Основні види пам'яті.

За об'єктом запам’ятовування виділяють образну, словесно - логічну, рухову та емоційну пам’ять.

За засобом вольової регуляції виділяють довільну та мимовільну пам’ять.

За тривалістю збереження виділяють короткочасну, тривалу, оперативну, миттєву, генетичну пам’ять.

Рекомендуються такі загальні прийоми покращання запам’ятовування того чи іншого матеріалу:

-розуміння тексту, формули, схеми і т.д.;

-ясність мети та зв’язок матеріалу, що запам’ятовується, з попереднім, вже вивченим змістом, при можливості – і практичне виконання;

-активна змістовна обробка матеріалу – складання плану тексту, виділення головної думки, встановлення різних змістовних зв’язків всередині даного матеріалу та його з іншим;

-раціональне використання ілюстративного матеріалу (схем, малюнків і т.д.);

-раціональна організація повторення, наприклад, в перший день – 5-6 раз, в другий день – 4 рази, в третій – ще 2-3 рази; зміна способів повторення – індивідуально, в групі і т.д.;

-введення самоконтролю для виявлення матеріалу, який запам’ятався найгірше;

-використання матеріалу, що запам’ятовується, для рішення різних видів задач та діяльності.

Мислення - це психологічний процес пізнання, який пов’язаний з відкриттям суб'єктивно нового знання, з рішенням задач, з творчим перетворенням дійсності.

У психологічній науці прийнято виділяти такі види мислення: практичне (наочно-дійове, наочно-образне) та теоретичне (понятійне, образне).

Наочно-дійове мислення характеризується тим, що розв’язання задачі здійснюється за допомогою реального перетворення ситуації, зміни властивостей об'єктів, що оточують людину. Цей вид мислення властивий не тільки людині, але й вищим тваринам.

Наочно-образне мислення пов’язане з конкретними образами, ситуаціями і змінами в них. Це один з етапів онтогенетичного розвитку мислення.

Теоретичне мислення характеризується використанням понять, образів, логічних конструкцій, та формується в процесі ігрової, навчальної, трудової і громадської діяльності людини.

Основними властивостями мислення є: швидкість, глибина, широта, гнучкість, стратегічність, імпульсивність—обережність, самостійність, рефлексивність.

Розумова діяльність людини складається з таких мисленнєвих операцій: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстракція і конкретизація.

Аналіз - це намагання в процесі пізнання уявно поділити предмет чи явище на складові його частини.

Синтез - процес уявного з'єднання в одне ціле окремих частин предмета чи явища дійсності.

Порівняння полягає у встановленні схожості і (або) відмінності між предметами чи явищами.

Абстракція - це уявне виділення суттєвих властивостей та ознак предметів чи явищ при одночасному ігноруванні несуттєвими.

Узагальнення - це уявне об'єднання предметів та явищ за тією суттєвою ознакою, що була виділена в процесі абстракції.

Конкретизація - це уявний перехід від загального до одиничного.

З поняттям мислення тісно пов’язане поняття інтелекту. Інтелект - це сукупність найбільш загальних розумових здібностей, що забезпечують людині успіх при рішенні різноманітних задач.

Як і усі функції психіки, інтелект знаходиться під впливом, з одного боку, спадкоємності, а з іншого - під впливом оточуючого середовища.

Для оцінки рівня інтелекту використовують так званий коефіцієнт інтелекту IQ. Коефіцієнт інтелекту визначається відношенням розумового віку (логічні, арифметичні дії, довільна пам’ять і т.д.) до хронологічного віку.

Основними шляхами розвитку мислення у військовослужбовців є:

-озброєння воїнів системою понять та знань про труднощі і ситуації можливих дій;

-розвиток військово-професійних способів дій;

-систематична оцінка навчально-бойової підготовки воїнів.

Уява – це процес створення образів предметів і явищ на основі попереднього досвіду.

У людини уява може виникати довільно і мимовільно. Довільна уява виявляється тоді, коли в людини ідеї та образи виникають в результаті поставленої мети або вольових зусиль. Мимовільна уява виникає без спеціальних вольових зусиль.

Психологи виділяють також репродуктивну та творчу уяву. Репродуктивна уява полягає у створенні нових для людини предметів або явищ, що нагадують ті, які вона вже бачила, або у відтворенні образу за словесним описом предмета чи креслення. Репродуктивна уява прагне до точного відтворення образу. На відміну від репродуктивної уяви при творчій людина створює образи предметів, які вона ніколи не бачила.

У процесі побудови образу уяви функціонує кілька прийомів – гіперболізація, применшування, схематизація, вміщення предмета в незвичайну обстановку, комбінація та ін.