Тема І. ВСТУП

Середницька Г.В.

Людина і світ: 11 кл.: Опорні конспекти. Нова про­грама. — К.: Книги України, 2012. — 176 с.

ШВИ 978-966-2331-18-9

Навчальний посібник підготовлений відповідно до нової програми для загальноосвітніх навчальних закладів, затвер­дженої наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Унавчальному посібнику матеріал з курсу «Людина і світ» систематизовано, згруповано, узагальнено у вигляді до­ступних, чітких, зрозумілихлогічнихсхем. Вміщено творчі за­вдання, які дають змогу учасникам навчального процесу роз-. мірковувати, дискутувати, аргументувати власну точку зору на різні напрямки життя людини у світі, перевіряти себе під час вивчення кожної теми.

Посібник призначено для вчителів, учнів випускних кла­сів загальноосвітніх середніх шкіл, гімназій, ліцеїв.

ББК63.3(4Укр)я721

^: Навчальне видання

Середницька Ганна Володимирівна Людина і світ

11 клас

Опорні конспекти Відповідальна за випуск Г. Постнікова

Редактор Н. Кунцевська

Комп'ютерна верстка О. В. Денделєвої

Художнє оформлення І. Медвєдовської

Підписано до друку 25.02.12. Формат 84x108/32.

Папір друк. Друк високий. Гарнітура

Умови.- друк. арк.

-966-2331-18-9 -

© Г.В. Середницька, 2012

© «Книги України ЛТД», оригінал-макет, 2012

Зміст

Тема І. ВСТУП.. 3

Тема II. СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ 14

Тема ІІІ. СТЕРЕОТИПИ ТА УПЕРЕДЖЕННЯ.. 26

Тема IV. КОНФЛІКТИ.. 31

Тема V. СОЦІУМ (СУСПІЛЬСТВО ЛЮДЕЙ) 38

Тема VI. СОЦІАЛЬНА МОБІЛЬНІСТЬ. 44

ТемаVII. ПРАВА, СВОБОДИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. 51

Тема VIII. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО.. 60

Тема IX. ПОЛІТИЧНІ ІНСТИТУТИ ТА ПРОЦЕСИ.. 65

Тема X. ДЕМОКРАТІЯ.. 76

Тема XI. ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ 89

Тема XII. НАЦІЯ.. 95

Тема ХШ. ПОЛІКУЛЬТУРНІСТЬ. 101

Тема XIV. УКРАЇНА І СВІТ. 106

Тема І. ВСТУП

Загальна характеристика курсу

Серед цінностей, надбанихсвітовою цивілізацією, однією з найважливіших є цінність демократичного соціального устрою. Демократія спрямована до вселюдськості, у якій визначається право інших людей мислити самостійно, мати право на власну точку зору без обмеження інтересів інших людей і високий рівень власної відповідальності. Без світоглядного вибору людина позбавлена повноцін­ної реальної життєвої діяльності. Світоглядний вибір є індивідуальним творенням людиною цілісної картини світу. Шлях до нього людина обирає сама і самостійно займає життєву позицію.

Вимогою духовного прогресу людства постає пріоритет вільного розвитку особистості, визнання первинності її прав та інтересів.

Створення незалежної демократичної держави на заса­дах національного відродження, дотримання прав люди­ни, братерства всіх народів України, оновлення суспіль­ства передбачає гуманізацію всіх сфер життя людини. Гуманізація — " олюднення", наближення до людини будь-якої галузі освіти й науки; процес втілення ідей гуманізму в усі сфери життя, особливо правову, по­літичну, соціальну, економічну, сімейно-побутову. У загальноприйнятих нормах людських стосунків по­няття " гуманізм" охоплює повагу до особистості, утвер­дження цінності життя й гідності людини, її прав і сво­бод, добробуту, милосердя.

У Декларації прав людини, проголошеній ООН, ска­зано: " Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах". Людина є метою, а не засобом. Це означає:

1. Держава, суспільство в усіх своїх законах і діях вихо­дить з інтересів людини.

2. У стосунках між людьми переважають повага до гід­ності, честі кожної особистості, милосердя і доброта.

