Головнокомандувач Збройними Силами України

Збройні Сили України — це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладені оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторкан­ності. Збройні Сили України (ЗС України) забезпечують стри­мування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України.

Конституційно-правовою основою діяльності ЗС України є Конституція України, Закон № 1934-ХІІ від б грудня 1991 р. " Про

11.1. Поняття, правова природа та призначення інституту...

Збройні Сили України" ⁴³⁴, Закон № 1932-ХІІ від 6 грудня 1991 р. " Про оборону України" ⁴³', міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері, закони України, акти Президента України, KM України та ін. Особливість правового статусу ЗС України полягає у тому, що він визначається і статутами, які не є джерелами конституційного права.

З'єднання, військові частини і підрозділи, у тому числі чер­гові сили, ЗС України в мирний час мають право застосовувати і використовувати зброю та бойову техніку для:

• відбиття ударів засобів повітряного нападу по важли­вих державних об'єктах, безпосереднє прикриття яких здійснюється черговими силами;

• припинення порушення державного кордону України повітряними суднами збройних формувань інших дер­жав, які не виконують команд (сигналів), що подаються черговими літаками-перехоплювачами (вертольотами), або застосовують зброю;

• припинення протиправних дій повітряних суден у по­вітряному просторі України, якщо вони використову­ються з метою здійснення терористичного акту;

• примушення до посадки захоплених (викрадених) по­вітряних суден;

• забезпечення виконання покладених на ЗС України завдань щодо відсічі можливій збройній агресії проти України, забезпечення недоторканності повітряного простору та підводного простору в межах територіального моря України, запобігання терористичним актам у випадках, передбачених іншими законами (cm. 1 Закону про Збройні Сили).

Відповідно до указів Президента України, що затверджу­ються ВР України, з'єднання, військові частини і підрозділи

^ПІ Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 48. — Ст. 410 (Із.-мінами: 2004. - № 2. - Cm. 8; 2004. ~ № 33-34. - Cm. 405; - 2005. -/V» 10. - Ст. 188.j.

^rij Відомості Верховної Ради України. — 2000. — Nl? 49. — Ст. 420 (Із змінами: 2003. - № 27. - Cm. 209; 2004. - № 2. - Ст. 8; Законом України № 3428-1V під 09.02.2006 p.).

Розділ 11. Президент України — Глава Української держави

11.2. Конституційно-правовий зміст повноважень Президента України

ЗС України можуть бути залучені до здійснення заходів пра­вового режиму воєнного і надзвичайного стану, посилення охорони державного кордону України і виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу України та їх правового оформлення, ліквідації надзвичайних ситуацій при­родного і техногенного характеру, надання військової допомоги іншим державам, а також взяття участі міжнародному військо­вому співробітництві та міжнародних миротворчих операціях на підставі міжнародних договорів України та в порядку і на умовах, визначених законодавством України.

Органи військового управління забезпечують неухиль­не дотримання вимог Конституції України стосовно того, що ЗС України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їхній діяльності.

Жодні надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військово­службовці несуть відповідальність згідно з законом.

Керівництво ЗС України в межах, передбачених Консти­туцією України, здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач ЗС України.

В особливий період керівництво ЗС України та іншими військовими формуваннями Президент України може здійсню­вати через Ставку Верховного Головнокомандувача, робочим органом якої є Генеральний штаб ЗС України.

Безпосереднє керівництво ЗС України у мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач ЗС України. Головнокоман­дувачем З С України є за посадою Міністр оборони України, якщо він військовослужбовець, а в разі, коли Міністром обо­рони України призначається цивільна особа, — начальник Ге­нерального штабу ЗС України.

11.2. Конституційно-правовий зміст повноважень Президента України. їх класифікація за специфікою предметів відання

Конституційно-правовий зміст повноважень Президента України визначається положеннями Конституції та законів України. Проте, дотримуючись такого підходу, ми не повністю розкриємо конституційну природу повноважень Президента України. Як свідчить практика, не останню роль відіграють політичні угоди, які можуть укладатись між главою держави та ВР України. Прикладом цього слугує Конституційний Договір 1995 р. Не варто забувати і про рішення Конституційного Суду, якими можна " коригувати" зміст повноважень Президента України. Світова практика конституціоналізму вказує на те, що хоча статус глави держави достатньо універсальний, проте вплив політичного режиму є одним з основних чинників, що визначає його подальший розвиток.

Питання компетенції Президента в науковому аспекті лише недавно стали об'єктом дослідження в Україні, оскільки цей інститут лише починає входити в державну структуру. Відповідно, він потребує свого вивчення, й насамперед у компетенційному аспекті.

