Лідер українського націоналістичного руху.

Іменем Миколи Міхновського названі українські громадські товариства: Товариство української студіюючої молоді ім. М. Міхновського (ТУСМ) – студентська ідеологічна націоналістична організація, заснована в Західній Німеччині на з’їзді в Ляйпгаймі (грудень 1949) та Всеукраїнське наукове професійне товариство ім. Миколи Міхновського, яке видає бюлетень товариства. У березні 2000 р. відбулася науково-практична конференція до 100-річчя видання праці М. Міхновського «Самостійна Україна», а у вересні 2003 р. – Всеукраїнська наукова конференція, присвячена 130-річчю від дня народження адвоката.

Постаті Миколи Міхновського, його багатогранній діяльності присвячено чимало досліджень. Ще при житті діяча його праці стали предметом вивчення та гострої дискусії. Доповідь Миколи Міхновського про програмні засади праці «Самостійна Україна», виголошена в Полтаві та Харкові, надрукована у Львові, а її ідеї реалізовувалися в Києві через діяльність «Братства Тарасівців» (уже в цьому можна побачити символічний знак соборності України). Видання часопису «Самостійна Україна» у Львові стало епохальним явищем, оскільки на його сторінках опублікована праця М. Міхновського «Основний закон «Самостійної України». Його інші праці також видавалися у Львові й Чернівцях, що безперечно давало можливість знайомитися з ними українській громадськості Австрійської імперії, а також Російської імперії, на території якої ці праці поширювалися нелегально. Микола Міхновський був ініціатором чи сприяв у виданні низки українських газет Слобідської України: «Самостійна Україна», «Хлібороб», «Слобожанщина» та «Запоріжжє». Найтриваліший (увесь 1912 р.) видавничий проект адвоката – це газета «Сніп», яка адресувалася українській інтеліґенції і була єдиним українським часописом Слобідської України. Появу газети та зміст її матеріалів оцінили ще в період її видання, зокрема С. Петлюра, С. Щоголєв та інші діячі. Відгуки про праці Миколи Міхновського та гостра дискусія навколо них, а також схвальні чи критичні оцінки видавничих проектів публікувалися в тогочасній російській та українській пресі царської Росії, в українській пресі Галичини й Буковини і, очевидно, ще очікують на свого уважного дослідника.

М. Міхновський помер в УРСР, в якій була вже встановлена панівна ідеологія, що вплинуло на дослідження його постаті й діяльності. У чисельних радянських фундаментальних та комплексних дослідженнях суспільно-політичних рухів кінця ХІХ – початку ХХ ст. є згадка про його діяльність. Серед інших досліджень можна виділити працю О. Гермайзе, у якій проаналізована «Самостійна Україна» М. Міхновського та з’ясовано причини, через які вона стала першим ідеологічним документом РУП.

Вартісними й пізнавальними є публікації А. Волинця та С. Шемета, присвячені М. Міхновському. Вони вийшли друком невдовзі після його смерті, і хоча написані у формі посмертних згадок, однак є першою спробою його життєпису. Постаті славетного українця присвячена розвідка Р. Бориса «Микола Міхновський в дореволюційний час» (Львів, 1936). Його участь в організації українського війська, діяльність в Центральній Раді описані у працях В. Євтимовича, М. Падалки, Д. Дорошенка. Низку статей про відомого адвоката опубліковано на сторінках львівських часописів 30–40-х років минулого століття: «Календар Просвіти», «Календар Батьківщини», «Назустріч» та ін.

Серед дослідників української діаспори, які присвятили свої матеріали життю, діяльності і творчій спадщині М. Міхновського, необхідно виокремити працю П. Мірчука «Микола Міхновський – апостол української державности», цикл статей-спогадів З. Книша, О. Стовби, В. Андрієвського та його колишнього помічника в адвокатській конторі в Харкові А. Жука. Постать і діяльність М. Міхновського розкривається у багатьох спогадах про нього Д. і К. Антонович, В. Винниченка, А. Гака, М. Грушевського, М. Єреміїва, С. Єфремова, Ю. Коллард, Б. Мартоса, С. Петлюри, Є. Чикаленка, О. Совачевої, С. Шемета та ін.

