Окуневський

ЗАСНОВНИК

РУСЬКОЇ

УКРАЇНСЬКОЇ

БЕСІДИ

1858–1937

6–7 грудня 2008 р. в м. Городенці відзначали 150-і роковини від дня народження Теофіла Окуневського, в рамках яких відбулася наукова конференція «Родина Окуневських у суспільно-політичному житті Галичини (друга половина XIX ст. – перша половина XX ст.)». Заходами громадськості Городенківщини у 2008 р. відновлено пам’ятник на могилі Теофіла і Ярослава Окуневських у Городенці, а 4 жовтня 2010 р. його освятили з таким написом:

Теофіл Окуневський

(1858–1937)

Адвокат, посол австрійського і польського сейму, член президії народних зборів ЗУНР, засновник і пожиттєвий голова товариства «Просвіта», фундатор повітового Союзу українських кооперативів, народного дому, української гімназії та повітового шпиталю в Городенці.

Творчу спадщину Теофіла Окуневського складають його автобіографія, написана 23 травня 1930 р. на прохання читальні імені д-ра Теофіла Окуневського в Канаді з нагоди 20-річного ювілею читальні, його промови в Галицькому сеймі та віденському парламенті, листування, публіцистика та правничі розвідки.

Неоціненним джерелом для вивчення історії українського національного руху в Галичині кінця XIX ст. є епістолярна спадщина Теофіла Окуневського, а саме – листування з відомими громадськими діячами краю, зокрема з Іваном Франком. Особливо вартісним є його листування з Михайлом Драгомановим впродовж тринадцяти років (1883–95), яке у 1905 р. впорядкував, написав передмову до нього й опублікував Михайло Павлик. Листи до Івана Франка з коментарями опубліковані в 2010 р. у збірнику «Визначні постаті України: Збірник наукових праць, присвячених 150-річчю від дня народження Андрія Чайковського (2007) та Теофіла Окуневського (2008)» та доступні в мережі Інтернет: https://www.franko.lviv.ua/istoryky/franko–letters/dbr/index.php.

Теофіл Окуневський не залишив по собі системних правничих праць, які давали б нам уявлення про його впорядковані правові погляди, тож цілком погоджуємося з твердженням дослідника Тараса Андрусяка про те, що:

«Правові погляди Т. Окуневського – це не його роздуми про суть права чи інші загальнотеоретичні проблеми. Це усвідомлення права як механізму вирішення соціальних, освітніх та будь-яких інших проблем народу. Механізм, який може бути ефективним тільки в руках освіченого, добре організованого народу... Правові погляди Т. Окуневського однаковою мірою виявилися як в його державно-політичній діяльності депутата галицького крайового сейму, депутата австрійського парламенту, так і в його практичній адвокатській діяльності».

Відомою є тільки одна правнича розвідка цього визначного адвоката, під назвою «Боротьба за мир», опублікована у фаховому журналі «Життя і Право» (1930). В ній автор проводить юридичний аналіз статтi прем’єр-міністра Англії Артура Чемберлена про боротьбу за мир, яка була надрукована в 1929 р. в англiйських часописах.

