Право на безпечне довкілля для життя і здоров'я людини

Основоположні принципи діяльності держави щодо стиму­лювання ефективного природокористування, охорони довкіл­ля та забезпечення екологічної безпеки для життя і здоров'я людини закріплено в Конституції України. Відповідно до них держава бере на себе відповідальність перед громадянином за здійснення природоохоронних функцій та підтримання еко­логічної рівноваги на території України. У ст.ст. 50 і 66 Основ­ного Закону України не лише гарантовано право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля, а й передбачено від­шкодування завданої порушенням його права шкоди.

Право громадян України на безпечне для життя і здоров'я до­вкілля поряд з Конституцією закріплено у кодексах України: Зе­мельному (№ 2768-Ш 25 жовтня 2001 p.), Лісовому (№ 3852-ХП від 21 січня 1994 p.), Про надра (№ 132/94-ВР від 27 літня

1994 p.), а також законах України " Про охорону навколишнього природного середовища" (№ 1264-ХП від 25 червня 1991 p.), " Про природно-заповідний фонд України" (№ 2456-ХН від 16 червня 1992 р.), " Про забезпечення санітарного та епіде­мічного благополуччя населення" (№ 4004-ХІІ від 24 лютого 1994 р.), " Про охорону атмосферного повітря" (№ 2707-XIIвід 16 жовтня 1992 р.), " Про використання ядерної енергії та ра­діаційну безпеку" (№ 39/95-ВР від 8 лютого 1995 р.), " Про екологічну експертизу" (№ 45/95-ВР від 9 лютого 1995 р.), " Про відходи" (№ 187/98-ВР від 5 березня 1998 p.), а також інших нормативних актах, розроблених на підставі вимог Основного Закону.

Україна є стороною понад 30-ти міжнародних природо­охоронних конвенцій глобального та регіонального значення, зокрема Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають між­народне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (1971), Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972), Конвенції про охоро­ну дикої флори та фауни і природних середовищ їх існування в Європі (1979), Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (1979), Віденської конвенції про охорону озо­нового шару (1985), Конвенції про захист Чорного моря від забруднення (1992), Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (1992), Кон­венції про охорону біологічного різноманіття (1992), Конвенції про ядерну безпеку (1994), Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (1999). Міжнарод­ні документи з питань екології покладають на Україну додаткові зобов'язання щодо збереження навколишнього природного середовища та забезпечення екологічних прав громадян.

6.4.6. Право на достатній життєвий рівень,