Аналіз підходів до тлумачення поняття " компетенція" дає підстави бачення трьох основних напрямів — " класичного", " розширеного" і " обмежувального". На думку С.Г. Серьогіної, як структуру компетенції органів публічної влади найбільш доцільно виділяти два елементи — підвідомчість та повноваження, оскільки саме вони дають змогу зробити цілком визначений висновок про правомочність владного органу в конкретних публічних правовідносинах. Проте, визначення компетенції лише як сукупності повноважень державного органу або лише як сукупності його прав й обов'язків є недостатнім, оскільки повноваження завжди предметні.

Відповідно до свого правового статусу Президент України є суб'єктом найрізноманітніших конституційно-правових від­носин, діє в межах конституційно визначеної компетенції. Від дій Президента багато в чому залежить забезпечення взаємодії органів державної влади.

Розділ 11. Президент України — Глава Української держави

11.2. Конституційно-нравовий зміст повноважень Президента України

Водночас, з огляду на те, що такі сфери суспільних відно­син, як економіка, політика, духовна сфера, є об'єктом впливу не лише глави держави, але й інших владних структур України, то важливо розмежувати їхні функції й повноваження. І це без­посередньо пов'язано з чіткістю закріплення їхньої компетенції у конституційному законодавстві. Зокрема, сфера національної безпеки й оборони — це та сфера, де повинні бути погоджені зусилля ВР України, KM України, Президента, Міністерства оборони. Чітке предметне розмежування між ними компетенції у цій області є основою їхньої взаємодії, недопущення конфлік­тів, хоча розбіжності, безумовно, можуть бути.

Компетенція Президента України — система підвідомчості та повноважень, які визначені Конституцією та законами Украї­ни. Підвідомчість поділяють на предметну та територіальну. Повноваження охоплюють собою права та обов'язки глави держави. За допомогою компетенції встановлюється обсяг та зміст діяльності Президента України й визначається його місце в системі публічної влади.

Компетенція є основним елементом інституту президентства. Вона характеризується багатогранністю, внутрішньою структур­ною єдністю й персоніфікованістю. Зазначимо, що конституційно-правові моделі багатьох держав світу для інституту президента допускають можливість застосування статусу " де-факто". Останній зумовлений політичними звичаями та традиціями, практикою реалізації конституційного законодавства та рівнем політичної довіри, яка формується між парламентом, урядом та главою держави. Такий статус передбачає можливість виходити поза межі визначені Основним Законом та зумовлює його фактичне положення в структурі державного механізму та в політичній системі.

Причетний до всіх гілок державної влади, Президент Украї­ни займає своє особливе місце в механізмі держави, має свої специфічні функції та повноваження.

Функціонально він тяжів до виконавчої влади. Виступаючи гарантом дотримання Конституції України, державного сувере­нітету й територіальної цілісності України, Президент України насамперед повинен забезпечувати умови для нормального функціонування всіх державних органів й посадових осіб.

Водночас Президент має дотримуватися Конституції й законів, діяти у межах власних повноважень. Оскільки компетенція Президента визначена у Конституції України та законах, то вона носить не лише державно-владний, але й правовий характер. Вона не може суперечити положенням основ конституційного ладу, закріплених у першому Розділі Конституції.

Питання компетенції Президента України є базовим при ана­лізі його конституційного статусу. Хоча повноваження Президен­та України визначені Конституцією України, питання їхньої класифікації є дискусійним. Навіть представники однієї право­вої школи нерідко дотримуються різних поглядів. З огляду на це, в конституційній теорії наявні кілька підходів до класифі­кації повноважень глави держави, які залежать від кількох чинників. Насамперед, в основу класифікації покладено статус президента як глави держави чи як глави держави та глави виконавчої влади. Крім цього, класифікація залежить від конкретних повноважень, якими наділений президент у тій чи іншій державі, характеру його взаємовідносин з іншими органами публічної влади.

На думку С.Г. Серьогіної, повноваження Президента Украї­ни можна класифікувати за специфікою предметів відання:

• державне будівництво;

• законодавча діяльність;

• забезпечення конституційної законності;

• оборона і національна безпека;

• забезпечення основних прав і свобод громадян;

• зовнішня політика та міжнародні відносини;

• нагородна політика⁴³⁶.

