Тема 18. Характеристика населення та трудовий потенціал суспільства

18.1. Характеристика населення як соціально-економічної категорії.

18.2. Трудовий потенціал: формування, розвиток та оцінка.

18.1. Характеристика населення як соціально-економічної категорії

Соціально-економічний став держави характеризується насамперед рівнем добробуту та якістю її населення. Населення — це сукупність людей, яка історично або природно сформувалась, постійно відновлюється у процесі виробництва і проживає на визначеній території (селі, місті, районі, регіоні або країні).

Населення має свою структуру, яку схематично зображено на рис. 18.1.

Рис. 18.1. Структура населення

Відповідно до структури населення, наведеної на рис. 18.1, трудові ресурси — це частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними та освітніми показниками відповідає певній сфері діяльності та забезпечує виготовлення матеріальних благ. За методикою Міжнародної організації праці, економічно активне населення — це частина населення, яка забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та надання послуг. Кількісно економічно активне населення складається з осіб, зайнятих економічною діяльністю та безробітних.

Зайняті економічною діяльністю — це особи у віці 15—70 років, які виконують роботу за наймом за певну винагороду за умовами повного або неповного робочого часу на власних (сімейних) підприємствах, а також безоплатні працівники домашнього господарства та зайняті на інших підприємствах. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які працювали впродовж тижня не менше чотирьох годин (в особистому підсобному господарстві — не менше 30 год), незалежно від характеру роботи: постійної, тимчасової або сезонної.

Безробітними є особи у віці 15—70 років, які зареєстровані у Центрі зайнятості, не мають роботи чи шукають її і готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів чи намагаються організувати власну справу. Згідно з українським законодавством безробітними вважаються громадяни, що не мають роботи, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. У наш час офіційна система обліку безробіття в Україні має багато проблем, зокрема через заниження реальних показників внаслідок не реєстрування значної частини населення в службі зайнятості за рядом причин. До таких причин можна віднести неефективну роботу цих служб, зокрема нездатність знайти особам, які звернулись у службу, роботу за фахом. Економічно неактивне населення — це особи у віці 15—70 років, які не належать до груп зайнятих або безробітних.

Кількісні та якісні параметри населення країни або регіону використовуються при аналізі й оцінці демографічних процесів та розробці стратегії управління трудовими ресурсами і визначаються у ході перепису населення.

Кількісні зміни чисельності трудових ресурсів характеризуються низкою показників, а саме абсолютним приростом, темпами зростання та темпами приросту. Абсолютний приріст визначається на початок і кінець певного періоду. Темп зростання обчислюється як відношення абсолютної кількості трудових ресурсів наприкінці аналізованого періоду до їх величини на початок цього періоду. До якісних параметрів населення відносять рівень освіти та професійно-кваліфікаційний рівень.

Перепис населення проводився ще в Стародавній Греції, Вавилоні, Месопотамії, Стародавньому Єгипті, Римі, Китаї і Японії і має безліч форм. Його проведення було викликане необхідністю в достовірних відомостях про населення у військових і фіскальних (податкових) цілях. Таким чином обліком була охоплена тільки та частина населення, яка брала участь у військових діях і платила податки, тобто чоловіча. Один з перших переписів населення був проведений в США в 1790 р. Він тривав 18 місяців. У 1801 р. переписи населення були проведені у Великобританії, Франції, Данії і Норвегії.

У середині XIX ст. виникла необхідність створення спеціальної статистичної служби для обробки одержаної в ході перепису інформації. Це, у свою чергу, сприяло появі і розвитку статистичної науки. З другої половини XIX — першої половини XX ст. переписи населення почали проводити всі країни Європи й Америки, а з середини XX ст. — деякі країни Азії й Африки.

Перепис населення — це періодичний суцільний державний статистичний нагляд, який включає збір демографічних і соціально-економічних даних, які на встановлену дату характеризують чисельність і склад населення країни, а також обробку, узагальнення, розповсюдження і використання його результатів.

18.2. Трудовий потенціал; формування, розвиток та оцінка

Трудовий потенціал — це сукупність характеристик людини, які формуються в результаті матеріальних і духовних вкладень (здоров'я, інтелект, творчі здібності, освіта, професіоналізм, моральність, активність, організованість тощо). Науковці по-різному підходять до визначення компонентів трудового потенціалу. Деякі з них, зокрема Б.М. Генкин, дотримуються погляду, що трудовий потенціал людини виражається через його особові характеристики, освіту, професіоналізм. Проте необхідно зазначити, що такий підхід не повністю розкриває сутність трудового потенціалу, особливо це стосується результатів трудової діяльності. Інші вчені, розглядаючи питання формування, розвитку та оцінки трудового потенціалу, роблять акцент на професіоналізмі працівника, але при цьому практично не враховують його особових характеристик. Багато керівників на великих підприємствах проводять оцінку трудового потенціалу працівників на основі наявної документації: звіту про використання робочого часу, звіту про кількісний і якісний склад і професійне навчання персоналу. При цьому практично не враховуються рівень інтелекту, психологічні, особові, моральні якості і здібності працівників. Тому така оцінка трудового потенціалу не має індивідуального характеру і є неефективною. Багато керівників вітчизняних підприємств пояснюють такий поверховий підхід складністю оцінки індивідуальних характеристик працівника, зокрема особистих якостей. Однак західний досвід лідируючих компаній показує, що лише індивідуальний підхід до працівника дає змогу досягти високого рівня його трудового внеску. Тому оцінка особистих характеристик працівника проводиться за допомогою тестування. Раціонально розроблені тести не вимагають значних грошових вкладень і дають реалістичні дані про кожного працівника. Необхідно зазначити, що така практика починає запроваджуватися і на українських підприємствах, проте у зв'язку з безліччю помилок ще не набула широкого поширення.

На формування і розвиток трудового потенціалу впливають: індивідуальні, суспільні і виробничі чинники, які представлені у вигляді схеми (рис. 2.3).

У кількісному відношенні суспільний трудовий потенціал характеризує можливості суспільства щодо залучення до суспільної праці населення різної статі і віку. У якісному — відображається у реальних можливостях населення брати участь у суспільно корисній праці.

Під час аналізу якостей трудового потенціалу країни особлива увага приділяється характеристикам освіти та професіоналізму. Для кількісних оцінок застосовується апарат людського капіталу, що дає змогу визначити ефективність інвестицій у загальну і професійну освіту.

Одним з основних інструментів регулювання використання трудового потенціалу є баланс трудових ресурсів, який складається за даними статистичного обліку, демографічних розрахунків, даними відділів, відповідальних за використання трудових ресурсів в обласних адміністраціях, міських бюро з працевлаштування та інформації населення.

Зведений баланс трудових ресурсів регіону становить систему взаємозв'язаних показників формування і розподілу трудових ресурсів і складається з двох частин: 1) наявності трудових ресурсів за різними джерелами надходження (працездатне населення в працездатному віці, працюючі пенсіонери та підлітки); 2) розподілу трудових ресурсів на соціальні групи (робітники, службовці, сільські робітники), за видами зайнятості (в суспільному господарстві, навчання з відривом від виробництва, в домашньому та індивідуальному підсобному господарстві), інші види зайнятості за сферами (матеріальне виробництво та невиробнича сфера) і галузями.

Зведений баланс містить найбільш загальні показники відтворення трудових ресурсів. Унаслідок цього, поряд зі зведеним балансом здійснюють часткові балансові розрахунки, на основі яких визначають джерела поповнення робочої сили, складають прогнози щодо підготовки кваліфікованих робітників за різними формами навчання, підготовки спеціалістів та залучення молоді на навчання.