Принципи та форми координації діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю

Положення про координацію діяльності правоохоронних органів визначає такі принципи цієї діяльності:

а) законність рішень і дій; б) рівність усіх суб’єктів координаційної діяльності в прийнятті спільних рішень, постановці питань, внесенні пропозицій щодо розроблення рекомендацій і заходів; в) самостійність кожного правоохоронного органу в межах його компетенції, визначеної законодавством, недопущення підміни одного органа іншим при виконанні узгоджених рішень, рекомендацій та проведення спільних заходів; г) відповідальність керівника правоохоронного органу за своєчасне виконання узгоджених заходів; д) гласність у висвітленні результатів роботи в тій мірі, в якій вона не суперечить вимогам законодавства про захист прав, свобод людини і громадянина, державної та іншої таємниці, що охороняються законом (п. 3 Положення).

Положення про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю визначає основні форми і напрямки координаційної діяльності. Так, конкретні форми координації обираються її учасниками з урахуванням завдань та повноважень кожного з них. Цьому необхідно виходити із об’єктивної оцінки основних показників роботи щодо боротьби із злочинністю, одержаних на підставі статистичних даних, узагальнення стану, структури і динаміки злочинності.

На практиці використовуються такі форми координації дій правоохоронних органів:

1. координацій нарада керівників правоохоронних органів, а також міжвідомча нарада; 2. обмін інформацією з питань боротьби зі злочинністю; 3. видання спільних наказів, вказівок, підготовка інформаційних листів та інших документів; 4. спільні виїзди до регіонів для проведення узгоджених дій, перевірок і надання допомоги місцевим правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю; 5. вивчення і поширення позитивного досвіду; 6. створення слідчо-оперативних груп для розслідування окремих злочинів; 7. проведення спільних цільових заходів з метою виявлення і припинення злочинів, а також усунення причин та умов, що сприяли їх вчиненню; 8. взаємне використання можливостей правоохоронних органів для підвищення кваліфікації працівників, проведення спільних семінарів, конференцій; 9. спільні засідання колегій правоохоронних органів; 10. спільне проведення аналізів (узагальнень) щодо стану злочинності та корупції, прогнозування їх тенденцій і динаміки, розробка відповідних заходів, спрямованих на запобігання та боротьбу з ними, визначення шляхів її реалізації; 11. розробка та подання узгоджених пропозицій до проектів державних і регіональних програм по боротьбі зі злочинністю; 12. прийняття узгоджених рішень щодо забезпечення реалізації державних і регіональних програм боротьби зі злочинністю та корупцією; 13. спільна підготовка пропозицій органам державної влади та органам місцевого самоврядування щодо оздоровлення криміногенної ситуації; 14. спільна розробка та подання пропозицій державним органам щодо удосконалення правового регулювання діяльності по боротьбі зі злочинністю та корупцією; 15. спільне ініціювання і проведення наукових досліджень з проблем боротьби із злочинністю та корупцією.

Однією із основних форм координації є проведення координаційної наради керівників правоохоронних органів. На ній правоохоронні органи обговорюють актуальні питання боротьби зі злочинністю взагалі, а також з окремими її видами, приймають узгоджені заходи щодо забезпечення об`єднаних дій, спрямованих на досягнення загальної мети і вирішення завдань, які покладено на них законом.

Учасниками координаційної наради є прокурор (він же голова наради) та перші керівники відповідних правоохоронних органів.

Прокурор визначає місце і час проведення наради, узгоджує з іншими керівниками правоохоронних органів коло питань, які виносяться на її розгляд. Він організовує підготовку проектів документів, що приймаються за підсумками роботи наради, визначає разом з іншими керівниками коло учасників координаційної наради, керує її роботою і підводить підсумки наради. За підсумками роботи координаційної наради приймається постанова, яка підписується головою та членами наради і є обов’язковою для виконання її учасниками.

Постанова в п’ятиденний строк з дня проведення координаційної наради надсилається усім учасникам, які забезпечують якісне і своєчасне виконання визначених у постанові заходів.

В практичній діяльності правоохоронних органів обласного та республіканського рівнів використовується і така форма координації як спільні виїзди до регіонів для проведення узгоджених дій, перевірок і надання допомоги місцевим правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю.

При цьому, виїзди в конкретні міста, райони чи області здійснюються за результатами аналізу стану, структури і динаміки злочинності. Вивчення цих даних дозволяє розробити детальну програму роботи та допомогти місцевим правоохоронним органам в організації боротьби зі злочинністю і провадженні профілактичної роботи.

Найбільш широкого застосування набула така форма координації, як створення слідчо-оперативних груп для розслідування конкретних злочинів.

Така взаємодія обумовлена тим, що правоохоронні органи мають загальну мету по розкриттю злочинів, оскільки саме від цього залежить подальше здійснення принципу невідворотності покарання.

Особливо велика відповідальність за стан своєчасного і повного розслідування злочинів, їх розкриття лежить на керівниках органів прокуратури, МВС та СБУ. Саме від них залежить правильна організація слідчої і оперативно-розшукової роботи, яка забезпечує розкриття кожного злочину.

Розроблення і затвердження планів координаційної діяльності правоохоронних органів є основою координації. Планування координації даних дій формує одноманітний підхід до вирішення проблем боротьби зі злочинністю, закладає основу організації усієї координаційної діяльності правоохоронних органів.

В практичній діяльності прокурорів усіх рівнів широко застосовується і така форма координації як проведення міжвідомчих нарад. Її склад визначається кожного разу прокурором або його заступником залежно від особливостей обговорюваного питання правоохоронної діяльності та впливу цих органів на стан додержання законності та правопорядку в певній сфері правозастосовної діяльності. Учасниками міжвідомчих нарад можуть бути керівники відповідних відомств (правоохоронних, контролюючих, галузевих підрозділів органів виконавчої влади тощо), до компетенції яких належить вирішення питань, внесених на розгляд міжвідомчої наради.

На міжвідомчу нараду можуть бути запрошені посадові особи для дачі пояснень з приводу виявлених порушень закону чи бездіяльності щодо їх виявлення і усунення.

Формою координації, передбаченої Положенням, є спільне проведення аналізів (узагальнень) щодо стану злочинності та корупції.

Організація роботи по боротьбі зі злочинністю можлива тільки на основі узагальнення аналізу зібраної всіма правоохоронними органами інформації про стан злочинності. За результатами аналізу та з урахуванням чинників, що негативно впливають на стан законності та правопорядку, розробляються комплексні плани заходів щодо запобігання злочинності.