3. У системі навчання й виховання — повага до особис­тості дитини й світосприйняття. Сучасне людство живе на початку XXI ст, коли від­булися величезні зміни у соціальній сфері: політиці, економіці, культурі, духовному житті. Гуманізація стала актуальною проблемою всієї світової школи, яка зіткну­лася зі спалахами наркоманії, алкоголізму, проституції, злочинності серед підлітків, зростанням бездуховності та жорстокості.

Значно ускладнилося життя суспільства, змінилося обличчя світу, загострилися глобальні проблеми, осмис­лення яких має важливе значення для вивчення якісних перетворень сучасного світу, розуміння зв'язків минуло­го, сучасного і майбутнього в історії людства.

Ті величезні зміни, що відбуваються у державі й у нашому суспільстві, потребують формування та впро­вадження гуманітарної освіти, яка має стати основою підготовки учнівської молоді до самостійної, активної та творчої діяльності, формування особистості сучасно­го типу, свідомого громадянина України, патріота неза­лежної української держави.

Змінилася роль людини в нашому суспільстві: молоде покоління повинно буде розбудовувати гуманну і демо­кратичну Україну.

Гуманізація та демократизація освіти має відбуватися на основі звернення її до визнання пріоритету загально­людських цінностей, впровадження в освіту демокра­тичних і гуманістичних засад. Важливе поєднання знань з гуманістичними цінностями, підготовка до життя в умовах демократії.

Тенденція переходу до соціально орієнтованого, де­мократичного і правового суспільства — характерна риса сучасності.

Отже, завдання сучасності — сформувати особистість, якій притаманна демократична громадянська культура, усвідомлення взаємозв'язку між індивідуальною свобо­дою, правами людини та її громадянською відповідальніс­тю. Потрібно виховувати пріоритетність загальнолюдських цінностей, моральних стимулів у поведінці й діяльності.

У складному процесі формування особистості осо­бливе місце посідає гуманітарна освіта, адже вона фор­мує із учнів світогляд, забезпечує людині ту основу, на якій відбувається її вдосконалення.

Вивчення курсу " Людина і світ" сприятиме соціалі­зації учнівської молоді на активному включенні її в сус­пільне життя, виховуватиме такі громадянські риси, як правова відповідальність, толерантність, громадська ак тивність, національна самосвідомість.

Мета й завдання курсу " Людина і світ" Мета курсу полягає у формуванні в молодих громадян України поваги до прав людини, здатності реалі­зувати свої права і свободи, поважаючи при цьому права і свободи інших громадян, а також діяти від­повідно до власних переконань і цінностей на прин­ципах плюралізму й демократії.

1. Привернути увагу учнів до найвищої цінності — лю­дини, яка живе в об'єктивно існуючому, якісно різно­манітному світі.

2. Розглядати людину не як засіб перетворення спіту, а як мету її існування, як унікальне й неповторне явище.

3. Розширити кругозір випускників.

4. Сприяти світоглядному вибору, що є індивідуальним творенням людиною цілісної картини світу.

5. Показати взаємовідносини людини й природи, осо­бистості й суспільства, особи й держави.

6. Ознайомити учнів зі змістом прав і свобод людини.

7. Викласти актуальні проблеми сучасного життя, що становлять великий інтерес для молоді.

8. Показати, що духовність є головним важелем, який ске­ровує в кінцевому підсумку життєвий шлях людини.

9. Вчити учнів самостійно дійти висновку стосовно сво­го місця, ролі й значення у світі.

10. Розвивати в учнів самостійне мислення, формувати вміння застосовувати набуті знання в житті.

11. Сприяти глибокому розумінню політичних і куль­турних процесів.

12. Виховувати в учнів плюралізм думок.

В учнів потрібно виробляти сучасний світогляд, орієнтований на глибокі знання, перевірені досвідом і практикою поколінь людей, щоб їхні переконання, принципи й цінності стали загальновизнаними ідеала­ми. Необхідна розбудова національної школи в напрямі європейської інтеграції, розвитку інтелектуального по­тенціалу молодого покоління.

Курс " Людина і світ" дасть змогу учням формувати свої власні думки через зіставлення різних фактів, точок зору, навчитися критично думати.

Школа майбутнього починається сьогодні і формується вона з усього кращого, що є у світі на освітянській ниві. Завдання курсу — набуття учнями узагальнених знань про процеси та явища суспільного буття, про філософські,

культурні, політико-правові та соціально-економічні основи життя демократичного суспільства.

