Література. Андрусяк Т. Бачинський Лев Васильович / Тарас Андрусяк // Юридична енциклопедія: в 6 т

Андрусяк Т. Бачинський Лев Васильович / Тарас Андрусяк // Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інш. – К.: «Українська енциклопедія», 1998. – Т. 1: А–Г. – С. 203.

Антонюк Р. Бачинський Левко / Роман Антонюк // Енциклопедія Коломийщини. – Коломия, 1998. – Зшиток 2: Літера Б. – С. 37.

Бабій В. Левко Бачинський: життєпис / Василь Бабій. – Івано-Франківськ, 2002. – 87 с.

Бабій В. Дорогий Левку / Василь Бабій. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2005. – 12 с.

Бабій В. Заради цього дня: худ.-док. нарис про Л. Бачинського / Василь Бабій // За незалежність. – 1992. – №31, 32.

Баран Є. Краківський контекст Василя Стефаника: (на матеріалі листів Василя Стефаника до Левка Бачинського) / Євген Баран // Режим доступу: https://pokyrys.livejournal.com/44832.html. – Дата перегляду: 19 грудня 2012 р.

Бачинський Лев // Довідник з історії України / під ред. І. Підкови; Р. Шуста. – Київ: Генеза, 2001. – С. 54–55.

Бачинський Лев // Гловацький І. Ю. Українські адвокати Східної Галичини (кінець XVIII – 30-ті роки ХХ ст.) / Гловацький І. Ю., Гловацький В. І. – Львів, 2004. – С. 74.

Бачинський Лев // Енциклопедія українознавства. Словникова частина / За ред. В. Кубійовича. – Перевидання в Україні. – Львів, 1993. – Т. 1. – С. 102.

Бачинський Лев // Енциклопедія сучасної України. – К., 2003. – Т. 2. – С. 335.

Бачинський Лев // Календар Просвіти. – Львів. – 1908. – С. 23.

Бачинський Лев // Календар Просвіти. – Львів. – 1929. – С. 162.

Бачинський Лев // Плекан Ю. Перший досвід парламентаризму: українці – депутати австрійського парламенту та галицького крайового сейму (1848–1918): довідник / Юрій Плекан. – Івано-Франківськ: Видавець Третяк І. Я., 2012. – С. 10–11.

Бачинський Лев // Українська загальна енцикльопедія: в 3 т. / за голов. ред. І. Раковського. – Львів; Станиславів; Коломия: Видання кооперативи «Рідна школа», 1935. – Т. 1. – С. 262.

Бачинський Левко // Андрухів І. О. Українські правники у національному відродженні Галичини: 1848–1939 рр. / Андрухів І. О., Арсенич П. І. – Івано-Франківськ, 1996. – С. 26–27.

Бачинський Лев Васильович // Гуцал П. З. Українські правники Тернопільського краю: біографічний довідник / П. З. Гуцал. – Тернопіль, 2008. – С. 12–13.

Бачинський Лев Васильович // Малюта О. В. «Просвіта» і Українська Державність (друга половина ХІХ – перша половина ХХ ст.) / О. В. Малюта. – К.: Вид. центр «Просвіта», 2008. – С. 277–279.

Бачинський М. Бачинський Лев (Левко) Васильович / Михайло Бачинський // Українська журналістика в іменах: матеріали до енциклопедичного словника / НАН України, ЛНБ ім. В. Стефаника, НДЦ періодики, наук. консультант Я. Р. Дашкевич; за ред. М. М. Романюка. – Львів, 1996. – Вип. 3. – С. 21–27.

Боднар О. М. Парламентська діяльність Української соціалістично-радикальної партії (1928 – 1935): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Боднар Ольга Миколаївна; НАН України, Ін-т українознав. ім. І. Крип’якевича, Ін-т народознав. – Л., 2010. – 15 с.

Бойчук А. Ю. Інститут адвокатури на західноукраїнських землях другої половини XIX – початку XX ст. (на матеріалах Галичини): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Бойчук Андрій Юрійович; Відкритий міжнар. ун-т розв. людини «Україна». – К., 2011. – 20 с.

Бурхливе отворення польського сейму // Громадський голос. – Львів, 1928. – Чис. 27. – 2 квіт.