Теофіл Окуневський міг побачити і прижиттєві дослідження про себе. Так його посольська і парламентська, а також партійна та громадська діяльність на тлі епохи розкривається у працях Костя Левицького «Українські політики. Сильветки наших давніх послів і політичних діячів» та «Історія політичної думки галицьких українців 1848–1914». Тут вміщено представницький фотопортрет Теофіла Окуневського. І. Франко у своїх статтях «Політичний огляд» та «Поляки і русини» подає огляд посольської діяльності адвоката. Став він і персонажем оповідання Осипа Маковея «Трудне ім’я» (1913). У журналі «Життя і Право» (1932) подано детальний звіт про ювілей Теофіла Окуневського, який відзначали в Городенці. У 1934 р. побачив світ «Ювілейний альманах Союзу Українських Адвокатів у Львові», в якому М. Волошин, Л. Ганкевич, В. Лициняк та О. Надраґа подають опис адвокатської діяльності Теофіла Окуневського, його участі в українському правничому житті, а також його спогади про Євгена Олесницького. Пізнавальними є посмертні згадки про адвоката, які вийшли з-під пера його соратників Костя Левицького і Степана Барана. Його посольська та депутатська діяльність детально висвітлені на сторінках львівських газет «Діло», «Народ» та інших українських і польських періодичних видань, а також публікуються його промови, депутатські запити, меморандуми, відозви тощо. Хронологічно першою є публікація виступу Т. Окуневського на засіданні Галицького сейму в газеті «Діло» за 20.10.1889. В подальшому Михайло Павлик помістив низку звітів про посольську діяльність адвоката (Народ, 1894. – 15 березня; 1 серпня та ін.). На сторінках преси подавалася інформація про адвокатську діяльність Теофіла Окуневського, зокрема його захисні промови на політичних судових процесах публікувалися в тогочасній пресі, а промови в обороні Мирослава Січинського опублікував сучасний дослідник Іван Гловацький у збірнику «Промови українських адвокатів Галичини на політичних судових процесах початку ХХ ст.» (2004). Дослідники з діаспори присвятили Теофілові Окуневському персоніфіковані дослідження, зокрема В. Яшан у збірнику «Городенщина» подав ґрунтовний біографічний нарис та окрему публікацію про судівництво й адвокатуру на Городенщині; його діяльність у період ЗУНР висвітлюється в збірнику С. Волинця «Предвісники і творці Листопадового Зриву».

Біографічні довідки про Теофіла Окуневського подані в «Енциклопедії українознавства», «Encyclopedia of Ukraine», «Енциклопедії сучасної України», «Тернопільському енциклопедичному словнику», «Українській загальній енцикльопедії», енциклопедичному словнику «Українська журналістика в іменах», а також в інших збірниках та енциклопедичних виданнях: Андрухів І., Арсенич П. «Українські правники у національному відродженні Галичини: 1848–1933 рр.»; Гловацький І. Ю., Гловацький В. І. «Українські адвокати Східної Галичини», Гуцал П. «Українські правники Тернопільського краю»; Чорновол І. «199 депутатів Галицького сейму». Перу цього самого автора належить дослідження про польсько-українську угоду (1890–94 рр.), в якому розкривається участь Теофіла Окуневського в цьому переговорному процесі та його висвітлення у листуванні з Михайлом Драгомановим. Темі боротьби Т. Окуневського за реформу виборчого законодавства до Галицького сейму і віденського парламенту у працях українських, польських та російських дослідників науково опрацьована в монографічному дослідженні Ю. Плекана. Короткі відомості про адвоката подано у виданні «Українська юриспруденція в персоналіях» (Кульчицький В. С., Вівчаренко О. А., Бойко І. Й.) та «Історія адвокатури України».

Сучасні дослідження В. Мельник найповніше розкривають постать та діяльність Т. Окуневського: у студентському товаристві «Січ» (Відень); Галицькому сеймі (1889–1900 рр.) та віденському парламенті; під час Першої світової війни та в роки окупації Галичини Польщею. Його просвітянська діяльність описана у біографічній довідці І. Малюти «Просвіти» і Українська Державність». Маловідомий епізод з історії українсько-угорських відносин через призму дипломатичної місії Теофіла Окуневського до Угорщини в січні 1919 р. – тема дослідження З. Баран. Дослідження портрета Т. Окуневського як одного з найкращих зображень у галереї громадсько-культурних діячів, яку створив художник Корнило Устиянович, провела О. Жеплинська. Особливе місце в дослідженні як постаті Т. Окуневського, так і родини Окуневських займає збірник «Визначні постаті України: Збірник наукових праць, присвячених 150-річчю від дня народження Андрія Чайковського (2007) та Теофіла Окуневського» (2008), який побачив світ у 2010 р. З появою цього збірника ми можемо стверджувати про справжнє повернення Окуневського до нашого сучасника.

