XII. 1892– 11. I. 1975

До творчої спадщини Романа Дашкевича належать спогади, дослідження, публіцистика та листування. Перебуваючи на еміґрації, він написав розвідку «Початки Українських Січових Стрільців» (1920), а під псевдонімом Р. Давний видав книгу «Про Січових Стрільців» (Відень, 1921), які стали першими оглядами історії цього збройного формування. Він є автором декількох спогадів, публіцистичних статей, які присвячені січовому рухові, національно-визвольним змаганням, луговим організаціям та Симонові Петлюрі. Ще за життя біографічна довідка про Р. Дашкевича була вміщена в «Українській Загальній Енцикльопедії». Його активна українська громадська діяльність і фахова адвокатська, яка в переважній більшості була пов’язана з захистом українців – членів лугових організацій, учасників радикальних віч, зафіксована в тогочасній українській пресі Галичини. Так, газета «Громадський голос» (8.08., 26.09., 17.10.1925) детально описувала перебіг судового процесу над Романом Дашкевичем, Остапом Павловим, Матвієм Стаховим та Іваном Копачем, яких звинувачували у порушенні громадського спокою на вічах Української радикальної партії.

Після Другої світової війни в радянській Україні ім’я та діяльність Р. Дашкевича були піддані забуттю і забороні. Поодинокі публікації про нього вміщені в діаспорних виданнях. Його спогади «Початки Українських Січових Стрільців» друкувалися у газеті «Народна воля» (Скрентон, США). Перший варіант спогадів «Артилерія Січових Стрільців у боротьбі за Золоті Київські ворота» друкувалися у газеті «Вільне слово» (Торонто, Канада), а в 1965 р. вийшли окремою книжкою у видавництві «Червона калина» (Нью-Йорк) та в 2009 р. передруковані в повному обсязі у збірнику «Олена Степанів – Роман Дашкевич. Спогади і нариси».

З утвердженням незалежності України повертається до нас і Роман Дашкевич. Біографічні довідки про нього поміщені у «Довіднику з історії України», «Енциклопедії Львова», «Енциклопедії українознавства», «Encyclopedia of Ukraine», «Українській загальній енцикльопедії», енциклопедичному словнику «Українська журналістика в іменах», а також інших енциклопедичних довідниках: Гловацький І. Ю., Гловацький В. І. «Українські адвокати Східної Галичини», «Ukraiń scy generał owe w Polsce emigranci polytyczni w latach 1920–1939. Sł ownik biograficzny» («Українські генерали в Польщі. Біографічний словник»).

Військова діяльність Р. Дашкевича описується у ґрунтовних дослідженнях, присвячених Українським січовим стрільцям та Армії УНР, зокрема у праці про біограми генералів та адміралів українських збройних формувань (Колянчук О., Литвин М. та Науменко К.). У 2009 р. вийшов друком збірник «Олена Степанів – Роман Дашкевич. Спогади і нариси» (2009), присвячений життю та діяльності цих двох великих українців. Чимало спогадів і публіцистики Р. Дашкевича опубліковано у цьому збірнику, а також спогади і нариси про нього, авторами яких є його сучасники чи особи, які також були активними учасниками українського громадського руху в 30–40-их роках минулого століття: К. Трильовський, П. Трильовський, Г. Гладкий, Р. Сушко, І. Карпинець, І. Андрух, С. Нечай, М. Плаксій, І. Дурбак, А. Курдидик. Особливо цінними є спогади про батька його сина – всесвітньовідомого історика Ярослава Дашкевича. Розвідка Г. Сварник ґрунтовно описує діяльність Р. Дашкевича, як редактора періодичних органів парамілітарних організацій «Січові вісти» та «Вісти з Лугу». Видання широко ілюстроване фотографіями з життя й діяльності Р. Дашкевича.

На честь Романа Дашкевича 25 квітня 2010 р. за ініціативи народного депутата України Петра Писарчука у Львові відкрито меморіальну таблицю (скульптор М. Посікіра, архітектор В. Каменщик) на фасаді будинку (вул. Коперніка, 5), в якому містилося товариство «Луг» та його адвокатська канцелярія (1928–39), з таким написом:

РОМАН ДАШКЕВИЧ –