Відгуки двогодинного арешту Льва Бачинського // Громадський голос. – Львів, 1928. – Чис. 40. – 2 черв.

Він першим творив державу: [про відкриття хати-музею Левка Бачинського в його рідному с. Серафинцях Городенківського р-ну та меморіальної дошки в м. Івано-Франківську] // Тижневик Галичини. – 1997. – 17 лип.

Волошин М. Тим, що відійшли від нас у боротьбі за право / Михайло Волошин // Ювілейний Альманах Союзу Українських Адвокатів у Львові. – Львів: СУА, 1934. – С. 75–108.

Ґава М. В. Д-р Лев Бачинський / М. В. Ґава // Городенщина. – Нью-Йорк; Торонто; Вінніпег, 1978. – С. 594–596.

Ганкевич Л. Лев Бачинський: посмертна згадка / Лев Ганкевич // Життя і Право. – 1930. – Ч. 2. – С. 25–27. Передрук: Гловацький І. Ю. Українські адвокати Східної Галичини в світлі архівних джерел та некрологів (1800–1939 рр.) / Гловацький І. Ю., Гловацький В. І. – Львів: СПОЛОМ, 2008. – С. 196–198.

Гловацький І. Особливості розвитку інституту адвокатури на землях Східної Галичини і Буковини / Іван Гловацький // Вісник Львівського університету. Серія юридична.– Львів, 2003. – Вип. 38. – С. 119–127.

Гловацький І. Ю. Роль колегії оборонців в організації правового захисту політичних в’язнів у політичних судових процесах у Східній Галичині (1918 – 1926 рр.) / І Ю. Гловацький // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – Хмельницький, 2003. – № 2 (6). – С. 21–27.

Гловацький І. Ю. Українські адвокати Східної Галичини як захисники у кримінальних справах по обвинуваченню у вчиненні політичних злочинів у міжвоєнний період (1918–1939 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Гловацький Іван Юхимович; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2006. – 18 с.

Гловацький І. Ю. Українські адвокати у політичних судових процесах у Східній Галичині (1921–1939 рр.) / І. Ю. Гловацький. – Львів: Тріада плюс, 2003. – 348 с.

Грабовецький В. Лев Бачинський (1872–1930) // Грабовецький В. Історія Івано-Франківська (Станіславова): з найдавніших часів до початку ХХ століття. Ч. 1 / Володимир Грабовецький. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 1999. – С. 274–276.

Гуцал П. Бачинський Лев Васильович / Петро Гуцал, Роман Матейко // Тернопільський енциклопедичний словник. – Тернопіль: ВАТ ТВПК «Збруч», 2004. – Т. 1: А–Й. – С. 91.

Делегат від округу Станіславів // Бюлетень Союзу українських адвокатів. – Львів, 1927. – червень.

Д-р Лев Бачинський // Левицький К. Українські політики: сильветки наших давніх послів і політичних діячів 1907–1914 рр. – Ч. 1. / Кость Левицький. – Львів, 1936. – С. 113–116.

Життя і змагання т. Льва Бачинського // Громадський голос. – Львів, 1930. – Чис. 16. – 19 квіт.

З колекції Погребенника Федора. Рідкісне фото Левка Бачинського // Слово і час. – К., 1993. – Ч. 8. – С. 80.

За свободу особи й думки // Громадський голос. – Львів, 1926. – Чис. 28. – 17 лип.

Зайцев О. Ю. Парламентська діяльність політичних партій Західної України (1922–1939): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.02 «Всесвітня історія» / Зайцев Олександр Юрійович; АН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 1994. – 22 с.

Кобилецький М. М. Утворення ЗУНР, її державний механізм та діяльність (1918–1923 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Кобилецький Микола Мар’янович; Львів. держ. ун-т ім. І. Франка. – Л., 1998. – 16 с.

Лев Бачинський // Історичні постаті Івано-Франківщини / Богдан Гаврилів, Ігор Миронюк. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2010. – С. 52.

Лев Бачинський // Народна воля. – Скрентон, Па, США, 1930. – Чис. 54. – 13 трав.

Лисяк П. Українське парламентарне представництво / Павло Лисяк // Календар Просвіти на 1929 рік. – Львів, 1928. – С. 140–170.

Литвин М. Бачинський Лев / Микола Литвин // Енциклопедія Львова. – Львів: Вид-во «Літопис». – Том 1: А–Г. – 2007. – С. 196.