Поняття людини як біосоціальної істоти

Людина — біосоціальна істота, невід'ємна частина при­роди, живий організм, що підкоряється біологічним законам і який з огляду на особливості свідомості та психіки пристосований до суспільного способу бут­тя разом із подібними собі. Людина органічно поєд­нує у своїй життєдіяльності фізичний, практичний і духовний способи існування і вона спроможна ці­леспрямовано вдосконалювати світ та саму себе. Людина — душевно визначена, природно-соціальна істо­та, продукт трудової діяльності, вищий ступінь розвитку живих організмів на Землі.

Що таке людина — питання, яке людська думка праг­не вирішити з початку свого існування.

Ти знаєш, що ти людина,

Ти знаєш про це, чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

ОЧІ ТВОЇ — ОДНІ

(В. Симоненко)

Здається, що людина не становить ніякої таємниці. Утім це неправильно, загадка людини існує. Проблеми людини, її життя, смерті, призначення та цінності, сенс існування, перспективи розвитку здавна цікавили лю­дей. Ці питання вічні.

Людина — найскладніша з усіх відомих істот, а тому процес осмислення феноменальності людини не завер­шено. Понад 150 наук займаються вивченням людини.

Людина розвивається, постійно змінюється, одно­часно змінюючи навколишній світ.

Людині характерні

1. Особлива тілесна організація — анатомо-фізіологічні характеристики людини, генетичні явища, тип нервової системи, особливості перебігу розумових процесів тощо.

Людина тілесно належить до людиноподібних істот. Ті­лесну організацію людини вивчають такі науки: анато­мія, фізіологія, антропологія, генетика тощо. Особливості анатомічної будови людини:

• вертикальне положення тіла;

• специфічна будова кінцівок;

• складна організація мозку.

2. Наявність душі — сукупності психічних характеристик людини, які відображають уявлення про внутрішній світ людини.

Під душею розуміють сукупність психічних явищ, по­чуттів, знань, бажань, переживань тощо, носія свідомо­го і підсвідомого у психіці людини.

Душа — це сховище таємниць, почуттів, спогадів, усього доброго та злого, це внутрішній світ людини.

Таким чином, поняття душі пов'язане з функцією нервової системи.

Душевність розкривається як любов до ближнього, що розпочинається з любові до себе, як терпимість та щиросердечність, здатність до співчуття та милосердя.

Відносини, в які вступає людина протягом усьо­го життя, усвідомлюються нею і становлять головний смисл її духовного світу, збагачують її душу.

Метою духовного самовдосконалення є досягнення гармонії між власним життям і навколишнім світом.

У релігії душа має божественне походження, спрямо­вує людину до Бога.

3. Свідомість — здатність людини відображати дійсність і самого себе в ідеальних образах, створювати власний внутрішній духовний світ і мову, якою виражається його зміст.

Людина — це живий організм, що має свідомість. Свідомість — головна відмінна риса людини, якою її наділила природа.

Свідомість існує у формі думок, понять, ідей, оцінок, цілей, норм тощо, в яких відображаються різноманітні предмети, їх властивості й відносини між ними. Вона нерозривно пов'язана з мовою. Органом, за допомогою якого відбувається свідоме відображення, є мозок. Сві­домість може розвиватися лише в суспільстві.

4. Суспільний характер існування — означає, що людина — природно-соціальна, суспільна істота.

Вона перебуває в постійному взаємозв'язку з інши­ми людьми на основі спільного життя. Вона є частиною певних спільнот — сім'ї, класу, нації, держави тощо.

Тварина живе в природі й пристосовується до її умов, людина живе в суспільстві й пристосовує природу до сво­їх потреб. Завдяки діяльності людини суспільство — це надприродний світ, який надбудовується над природою.

5. Діяльність — спосіб існування людини, здатність її задовольняти свої потреби завдяки змінам навколишньої дійсності та самої себе.

Одна з найсуттєвіших ознак людини - здатність ре­алізувати себе через цілеспрямовану діяльність, яка орієнтована на створення предметів, знарядь праці, необхідних для задоволення її біологічних, соціальних і духовних потреб.