Богдан Якимович у статті «Родина Окуневських – per ardua vitae» аналізує внесок родини, та Т. Окуневського зокрема, у громадське, політичне, літературне життя українців Галичини, виділяє головні засади їх суспільної праці на загальнонаціональному й регіональному рівні. Особливу увагу звертає на стосунки Т. Окуневського з М. Драгомановим та І. Франком. Віра Мельник на тлі політичного життя галицьких українців на переломі ХІХ–ХХ ст. аналізує парламентську діяльність Окуневського. Особливо важливою є стаття Тараса Андрусяка «Правові погляди Теофіла Окуневського», адже це перше ґрунтовне дослідження його правових поглядів. Автор зосередив увагу на австрійському періоді (тобто до Першої світової війни) життя та діяльності адвоката, проаналізував його правові погляди, зробив висновки про їх базові засади і окреслив напрямки дослідження постаті й діяльності Теофіла Окуневського. Захисні промови Т. Окуневського у справі Мирослава Січинського є предметом дослідження І. Гловацького. Ігор Чорновол подав дослідження причини та перебігу його дуелі з послом сейму Томиславом Розвадовським (1889), її сприйняття українською та польською громадськістю. Г. Бурлака, В. Варчук та Н. Кобрин подають коментарі до листування Т. і Я. Окуневських з І. Франком та публікують низку невідомих раніше листів. Н. Кобрин створила родовід Окуневських. У збірнику подається передрук автобіографії, розвідок про нього К. Левицького, біографічні довідки П. Арсенича та І. Романюка. Чимало цікавих епізодів з його життя надибуємо у статті В. Гуменюка «Окуневські та Яворів». Завершують збірник матеріали до бібліографії Т. Окуневського (упорядники В. Гуменюк, В. Мельник, О. Седляр), які беремо за основу, суттєво доповнюючи їх сучасними дослідженнями життя й діяльності Теофіла Окуневського.

Твори

Бесѣ да посла д-ра Т. Окуневского выголошена на IX-ô мь заседаню сойму на умотивованье внесена в справѣ пô двод // Дѣ ло. – 1889. – 20 жовт. (1 падолиста). – С. 1–2.

Бесѣ да посла д-ра Т. Окуневского выголошена на XIV-ô мь засѣ даню сойму при дебатѣ надъ проєктом закона о писаряхъ громадскихъ // Дѣ ло.–1889. – Чис. 245. – 31 жовт. (12 падолиста). – С. 1.

Бесѣ да посла д-ра Т. Окуневского выголошена на III-ô мь засѣ даню сойму при верифікаціи выбору п. министра Залеского въ Косовѣ // Дѣ ло. – 1890. – 1 (13) па­долиста. – С. 1–2.

Бесѣ да посла д-ра Т. Окуневского выголошена на VI-ô мь засѣ даню сойму при дебатѣ надъ зворотомъ надплатъ зъ скарбу державного до фондô въ индемнызаційныхъ // Дѣ ло. – 1890. – 1 (13) падолиста. – С. 1–2.

Бесѣ да посла Окуневского выголошена при верифікаціи выбору посла зъ окру­га турчаньского // Дѣ ло. – 1896. – 2 (14) сѣ ч. – Чис. 1. – С. 1–2.

Боротьба за мир // Життя і Право. – Львів: Вісник теорії і практики, 1930. – Чис. 1. – С. 1–4.

Въ справѣ позасуджуваныхъ нашихъ селянъ в передвыборчихъ процесахъ // Дѣ ло. – 1897. – 16 (28) верес. – Чис. 209. – С. 1.

Внесенье посла Т. Окуневского въ справѣ отвореня женскои гімназіи в Галичинѣ // Дѣ ло. – 1893. – Чис. 87. – 21 цвѣ тня (3 мая). – С. 1–2.

«Вô льни и лєґальнû» выборы: бесѣ да посла д-ра Т. Окуневського вь Соймѣ при верифікацій выбору Ґр. Дѣ душицкого зъ стрыйского повѣ ту // Дѣ ло. – 1897. – 18 (30) сѣ ч. – Чис. 14. – С. 1–2; 20 сѣ ч. (1 лют.). – Чис. 15. – С. 1–2.

Галичанин. [Окуневський Т.] Wart Pac pał ace, a pał ace Paca: (допись) // Народ. – 1890. – 1 серпня. – С. 223.

