Обсяг пропозиції – це конкретна кількість товару, яку продавці бажають та можуть продати на ринку за певний період часу за певного значення цін.

Однофакторна виробнича функція характеризує залежність обсягу випуску продукції від зміни одного фактора

Орендна плата – сума, яку орендатор платить земельному власнику, включаючи ренту, амортизацію на будівлі і споруди (які знаходяться на землі), а також відсоток на вкладений капітал.

Очікуване значення – середньозважене значення всіх можливих результатів.

Олігополія – ринкова структура, за якої на ринку функціонує обмежена кількість фірм, які виробляють однорідну продукцію і володіють неповною ринковою владою над цінами, а входження в галузь нових виробників обмежений високими бар’єрами.

Опортуністична поведінка – поведінка індивіда, який ухиляється від дотримання контракту з метою отримання прибутку за рахунок партнерів.

Опціон (угода з премією) – різновидність термінового контракту (ф’ючерса), згідно якого одна сторона набуває права купити або продати що-небудь в майбутньому за зарання визначеною ціною зі сплатою комісійних.

Ординалістська концепція – теорія споживчого попиту, яка заснована на допущенні можливості порядкового виміру корисності і яка заперечує можливість кількісного її виміру.

Павутиноподібна модель – найпростіша динамічна модель, що показує різні види коливань, в результаті яких формується (або не формується) рівновага. Вона показує утворення рівноваги в галузі з фіксованим циклом виробництва (наприклад, у сільському господарстві), коли виробники, прийнявши рішення про виробництво на підставі минулорічних цін, вже не можуть змінити його обсяг:

Q_st = S(P_t–1),

де Q_st – обсяг пропозиції в період часу t;

P_t–1 – фактична ціна економічного блага в попередній період часу.

Парадокс Гіффена – збільшення (зменшення) обсягу попиту га благо при підвищенні (зниженні) його ціни, що пояснюється тим, що ефект доходу перевищує ефект заміни.

Парадокс голосування – протиріччя, яке виникає внаслідок того, що голосування на основі принципу більшості не забезпечує виявлення дійсних переваг суспільства відносно економічних благ.

Парадокс Кондорсе – не транзитивність групових переваг, що виявляються на основі голосування більшістю голосів.

Парето-ефективний розподіл благ або Парето-оптимум – розподіл благ, за якого неможливо підвищити добробут однієї особи (шляхом перерозподілу) без шкоди добробуту іншої особи.

Парето-ефективне розміщення ресурсів – розміщення ресурсів, за якого неможливо збільшити виробництво одного товару, не скоротивши випуск іншого.

Партнерство – фірма, яка належить двом або більше особам, які спільно володіють і керують підприємством, отримують частину прибутку та несуть необмежену відповідальність за діяльність фірми.

Перехресна еластичність попиту – це відсоткова зміна обсягу попиту на один товар при зміні на 1% ціни іншого товару. Коефіцієнт перехресної еластичності (E_D(XY)) показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту на товар Х при зміні ціни товару У на 1% і визначається за формулою:

E_D(XY) = (8)

де E _{D (XY)} – коефіцієнт перехресної еластичності;

∆ Q_X – зміна обсягу попиту на товар Х;

∆ P_Y – зміна ціни товару У.

Величина перехресної еластичності може бути додатною, від’ємною або нульовою.

Перша теорема економіки благополуччя – гласить, що, якщо дотримуються всі вісім вихідних положень, то тоді отримана конкурентна рівновага є Парето-оптимальною.

Підприємництво, підприємницька здібність, управління –– здатність раціонально і найбільш ефективно поєднувати (використовувати) ресурси для виробництва економічних благ.

Плата за викиди – плата, яка стягується з фірми за кожну одиницю забруднюючих оточуюче середовище викидів.

Платіжна функція – результат гри, який показує придбання і втрати гравців.

Позитивна економічна наука – наука, яка вивчає розвиток явищ і процесів, що формуються об’єктивно.

Податок Кларка – економічна санкція за заниження індивідом його оцінки корисності суспільних благ.