Зовсім іншу класифікацію повноважень Президента Украї­ни пропонують Ю.М. Тодика та В.Д. Яворський:

• повноваження із забезпечення стабільності конститу­ційного ладу і конституційної законності;

• компетенція в галузі державного будівництва і в сфері законодавства;

Орьогіна С.Г. Компетенція Президента України: теоретично-праьові засади: Литореф. дне.... канд. іорид. наук. — X., 199В. — С 9.

Розділ 11. Президент України — Глава Української держави

11.2. Конституційно-правовий зміст повноважень Президента України

• компетенція у сфері зовнішньої політики та міжнарод­
них відносин;

повноваження із забезпечення прав людини і грома­дянина;

• повноваження в області національної безпеки і оборо­
ноздатності держави⁴³⁷.

Шість груп повноважень Президента України виділяє

Л.Т. Кривенко:

• повноваження у питаннях представництва;
повноваження в області державного управління;
повноваження у сфері законодавчої влади;

• повноваження в області судової влади;

• повноваження у питаннях громадянства;

• надзвичайні повноваження⁴³⁸.

Колектив авторів під керівництвом В.ф. Погорілка, дослі­джуючи компетенцію Президента України, виділяє такі групи його повноважень:

представництво держави всередині країни і в міжна­родних відносинах;

• повноваження щодо призначення і оголошення виборів і референдумів;

• повноваження щодо формування та функціонування органів державної влади;

повноваження щодо парламенту;

повноваження щодо впливу на законодавчу та іншу ді­яльність Верховної Ради;

• установчі повноваження щодо формування органів ви­конавчої влади;

• повноваження щодо формування органів судової влади та контрольно-наглядових органів⁴³⁹.

¹³⁷ Тодыка Ю.П., Яворский /І.Д. Президент Украины: конституционно-правовой статус. - X., 1999. - С. 98-184.

^ш Кривенко Л.Т. Президент України: конституційно-иравовий статус // Віче. - 1994. - № 12. - С. 6.

'•'" Конституційне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка. — К., 1999. - С. 498.

У російській навчальній літературі, аналізуючи компетен­цію Президента Росії, Ю. Скуратов виділяє такі групи прези­дентських повноважень:

• із формування і керівництва виконавчою владою;

із взаємодії з федеральною законодавчою та судовою владами;

• у сфері безпеки і оборони;

• в області зовнішньої політики і міжнародних відносин;

• інші повноваження Президента (призначення референ­думу, право звернення до народу, вирішення питань громадянства, надання притулку, присвоєння почесних звань, здійснення права помилування)^ш.

На думку Є. Козлової та О. Кутафіна, класифікація повнова­жень Президента Російської Федерації має бути такою:

• повноваження, пов'язані з формуванням федеральних органів державної влади;

• повноваження пов'язані з діяльністю виконавчої влади;

• повноваження у зовнішньополітичній та військовій сферах;

• повноваження у питаннях референдуму;

• повноваження у питаннях громадянства;

• надання політичного притулку;

• нагородження державними нагородами; присвоєння почесних звань, вищих військових та вищих спеціальних знань;

здійснення помилування; правотворча діяльність⁴⁴¹. Українські політологи поділяють повноваження Президента України за функціональним принципом. С.Л. Лисенков виділяє такі групи повноважень:

• представницькі повноваження;

повноваження, пов'язані з діяльністю парламенту України;

• повноваження у сфері законодавства;

" '-' Конституционное право: Учебник / Под ред. В.П. Лазарева. — М, 1998. - С. 379-387.

¹¹¹ Козлова Е.И., Кутафин О.Е. Конституционное право России. — М., 1996. - С. 332.

Розділ 11. Президент України — Глава Української держави

• повноваження з призначення та звільнення членів Ка­бінету Міністрів та інших посадових осіб; повноваження у сфері забезпечення державної неза­лежності, національної безпеки і оборони країни;

• установчі повноваження;

• повноваження в області правосуддя;

• повноваження, щодо вирішення питань громадянства,
надання притулку в Україні'¹¹².

Важливо наголосити на тому, що повноваження Президента України визначаються Конституцією України (cm. 106). Отже, реформування його компетенції можливе лише шляхом внесення відповідних змін до Основного Закону відповідно до ст.ст. 154 та 155 Конституції України.

Конституція визначає роль і місце Президента в державі, окреслює коло його відповідних повноважень, регламентує по­рядок обрання Президента та припинення його повноважень, особливості взаємодії з іншими органами публічної влади.

Наявність у Президента більшості повноважень не викликає дискусій. Але в той же час є повноваження, наділення його якими дискусійне, тому, аналізуючи їх, ми спробуємо показати, в чому полягають ці дискусії.