Др. Теофіль Окуневський. Автобіографія // Альманах «Нового Часу» («календар для всіх») на рік 1938. – Львів, 1937. – С. 114–118. – Передрук: Визначні постаті України: Андрій Чайковський та Теофіл Окуневський: (до 150-річчя від дня народження): [зб. наук. праць, присвяч. 150-річчю від дня народження А. Чайковського (2007) та Т. Окуневського (2008)] / Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича, НАН України, Акад. Сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного, Наук. фундація Андрія Чайковського; [авт. ідеї, упоряд. і ред. Б. Якимович; за участю Н. Кобрин, В. Мельник, Р. Мельника, О. Седляра; редкол.: Б. Якимович (голова) та ін.]. – Львів: Афіша, 2010. – С. 228–233.

Друга захисна промова адвоката Теофіла Окуневського у касаційному трибуналі: (політичний судовий процес Мирослава Січинського) // Гловацький І. Ю. Промови українських адвокатів Галичини на політичних судових процесах початку ХХ ст.: науково-практичний посібник. – Львів: Львівський юридичний інститут МВС України, 2004. – C. 83–92.

Перша захисна промова адвоката Теофіла Окуневського: (політичний судовий процес Мирослава Січинського) // Гловацький І. Ю. Промови українських адвокатів Галичини на політичних судових процесах початку ХХ ст.: науково-практичний посібник. – Львів: Львівський юридичний інститут МВС України, 2004. – C. 61–70.

Письмо посла д-ра Т. Окуневского въ справѣ еміграціи повѣ тô въ Залѣ щицкого и Борщѣ вского // Дѣ ло. – 1892. – 10 (22) жовт. – С. 1–2.

Промова посла д-ра Т. Окуневского по ô дповѣ ди наместника гр. Баденього на интерпеляцію въ справѣ гвоздецкô й // Дѣ ло. – 1890. – 19 (31) жовт. – С. 2.

Промова посла д-ра Т. Окуневского, выголошена въ соймѣ дня 24 н. ст. цвѣ тня с. р. при мотивованю внесеня о змене закона конкуренційного // Дѣ ло. – 1893. – Чис. 81. – 14 (26) цвѣ тня. – С. 1–2.

Промова посла д-ра Окуневского, выголошена засѣ даню соймовô мъ 30 н.ст сѣ чня при мотивованю внесеня о заснованье женьскои гімназіи // Дѣ ло. – 1894. – Чис. 14. – 19 (31) сѣ чня. – С. 1.

Промова пос. Т. Окуневского выголошена при мотивованю свого внеску о заведеню безпосереднихъ выборовъ до Сойму // Дѣ ло. – 1897. – 16 (28) сѣ ч. – Чис. 12. – С. 1–2.

Посоль д-ръ Окуневскій передъ выборцями в Коломыи // Дѣ ло. – 1894 – 4.57. – 11(23) марта. – С. 1.

Посольске справозданє д-ра Т. Окуневського въ Жабю // Дѣ ло. – 1897. – 25 серп. (6 верес). – Чис. 191. – С. 1.

Правдомовнô сть графа Казимира Баденього въ свѣ тлѣ наглячого внесеня посла Окуневського // Дѣ ло. – 1897. – 4 (16) жовт. – Чис. 225. – С. 1; 6 (18) жовт. – Чис. 226. – С. 1–2.

Привітання Т. Окуневського з Городенки М. Драгоманову з нагоди 30-річчя його літературно-наукової діяльності // Михайло Драгоманов. Документи і матеріали, 1841–1994. – Львів, 2001. – С. 562–563.

Станиславів у 1880-х роках // Альманах Станиславівської землі / Наукове товариство ім. Шевченка. – Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен, 1975. – С. 103.

Т. О. [Окуневський Т.] Шкіцы зъ мадярскои выставы // Дѣ ло. – 1896. – 27 черв. (9 лип.). – Чис. 143. – С. 2; 28 черв. (10 лип.). – Чис. 144. – С. 2; 2 (14) лип. – Чис. 145/146. – С. 2.

Як дбає ц. к. Рада шкільна краєва о руску народну школу? Промова посла д-ра Т. Окуневского виголошена в Соймі дня 4 марта 1899. – Львів, 1899. – С. 50–51. (Прилога до «Руського Слова»).

Okunewski T. Jeszcze odpowiedź p. Romanowiczowi // Kurjer Lwowski. –1895. – 18 paź d. – S. 1–3.