З утвердженням незалежності України відбувається справжнє повернення до сучасників постаті, діяльності і творчої спадщини Миколи Міхновського.

Біографічні довідки про Миколу Міхновського подані в «Енциклопедії українознавства», «Encyclopedia of Ukraine», «Енциклопедії історії України», «Українській загальній енцикльопедії», «Юридичній енциклопедії», енциклопедичному словнику «Українська журналістика в іменах», «Діячі Центральної Ради. Біографічний довідник» та ін.

Стаття І. Кураса, Ф. Турченка, Т. Геращенка «Міхновський: постать на тлі епохи» (1992) стала початком нового етапу наукових досліджень діяльності відомого адвоката. У сучасній українській історичній, політологічній, юридичній та публіцистичній літературі, яка досліджує період кінця ХІХ – початку ХХ ст., не обходиться без оцінки внеску М. Міхновського в українську політичну думку та національно-визвольний рух.

Творча спадщина і багатогранна діяльність М. Міхновського стали предметом наукових досліджень істориків, політологів і правників: Кулик С. «Микола Міхновський у суспільно-політичних процесах України (кінець ХІХ – перша чверть ХХ століття) (2003); Ситнік В. «Громадсько-політична діяльність М. Міхновського» (2005); Бутенко А. «Еволюція поглядів М. Міхновського на українську державність та шляхи її практичної реалізації» (2006); Шамрай В. «Державно-правові погляди Миколи Міхновського» (2010). Цим авторам належить чимала кількість статей з окреслених тем наукових досліджень. Публіцистична й журналістська діяльність М. Міхновського розкрита О. Богуславським та М. Осадчим. Генезис правового світогляду, проект конституції, правові погляди адвоката та їх вплив на українську політичну і правову думку є предметом дослідження правознавців Т. Андрусяка, І. Безклубого, Л. Комзюка, П. Стецюка, В. Шамрая та Л. Шипілова. Маловідома сторінка з літературної діяльності стала предметом вивчення Л. Старицькою-Черняхівською (1913) та Ф. Коковським, який був фаховим адвокатом і письменником за покликанням (Львів, 1937). Інші окремі аспекти життя й діяльності М. Міхновського розкриваються у статтях І. Гирича, І. Головацького, М. Горєлова, М. Кармазіної, В. Кривошеї, С. Лінецького, А. Мазура, В. Мартинця, В. Пальченкової, М. Панчука, В. Прощака, В. Солдатенка, І. Твердохліба, Т. Чаплінської та інших. Безцінним джерелом для оцінки постаті й діяльності М. Міхновського є його листування, яке він вів упродовж життя з багатьма українськими діячами: Б. Грінченком, М. Грушевським, І. Франком, О. Маковеєм та іншими. Їх опублікували С. Квіт, О. Овсієнко та О. Сарнацький.

Безперечно, на окрему увагу заслуговують чисельні розвідки Ф. Турченка, які простежують ціле життя та різнопланову діяльність М. Міхновського і завершуються найґрунтовнішим натепер дослідженням «Микола Міхновський: Життя і Слово» (2006), в якому автор на основі широкої джерельної бази вперше в українській історіографії дослідив життєвий шлях, світогляд і громадсько-політичну діяльність визначного адвоката.

Однак досі немає бібліографії праць Миколи Міхновського і досліджень про нього, а тому ми робимо спробу укладання такої бібліографії.

Твори

Вибори до Думи Державної // Слобожанщина, 1906. – 25 берез. – Режим доступу: https://journlib.univ.kiev.ua/index.php? act=article& article=1627. – Дата перегляду: 19 грудня 2012 р.

