Показники результатів макроекономічної діяльності

СНР передбачає застосування великої кількості макроекономічних показників. Основними є ті, що надають інформацію про результати економічної діяльності країни та використовуються для здійснення макроекономічного аналізу та формування економічної політики держави.

Первинним показником результатів функціонування економіки країни є випуск – сукупна ринкова вартість товарів і послуг, вироблених резидентами країни за відповідний період.

Кінцевим і основним показником, що характеризує результати економічної діяльності країни, є валовий внутрішній продукт (ВВП).

За своєю сутністю ВВП – це макроекономічний показник, який є сукупною ринковою вартістю кінцевих товарів і послуг, вироблених на території країни за певний проміжок часу (за рік).

ВВП порівняно з випуском точніше вимірює обсяг національного виробництва, оскільки всі товари і послуги, що виробляються в країні, враховуються у ньому лише один раз. Тобто, ВВП виключає кількаразове врахування результатів виробничої діяльності.

Таблиця 1. Валовий внутрішній продукт України

Джерело: https://www.ukrstat.gov.ua/

ВВП можна обчислювати за трьома методами: виробничим, кінцевого використання (за витратами) і розподільчим (доходами).

1) За виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартостівсіх галузей економіки плюс чисті продуктові податки. Величина валової доданої вартості визначається як різниця між випуском і проміжним споживанням, тобто вартістю сировини, матеріалів, електроенергії, спожитих в процесі виробництва. До продуктових податків належать такі податки, що стягуються пропорційно до кількості виробленої і проданої продукції.

C – кінцеві споживчі витрати;

I_g – валові приватні інвестиції (валове нагромадження капіталу);

G – державні витрати (витрати загального державного управління);

NE – чистий експорт (сальдо експорту-імпорту).

Таблиця 3. Валовий внутрішній продукт України, обчислений за методом кінцевого використання (у фактичних цінах, млн. грн.)

Джерело: https://www.ukrstat.gov.ua/

Кінцеві споживчі витрати інституційних секторів економіки визначаються за принципом “хто фінансує витрати”. Показники кінцевого споживання деталізують рахунок наявного доходу СНР і показують, яким чином домашні господарства, організації сектору загального державного управління і некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства, використовують наявний доход для придбання споживчих товарів та послуг.

Кінцеві споживчі витрати домашніх господарств становлять основну частину кінцевого споживання і охоплюють:

Ä витрати домашніх господарств на товари тривалого користування (телевізори, холодильники, легкові автомобілі);

Ä витрати на предмети поточного вжитку (хліб, олівці, сорочки, зубну пасту тощо);

Ä витрати споживачів на послуги ( юристів, перукарів, сантехніків тощо).

Валове нагромадження – це сукупний показник, який характеризує чисте придбання (за виключенням вибуття) резидентами товарів і послуг, вироблених і наданих у поточному періоді, але не спожитих у ньому. Він включає такі елементи: валове нагромадження основного капіталу; зміну запасів матеріальних оборотних коштів; придбання за виключенням вибуття цінностей.

Валове нагромадження основного капіталу – це приріст нефінансових активів, які протягом тривалого часу в використовуються в процесів виробництва. До його складу включається приріст виробленого основного капіталу, поліпшення існуючого основного капіталу і невироблених активів, витрати з передачі права власності.

Зміна запасів матеріальних оборотних коштів визначається як сума приросту (зменшення) таких елементів:

♥ виробничі запаси – всі товари, які інституційні одиниці тримають у запасі для повного використання у виробництві (проміжні витрати): сировина, матеріали, паливо, комплектуючі вироби, малоцінні та швидкозношувані предмети, насіння, корми тощо;

♥ незавершене виробництво, яке складається з продукції, виробленої підприємством, але не завершеної, тобто недостатньо переробленої, щоб бути поставленою іншим інституційним одиницям;

♥ готова продукція, яка складається з запасів товарів у виробників, що зберігаються у підприємств до поставки іншим інституційним одиницям і не призначені для подальшої їх переробки на даному підприємстві, а також державних матеріальних резервів;

♥ товари для перепродажу – товари, придбані підприємствами з метою перепродажу.

Придбання за виключенням вибуття цінностей – дорівнює різниці між їхнім придбанням (покупка, безоплатні надходження) і вибуттям (продажі, безоплатні передачі).

Державні закупівлі товарів і послуг (державні витрати) – це витрати держави і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. До них належать:

1. Витрати на заробітну плату державних працівників (у бюджетній сфері).

2. Витрати на придбання кінцевої продукції підприємств (за державним замовленням).

3. Витрати на товари й послуги колективного споживання.

Держава здійснює свої витрати за рахунок надходження податків до бюджету або за рахунок позик на фінансовому ринку.

Державні закупівлі не збігаються із державними витратами. Останні крім державних закупівель включають також державні трансферти, і темпи їх зростання можуть перевищувати темпи зростання ВВП. Державні трансферти отримують у вигляді пенсій, стипендій, різних видів грошової допомоги особам, які не створювали у поточному році ВВП. Тому врахування трансфертів у ВВП штучно збільшувало б його обсяг.