Повноваження Президента України як глави держави. Представницький мандат Президента України як глави держави зумовлює наявність специфічного кола повноважень, які можна виокремити із загального переліку повноважень Президента України (cm. 106 Конституції України). Зазвичай, зміст цих повноважень залежить від змісту верховного представництва. Відповідно до займаної посади Президент України офіційно бере участь у проведенні державних церемоній, звертається до нації, вчиняє певні дії від імені держави. Відповідно до ст. 106 Конституції України до повноважень Президента України, які забезпечують йому верховне представництво, належать:

• представляти Україну в міжнародних відносинах;

• приймати вірчі і відкличні грамоти дипломатичних пред­ставників іноземних держав;

" ^v Листков С.А. Конституція України: матеріали до вивчення. — К., 1997. - С. 101 - 102.

11.2. Конституційно-цравовий зміст повноважень Президента України

звертатися з посланнями до народу;

• звертатися із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

• здійснювати керівництво зовнішньополітичною діяльніс­тю держави;

• керувати сферами національної безпеки та оборони держави;

• вести переговори;

• укладати міжнародні договори України;

• ухвалювати рішення про визнання іноземних держав;

• приймати рішення про надання притулку в Україні;

• ухвалювати рішення про прийняття до громадянства України;

• приймати рішення про припинення громадянства України.
Розглядаючи конституційно-правову природу статусу глави

держави, потрібно пам'ятати, що зміст його представницького мандату визначається нагальними потребами нації. На це, зо­крема, зробив наголос Президент України під час виступу на офіційному відкритті святкувань з нагоди 750-річчя Львова. Він зацитував слова кардинала Йосипа Сліпого: " Я буду таким кардиналом, яким ви будете народом. Як ви будете великим на­родом, я буду великим кардиналом. Але якщо ви будете малим народом, мені буде важко здійснювати великі діла" " ³.

Принагідно зазначимо, що останніми роками особливий на­голос робився не лише на роль інституту глави держави, але й відбувалася персоніфікація державного представництва — хто представлятиме державу у міжнародних відносинах, чи достат­ньо в нього політичного авторитету та життєвого досвіду для забезпечення процесу керованості державою. Як приклад тут можна навести основні акценти, на які наголошували під час виборів Президента України у 2004 р. — довіра народу, біо­графія кандидата, уміння вести політичний діалог, політичне минуле тощо.

" ^Uo Промова Президент.) України на офіційному відкритті святкувань з нагоди 750-річ^гія Львова від ЗО вересня 2006 р. // Офіційне Інтернет-прсдставпицтво Президента України.

Розділ 11. Президент України — Глава Української держави

Повноваження Президента України як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина є органічно пов'язані з його повноваженнями як глави держави. Теоретично їх можна розрізняти, проте на практиці вони, як правило, вирішуються комплексно. Президент України діє як глава держави і гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

До них належать:

• проголошення всеукраїнського референдуму за народ­ною ініціативою;

• накладення вето щодо прийнятих ВР України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з подальшим поверненням їх на повторний розгляд ВР

України;

• призначення всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції України відповідно до ст. 156 Конституції;

• прийняття рішень (з наступним затвердженням цих рі­шень ВР України) про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану;

• оголошення (з наступним затвердженням цих рішень ВР України) у разі необхідності окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації;

• припинення повноваження ВР України у випадках, пе­редбачених цією Конституцією;

скасування актів Ради міністрів Автономної Республіки

Крим. Окрім зазначених повноважень на Президента України по­кладено цілу низку повноважень, правова природа яких зумов­лена специфічними особливостями функцій глави держави.

11.3. Припинення повноважень Президента України. Імпічмент Президентові України

" Імпічмент" — це англійський інститут, в основі якого є кримінально-правовий характер, але в правовій суті це проце­дура, яку застосовують до певних визначних злочинних про-

11.3. Припинення повноважень Президента України...

ступків і осіб, в основному політичних, і здійснюється вона парламентом: нижня палата висуває звинувачення, а верхня подає до суду. На сьогодні дуже мало президентів було за­суджено і тому вважають, що відповідальність глави держави існує лише на папері.

Президент України може бути усунений з поста ВР України в порядку імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Питання про усунення Президента з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від конституційного складу ВР України.

Для проведення розслідування ВР України створює спеці­альну тимчасову слідчу комісію, до якої залучають спеціальних слідчих. Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії роз­глядають на засіданні ВР України. Ще законодавчо не врегульо­вано порядок створення спеціальної тимчасової слідчої комісії для проведення розслідування обставин вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину, її склад, порядок проведення розслідування обставин вчинення Президентом України державної зради або іншого злочину, викладених у заяві про ініціювання імпічменту, відповідно до постанови ВР України про створення спеціальної тимчасової слідчої комісії.