Литвин М. Р. Історія ЗУНР / Литвин М. Р., Науменко К. Є. – Львів: Олір, 1995. – 368 с.

Левкун Я. Той що творив злуку [про віце-президента ЗУНР Лева Бачинського] / Ярослав Левкун // Галичина. – 2007. – 20 січ. – С. 4.

Макарчук С. А. Українська республіка галичан: нариси про ЗУНР / С. А. Макарчук. – Львів: Світ, 1997. – 192 с.

Міщук М. Б. Українська радикальна партія – Українська соціалістично-радикальна партія: ідеологія, організація, політика (1918 – 1939 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Міщук Мар’яна Богданівна; НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса. – К., 2007. – 19 с.

Наші товариші перед судом // Громадський голос. – Львів, 1925. – Чис. 42. – 17 жовт.

Олійник М. Могила Бачинського Л. В. / Мирослава Олійник // Пам’ятки історії та культури Івано-Франківська. Кн. 4: Некрополі Івано-Франківська. – Івано-Франківськ: «Лілея-НВ», 2012. – С. 64–66.

Організація шанує Вождя // Громадський голос. – Львів, 1930. – Чис. 18. – 10 трав.

Остання дорога Покійного товариша Льва Бачинського // Громадський голос. – Львів, 1930. – Чис. 17. – 1 трав.

Павлишин О. Й. Формування та діяльність представницьких органів влади ЗУНР – ЗОУНР (жовтень 1918 – червень 1919 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Павлишин Олег Йосипович; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2001. – 20 с.

Пам’яти Льва Бачинського // Народна воля. – Скрентон, Па, США, 1930. – Чис. 52. – 8 трав.

Партійний з’їзд // Громадський голос. – Львів, 1923. – Чис. 10. – 7 квіт.

Петрів М. Журнал «Життя і Право» (1928–1939): систематичний покажчик змісту / Михайло Петрів. – Львів: Наукове т-во ім. Т. Шевченка, 1995.– 36 с.

Петрів М. Союз Українських Адвокатів у Львові. Ч. 1: Покажчик видань / Михайло Петрів. – Київ: Українська Видавнича Спілка, 1998. – 55 с.

Петрів М. Сторінки історії адвокатури України: Cоюз Українських Адвокатів у Львові 1923–1940 рр. / Михайло Петрів // Адвокат. – 2002. – № 4/5. – С. 98–106.

Петрів М. Українське Правознавство в Україні, країнах Європи та Америки: матеріали до бібліографії 19–20 ст. / Михайло Петрів. – Львів: Наукове т-во ім. Т. Шевченка, 2001. – 260 с.

Petriw М. Z dziejó w adwokatury ukraiń skiej w Polsce / Mychajlo Petriw // Palestra. – 2007. – № 5–6, Cz. 1. – S. 169–173, № 7–8, Cz. 2. – S. 187–193.

Плекан Ю. Боротьба за реформу виборчого законодавства до Австрійського парламенту та Галицького сейму (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / Юрій Плекан. – Івано-Франківськ: Видавець Третяк І. Я., 2008. – 204 с.

Погребенник Ф. Лев Бачинський (1872–1930): біобібліографічний нарис про видатного політичного і громадсько-культурного діяча / Федір Погребенник, за ред. В. О. Кононенка. – К.: НПБ України, 1997. – 30 с.

Погребенник Ф. Левко Бачинський – визначний громадсько-політичний діяч / Федір Погребенник // Рада, 1992. – №22–25.

Погребенник Ф. «Пам’ятка року 1917, як Україна повстала» [про дружбу В. Стефаника і Л. Бачинського] / Федір Погребенник // Визвольний шлях. – 1998. – №3. – С. 329–333.

Полєк В. Василь Стефаник і Лев Бачинський: (до особистих і творчих взаємин) / Володимир Полєк // Західний кур’єр. – 1991. – 1 жовт. – С. 5.

Полєк В. Став їх провідником / Володимир Полєк // Агро. – Івано-Франківськ, 1990. – Чис. 22. – 2 черв.

Помер Лев Бачинський // Народня воля. – Скрентон, Па, США, 1930. – Чис. 46. – 24 квіт.