Податок Пігу – плата, стягнута з виробників негативних зовнішніх ефектів, що зрівнює приватні витрати із суспільними витратами.

Позичковий відсоток – ціна, яка виплачується власникам капіталу за використання позикових засобів протягом певного періоду (ринкова ставка дисконту).

Позитивний зовнішній ефект – ефект, який виникає у випадку, коли діяльність одного економічного агента приносить вигоди іншим. За наявності позитивного зовнішнього ефекту економічне благо продається і купується в меншому порівняно з ефективним обсязі, тобто має місце недовиробництво товарів і послуг з позитивними зовнішніми ефектами.

Політико-економічний цикл (політично-діловий) – цикл економічної і політичної активності уряду між виборами.

Політична економія – фундаментальна економічна наука, яка вивчає методологічні і теоретичні проблеми виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ. В різних школах економічної думки існували наступні визначення предмету політичної економії: меркантилізм – наука про види діяльності, пов’язаних з обміном і торгівлею між людьми (і країнами); класична політекономія – наука про багатство; марксистська політекономія – наука про виробничі відносини, тобто відносини між людьми, що складаються в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ на різних етапах розвитку людського суспільства; маржиналізм – економічна наука про діяльність людей із задоволення своїх потреб шляхом використання обмежених виробничих ресурсів; історична школа – наука про повсякденне ділове життя та діяльність людей в різні епохи і в різних країнах.

Поняття – думка про предмет.

Попит – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару.

Порівняння – метод, який визначає подібність і відмінність явищ та процесів.

Постійні (фіксовані) витрати – це витрати, величина яких у короткотерміновому періоді не змінюється зі збільшенням або зменшенням обсягу виробництва.

Постійна економія від масштабу – збільшення обсягу продукції тими ж темпами, що й збільшення затрат всіх використаних для виробництва ресурсів.

Поточна дисконтована вартість – нинішня вартість грошової одиниці, яка буде виплачена через певний період часу.

Потреби - це стан задоволення, який споживач прагне зберегти, або стан незадоволення, який він хотів би змінити.

Пошук політичної ренти – намагання отримати економічну ренту за допомогою політичного процесу.

Правило використання ресурсів – MRP = MRC.

Правило максимізації прибутку – MRP = P.

Правило максимізації функції корисності – правило, згідно якого функція корисності максимізується в тому випадку, коли грошовий дохід споживача розподіляється таким чином, що кожна остання грошова одиниця, витрачена на придбання будь-якого блага, приносить однакову граничну корисність.

Правило найменших витрат – правило, згідно якого витрати заданого обсягу виробництва мінімізуються, коли остання грошова одиниця, витрачена на кожний ресурс, дає однаковий граничний продукт.

Праця – це кваліфіковані і некваліфіковані робітники, менеджери; в іншій інтерпретації – це потенціал фізичної і розумової енергії людей, яка використовується в процесі виробництва, набуті знання і трудові навички. Цей фактор ще називають “людський капітал ”.

Представницька демократія – політична система, в умовах якої громадяни періодично вибирають представників у виборчі органи влади.

Прибуток визначається як різниця між валовою (сукупною) виручкою і валовими (сукупними) витратами.

Приватна власність – ситуація, коли всією повнотою прав відносно об’єкта правоповноважень володіє окрема людина.

Природна монополія – виникає там, де відсутні реальні альтернативи, вироблювана продукція у певній мірі є унікальною, збільшення кількості фірм у цій галузі призводить до зростання середніх витрат.

Проблема – чітко сформульоване питання або комплекс питань, що виникли в процесі пізнання.

“Провали” (фіаско) держави (уряду) – випадки, коли держава (уряд) не в змозі забезпечити ефективний розподіл і використання суспільних ресурсів.

“Провали” (фіаско) ринку – ситуації, коли дія механізму конкурентних ринків не забезпечує максимізації суспільної корисності.

Пропозиція – це множина співвідношень цін і відповідних кількостей товару.

Профспілка – об’єднання працівників, яке наділене правом на ведення переговорів з підприємцем від імені і за дорученням свої членів.

Пряма демократія – політична система, при якій кожен громадянин має право особисто виказувати свою точку зору і голосувати по будь-якому конкретному питанню.

Реальна заробітна плата – купівельна здатність заробітної плати, виражена кількістю товару і послуг, які можна придбати на отриману суму.

Реальна ставка відсотка – ставка відсотка, скорегована на інфляцію, тобто виражена у незмінних цінах.

Ресурси економічні (фактори виробництва) – необхідні для виробництва економічних благ елементи. Основними видами ресурсів є: праця, земля, капітал, підприємницькі здібності, інформація.

Ризиковані активи – активи, дохід від яких частково залежить від випадку.

Рівновага Бертрана – описує ситуацію на ринку, за якої в умовах дуополії фірма конкурує за ціну товару при заданому обсязі виробництва кожної фірми. Стабільність рівноваги досягається тоді, коли ціна дорівнює граничним витратам, тобто досягається конкурентна рівновага.

Рівновага виробника – гранична норма технічної субституції факторів, яка дорівнює співвідношенню цін цих факторів.

Рівновага Курно – досягається на ринку тоді, коли в умовах дуополії кожна фірма, діючи самостійно, вибирає такий оптимальний обсяг виробництва, який очікує від неї інша фірма. Рівновага Курно виникає як точка перетину кривих реагування двох фірм.

Рівновага Штакельбергера – описує дуополію з нерівним розподілом ринкової влади між фірмами, таким чином, що одна з них веде себе як лідер (або за ціною, або стосовно обсягу, або по тому і другому одночасно), в той час як інша здійснює стратегію пристосування, коректуючи свою поведінку залежно від вибору, зробленого першою фірмою.

Рівноважна ціна – ціна, яка врівноважує попит і пропозицію в результаті дії конкурентних сил.

Ринок представляє собою систему відносин, в якій зв’язки покупців і продавців настільки є вільними, що ціни на один і той же товар мають тенденцію швидко вирівнюватися.

Ринок двосторонньої монополії – ринок, на якому єдиний продавець зустрічається з єдиним покупцем.

Ринок двосторонньої олігополії – ринок, на якому декілька продавців протистоять декільком покупцям.

Ринок досконалої конкуренції – ринок гомогенного товару з безліччю продавців і покупців, на якому дії кожного з них не впливають на рівень ринкової ціни.

Ринок монопольний – ринок, на якому один продавець, що не має потенційних конкурентів, протистоїть багатьом покупцям.

Ринок монополістичної конкуренції – ринок гетерогенного товару з безліччю продавців і покупців, на якому внаслідок диференціації продукції виробники мають монопольну владу.

Ринок монопсонічний – ринок, на якому багатьом продавцям протистоїть один, що не має потенційних конкурентів покупець.

Ринок олігопольний – ринок гомогенного товару, на якому декілька продавців протистоять безлічі покупців (олігополія пропозиції) чи кілька покупців протистоять безлічі продавців (олігополія попиту).

Ринкова економіка – система, заснована на приватній власності, свободі вибору і конкуренції, спирається на особисті інтереси, обмежує роль уряду.

Розподіл ризику – це метод, при якому ризик ймовірної шкоди ділиться між учасниками таким чином, що можливі втрати кожного є відносно невеликими.

Середні витрати – витрати на одиницю виробництва продукції.

Середній дохід (виручка) – це сума грошей, отриманих від реалізації одиниці продукції

Середній продукт – це відношення сукупного продукту до витраченої кількості змінного фактора.

Синтез – метод, який полягає у поєднанні частин у ціле.

Спадний ефект масштабу – якщо зростання обсягів виробництва відбувається в меншій мірі, ніж зростають обсяги залучених ресурсів

Спекулятивний попит – попит, який виникає у суспільстві з високими інфляційними очікуваннями, коли небезпека підвищення цін у майбутньому стимулює додаткове споживання товарів у даний час.

Спекуляція – діяльність, яка відображається в купівлі з метою перепродажу за більш високою ціною.

Специфічні ресурси – ресурси, цінність яких всередині фірми вища, ніж за її межами.

Споживач – економічний суб’єкт, що здобуває блага для задоволення своїх потреб.

Стандарти по шкідливих викидах – встановлені законом межі концентрації шкідливих речовин у промислових відходах.

Стандартне (середньоквадратичне) відхилення – квадратний корінь з дисперсії.

Статистична ймовірність (за Ф.Найтом) – емпірична оцінка частоти прояву зв’язку між твердженнями, які неможливо розкласти на мінливі комбінації однаково ймовірних альтернатив.

Стратегічна поведінка фірми на ринку – поведінка, за якої вибір фірмою варіанту своєї діяльності залежить від можливих зворотних дій її конкурентів.

Структура ринку – це сукупність елементів, з яких він складається і які взаємодіють між собою.

Субститути – блага, які замінюють один одного у споживанні.

Суб’єктивна ймовірність – ймовірність, яка базується на припущенні про можливість отримання даного результату.

Судження – спосіб поєднання понять, в результаті якого формулюється думка, в якій стверджується або заперечується що-небудь про що-небудь.

Сукупний попит – сума індивідуальних попитів на ринку за кожної ціни.

Сукупний (загальний) продукт – це кількість економічного блага, вироблена з використанням певної кількості змінного фактора.

Таємна змова – негласна угода про ціни, розподіл ринків або інші способи обмеження конкуренції, яка карається законом.

Теорема Коуза – якщо права власності всіх сторін ретельно визначені, а трансакційні витрати дорівнюють нулю, то кінцевий результат, що максимізує цінність виробництва, не залежить від змін у розподілі прав власності (якщо відійти від ефекту доходу).

Теорема неможливості Ероу – за демократичної ухвали колективного рішення на основі більшості голосів неможливо запобігти маніпулюванню суспільними перевагами зі сторони окремих індивідів.

Теорія ігор – наука, яка досліджує за допомогою математичних методів поведінку учасників ситуацій (гравців), пов’язаних з прийняттям рішень.

Теорія суспільного вибору – теорія, яка вивчає різні способи і методи, шляхом яких люди використовують урядові інституції у своїх власних інтересах.

Термін окупності інвестиційного проекту – показник ефективності інвестицій, який дорівнює мінімальній кількості періодів, необхідних для того, щоб поточна цінність потоків чистого доходу зрівнялася з величиною інвестицій (чиста поточна цінність інвестиційного проекту повернулася до нуля). Чим нижчий термін окупності, тим вища ефективність інвестиційного проекту.

Товар Гіффена – товар, який займає значне місце у бюджеті малозабезпечених споживачів. Попит на нього, за інших рівних умов, змінюється в тому є напрямку, що й ціна, оскільки ефект доходу є вищим за ефект заміни (заміщення).

Товари-комплементи або взаємодоповнюючі товари – це пари товарів, для яких зростання ціни одного призводить до зменшення попиту на інший товар, і навпаки. Ці товари споживаються одночасно.

Товари-субститути або взаємозамінні товари – це пари товарів, для яких зростання цін одного викликає зростання попиту на інший товар, і навпаки.

Точка Курно – перетин кривих граничної виручки і граничних витрат, що є умовою максимізації прибутку недосконалого конкурента.

Точкова еластичність –

Трансакційні витрати – витрати у сфері обміну, пов’язані з передачею прав власності.

Трансформація зовнішніх ефектів у внутрішні – може бути досягнута шляхом наближення граничних часткових витрат (вигод) до граничних соціальних витрат (вигод).

Умова рівноваги виробника –

Умова рівноваги фірми – MR = MC.

Умова рівноваги фірми на конкурентному ринку у довготерміновому періоді – MR = MC = AC = P.

Умовивід (висновок) – спосіб мислення, в результаті якого з початкового знання дістається вивідне знання. До форм умовиводу відносяться: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, аналогія, антиномія, апорія та інші методи пізнання формальної логіки.

Утилітаризм – напрямок економічної теорії, прихильники якого вважають, що суспільний добробут представляє собою суму функцій індивідуальних корисностей всіх членів. Така “арифметика щастя” базується на передумові про можливість додавання індивідуальних корисностей. Тому справедливість, на думку утилітаристів, існує там і тоді, де і коли вдається максимізувати сукупну (загальну) корисність всіх членів суспільства.

Фактори виробництва – будь-який товар або послуга, що використовується для виробництва певного товару.

Фірма –економічний суб’єкт, який займається виробничою діяльністю і володіє господарською самостійністю (у прийнятті рішень про те, що, як і в яких розмірах виробляти, де, кому і за якою ціною продавати свою продукцію). Фірма об’єднує ресурси для виробництва певних економічних благ з метою максимізації прибутку. Під фірмою розуміється також коаліція власників факторів виробництва, пов’язаних між собою пучком контрактів, в результаті чого досягається мінімізація трансакційних витрат.

Формальна логіка – наука, яка вивчає думку з позиції її структури та форми; сукупність загально визначених форм і засобів думки, необхідних для раціонального пізнання.

Функціональний попит – попит на товар, обумовлений якостями, притаманними самому товару.

Функція корисності – функція, яка показує зниження корисності блага зі збільшення його кількості:

U = f(q_i),

де U – корисність блага;

q_i – послідовні частини блага.

Функція попиту – функція, яка визначає попит залежно від впливу на нього різних чинників (факторів, детермінант):

Q_D = f (P, I, Z, W, P_sub, P_com, N, B),

де Q _D – обсяг попиту на товар;

D – попит;

P – ціна товару; P_sub – ціна товару-субституту; P_com – ціна товару-комплементу;

I – дохід споживача;

Z – зміна смаків і уподобань;

W – очікування (цінові, дефіцитні);

N – кількість покупців;

B – інші фактори.

Функція пропозиції – функція, яка визначає пропозицію залежно від впливу на неї різних чинників (факторів, детермінант):

Q_S = f (P, P_r, K, T, N, B), (3)

де Q_S – обсяг пропозиції товару;

S – пропозиція;

P – ціна товару;

P_r – ціни факторів виробництва;

K – технологія;

T – податки і субсидії (дотації);

N – кількість продавців;

B – інші фактори.

Ф’ючерс – терміновий контракт про постачання до визначеної в майбутньому дати певної кількості товару за заздалегідь домовленою ціною.

Хеджування – операція, за допомогою якої ринки ф’ючерсів і ринки опціонів використовуються для компенсації одного ризику іншим.

Ціна землі – сума грошей, яку бувший власник землі, поклавши в банк, отримав би аналогічний відсоток на вкладений капітал. Тобто, ціна землі представляє собою дисконтовану вартість майбутньої земельної ренти:

Оскільки ціна землі – це безстрокове вкладення капіталу, то

де R – річна рента;

і – ринкова ставка позичкового відсотка.

Цінні товари (предмети розкоші) – товари, попит на які різко збільшується зі зростанням доходу.

Цінова війна – циклічне поступове зниження існуючого рівня цін з метою витіснення конкурентів з олігополістичного ринку.

Цінова дискримінація – фірма продає однакові товари за різними цінами різним покупцям залежно від їх платоспроможності.

Цінова еластичність пропозиції – це показник відсоткової зміни обсягу пропозиції при зміні ціни на 1%. Визначається за формулою, подібною до формули цінової еластичності попиту:

E_S(P) =

де E_{S( P)} – коефіцієнт цінової еластичності пропозиції (еластичність пропозиції за ціною);

∆ Q_S – зміна обсягу пропозиції (∆ Q_S =

∆ Р – зміна ціни (∆ Р = ).

Часткова рівновага – рівновага, яка складається на окремому ринку.

Чиста дисконтована (приведена) цінність – різниця між дисконтованою вартістю суми очікуваних у майбутньому розмірів чистого доходу і дисконтованої вартості інвестицій:

NPV = PV (TR – VC) – PV,

де (TR –VC) – чистий дохід;

I – інвестиції.

Чиста монополія – фірма, яка є єдиним виробником економічного блага, яке не має близьких замінників-субститутів, і обмежена від безпосередньої конкуренції високими вхідними бар’єрами в галузь.

Чисто суспільне благо – благо, кожна одиниця якого може бути продана за окрему плату.

Чисті інвестиції – валові інвестиції за винятком засобів, які направлені на відшкодування.