Людина перебуває в постійному взаємозв'язку з ін­шими людьми на основі спільної діяльності. Завдяки ді­яльності людина:

• змінює:

— навколишній світ:

— умови свого існування;

• творить:

— матеріальні й духовні цінності;

— культуру;

— саму себе.

Отже, до основних ознак людини можна віднести:

• особливий тип тілесної організації;

•наявність душі;

• свідомість;

• суспільність;

•діяльність.

Індивідуальність як феномен людини

Феномен — будь-яке особливе, унікальне, неповторне явище у своїй цінності в єдності з його сутністю. Феномен людини — в її унікальності, неповторності, від­мінності від усіх живих істот на Землі. Феноменальність людини полягає в її особливій тілесній організації, наявності душі, свідомості, мови, сус­пільному характері існування та діяльному ставлен­ні до світу.

Індивід — окрема конкретна людина як біологічна істота із притаманними їй загальнолюдськими та індивіду­альними рисами.

Індивідуальні особливості людини — це ті, що притаман­ні лише окремій людині (індивіду) і відрізняють її від усіх інших.

Індивідуальність — сукупність властивостей та здібнос­тей, які відрізняють цього індивіда від іншого. До таких особливостей належать: тембр голосу,

колір шкіри, очей, волосся, шкірні візерунки на пальцях тощо. Індивідуальність відображає конкретне й унікальне втілення загального в людині, в її тілесних і духовних особливостях, рисах характеру, поведінці, діяльності.

Кожна людина — неповторна індивідуальність, носій родової сутності.

На сучасному етапі здійснення трансформації інду­стріальної цивілізації в інформаційне суспільство різко підвищується роль людської індивідуальності, творчого початку в людині, у розвитку всіх сфер суспільства.

Особа

Особа — конкретна людина, окремий представник люд­ського роду, якому характерні такі якості: біологічні, соціальні, духовні, ментальні, тілесні, і яка є учасни­ком суспільних відносин, тобто членом суспільства й свідомої діяльності.

Понятга " особа" визначає місце людини в суспільстві. " Особою", тобто членом суспільства, може бути не тільки громадянин конкретної держави, а й іноземець

та особа без громадянства, які проживають на території цієї держави.

Особистість

Особистість — окрема конкретна людина в тих ролях, які вона виконує в суспільстві. Вона відображає лише соціальне в людині.

Особистість є носієм свідомості й самосвідомості, починає розуміти себе й діяти відповідно до своїх пере­конань.

Людина особистістю не народжується, а формується в системі історичних суспільних відносин, вона є про­дуктом суспільства.

Особистість визначається суспільством, його еконо­мічним і соціальним ладом, рівнем культурного розвит­ку та характером ідеологічних відносин.

Кожна людина - це неповторна особистість не лише внаслідок унікальності її генофонду, а й завдяки влас­ним зусиллям, спрямованим на розвиток та реалізацію природного потенціалу. Вона формується в процесі кон­кретних видів діяльності, спілкування.

Щоб стати особистістю, людині потрібно пройти складний шлях біологічного, психологічного, духовного і соціального дозрівання.

Формування особистості відбувається в процесі со­ціалізації — процесу засвоєння індивідом певної системи знань, норм та цінностей, які дають змогу функціонувати йому як повноправному члену суспільства.

Забезпечити максимальний розвиток особистості — означає створювати для нього реальні умови.

•Людина стає особистістю (розвивається) лише в со­ціальному середовищі. Втрачаючи його, вона втра­чає риси особистості й не розвивається.

• Лише в соціальному оточенні людина засвоює зраз­ки поведінки і наслідує їх. Велику роль у соціалізації відіграють:

• суспільні умови життя людини;

• спілкування в сім'ї, школі, трудовому колективі, різних неформальних групах, партіях тощо;

• діяльність людини;

• навчання;

• самоосвіта;

• виховання;

• національні звичаї та традиції;

• державно-правові норми;

• мова тощо.

Бути особистістю — означає свідомо й вільно вибирати своє місце в житті, свою лінію поведінки, а звідси — бути відповідальною за свої вчинки.

Основна риса особистості — свобода, проявами якої є:

• автономія людини;

• її самостійність;

• моральність;

• здатність до творчості.