V. 1857. –2. VI. 1935.

Постаті Андрія Чайковського, його літературній, громадсько-політичній, культурно-просвітницькій та фаховій адвокатській діяльності присвячено чимало досліджень.

Розвідки про нього, датовані періодом до Другої світової війни, написані переважно людьми, які особисто знали цього адвоката і письменника, і стосуються лише окремих аспектів його громадської та фахової діяльності. На переломі століть І. Франко та О. Маковей дали позитивну оцінку початкам літературної діяльності Андрія Чайковського. На знак визнання його заслуг перед Бережанщиною у 1914 р. від товариств «Просвіта» та «Січ» відомому адвокатові вручили срібний пернач з написом «Кошовому Бережанської січі». З великими почестями в Галичині вшанували 40-річчя письменницької та громадської діяльності Андрія Чайковського. 21 грудня 1928 р. у Львові заходами Товариства письменників і журналістів імені І. Франка відбулося урочисте відзначення цього ювілею, а 2 березня 1929 р. ювілей відзначила і Коломия. Громаді міста подарували портрет ювіляра пензля Миколи Анастазієвського, написаний на замовлення українських організацій м. Коломиї за умови, що портрет визначного адвоката і письменника встановлять у музеї «Народного дому». Цей портрет і нині прикрашає меморіальну кімнату Андрія Чайковського в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського. Від імені громади міста ювілярові вручили «лавровий» вінок зі срібла з написом: «Вельмишановному Докторові А. Чайковському в 40-літню річницю письменницької та громадської праці українські установи міста Коломиї. 2. ІІІ. 1929».

З цієї нагоди в газетах і журналах опубліковано чимало статей про визначного адвоката і письменника та його діяльність. 1929 р. окремою брошурою видано працю «Андрій Чайковський. Ювилейний реферат», яку написав професор Коломийської гімназії Дмитро Николишин.

Упродовж 1935–39 рр. у «Народному домі» в Коломиї діяв куток Андрія Чайковського, де були показані його особисті речі. У 1936 р. у Бережанах відкрито музей ім. Андрія Чайковського, директором якого до Другої світової війни був адвокат Ф. Коковський. У м. Сокалі від 1936 р. і до Другої світової війни діяв Музей Бойківщини імені Андрія Чайковського, директором якого був його син Богдан (працював адвокатом у цьому місті).

У 1934 р. побачив світ «Ювілейний альманах Союзу Українських Адвокатів у Львові», присвячений 10-річчю діяльності цієї організації. У статтях Л. Ганкевича та К. Левицького надибуємо багато цікавої інформації про Андрія Чайковського: про початки його адвокатської праці; про членство в ТУП та участь у першому з’їзді українських правників (1913); про його ініціативу (1913) щодо створення окремої фахової організації українських адвокатів та діяльність голови відділення СУА в Коломиї. В журналі «Життя і Право» (1934) Л. Ганкевич опублікував статтю про участь А. Чайковського як захисника (разом з адвокатами К. Ле­вицьким, Є. Олесницьким, М. Королем i Т. Оку­невським) у політичних судових процесах в 1919–20 рр. Цікаві біографічні факти з життя і творчості Андрія Чайковського подано у багатьох посмертних споминах, які з’явилися в тогочасній періодиці одразу ж після смерті письменника.

Після Другої світової війни дослідники з української діаспори (В. Бемко, М. Возняк, М. Гарасевич, М. Лоза, Л. Різник та інші) також намагалися вивчати постать Андрія Чайковського, однак через брак джерел вони не мали можливості здійснити комплексний аналіз його діяльності.

В радянській Україні постать А. Чайковського, як і літературні твори письменника, були піддані забуттю. В 1950 р. з відділу рукописів українсько-російського сектору (колишніх бібліотек Наукового товариства ім. Т. Шевченка і «Народного Дому») Львівської національної бібліотеки імені В. Стефаника НАН України за розпорядженням ЦК КП(б)У особистий архів Андрія Чайковського переданий до відділу рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України в Києві, де він і зберігається донині у відділі рукописних фондів і текстології.

Лише 1958 р. з’явилася друком збірка творів А. Чайковського під загальною назвою «За сестрою». Письменник і критик Ю. Мельничук загалом позитивно оцінив літературну й громадську діяльність А. Чайковського, наголосив на його великому внеску у справу розвитку української літератури та «пробудження національної свідомості народу», хоча й покритикував громадську діяльність письменника, яка «не завжди відповідала інтересам трудящих мас». Натомість В. Бєляєв розкритикував таку позицію Ю. Мельничука і вказав, що Андрій Чайковський «схилявся до буржуазного націоналізму», а його громадська діяльність сприяла «не так зростанню національної свідомості, скільки пропа­ганді націоналістичних концепцій». У 1966 р. вийшла книга творів А. Чайковського «Олюнька». З’явилися й біографічні статті в «Краткой литературной энциклопедии» (1975) та Українській радянській енциклопедії (1975). У дослідженні про 150-річчя чесько-українських літературних зв’язків (Прага, 1968) є коротка публікація про творчість Андрія Чайковського в Чехословаччині.