Державна закупівля стимулює сукупний попит, тобто здатна позитивно впливати на макроекономічну динаміку. Саме збільшити державну закупівлю під час Великої депресії пропонував Кейнс, обґрунтувавши її мультиплікативний вплив на сукупний попит, отже, і на ВВП. Державна закупівля під час депресії компенсує недостатній приватний попит державним.

Чистий експорт – це різниця між обсягами експорту та імпорту:

NE = E – Z, (2)

де NE – чистий експорт;

E – експорт;

Z – імпорт.

Чистий експорт може бути від’ємною величиною.

3) За розподільчим методом (за доходами) ВВП представляє суму грошових доходів, отриманих від виробництва продукції у поточному році(суму первинних доходів, створених резидентами за певний період):

GNP = W + R +i +p + A +T_n, (3)

де GNP – валовий внутрішній продукт;

W – заробітна плата;

R – рента;

і – відсоток;

р – прибуток;

А – амортизація;

Т_п – непрямі податки на бізнес.

Таблиця 4. Валовий внутрішній продукт України, обчислений за розподільчим методом (у фактичних цінах, млн. грн.)

Джерело: https://www.ukrstat.gov.ua/

Заробітна плата – це нарахована грошова винагорода за працю робітників і службовців, яка включає основну заробітну плату, додаткові виплати до заробітної плати, виплати на соціальне забезпечення, соціальне страхування, виплати з приватних пенсійних фондів.

Рента – визначає рентні доходи, які отримують домашні господарства за здані в оренду землі, приміщення, житло та ін.

Відсоток – в даному випадку виступає у вигляді доходів від грошового капіталу, заощаджуваного домашніми господарствами.

Прибуток, який отримують власники одноосібних господарств, товариств (некорпоративний прибуток, тобто сума нерозподіленого прибутку і податку на прибуток) та корпорації (корпоративний прибуток, тобто сума нерозподіленого прибутку, податку на прибуток і дивідендів).

Амортизація (амортизаційні) відрахування – це еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік.

Непрямі податки на бізнес – податок на додану вартість, акцизний збір, ліцензійні платежі, мито тощо. Їхній розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Найпоширенішими з наведених методів обчислення ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод. Вибір країною методів обчислення ВВП визначається особливостями її статистики.

Чистий внутрішній продукт) – представляє собою валовий внутрішній продукт, з якого вилучена вартість засобів виробництва, зношених у процесі виготовлення продукції (амортизаційні відрахування):

NNP = GNP – A, (4)

де NNP – чистий внутрішній продукт;

GNP – валовий внутрішній продукт;

А – амортизація.

Національний дохід – це увесь дохід, зароблений упродовж року власниками ресурсів, що є резидентами певної держави, незалежно від того, де ці ресурси використовуються – у власній країні чи за кордоном. Для його визначення необхідно вирахувати амортизацію та непрямі податки на бізнес:

NJ = NNP – T_n, (5)

де NJ – національний дохід;

NNP – чистий внутрішній (національний) продукт;

T_n – непрямі податки.

Національний дохід можна також одержати додаванням усіх факторних доходів резидентів:

NJ = W + R +i +p, (6)

де W – заробітна плата;

R – рента;

і – відсоток;

р – прибуток.

Національний дохід можна розглядати як показник того, скільки коштує суспільству отримання обсягу національного виробництва.

У вітчизняній практиці національний дохід поділяють на фонд споживання і фонд нагромадження.

Фонд споживання – це та частина національного доходу, яка забезпечує задоволення матеріальних та культурних потреб людей і потреб суспільства в цілому (освіта, оборона тощо).

Фонд нагромадження – це та частина національного доходу, яка забезпечує розвиток виробництва.

Хоча показник валового внутрішнього продукту і є доволі точним вимірювачем обсягу виробництва в країні, однак він не враховує деяких видів та аспектів економічної діяльності і в цьому відношенні є недосконалим.

По-перше, існують певні види економічної діяльності, результати яких не проходять через ринок і тому не можуть бути з достатньою точністю враховані при обчисленні ВВП. Насамперед, мова йде про ті види економічної діяльності, які здійснюються всередині домогосподарств (приготування їжі, прибирання квартири). Обсяг створеної та спожитої всередині домогосподарств продукції може бути достатньо великим, однак, оскільки вона не виходить за їх межі, його точне вимірювання представляє собою вкрай складне завдання.

По-друге, показник ВВП не враховує всієї економічної діяльності ще й у тому відношенні, що не відображає оборудок у тіньовій економіці, адже вони не обліковуються державою.

По-третє, ВВП є показником обсягу виробленої продукції, а не її складу, який може не повною мірою відповідати потребам суспільства. Наприклад, держава може занадто багато економічних ресурсів спрямовувати на виробництво такого суспільного блага, як національна оборона.

По-четверте, виробництво та зростання ВВП зазвичай супроводжується погіршенням стану навколишнього середовища. При цьому шкода, яка завдається навколишньому середовищу, не береться до уваги при обчисленні ВВП.

Але, попри наведені недосконалості показника ВВП, саме він визнається переважною більшістю економістів найкращим з усіх існуючих вимірювачів результатів функціонування економіки.