Диференціальна когнітологія

Тисячоліттями філософія досліджувала пізнавальну й емоційну складові душі людини. Сучасна психологія примножила й уточнила знання про внутрішній світ особистості. Пізнавальну складову психіки людини - її здібності, можливості світосприйняття, відчуттів, зосередження уваги, феномени, якими опосередковують прийняття рішень, - вивчає когнітивна психологія. Диференціальна когнітологія зосереджується на дослідженні відмінностей у когнітивній сфері.

Диференціальна когнітологія як напрям диференціально-психологічних досліджень

Когнітивна психологія виникла у США на початку 60-х років XX ст. як альтернатива біхевіоризму. Виокремлення її як самостійного напряму диференціально-психологічних досліджень було зумовлене необхідністю пояснити і обґрунтувати експериментально отриману когнітивною психологією інформацію про перебіг психічних процесів, опосередкованих пізнавальними чинниками, з погляду індивідуальної специфіки їх організації і варіативності.

Диференціальна когнітологія (англ. cognition - знання) - напрям диференціально-психологічних досліджень, що вивчає феноменологію, детермінанти індивідуальних відмінностей у когнітивних процесах і розумовій діяльності людей, їх когнітивно-сти-льові характеристики та інтелектуальну варіативність.

Як розділ диференціальної психології, що вивчає відмінності між людьми в пізнавальній сфері, диференціальна когнітологія покликана виконати такі завдання:

- розмежування понять усередині традиційно визначених конструктів. Простіше і методологічно коректніше використовувати концептуально цілісне поняття " перцептивні процеси". Однак велике значення мають рівні, підструктури індивідуальності (сенсорний, перцептивний, емоційний, особистісний, власне когнітивний). Орієнтири в емпірично суперечливих (як наслідок концептуальної заплутаності, а не експериментальної недбалості) гіпотезах і однорівневих теоретичних конструкціях визначити важко, тому диференціація семантичного простору, заданого певним конструктом, є першим етапом будь-якого диференціально-психологічного дослідження;

- співвідношення рівнів аналізу когнітивних феноменів з метою пошуку конкретних механізмів, що продукують відмінності між людьми в пізнавальній сфері.

Диференціальна когнітологія вивчає індивідуальні відмінності сенсорних і сенсомоторних реакцій, сприйняття, уяви, уваги, пам'яті, мислення тощо.