Справжнє повернення творчості Андрія Чайковського розпочалося наприкінці 80-х років ХХ ст., коли в Коломиї (28.05.1989), Бережанах (3.06.1990) та Самборі (1–2.06.1991) відбулися заходи з ушанування його пам’яті. На сторінках преси опубліковано низку статей. У 1989 р. видано однотомник творів письменника та роман «Сагайдачний». Журнал «Дзвін» (1990) передрукував спогади А. Чайковського «Чорні рядки». У 1992 р. видавництво «Червона калина» започаткувало вихід у світ зібрання творів письменника. З’явилася чимала кількість досліджень про громадсько-політичну, культурно-просвітницьку та фахову адвокатську діяльність Андрія Чайковського.

Серед сучасних дослідників, які висвітлили різні аспекти життєдіяльності Андрія Чайковського, слід виокремити Т. Андрусяка, М. Васильчука, Н. Волинець, О. Левицьку, Л. Кречковського, О. Мандзюк, І. Продана, О. Седляра, М. Сур’яка, Б. Якимовича та багато інших. Історичну белетристику Андрія Чайковського та художню майстерність його малої прози у своїх наукових дослідженнях (в т. ч. й захист кандидатських дисертацій) аналізували І. Продан (1991) та М. Сур’як (1996). Ці автори опублікували низку статей на згадані теми. Громадсько-політичну діяльність Андрія Чайковського ґрунтовно дослідив О. Седляр – автор низки статей та кандидатської дисертації (2005) на цю тему. Мемуарна спадщина відомого адвоката є предметом наукового дослідження М. Федунь, а його стосунки з українським театром Галичини розкриті в публікаціях Б. Волошинського та Б. Якимовича. Історичні повісті Андрія Чайковського досліджували Р. Кирчів, М. Ільницький, М. Гнатюк, С. Дяченко, Т. Кара, С. Романченко та Ф. Погребенник.

Біографічні довідки про Андрія Чайковського вміщені в «Енциклопедії українознавства», «Encyclopedia of Ukraine», «Довіднику з історії України», «Енциклопедії Коломийщини» «Тернопільському енциклопедичному словнику», «Українській загальній енцикльопедії», енциклопедичному словнику «Українська журналістика в іменах», а також у інших енциклопедичних виданнях: Андрухів І., Арсенич П. «Українські правники у національному відродженні Галичини: 1848–1933 рр.»; Гловацький І. Ю., Гловацький В. І. «Українські адвокати Східної Галичини», Гуцал П. «Українські правники Тернопільського краю». Короткі відомості про Андрія Чайковського подано у виданні «Українська юриспруденція в персоналіях» (Кульчицький В. С., Вівчаренко О. А., Бойко І. Й.).

Окрему групу матеріалів про Андрія Чайковського складають сучасні дослідження його правових поглядів та фахової адвокатської діяльності в контексті вивчення особливостей розвитку адвокатури в Галичині, ролі українських адвокатів в українському національному відродженні Галичини, участі українських адвокатів в суспільно-політичному житті Галичини та діяльності «Союзу Українських Адвокатів у Львові». Серед сучасних дослідників, які висвітлили цей аспект його діяльності, необхідно виокремити Т. Андрусяка, І. Андрухіва, С. Борчука, І. Гловацького та М. Петріва. Діяльність Андрія Чайковського описана в «Історії адвокатури України». Його роль у політичних процесах 1920-х рр. розглянуто в науковому дослідженні І. Гловацького про участь українських адвокатів Східної Галичини як захисників у кримінальних справах з обвинувачення у політичних злочинах у міжвоєнний період (1918–39). Особливо важливим є дослідження Тараса Андрусяка «Правові погляди Андрія Чайковського», адже це перша ґрунтовна праця з цієї теми. Б. Тищик опублікував життєпис Андрія Чайковського, як відомого випускника юридичного факультету Львівського університету. Постать і діяльність відомого адвоката й письменника повною мірою розкриваються через призму дослідження українського на­ціонального руху в Галичині в австрійський період та добу ЗУНР – час найбільшої громадської активності Андрія Чайковського.

У рамках відзначення 135-річчя від дня народження Андрія Чайковського в Коломиї 16 травня 1992 р. на фасаді будівлі Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського відкрито меморіальну таблицю з його горельєфом (автор С. Топоркова) і з написом: