Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Індивідуальні параметри сприйняття
|
|
Першим етапом у вивченні відмінностей людських відчуттів і сприйняття були експерименти Ф. Гальтона, Дж.-М. Кеттела і Дж. Джилберта. Американський психолог Дж. Гібсон у 1941 р. запропонував розширене трактування поняття " патерн", що активно використовували в експериментах зі сприйняття. Проаналізувавши велику кількість досліджень, Дж. Гібсон зробив висновок про необхідність урахування стану суб'єкта, викликаного інструкцією, і впливу минулого досвіду на отримані результати. Це означало, що психологи усвідомлюють важливість урахування особистісної детермінанти при дослідженні психічних процесів, зокрема сприйняття, формування образу, які ще позначають термінами " перцепція", " перцептивний процес".
Сприйняття (образ сприйняття, перцептивний образ) - суб'єктивний образ предмета, явища або процесу, що безпосередньо впливає на аналізатор або систему аналізаторів.
Більшість виявлених відмінностей у способах сприйняття групуються навколо метапараметрів " глобальність - артикульованість", " широта - вузькість" та ін. (табл. 3.1.). Так, у тогочасних дослідженнях наголошувалося, що одній і тій самій групі випробовуваних властивий прояв синтетичності, суб'єктивізму, активності й упевненості. Концептуально експериментальні диференціально-психологічні дослідження сприйняття узагальнили в 50-ті роки XX ст. в межах " нового погляду" і " перцептивної установки".
Таблиця 3.1 Концепції типів сприйняття (за О. Лібіним)
| Вимірювання | Інтерпретація | Автори |
| Аналітичні (А) (деталізатори) - синтетичні (С) (інтегратори) | А. проявляють тенденцію сприймати окремі частини об'єктів, зазнаючи труднощів у вичленуванні цілісної структури, і орієнтуються на відмінності; С. сприймають явища як інтегроване ціле, виділяючи схожість між частинами | Готшальд, 1914; Роршах, 1921 |
| Об'єктивісти (J)- суб'ективісти (С) | 0. властиве стійке, вузько спрямоване і точне сприйняття; С. - широке поле сприйняття із суб'єктивною інтерпретацією дійсності | Анг'яп, 1948 |
| Концептуальні (" активні") (К) - перцептивні (" пасивні") (П) | К. працюють раціонально, формулюючи варіанти правильних рішень при виконанні класифікацій; П. використовують метод проб і помилок, керуючись безпосереднім сприйняттям стимулу. Виявлено темпера-ментальну і вікову детермінацію цих типів сприйняття | Ганфман, 1941; Виготський, 1922 |
| Впевнені (В), або оцінювальні, - обережні (0), або неоціню-вальні | В. одним узагальненням інформують про те, що сприймають, у т. ч. неіснуючі деталі; 0. дають докладні звіти про сприйняте, у т. ч. найдрібніші деталі | Бартельт, 1932 |
Закінчення таблиці 3.1
| Дезінтегровані (S-тип) - інтегровані (J-тип) | Сприйняття в-типу нестабільне, несистемне і не пов'язане прямо зі сприйманою реальністю; сприйняття Л-типу систематичне, логічне і реалістичне | Джонс, 1938 |
| Орієнтовані на колір (К) - орієнтовані на форму (Ф) | К. віддають перевагу колірним ознакам як основі; Ф. - ознакам форми. Виявлений зв'язок Ф. із шизоїд ними, а К. із циклоїдними рисами особистості | Айзенк, 1947 |
| Візуальні (В) - гаптичні (від грец. паріїков - дотиковий) (Г) | В. будують інтерпретацію, спираючись на зорові образи; Г. віддають перевагу дотиково-кінестетичному каналу інформації | Ловнфельд, 1945 |
Представники " нового погляду" зосередилися на співвідношенні мотиваційних і перцептивних чинників при вивченні індивідуальних відмінностей. У Бруклінському коледжі Нью-Йорка під керівництвом Соломона Аша (1907-1996) і Германа Віткіна (1916-1979) було реалізовано дослідницьку програму, підсумком якої стала книга " Особистість через сприйняття". У процесі реалізації її було зафіксовано індивідуальні відмінності у здатності студентів коледжу правильно встановлювати вертикальну позицію в спеціальній тестовій ситуації зі спотворенням зорового сприйняття, а також в умінні виділяти просту фігуру зі складного геометричного фону у перцептивних завданнях. Отриманий параметр перцептивної полезалежності - полене-залежності був проявом на рівні сприйняття наскрізної стильової характеристики, що відображається на когнітивному рівні, у стилі спілкування, міжособистісній взаємодії.
Згідно з теоретичними і експериментальними дослідженнями представників напряму " перцептивна установка" Дж. Клейна і співробітників Меннін-герського фонду, індивідуальне сприйняття визначається адаптивними властивостями. Наголошуючи на психоаналітичному контексті розгляду проблеми, Дж. Клейн вказував: " Ми вивчаємо Его, коли аналізуємо особистісні характеристики способів сприйняття, а набір перцептивних установок є частиною цілісної системи его-контролю". Надалі поняття " перцептивна установка" замінив термін " его-контроль", тому дослідники Меннінгерської школи стали використовувати дещо видозмінене поняття " когнітивний контроль ".
Дж. Клейн описав три патерни, пізніше названі когні-тивними контролями, хоча точніше було б назвати їх пер-цептивними контролями:
1) згладжування - загострення (сприйняття суб'єктом дійсності узагальнено або фіксація окремих її елементів);
2) установка на опір або прийняття нестабільності (толерантність до нереального досвіду);
3) фізіогномічність (образність) - буквальність (фіксація на власних образах, викликаних дійсністю, або на її об'єктивній реальності).
Результати, отримані в процесі розвитку цих двох напрямів експериментальної психології сприйняття, викликали бурхливу ланцюгову реакцію в наукових дослідженнях. Два класи нових змінних - перцептивні стилі і перцептивні контролі - швидко змінили своє концептуальне забарвлення (" перцептивні") і почали фігурувати як " когнітивні". Практично відразу виникла ідея (надалі експериментально підтверджена) про те, що відкриті параметри перцептивного стилю (способу організації суб'єктом свого сприйняття) є частиною складнішого синдрому індивідуальних властивостей, що охоплює когнітивні, емоційні, мотиваційні й особистісні змінні, а також характеристики соціально-психологічної (міжособистісної) взаємодії.