Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Попит на макрорівні набуває форм сукупного платоспроможного попиту домогосподарств, підприємств, держави та закордону на запропонований річний вироблений національний продукт.
|
|
Залежність між сукупним попитом і рівнем цін обернена, а між сукупною пропозицією і рівнем цін – пряма, як і в залежностях попиту і ціни та пропозиції і ціни на окремий товар.
Отже, сукупний попит (AD) – це величина обсягу продукції, яку готові купити макроекономічні суб’єкти (домогосподарства, підприємства (фірми), держава, закордон) за кожного можливого рівня цін (Р). Або, іншими словами, AD – це заплановані витрати всіх макроекономічних суб’єктів.
Сукупний попит можна визначити за формулою розрахунку ВВП методом витрат:
AD = C + I + G + NE, (1)
де C – споживчий попит: платоспроможний попит домогосподарств на споживчі товари;
I – інвестиційний попит: попит підприємців на засоби виробництва для:
Ä відновлення зношеного капіталу (амортизація);
Ä збільшення реального капіталу.
G – попит держави на товари та послуги:
Ä для виробництва суспільних благ;
Ä для державних інвестицій.
NE – попит закордону, або попит на чистий експорт, за умови, що попит на імпорт входить у попередні три компоненти.
Одні компоненти сукупного попиту є відносно стабільними (споживчий попит і попит держави), а інвестиційний попит є найбільш динамічною частиною сукупного попиту, зміни якої пов’язані з коливаннями економічної активності.
Розглянемо детальніше складові сукупного попиту і фактори їх формування.
Споживчий попит домогосподарств є їх платоспроможним попитом на товари споживчого призначення. Залежність споживчого попиту (С) від рівня цін (Р) є оберненою, тобто, зі зростанням рівня цін (за інших однакових умов) споживчий попит зменшиться, і навпаки. Графічно ця залежність зображена на рис. 1.
На осі абсцис відкладається значення реального обсягу споживання. На осі ординат – рівень цін (дефлятор, індекс цін). Будь-яка точка кривої споживчого попиту вказує на значення номінального обсягу споживчого попиту.
Рух по кривій від точки М до точки N означає збільшення споживчого попиту на величину ∆ QC (∆ QC = QCN – QCM), зумовлену зменшенням рівня цін від PM до PN.
Якщо ж ціни зростатимуть від точки N до точки M, то споживчий попит зрушиться ліворуч (від точки QCN до точки QCM) і означатиме зменшення його на величину ∆ QC. Наслідком зменшення споживчого попиту буде скорочення реальної грошової маси на руках у домогосподарств (реальних грошових залишків). Це означає, що вони зможуть при вищому рівні цін придбати менше товарів споживчого призначення. Зниження рівня купівельної спроможності населення внаслідок зменшення реальних грошових залишків називається ефектом реальних залишків, або ефектом багатства.
Рис. 1. Залежність споживчого попиту домогосподарств від рівня цін
Споживчий попит відчуває на собі також вплив нецінових факторів:
¨ дохід домашніх господарств від участі у виробництві;
¨ податки та трансфертні платежі;
¨ розмір багатства домашніх господарств, який визначається наявністю фінансових активів (акцій, облігацій та інших цінних паперів) і нерухомості (землі, будівель тощо) та доходами від них (рента, відсоток);
¨ наявність або відсутність заборгованості у споживачів;
¨ чисельність населення;
¨ очікування споживача.
Розглянемо другий структурний елемент сукупного попиту – інвестиційний попит. Інвестиційні витрати пов’язані зі збільшенням реального капіталу (засобів виробництва). Отже, інвестиційний попит залежить від рівня цін на засоби виробництва. Крім того, на нього впливають і нецінові чинники:
Ø обсяг виробництва;
Ø величина відсоткової (позичкової) ставки;
Ø величина податкової ставки;
Ø технологічні зміни;
Ø наявність надлишкових потужностей;
Ø коливання ділової активності;
Ø очікування.
Інвестиційний попит перебуває в прямій залежності від обсягу виробництва, оскільки нарощування обсягів як спожитих, так і інвестиційних товарів вимагає збільшення закупівель засобів виробництва. Цей фактор зміщує криву інвестиційного попиту праворуч при зростанні обсягів виробництва, і навпаки.
Зростання позичкової ставки означає подорожчання грошей, а як наслідок – обмеження кредиту, що зменшує інвестиційний попит і зміщує криву ліворуч, зменшення відсоткової ставки – праворуч.
Аналогічно на інвестиційний попит впливають податки. Зростання податків зменшує інвестиційний попит і зміщує криву ліворуч, і навпаки.
Технологічні зміни впливають, як правило, на інвестиційний попит на користь його зростання (зміщення кривої праворуч).
Наявність надлишкових потужностей стримує фірми від здійснення інвестицій. Зменшення або відсутність їх збільшує інвестиційний попит.
На інвестиційний попит впливає ступінь ділової активності. Пожвавлення активності господарських суб’єктів стимулює і збільшує інвестиційний попит, зміщуючи криву праворуч, і навпаки.
Очікування підприємців стосовно економічної кон’юнктури впливають на користь зростання (зміщення праворуч) інвестиційного попиту, якщо вони оптимістичні, і ведуть до зниження (зміщення ліворуч), якщо вони песимістичні.
Попит держави (державні видатки, урядові витрати) виступають як екзогенна, наперед задана величина, визначена Державним бюджетом країни. У найбільш загальному вигляді попит держави може мати такі складові:
¯ витрати держави на закупівлю товарів та послуг, пов’язаних зі створенням суспільних благ (національна безпека, транспорт, зв'язок, судочинство, охорона здоров’я, освіта, житлове будівництво тощо);
¯ інвестиційні витрати держави;
¯ витрати держави, пов’язані з формуванням державних резервів;
¯ витрати, пов’язані з виплатами соціальних трансфертів (пенсії, стипендії, субсидії, виплати у зв’язку з безробіттям тощо);
¯ витрати на оплату відсоткових платежів, пов’язаних із обслуговуванням державного боргу.
Величина сукупного попиту перебуває у прямо пропорційній залежності від перших чотирьох елементів та у зворотній залежності від відсоткових платежів, пов’язаних з обслуговуванням зовнішнього боргу.
Попит закордону на блага певної країни залежить від співвідношення цін на вітчизняні і закордонні товари та обмінного курсу національних валют, тобто від реальних умов обміну. Цей зв'язок виражається формулою:
(2)
де θ – реальні умови обміну;
P – рівень цін на національному ринку;
PZ – рівень цін за кордоном;
q – обмінний курс вітчизняної валюти.
Чим більший цей показник, тим сприятливіші умови обміну для певної країни, оскільки за одиницю вітчизняних благ стає можливим отримання більшої кількості імпортних благ. Але для країн-імпортерів це означає відносне подорожчання товарів, що зумовлює зменшення експорту.
Графічно сукупний попит зображується кривою AD, яка має від’ємний нахил (рис. 2).
Рис. 2. Крива сукупного попиту
Сукупна пропозиція (AS) – це обсяг товарів і послуг, які фірми (підприємства) готові виробляти та пропонувати на ринку за певного рівня цін (за інших однакових умов).
Підвищення рівня цін стимулює підприємства виробляти і пропонувати більший обсяг товарів та послуг. Зниження рівня цін зумовлює зменшення обсягів виробництва. Це означає, що між обсягом національного виробництва, який набув форми сукупної пропозиції, та рівнем цін існує пряма залежність, а крива сукупної пропозиції має додатний нахил.
Слід звернути увагу на те, що як в теорії, так і на практиці дослідження явища сукупної пропозиції – справа досить складна. Як свідчить економіка України, зростання рівня цін впродовж 90-х рр.. ХХ ст.. не привело до відчутного зростання виробництва. Чому?
Насамперед, слід зазначити, що і в теоретичному осмисленні економічної природи сукупної пропозиції та конфігурації кривої AS різними школами є відмінності. Окрім того, спостерігається суттєва відмінність між сукупною пропозицією в короткостроковому та довгостроковому періодах.
Короткостроковим періодом макроекономічна теорія вважає такий період, впродовж якого ціни на фактори виробництва (і насамперед номінальна заробітна плата) залишаються незмінними навіть за умови зміни загального рівня цін.
Така ситуація в економіці пояснюється двома основними чинниками:
o наймані працівники не можуть відразу усвідомити зростання рівня цін, а тому і зміни їх реальної заробітної плати;
o значна частка найманих працівників на умовах контракту отримують фіксовану заробітну плату.
Тому зміна рівня цін не веде автоматично до зміни номінальної заробітної плати.
Довгостроковий період – це такий період, коли ціни на фактори виробництва (в тому числі і номінальна заробітна плата) реагують досить відчутно на зміни рівня цін. Пояснюється це тим, що, по-перше, з часом наймані працівники отримують повну інформацію стосовно зміни рівня цін і усвідомлюють зміну рівня своєї реальної заробітної плати. По-друге, короткострокові трудові контракти закінчуються, а нові підписуються на нових умовах, які відображаються в змінах рівня номінальної заробітної плати, посадових окладів тощо.
Розглянемо спочатку таку ситуацію в економіці, коли вона перебуває у короткостроковому періоді й загальний рівень цін залишається незмінним. Тоді короткострокова крива сукупної пропозиції є горизонтальною (рис. 3).
Рис. 3. Короткострокова крива AS за незмінного рівня цін
Це означає, що за цінами, що відповідають Р0, підприємстваготові запропонувати стільки товарів та послуг, скільки споживачі готові купити за даного рівня цін. Іншими словами, горизонтальний (кейнсіанський) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах неповної зайнятості за постійних цін (депресивний стан економіки).
Інша ситуація, властива короткостроковому періоду економіки, полягає в тому, що, як вже зазначалося, рівень цін змінюється, а ціни на ресурси (в тому числі номінальна заробітна плата) залишаються незмінними. Крива сукупної пропозиції в даному випадку має висхідний (проміжний) характер (рис. 4).
Рис. 4. Короткострокова крива AS за умови зміни загального рівня цін, але незмінності цін на ресурси
Таким чином, зі сказаного вище можна зробити висновок, що крива сукупної пропозиції в короткостроковому періоді є горизонтальною або має висхідний нахил.
У довгостроковому періоді обсяг випуску визначається не рівнем цін, а обсягом капіталу, праці та наявними технологіями. Крива довгострокової сукупної пропозиції є вертикальною.
Рис. 5. Крива АS у довгостроковому періоді
Вертикальний (класичний) відрізок показує зміни в обсязі потенційного ВВП за умов повної зайнятості, коли рівень фактичного безробіття дорівнює природному безробіттю і додаткового зростання реального ВВП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання цін.
Графічне зображення узагальненої кривої сукупної пропозиції (АS) наведено на рисунку 6.
На сукупну пропозицію впливають і нецінові фактори:
Ü зміна продуктивності праці;
Ü зміна правових норм.
Розглянемо коротко кожний з них.
Зміни у рівні продуктивності праці є по суті зміною співвідношення між реальним обсягом виробництва і затратами. Зростання продуктивності праці (за незмінного рівня цін) означає збільшення обсягів національного виробництва. Оскільки зростання продуктивності праці забезпечується науково-технічним прогресом (НТП), то це означає зменшення капітало-, матеріало- та енергомісткості виробленої продукції, а тому – здешевлення її, що зміщує криву АS праворуч вниз.
Рис. 6. Узагальнена крива сукупної пропозиції (АS)
Зміни в правових нормах стосуються, насамперед, зміни характеру державного регулювання та змін у податковій політиці та політиці видатків, зокрема субсидій бізнесу. Так, зростання непрямих податків (ПДВ, акциз, нарахування на соціальне страхування тощо) зумовлює зростання витрат підприємців на одиницю продукції і спричиняє скорочення сукупної пропозиції. Крива АS зміститься ліворуч. Збільшення державних субсидій бізнесу та зменшення податкового тиску зумовлює зменшення витрат виробництва фірмами, що спричиняє зростання сукупної пропозиції. Крива АS зміщується праворуч.
Важливою властивістю, яка притаманна ринковій економіці, є постійне тяжіння до рівноваги.
Така ситуація властива точці перетину (Е) кривих сукупного попиту (AD) та сукупної пропозиції (АS). Їй відповідає рівноважний рівень цін (Р0) та рівноважний рівень національного виробництва ( Q0). Оскільки крива сукупної пропозиції має складну конфігурацію, то виникає потреба розглянути різні варіанти перетину кривою сукупного попиту (AD) різних відрізків кривої сукупної пропозиції (АS).
· Якщо сукупний попит зростає в межах кейнсіанського відрізка А S, то це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах (рис. 7).
· Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку А S, то це призводить до зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та зайнятості (рис. 8).
· Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку А S, то це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВВП при незмінному обсязі реального ВВП (рис. 9).
Рис. 7. Рівновага сукупного попиту і сукупної