П’ятий з’їзд русько-української радикальної партії // Громадський голос. – Львів, 1896. – Чис. 18. – 1 жовт.

Семий з’їзд русько-української радикальної партії // Громадський голос. – Львів, 1898. – Чис. 24. – 1 груд.

Склад Головної Управи УРП і резолюції ухвалені на з’їзді УРП в 1924 р. // Громадський голос. – Львів, 1924. – Чис. 32. – 9 серп.

Сохоцький І. Будівничі новітньої української державності в Галичині: д-р Лев Бачинський / Іван Сохоцький // Історичні постаті Галичини ХІХ – ХХ ст. – Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1961. – С. 208–213.

Сохоцький І. Д-р Лев Бачинський – державний муж і будівничий // Альманах Станиславівської землі / Іван Сохоцький. – Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен, 1975. – Т. 1. – С. 633–635.

Стефаник В. Листи (двадцять один) до Левка Бачинського за період з 5 листопада 1893 до 31 травня 1927 // Повне зібрання творів: у 3 т. – К.: Вид-во АН УРСР, 1954. – Т. 3.

Стефаник В. Людмила / Василь Стефаник // Громадський голос. – Львів, 1927. – Чис. 1/2. – 8 січн.

Стефаник В. Серце / Василь Стефаник // Громадський голос. – Львів, 1927. – Чис. 4. – 22 січн.

Товариша не стало // Громадський голос. – Львів, 1930. – Чис. 16. – 19 квіт.

Тищик Б. Й. Західно-Українська Народна Республіка (1918–1923): історія держави і права / Б. Й. Тищик. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.

Шкраб’юк П. Бачинський Лев Васильович / Петро Шкраб’юк // Енциклопедія історії України: в 5 т. / Редкол. В. Смолій (голова) та інш. – К: Наукова думка, 2005. – Т. 1: А–В. – С. 209.

Bachynsky Lev // Encyclopedia of Ukraine. – Toronto; Buffalo; London. – 1984. – Vol. 1: A–F. – P. 155.

Бемко Володимир Лаврентійович (16.09.1889, м-о Козова, тепер с.м.т. Козова Тернопільської обл. – 15.08.1965, м. Нью-Арк, похований у м. Юніон (США) – адвокат, доктор права, громадсько-політичний та військовий діяч.

BEMKO VOLODYMYR (16.09.1889, Kozova, now Ternopil reg. – 15.08.1965, New Ark, buried in Union (USA) – advocate, Doctor of Law, socio-political and military activist.

Народився в містечку Козова, тепер смт. Козова Тернопільської обл. У 1899–1907 рр. навчався у Бережанській гімназії, входив до учнівського гуртка «Молода Україна». Право вивчав спочатку у Львівському університеті. Брав участь у студентському вічі в липні 1910 р. з вимогою відкриття українського університету у Львові, за що був ув’язнений у тюрмі на три місяці на відомому судовому «процесі 101 студента» (12.02. – липень 1911). Продовжив навчання у Краківському університеті, який закінчив у 1912 р.

Від початку Першої світової війни – молодший офіцер австрійської армії, воював на Сербському та Італійському фронтах, був поранений і отримав звання поручника. У середині 1918 р. 24-й піхотний полк, в якому служив В. Бемко, повернувся в Галичину і дислокувався в Коломиї. Тут очолив військовий комітет, який 1 листопада 1918 р. здійснив повстання й утвердив українську владу в місті. Потім командував військовим підрозділом, який прибув до Львова і брав участь у боях з польськими збройними формуваннями. Після відходу з міста цей підрозділ реорганізували у військовий відтинок «Нижнів». Воював у складі Української галицької армії (УГА) в чині сотника. Від весни 1919 р. очолював канцелярію Державного секретаріату військових справ Західно-української народної республіки. В складі УГА в липні 1919 р. перейшов на Велику Україну, служив заступником командира етапної команди. Восени того самого року під час перемовин з представниками російської Добровольчої армії в Одесі був зв’язковим офіцером УГА, а навесні 1920 р. – заступником начальника ліквідаційної комісії Червоної УГА в Києві.