Відкритий лист Української революційної партії до міністра внутрішніх справ Сіпягіна // Молода Україна. – 1900. – Чис. 9–10. – Вересень –жовтень. – С. 388–389.

Відносини до війни: промова, проголошена на першім військовім з’їзді у Києві 6 травня 1917 р. – К., 1917. – 17 с.

Відповідь; Уваги (Відповідь на ст. Лозинського); З закордонної України (відповідь на статтю М. Лозинського) // Самостійна Україна: щомісячна часопись (Українська Народна Партія). – Львів. – 1905. – Вересень. – Чис. 1.– С. 7.

«До українського громадянства на Україні російській» («Українська платформа») // Сніп. – 1912. – 27 трав. – Передрук: До українського громадянства на Україні російській (З архіву Андрія Жука) // Книш З. Так перо пише... Вибрані статті. – Торонто, 1965. – С. 113–118.

До українського народу: (передмова) // Самостійна Україна. – Львів. – 1905. – вересень. – С. 1.

Лірика. – Харків, 1912. – 94 с.

Лист Миколи Міхновського – адвоката присяжного // Рада. – 1908. – 30 листоп.

Листи з Галичини // Сніп. – 1912. – 9 верес.

[Міхновський М.] Казки та оповідання з недійсного життя / подав Микола Ґедзь // Сніп. – 1905. – 22, 29 квіт.; 6, 13 трав.

Націоналізм і космополітизм // Слобожанщина: щоденна політична, економічна, літературна та громадська часопись. – Харків, 1906. – 25 берез.

Основний закон «Самостійної України» Спілки народу Українського // Самостійна Україна. – Львів. – 1905. – вересень. – С. 1–4.

«Основний закон «Самостійної України» Спілки народу Українського» (проект утворений групою членів Української Народної Партії // Історія української конституції / упорядн. Слюсаренко А. Г., Томенко М. В. – Київ: Право, 1997. – С. 75–84.

Про українські виборчі платформи // Сніп. – 1912. – 15 черв.

Програма Української Народної Партії. – Чернівці, 1906. – 47 с.

Робітницька справа в програмі Української Народної Партії. – Чернівці: Видання УНП, 1902.

Самостійна Україна. Промова. Видане Р.У.П. – Львів, 1900. – Ч. 1. – 23 с.

Самостійна Україна. РУП. – М. Міхновський / Вецляр: Союз Визволення України, 1917. – 43 с.

Самостійна Україна. – Б. м. (На чужині), 1948. – 32 с.

Самостійна Україна: програма Революційної Української партії із 1900 року. – Лондон, 1967. – С. 13–29.

Самостійна Україна // Українська суспільно-політична думка в 20 столітті: документи і матеріали / Упорядн. Т. Гунчак і Р. Сольчаник. – Нью-Йорк: Сучасність, 1983. – Т.1. – С. 61–72.

Самостійна Україна. – К.: Діокор, 2003. – 80 с.

Самостійна Україна // Український націоналізм: антологія. Т. 1. / Упоряд. В. Рог. – Київ: Українська видавнича спілка ім. Юрія Липи, 2009.

Спадщина тиранів. – К.: Видання Укр. Військ. Тов. Республ. Фед. ім. Гетьмана Полуботка, 1917. – 8 с.

Справа Української інтелігенції в програмі Української Народної Партії. – Чернівці: Видання УНП, б/р. – 112 с. – Передрук: Справа української інтелігенції в програмі Української народної партії // Політологія, кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.: хрестоматія / за ред. О. І. Семківа – Л.: Світ, 1996. – С. 142–154.

Українська платформа // Сніп, 1912. – 27 травня. – Режим доступу: https://journlib.univ.kiev.ua/index.php? act=article& article=1627. – Дата перегляду: 19 грудня 2012 р.

Шевченкові роковини // Сніп. – 1912. – березень.