Ринок землі

“Землею” в економічній теорії називають всі природні ресурси (родючий ґрунт, запаси прісної води, корисні копалини). В цій темі для спрощення під “землею” ми будемо розуміти лише поверхню ґрунту, яку можна використовувати або для землеробства, або для будівництва приміщень і споруд.

Особливістю землі як економічного ресурсу є її обмеженість. На відміну від капіталу земля є нерухомою, тому більшість країн не має можливостей збільшувати площі земельних угідь. Виключенням є Нідерланди, де протягом останніх десятиліть вдалося розширити сільськогосподарську угіддя за рахунок осушення прибережних районів моря. Однак, таке дороге задоволення можуть дозволити собі не всі країни. В більшості розвинутих країн спостерігається тенденція до скорочення сільськогосподарських площ як наслідок розвитку міського господарства та інфраструктури (будівництва доріг, різних приміщень, споруд тощо).

Пропозиція землі обмежена не лише на макро-, але й на мікрорівні. Для більшості сільськогосподарських товаровиробників розширення не лише у короткостроковому, але й у довгострокову періоді є неможливим.

Земля як фактор виробництва має специфічні особливості, а саме:

Ä за своїм походженням вона є природним фактором і не є продуктом людської праці;

Ä вона просторово обмежена і не може бути новостворена або збільшена;

Ä у сільському господарстві земля є основним засобом виробництва, що породжує потребу у відносно більшому обсязі авансування виробничих витрат (витрати на її купівлю або оренду, витрати на підтримку родючості ґрунту);

Ä постійне місце використання: земля є іммобільним ресурсом, який неможливо перемістити з однієї галузі виробництва в іншу, з одного підприємства в інше;

Ä при правильному використанні в сільському господарстві не зношується, а навпаки – поліпшується.

Наведені особливості зумовлюють абсолютно нееластичний характер пропозиції землі (рис.1). Якщо на осі абсцис відкласти кількість гектарів землі, а на осі ординат – ціну гектара землі, то крива пропозиції землі буде представляти лінію, паралельну вісі ординат. Це означає, що пропозиція землі не може бути збільшена навіть в умовах значного підвищення цін на землю.

Рис. 1. Пропозиція землі

Для того, щоб визначити, яка ціна реально встановиться, необхідно проаналізувати попит, який в даному випадку відіграє активну роль, адже лише від нього залежатиме рівень цін на землю.

Попит на землю не є однорідним. Він включає два основних елементи – сільськогосподарський і несільськогосподарський попит:

D = D_сг. + D_несг., (7)

де D – сукупний попит;

D_сг. – сільськогосподарський попит;

D_несг – несільськогосподарський попит.

Сільськогосподарський попит на землю в умовах розвинутого ринкового господарства є похідним від попиту на продовольчі товари, тобто він складається з попиту на продукцію рослинництва і тваринництва. Цей попит враховує рівень родючості ґрунту і можливості його підвищення, а також місцерозташування – ступінь віддаленості від центрів споживання продовольства і сировини.

Сільськогосподарський попит на землю визначається особливостями попиту на продовольчу продукцію. Попит на продукти харчування є нееластичним. Люди не можуть жити без їжі, до якої вони звикли. Тому обсяг попиту на основні продукти харчування мало зміниться навіть в результаті значної зміни цін.

Аграрна сфера дуже залежить від природних умов. Зміна погоди, багаточисленні шкідники, стихійні явища призводять до різких коливань попиту. До цього часу сільськогосподарське виробництво є повністю непередбаченим і не контролюється до такої міри, як скажімо, промислове виробництво.

На сільськогосподарський попит на землю серйозно впливає і такий важливий фактор, як поступове скорочення частки продовольства у бюджеті споживача – явище, яке є типовим для населення більшості країн світу. ЦК призводить до зменшення частки витрат на продукти харчування. Тому питома вага сільського господарства в національному доході скорочується.

На відміну від сільськогосподарського попиту на землю несільськогосподарський попит має стійку тенденцію до зростання. Він об’єднує різноманітні види попиту: попит на землю для будівництва житла, об’єктів інфраструктури, промисловий попит та інфляційний попит на землю (в умовах високих темпів інфляції боротьба зі знеціненням грошового багатства підштовхує попит на нерухомість. І земля виступає однією з гарантій збереження і примноження багатства).

Несільськогосподарський попит, як правило, є байдужим до родючості ґрунту. Для нього головне – місцерозташування земельних ділянок. В різних районах населеного пункту ціна землі є неоднаковою і зазвичай досягає максимуму у його центрі.

Якщо на осі абсцис ми відкладемо кількість гектарів землі, а на осі ординат – ціну за гектар землі, то крива сільськогосподарського попиту на землю буде мати від’ємний нахил (рис. 2). Це пов’язано з тим, що в міру залучення землі у господарський оборот (за даного рівня розвитку техніки і технології) ми змушені будемо переходити від кращих за родючістю земель до середніх і навіть поганих.

Рис. 2. Сукупний попит на землю

Крива несільськогосподарського попиту також має від’ємний нахил, оскільки пов’язана головним чином з місцерозташуванням (доводиться використовувати не лише землі в центрі населеного пункту, але й на окраїнах). Сукупний попит на землю визначається додаванням сільськогосподарського і несільськогосподарського попиту.

Ми вже зустрічалися з поняттям економічної ренти. Економічна рента – це плата за ресурс, пропозиція якого строго обмежена. Слово “рента” в перекладі з французької означає “віддана”. В ентомології цього слова таким чином відтворюється факт передачі частини продукції (або доходу), виробленої землеробом, власнику землі. Тому земельна рента представляє частковий випадок економічної ренти. Тобто, це плата за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких строго обмежена.

На ринку землі попит і пропозиція взаємодіють між собою і встановлюється рівновага (рис. 3).

Рис. 3. Рівновага на ринку землі: зміна рівня земельної

Ренти

На рисунку 3 точка перетину кривої попиту D₀ з кривою пропозиції S визначає рівновагу на ринку землі. R₀ означає рівень щомісячної ренти за одиницю землі. Площа 0Q*E₀R₀ представляє собою сукупну ренту аз всю використану в даному суспільстві землю. Зміна попиту на основний продукт харчування (пшеницю) збільшить щомісячну ренту за одиницю землі з R₀ до R₁. Це призведе і до збільшення чистої економічної (абсолютної) ренти до площі 0Q^*E₁R₁. У випадку зниження попиту на пшеницю щомісячна земельна рента за одиницю землі зменшиться до R₂ і абсолютна рента скоротиться до 0Q^*E₂R₂.

Представлена модель наочно показує активну роль попиту. В умовах нееластичної пропозиції землі ціна землі і абсолютна рента повністю залежать від зміни попиту. В цій моделі передбачалися однакова якість і однакове місцерозташування. В дійсності земля розрізняється (“диференціюється”) і за родючістю, і за розташуванням. Процес виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється на різній за рівнем природної родючості ґрунту: кращій, середній, гіршій. За умови однакового вкладення капіталу і праці результати господарської діяльності будуть відрізнятися. Гірші землі забезпечать отримання їх власнику тільки чистої економічної ренти, а середні і кращі – поряд з абсолютною ще й диференційну.

Родючість землі не є раз і назавжди незмінною. Вона може бути покращена або погіршена в результаті господарської діяльності людини. За цих умов до природної родючості землі додається штучна. Сучасна земля є результатом довготривалого процесу вкладення капіталу і праці.

Ціна землі визначається капіталізацією рентних платежів. Вона повинна дорівнювати альтернативній вартості суми грошей, яку б отримав землевласник за умови, якщо б поклав гроші під певний відсоток на банківський рахунок. Отже, ціна землі представляє собою дисконтовану вартість майбутньої земельної ренти:

, (8)

де P – ціна землі;

R – земельнарента;

r – ставка позичкового відсотку.

Ця формула означає, що земельну ділянку продадуть за таку суму, яка, будучи покладена на депозитний рахунок у банк, щороку приноситиме відсотковий дохід не менший, ніж річна земельна рента.