Після остаточної окупації Східної Галичини Польщею оселився в Бережанах (1921), де зайнявся адвокатською діяльністю. Брав активну участь в українському громадському житті: був головою повітового комітету партії «Українське народно-демократичне об’єднання» (1925–30), головою повітового товариства «Рідна Школа»; головою наглядової ради філії «Подільського союзу кооператив» та відділення «Українського кредитного банку»; працював у філії товариства «Просвіта», кредитовім товаристві «Надія», кооперативі «Народний дім», товариствах «Сокіл», «Лисоня», «Охорона воєнних могил» та «Пласт».

У 1922–26 рр. був окружним командантом підпільної Української військової організації (УВО) округи Бережани – Підгайці – Перемишляни – Рогатин. За приналежність до УВО, націоналістичну агітацію та антипольську діяльність польська прокуратура в Бережанах порушила проти нього справу. Під час «пацифікації» восени 1930 р. адвоката В. Бемка заарештувала польська поліція. В’язень концентраційного табору «Береза Картузька» (1938).

Як адвокат виступав захисником на багатьох політичних процесах проти українців, зокрема захищав членів Організації українських націоналістів (ОУН) у березні 1931 р. та жовтні 1936 р. У грудні 1938 р. разом з Володимиром Старосольським, Францом Баб’яком та Францом Коковським боронив сімох молодих українців за звинуваченням у належності до ОУН. 14 вересня 1939 р. разом з Францом Коковським, Володимиром Лоґушем та Михайлом Степаняком був захисником трьох молодих українців, яких звинувачували у приналежності до ОУН. Цей процес став останнім політичним процесом Польської держави в Бережанах проти українців – членів ОУН.

З початком Другої світової війни переїхав до Польщі. Під час німецько-фашистської окупації 1941–44 рр. працював у Бережанах і Львові. Навесні 1944 р. еміґрував до Австрії, очолював Українське центральне об’єднання в Зальцбурзі, яке надавало допомогу українським біженцям. Наступного року переїхав до Німеччини, де перебував у таборах для переміщених осіб. У 1953 р. виїхав до США, продовжував займатися українською громадською діяльністю, був одним з ініціаторів видання збірника «Бережанська земля» (1970), головою Комітету «Видавництво Бережани», членом «Товариства Українських Правників» в США. Був одружений з Оленою Чайковською (19.09.1891 – 6.01.1979), донькою адвоката Андрія Чайковського, учителькою й українською громадською діячкою в США. Разом виховали двох синів: Лева (10.04.1919 – 14.05.1997) – адвоката, та Богдана (2.04.1925 – 24.04.1983) – інженера. Нащадки мешкають у США та Австрії.

Володимир Бемко помер 15 серпня 1965 р. у м. Нью-Арку, похований у м. Юніон (США).

До творчої спадщини Володимира Бемка належать його спогади, мемуари та публіцистичні статті. Був одним з ініціаторів видання збірника «Бережанська земля» (1970), в якому опублікував історично-географічний нарис про Бережани і повіт. Автор статей «Виправа на Закарпаття», «Галичани в Одесі», «Команда запілля і команда етапу», «Державний секретаріат військових справ», «Напад румунів на Покуття» – у першому томі книги «Українська Галицька Армія» (1958), а також статті-спомину у збірнику «Відновлення Української держави в Снятинщині» (1979). Він – автор спогадів про українських адвокатів у Бережанах.

Публікацій про життя і діяльність Володимира Бемка небагато. Біографічні довідки про нього вміщені в «Енциклопедії українознавства», «Енциклопедії Коломийщини», «Енциклопедії сучасної України», «Тернопільському енциклопедичному словнику» та енциклопедичних виданнях: Андрухів І., Арсенич П. «Українські правники у національному відродженні Галичини: 1848–1933 рр.»; Гловацький І. Ю., Гловацький В. І. «Українські адвокати Східної Галичини», Гуцал П. «Українські правники Тернопільського краю». Б. Якимович подав біографічну довідку про В. Бемка у генеалогічному дослідженні родини Чайковських.

На честь Володимира Бемка названа вулиця в м. Бережанах Тернопільської обл. Рішенням сесії Бережанської міської ради від 22.06.2000 р. № 484 Володимиру Бемку посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бережани».

На згадку про участь Володимира Бемка як захисника в останньому політичному процесі Польської держави проти українців – членів ОУН у м. Бережанах Тернопільської області відкрито меморіальну таблицю з таким написом: