Комунікативні бар'єри

Такі бар'єри можуть виникати через відсутність розуміння між учасниками спілкування, яке виникає на ґрунті соціальних, політичних, релігійних, професійних відмінностей, які породжу­ють різне світовідчуття, світорозуміння, світогляд взагалі. Бар'є­ри у спілкуванні можуть виникати через індивідуальні психоло­гічні особливості тих, хто спілкується (недовіра, образа, підозра та ін.).

Комунікативні бар'єри можуть бути викликані різними при­чинами. Тому можна виділити такі їхні типи: бар'єри розуміння, бар'єри соціально-культурного розходження і бар'єри відносини.

1. Бар'єр взаєморозуміння. Його виникнення може бути викли­кано різними причинами як психологічного, так і іншого характе­ру. Він може виникати через огріхи в процесі передачі інформації. Це фонетичне нерозуміння. Феномен фонетичного нерозуміння з'являється в результаті використання комунікатором невиразної швидкої мови, розмови-скоромовки або мови з великою кількістю звуків-паразитів. Спробуйте прочитати своєму другу який-небудь вірш. Перший раз прочитайте його виразно, другий – монотонно, односкладово і якнайшвидше, а третій – повільно, вставляючи після кожного слова звуки-паразити (наприклад, «гм-м» або «и-и»). Запитаєте, що сподобалося йому більше.

2. Семантичний бар'єр розуміння. Він пов'язаний з тим, що учасники спілкування використовують різні значення слів. На­приклад, скажемо, льотчик або танкіст чує в театрі слова: «Пода­ти екіпаж!», то це може викликати в них легке здивування, тому що в п'єсі йдеться про карету, а вони уявляють собі людей, які керують машиною.

3. Стилістичний бар'єр розуміння. Він звичайно виникає при невідповідності стилю мови того, хто говорить, і ситуації спілку­вання або стилю мови і стану того, хто в даний момент слухає. Ви, можливо, чули історію про іноземця, який вивчив деякі фра­зи, але коли спробував використовувати їх, то був побитий і його вигнали. Це відбулося тому, що він переплутав ті слова, що ви­користовують, щоб щось побажати на весіллі, з тим, як співчу­вають при смерті близької людини.

4. Логічний бар'єр розуміння. Він виникає в тих випадках, ко­ли логіка міркування того хто говорить або занадто складна для розуміння слухаючого, або здається йому неправильною чи супе­речить властивій йому манері доказів. Так, якщо запитати дити­ну, чому кораблик, який він пускає в ванні, плаває, вона відпо­вість: «Тому що він червоний» або «Тому що він мій». У такому
випадку говорять про дитячу логіку. Можна говорити про існу­вання «жіночої» і «чоловічої» психологічної логіки та ін.

5. Соціально-культурний бар'єр розуміння. Інколи причиною бар'єра розуміння можуть бути соціально-культурні відмінності між партнерами спілкування. Це можуть бути соціальні, політич­ні, релігійні і професійні відмінності, що приводять до різного пояснення тих або інших понять. В цій ситуації можна згадати приказку: «Ситий голодного не розуміє». Політичне нерозуміння найкраще демонструє Верховна Рада, де кожен закон довго обго­ворюють представники різних партій і іноді так і не приймають його. Релігійні війни в Ірландії, Туреччині, Афганістані свідчать про те, що люди, які сповідують різні релігії, також мають труд­нощі спілкування один з одним.

6. Бар'єр авторитету. Іноді перешкодою може стати саме сприйняття партнера спілкування як особи певної професії, наці­ональності, статі і віку. Уявіть, якщо ту саму інформацію ви по­чуєте від вашого друга, батька або директора школи. В якому ви­падку ви швидше зробите те, що вам було запропоновано? Психологи довели, що бар'єр спілкування тим менший, чим вищий авторитет того, хто говорить, по відношенню до тих, хто слухає. В деяких випадках говорять про бар'єри відносин. Йдеть­ся про виникнення почуття ворожості, недовіри до того хто гово­рить, а потім – і до інформації, яку він передає.

Якщо виходити з того, що будь-яка інформація, що надходить до людини, несе в собі елементи впливу на її поведінку, думки і бажання з метою їхньої зміни, то в цьому змісті комунікативні бар'єри – це форма психологічного захисту. Тобто комунікатив­ні бар'єри ніби захищають нас від стороннього психічного впливу, що виникає в процесі обміну інформацією між учасниками спілкування.

Звичайно виділяють два основних типи комунікативної дії: авторитарну і діалогічну. Основною відмінністю між цими дво­ма типами комунікації є особливості відносин і установок, що виникають у того, хто говорить, по відношенню до слухача.

У випадку авторитарного впливу реалізується установка «вниз», у випадку діалогічного – установка на рівноправне спіл­кування. Установка «вниз» припускає не тільки підлеглий стан слухача, а й те, що комунікатор сприймає його як пасивний об'єкт своїх впливів. У цьому випадку комунікатор говорить, а слухач слухає і некритично вбирає інформацію. Передбачається, що в ре­ципієнта немає своєї стійкої думки з певного питання, а якщо і є, він легко може змінити його в потрібному комунікатору напрямі.

У випадку установки на рівноправність слухач оцінюється як активний учасник процесу спілкування, що має право відстоюва­ти власну думку. Тому в діалогічному, рівноправному спілкуван­ні слухач не виступає як пасивний споглядач, а змушений займа­тися активним внутрішнім пошуком власної позиції питання, яке обговорюється.

Отже, ефективному спілкуванню можуть заважати різні пере­шкоди, пов'язані з нерозумінням. Перешкодою для розуміння може бути характер сприйняття партнерів спілкування, зумовле­ний їх особистісними установками. Істотною перешкодою є та­кож смислові бар'єри, пов'язані з відмінностями значень, вкла­дених різними людьми в ті самі слова, символи (вербальні і невербальні атрибути спілкування).

З попереднього розділу пам'ятаємо, що хоча словесні символи є основними для передачі ідей, важливу роль у спілкуванні вико­нують невербальні символи, до яких відносяться міміка, жести, погляди, відстань між партнерами та ін. Неоднакове їх читання різними людьми також може створювати бар'єри в спілкуванні.

Істотною перешкодою у спілкуванні є відсутність уваги й ін­тересу з боку партнера спілкування. З цього приводу можна зга­дати історію, переказану Д. Майєрсом про фермера, що продав віслюка. Покупець дав віслюку кілька команд, але той їх не ви­конав. Тоді він говорить фермеру: «Слухай, твій віслюк глухий». Фермер не сказав ні слова, взяв кийок, врізав віслюкові і щось прошептав йому на вухо. Віслюк гаркнув і помчався з усією швидкістю. Покупець був вражений і запитав у фермера: «Наві­що ти бив його кийком?». Фермер відповів: «Спершу треба збу­дити його увагу...».

Люди інколи схожі на цього віслюка, їх увагу також важко за­лучити. З розвитком преси і реклами вони навчилися швидко від­ключатися від усього, що не має для них безпосереднього інтере­су. Ці звички ще більш гальмують процеси комунікації.

Після того як ви привернули увагу людини, важливо виклика­ти в неї інтерес. Інтерес виникає, коли вона усвідомлює значення повідомлення для себе. Є два способи викликати інтерес. Пер­ший – впливати на позитивні мотиви поведінки людей. Потріб­но переконати їх у тому, що вони зможуть одержати бажане. Другий – вплив на негативні мотиви. Потрібно показати їм, як попередити небажаний розвиток подій.

Проблеми в спілкуванні виникають також через наявність по­ганого зворотного зв'язку, що не дозволяє визначити, чи дійсно ваше повідомлення витлумачене в той смисл, що ви в нього спо­чатку вкладали.

Як ви пам'ятаєте, комунікація – це процес двостороннього обміну думками й інформацією, що веде до взаємного розуміння. Дійсно, якщо не досягається взаєморозуміння, то й комунікація не відбулася. Наприклад, керівник фірми направив лист усім службовцям, пояснюючи загальний поворот політики виробниц­тва або збуту, а вони з ним не ознайомилися. Щоб переконатися в успіху комунікації, необхідно мати зворотний зв'язок.

Не менш важливий зворотний зв'язок і для з'ясування зміс­ту спілкування. Звичайно під зворотним зв'язком розуміють верба­льну і невербальну реакцію співрозмовника на поведінку партнера.

Для встановлення ефективного, правильного зворотного зв'яз­ку слід дотримуватися найважливіших умов. Щораз, вступаючи в спілкування, передбачайте конкретний спосіб зворотного зв'язку. Найкращим способом буде особиста бесіда або обговорення в групі.

Для впевненості в успіху недостатньо запитати: «Ви мене зро­зуміли?». На таке питання люди майже завжди відповідають ствердно, навіть якщо це не відповідає істині. Краще поставити запитання відповідно змісту повідомлення і попросити показати й розповісти про те, що потрібно зробити.

Ця інформація не про те, якою є людина, а більше про вас са­мих у зв'язку з цією людиною. При цьому можуть бути викорис­тані репліки на кшталт:

«Якщо я вас правильно зрозумів, ви вважаєте, що...»

«Ви думаєте, що...»

«Дозвольте, я підсумую...»

Можна виділити певні правила організації зворотного зв'язку.