-21. - Ст. 291.

'ш Відомості Верховної Ради України. - 2005. - №38-39. - Ст. 449.

Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 36. — Ст. 44В.

'" ' Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 30-31. - Ст. 382.

ул Відомості Верховної Ради України. — 1991. - №33. — Ст. 443.


224 Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №27-28. - Ст. 180.

'т Відомості Верховної Ради України. — 1998 — №25. — Ст. 146.

'" " Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 36. — Ст. 448.

227 Абзац 2 і'. 2 мотивувальної частини Рішення КСУ № 5-рп/2000 від 18 квітня 2000 р. (справи про віковий ценз) // Офіційний вісник Украї­ни. - 2000. - №30. - С. 160. - Ст. 1286.


Розділ 6. Основні права, свободи і обов'язки особи і громадянина...


6.3. Поняття, зміст та загальна характеристика політичних прав...


 


таких кваліфікаційних вимог належать, зокрема, життєвий досвід та соціальна зрілість, які набуваються лише з досягненням певного віку (абзац 5 п. 2 мотивувальної частина справи про віковий ценз). Критерієм у законодавчому встановленні кваліфікаційних вимог до віку є доцільність (абзац 6 п. 2 мотивувальної частини справи про віковий ценз).

Зокрема, Конституція України визначає низку вимог обмежувального характеру щодо права бути обраним народним депутатом України: мати громадянство України; досягти на день виборів двадцяти одного року; проживати в Україні протягом останніх п'яти років; не мати судимості за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (ч. 2—3 cm. 76 Конституції України). Ці вимоги в науці та практиці виборчого права мають назву виборчих цензів (кваліфікацій), під якими розуміють визначені Конституцією та законами умови для набуття або здійснення активного і пасивного виборчого права228.

Вважалось, що запровадження виборчого цензу і грошової застави забезпечує можливість обмеження конституційних прав громадян. Проте Конституційний Суд України у Рішенні у справі про виборчу заставу (№ 2-рп/2002 від ЗО січня 2002 р.) дотримувався іншої думки.

Відповідно до абзацу 3 підп. 4.2 п. 4 мотивувальної частини Рішення у справі про виборчу заставу " виборчий ценз і грошова (виборча) застава мають різну правову природу. Грошова застава використовується у світовій практиці не як майновий ценз, а як одна з умов реєстрації кандидатів для участі у виборах. Виборчий ценз є кваліфікаційною умовою щодо наявності виборчого права, а виборча застава — лише умовою реєстрації кандидата у депутати. Майновий виборчий ценз безпосередньо пов'язаний із майновим станом особи, тобто характеризується сукупністю рухомого та нерухомого майна, певним рівнем річного доходу громадянина, які визначають його як власника. Метою грошової (виборчої) застави є обмеження чи усунення

22? Абзац 2 та З піди. 4.1 п. 4 мотивувальної Чс«стипи Рішення КСУ № 2-рп/2002 від ЗО січня 2002 р. (справа про виборчу заставу) // Офіційний вісник України. — 2002. — №6. — С 126. — Ст. 245.


зловживання громадянином виборчим правом, передусім за рахунок платників податків".

Конституційний Суд України вважає за необхідне зазначити, що, як бачимо зі світового досвіду, розмір грошової застави встановлюється залежно від майнової спроможності переважної більшості населення країни. Порушення цієї вимоги може суттєво обмежити кількість претендентів на місця в парламенті, особливо від фінансово малозабезпечених партій (блоків) та кандидатів у депутати (речення перше, друге абзацу 1 п. 5 мотивувальної частини рішення у справі про виборчу заставу).

Реалізуючи конституційне виборче право, громадяни наділяються активним та пасивним виборчим правом. їхня наявність фіксується в абзаці 2 підп. 3.1 п. З мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України № 1 -в/2000 від 27 червня 2000 р. Там зазначено, що " аналіз сучасної конституційної практики демократичних держав свідчить про те, що встановлення кількісного складу парламенту та його палат є питанням політичної доцільності, яка тією чи іншою мірою визначається національними традиціями, чисельністю населення країни, особливостями конкретно-історичної ситуації, структурою парламенту та іншими обставинами. На зміст та обсяг прав та свобод людини і громадянина, в тому числі виборчого права, кількісний склад парламенту (його палат) безпосередньо не впливає. Адже суб'єкти як активного, так і пасивного виборчо­го права — громадяни України — із зменшенням кількісного складу парламенту не позбавляються рівної можливості брати участь у виборах до нього" (справа про внесення змін до ст.ст. 76, 80, 90, 106 Конституції України)229.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.009 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал