Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Статистика трудових ресурсів
Мета заняття: – отримання практичних навичок при розрахунках складу та руху трудових ресурсів, основних показників і коефіцієнтів, що відображають динамічні процеси на ринку праці. 4.1 Теоретичні відомості Трудові ресурси – найважливіший фактор розвитку економіки, частина продуктивних сил суспільства. Вирішальну роль у трудових ресурсах відіграє працездатне населення у працездатному віці. Працездатне населення складається з двох груп – економічно активних і економічно неактивних осіб. Співвідношення між ними залежить від соціальних, економічних, політичних та демографічних умов. Економічно активне населення становлять особи, які забезпечують пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг, тобто зайняті економічною діяльністю, яка приносить прибуток, а економічно неактивне – безробітні у віці 15 - 70 років. До населення, зайнятого у всіх сферах економічної діяльності, віднесені особи працездатного віку і старші та підлітки, які протягом року були постійно зайняті економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах (неповного) робочого дня (тижня), роботодавці; самостійно забезпечували себе роботою, включаючи підприємців, безкоштовно працюючих членів їх сімей, служителів релігійних культів та інших. У кількості зайнятого населення не враховуються учні працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва; військові строкової служби та жінки, які перебувають у відпустці через вагітність, пологи та догляд за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством, а також іноземні громадяни. До населення, зайнятого в галузях економіки, належать робітники та службовці державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій; колгоспники, зайняті у громадському господарстві КСП; колгоспники і члени сімей робітників, службовців у працездатному віці, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, особи, зайняті у спільних, приватних підприємствах; міжнародних організаціях; фермерських господарствах. Працездатність оцінюється з допомогою таких показників: Використання трудових ресурсів вивчається з допомогою поданої далі системи показників:
(4.1)
(4.2)
Статистичний аналіз передбачає оцінку демографічного навантаження працездатного населення непрацездатним. Статистичною характеристикою є однойменний коефіцієнт, обчислюваний як відношення чисельності непрацездатного населення до чисельності працездатного населення у працездатному віці. Його складовими є коефіцієнти навантаження дітьми і особами у віці, що перевищує працездатний. Стан працездатного населення країни може характеризуватися такими показниками: зайнятість, незайнятість або тимчасова зайнятість і безробіття. До зайнятого населення належать усі особи у віці 16 років і старші, а також особи молодшого віку, які в розглядуваний період виконували роботу, найнявшись за платню на умовах повного або неповного робочого часу, а також іншу роботу, яка дає доход. Тимчасово незайняте населення – це працездатні особи працездатного віку, які, не маючи підходящої роботи, звернулися до органів державної служби зайнятості й зареєстровані там як ті, що шукають роботи. Продуктивна, або ефективна, зайнятість – це така зайнятість населення, котра за рахунок високопродуктивної праці створює необхідні для розвитку суспільства ресурси і дає працівникові доход, не менший, за той, що потрібний для відтворення його фізичних, інтелектуальних і професійних властивостей. Неповна зайнятість – це зайнятість з неповним робочим днем, неповним робочим тижнем за бажанням працюючого та в межах, передбачених законом. Вимушена неповна зайнятість – це результат тимчасового скорочення робочого дня або робочого тижня через вимушений простій виробництва. До нестандартної форми зайнятості належать тимчасова і сезонна зайнятість, неповна зайнятість, зокрема за тимчасовим контрактом. Нерегламентована зайнятість населення – це не підпорядкована жодним державним документам діяльність працездатних громадян працездатного віку, що виключена зі сфери соціально-трудових норм і відносин. Отже, така зайнятість настає без укладання трудового договору, не враховується державною статистикою, нерідко межує з кримінальною діяльністю. Суб'єкти такої діяльності не сплачують податків (перепродаж товарів, «економічний» туризм, незареєстровані ремонтні бригади, репетиторство тощо). Нелегальна зайнятість громадян – це така їхня діяльність, яка відбувається поза законом: роботодавці наймають працівників, не додержуючи вимог Кодексу законів про працю. Зокрема, виплачують їм заробітну плату, меншу порівняно з тією, яку одержують за аналогічну роботу штатні працівники. У такому разі не сплачуються державні податки, не гарантується безпека праці і т.ін. Чисельність трудових ресурсів постійно змінюється під впливом природного і механічного руху. Природний рух трудових ресурсів зумовлюється вступом населення в робочий вік і вибуттям з нього, а механічний – територіальним переміщенням цієї категорії населення. Характеристику природного руху трудових ресурсів дістають на підставі системи абсолютних і відносних величин, яка містить у собі середню чисельність трудових ресурсів за певний період (рік, квартал тощо), чисельність тих осіб, які вступили в робочий вік і тих, які вибули з цього віку (смерть, вихід на пенсію, перехід на інвалідність І та II груп). Абсолютні дані використовуються для аналізу динамічних процесів з обов'язковою умовою порівнянності території та періоду динаміки. Для міжтериторіальних порівнянь, а також порівнянь у межах однієї території використовують відносні показники, або коефіцієнти, поширення певного явища в даному середовищі. Такими є коефіцієнти природного поповнення і природного вибуття трудових ресурсів. Вони показують, скільки в середньому становить природне поповнення і вибуття трудових ресурсів в розрахунку на 1000 осіб середньої їхньої чисельності. Коефіцієнт природного поповнення (прибуття) трудових ресурсів:
(4.3)
Коефіцієнт природного вибуття трудових ресурсів:
(4.4)
Прибуття збільшує, а вибуття зменшує чисельність трудових ресурсів. Різниця між обсягами прибуття та вибуття показує абсолютну величину, на яку змінилася чисельність трудових ресурсів за рахунок природного їхнього руху (природне прибуття – природне вибуття). Абсолютна величина зміни чисельності трудових ресурсів може бути додатною (природний приріст трудових ресурсів), від'ємною (зменшення трудових ресурсів за рахунок природного фактору), а також нульовою (у разі рівності природного прибуття та вибуття). Результат природного руху трудових ресурсів можна визначити за допомогою коефіцієнта природного приросту Кп. приросту трудових ресурсів, що подається як різниця коефіцієнтів природного поповнення і вибуття трудових ресурсів:
(4.5)
Цей коефіцієнт показує середню чисельність природного приросту трудових ресурсів в розрахунку на кожну тисячу середньої чисельності трудових ресурсів. Механічний рух (міграція) трудових ресурсів означає переміщення цієї категорії населення з одних регіонів до інших. Розрізняють такі види міграції трудових ресурсів. 1. Зовнішня міграція: 1) імміграція – в'їзд до країни; 2) еміграція – виїзд з країни. 2. Внутрішня міграція з одних регіонів країни до інших: 1) безстрокова або тривала; 2) сезонна – переміщення трудових ресурсів без зміни постійного місця проживання; 3) маятникова – періодичне переміщення трудових ресурсів без зміни чисельності наявного і постійного населення (наприклад, коли місце роботи або навчання відмінне від місця проживання). При вивченні міграції вирізняють: загальну чисельність прибулих і вибулих; сальдо міграції (результат механічного руху трудових ресурсів), тобто приріст, якщо чисельність прибулих перевищує чисельність вибулих, і навпаки. Для порівняння міграції за різними територіями і на різних відрізках часу використовують відносні величини – коефіцієнти. Коефіцієнт механічного поповнення трудових ресурсів показує, скільки прибулих припадає за рік на кожну тисячу середньої чисельності трудових ресурсів:
(4.6)
Коефіцієнт механічного вибуття трудових ресурсів показує, скільки вибулих припадає на кожну тисячу середньої чисельності трудових ресурсів
(4.7)
Коефіцієнт міграції дорівнює різниці коефіцієнтів прибуття та вибуття:
(4.8)
Загальну характеристику руху трудових ресурсів дає коефіцієнт загального приросту (ЗП) трудових ресурсів:
(4.9)
Дані про динаміку чисельності трудових ресурсів у вигляді абсолютних і відносних показників містять важливу інформацію, яка може бути використана як база для виявлення відповідних закономірностей і тенденцій, а також для перспективних розрахунків. При цьому важливо визначити найбільш вірогідне значення коефіцієнтів руху трудових ресурсів на перспективу, використовуючи як методи екстраполяції, так і залежність цих показників від перспектив соціально-економічного розвитку. Прогнозована чисельність трудових ресурсів на період протяжністю п років
(4.10)
де ТРо – чисельність трудових ресурсів на вихідну дату; Кзп – вірогідне значення коефіцієнта загального приросту трудових ресурсів, яке придатне для перспективних розрахунків. Зауважимо що, при визначенні чисельності трудових ресурсів на перспективу широко використовуються методи демографічної статистики, згідно з якими спочатку на перспективу визначається чисельність населення, а далі вона помножується на частку трудових ресурсів в чисельності населення, вірогідну в перспективному періоді. Розрахунок виконується за формулою:
(4.11) де Sо – чисельність населення на вихідну дату; Кзпп – коефіцієнт загального приросту населення; d – вірогідна в перспективі частка трудових ресурсів в чисельності населення, яка визначається з урахуванням тенденції розвитку.
|