Висновки спеціальної тимчасової слідчої комісії мають містити перелік фактів і обставин, викладених у заяві про ініціювання імпічменту, що не знайшли підтвердження за на­слідками розслідування, а також вмотивований висновок про те, що в діяннях Президента України, зазначених у заяві про ініціювання імпічменту, є ознаки державної зради або іншого злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, та про наявність підстав для звинувачення Президента України.

За наявності таких підстав ВР України не менш як дво­ма третинами від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України. Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ВР України приймає не менш як трьома четвертими від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що ді-

Розділ 11. Президент України — Глава Української держави

яння, в яких звинувачується Президент України, містить ознаки державної зради або іншого злочину.

Конституційний Суд України розглядає матеріали справи про імпічмент Президентові України. За результатами пере­вірки справи Конституційний Суд України приймає висновок щодо дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент, який надсилається до Верхо­вної Ради України разом із матеріалами справи.

Пленум Верховного Суду України розглядає матеріли спра­ви про імпічмент Президентові України і приймає постанову, якою затверджує висновок Верховного Суду України про на­явність або відсутність ознак злочину у діяннях, в яких звину­вачується Президент України.

Справа про імпічмент Президентові України ВР України розглядає на пленарному засіданні після надходження висно­вків Конституційного та Верховного Суду України.

У разі, якщо за висновком Конституційного Суду Украї­ни була порушена конституційна процедура розслідування і розгляду справи про імпічмент, або за висновком Верховного Суду України діяння, в яких звинувачується Президент Украї­ни, не містять ознак державної зради чи іншого злочину, ВР України зобов'язана оголосити про припинення процедури

імпічменту.

Якщо Верховний Суд України дійшов висновку, що діян­ня, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину і за висновком Консти­туційного Суду України не було допущено порушення кон­ституційної процедури розслідування та розгляду справи про імпічмент Президентові України, ВР України приймає рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічмен­ту. Рішення приймається не менш як трьома четвертими від конституційного складу ВР України.

З моменту оголошення головуючим на засіданні ВР України про прийняття рішення ВР України щодо усунення Президен­та України з поста в порядку імпічменту його повноваження вважаються припиненими достроково.

11.4. Інститут представника Президента України

11.4. Інститут представника Президента України

Уперше інститут представника Президента України було передбачено положеннями Закону № 2167-ХІІ від 5 березня 1992 р. " Про Представника Президента України" ⁴⁴⁴. Як уже зазна­чалося, в областях, містах Києві, Севастополі, районах, районах міст Києва і Севастополя призначався Представник Президента України який був главою місцевої державної адміністрації відповідно (стаття в редакції законів № 2337-XII від 14.05.1992 р. та № 3066-ХІІ від 16.03.1993 p.). Представник Президента України очолював місцеву державну адміністрацію відповідно в областях, містах Києві і Севастополі, районах, районах міст Києва і Севастополя.

Відповідно до Конституційного Договору між ВР України та Президентом України в областях, містах Києві, Севастополі, районах, районах міст Києва і Севастополя інститут Представ­ника Президента України було ліквідовано.

Сьогодні успішно функціонує інститут Постійного пред­ставника Президента України у ВР України, Конституційному Суді України, KM України, АР Крим та на Чорнобильській АЕС. Принагідно зауважимо, ці органи не завжди передба­чені у конституційних положеннях. Зокрема, лише у ст. 139 Конституції вказано, що в АР Крим діє Представництво Пре­зидента України, статус якого визначається законом України. Конституційно-правовий статус усіх решта визначений іншими правовими актами.

Постійні представники призначаються на строк повно­важень Президента України. Вони можуть виконувати свої обов'язки на громадських засадах. Увільняється від виконання обов'язків актом Президента України. Постійний представник у своїй діяльності у визначеному порядку взаємодіє з струк­турними підрозділами Секретаріату Президента України, від­повідними консультативними, дорадчими та іншими допоміж­ними органами і службами Президента України, Секретаріатом

^іи Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 23. — От. 335. (І: > прий­няттям Закону України від 21.05.1997 р. " Про місцеве самоврядування н Україні втратив чинність).

Розділ 11. Президент України — Глава української держави

KM України та ВР України. Організаційне забезпечення діяль­ності Постійного представника здійснює відповідний структур­ний підрозділ Секретаріату Президента України.