Організація фінансової роботи із залучення банківського кредиту

Фінансова робота із залучення банківського кредиту складається з певних етапів, а саме:

· попередні переговори з обраним банком;

· рішення про доцільність подальших переговорів з банком;

· рішення зборів власників щодо залучення банківського кредиту;

· підготовка пакету документів відповідно до переліку банку;

· передача пакету документів до банку;

· відкриття поточного рахунку в банку;

· фінансово-економічна експертиза діяльності підприємства;

· узгодження величини процентної ставки та інших параметрів кредиту;

· укладання кредитної угоди;

· моніторинг та контроль.

До основних етапів процесу надання кредиту відносять наступні:

· розгляд заяви на отримання кредиту;

· вивчення кредитоспроможності клієнта і оцінка ризику;

· підготовка до укладання кредитної угоди.

В процесі надання кредиту особливо важливе значення має оцінка кредитоспроможності підприємства.

Кредитоспроможність – це наявність у потенційного позичальника передумов до отримання кредиту і здатність повернути його.

При оцінці кредитоспроможності здебільшого виділяють якісні і кількісні критерії.

Кількісні критерії пов’язані з оцінкою поточного і перспективного фінансового стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції.

При оцінці рівня менеджменту увага концентрується на персональних та фахових якостях керівника, а також на організації управління підприємством.

Оцінюючи ситуацію підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції використовують результати галузевого аналізу, співбесіди з клієнтами позичальника, а також повідомлення засобів масової інформації.

З метою оцінки кількісних критеріїв проводиться аналіз поточного та перспективного фінансового стану підприємства. Головне завдання, яке ставить перед собою фінансовий аналітик – це прогнозування майбутньої платоспроможності підприємства.

Найтиповіший підхід до оцінки фінансового стану підприємств, який застосовується провідними європейськими банками, в своїй основі містить розрахунок таких основних блоків показників:

· ліквідності та платоспроможності;

· які характеризують структуру капіталу та майна підприємства;

· прибутковості та самофінансування;

· оборотності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (ліквідності 1 ступеня) характеризує платоспроможність підприємства на дату складення балансу і показує, яку частину короткострокових зобов’язань воно має можливість погасити негайно:

К_а.л. = .

Висновок щодо майбутньої платоспроможності позичальника на підставі аналізу цього показника роботи недоцільно.

Нормативне значення цього показника визначене в межах 0, 2 – 0, 35.

Значно високе значення показника негативно впливає на рентабельність підприємства, оскільки залучений капітал вкладається в неробочі активи, якими є грошові кошти та їх еквіваленти.

Коефіцієнт швидкої ліквідності ( ліквідності 2-го ступеня) визначається шляхом відношення монетарних оборотних активів (різниця між загальною сумою оборотних активів і величиною запасів) і короткострокових (поточних) зобов’язань.

К_шв. = .

Нормативне значення показника більше (рівне) 1.

Цей показник характеризує очікувану платоспроможність підприємства в короткостроковому періоді, тобто періоді, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості за умови її своєчасного погашення.

Коефіцієнт поточної ліквідності (ліквідності 3-го ступеня) визначається шляхом ділення поточних активів на поточні зобов’язання.

.

Нормативне значення показника визначене в межах 1, 5 – 2.

Він є одним з тестів, на основі якого можна перевірити рівень дотримання “золотого правила фінансування” і характеризує платоспроможність підприємства в середньостроковому періоді, що дорівнює середній тривалості 1 обороту запасів.

Зміст “золотого правила фінансування” полягає в необхідності узгодження строків, на які мобілізуються фінансові ресурси, зі строками, на які вкладаються в реальні і фінансові інвестиції.

Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом показує, наскільки підприємство виконує умови золотого правила фінансування та золотого правила балансу.

Золоте правило балансу передбачає виконання таких умов:

· основні засоби мають фінансуватися за рахунок власного капіталу та довгострокових позик;

· довгострокові пасиви мають використовуватися не лише для фінансування основних фондів, але і для довгострокових оборотних активів.

Цей коефіцієнт розраховується за формулою:

Коефіцієнт покриття

необоротних активів = .

довгостроковим капіталом

Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом характеризує рівень дотримання фінансової рівноваги підприємством у коротко та довгострокових періодах.

Крім відносних показників, доцільно використовувати і абсолютні показники, до яких належить робочий капітал.

Робочий капітал (чисті оборотні активи) – це різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов’язаними.

Р_к = А 260 – П 620 = Оборотні активи – Поточні зобов’язання.

Цей показник показує частину оборотних активів, що фінансується за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань.

Наявність робочого капіталу у підприємства означає не лише його здатність виконати поточні зобов’язання, а й можливості для розширення операційної та інвестиційної діяльності. Прийнято вважати, що величина робочого капіталу повинна перевищувати 30% загального обсягу оборотних активів підприємства.

Від’ємне значення робочого капіталу означає, що показник ліквідності 3-го порядку менше 1 (тобто порушується золоте правило фінансування і підприємство, крім довгострокових, залучає і короткострокові позичені кошти, а така ситуація свідчить про те, що йому загрожує неплатоспроможність).

До показників, які характеризують структуру капіталу та майна підприємства, відносять наступні:

· коефіцієнт заборгованості:

;

· коефіцієнт незалежності:

;

· чиста заборгованість:

З_ч = Позичковий капітал – монетарні оборотні активи;

· частка необоротних активів в структурі активів:

;

· частка основних засобів в структурі активів:

.

Якщо показники є суттєво нижчими за середньо галузеві або власний капітал характеризується від’ємним значенням, то структура капіталу такого позичальнику вважається надто ризиковою. Кредит такому позичальнику або взагалі не видається, або видається під завищені проценти.

Здатність підприємства виконувати свої зобов’язання значною мірою залежать від рівня його прибутковості та самофінансування.

Існує велика кількість абсолютних і відносних показників прибутковості:

До абсолютних показників прибутковості належать:

· чистий прибуток;

· прибуток до оподаткування;

· прибуток від операційної діяльності.

До відносних показників прибутковості належать:

· рентабельність власного капіталу;

· рентабельність інвестицій;

· рентабельність активів;

· рентабельність основних засобів;

· рентабельність основної діяльності.

Рентабельність власного капіталу:

.

Операційна рентабельність продажу:

Роп .

Рентабельність основної діяльності (рентабельність продукції):

Рпр .

Рентабельність інвестиції:

Рін .

Рентабельність активів:

Рак .

Показники рентабельності основної діяльності, активів, інвестицій порівнюють не тільки з середньогалузевими значеннями, але і з процентною ставкою, за якою залучається кредит. У разі перевищення процентної ставки над плановими показниками рентабельності у підприємства можуть виникнути труднощі із виконанням зобов’язань.

До групи показників оборотності, яка характеризує ефективність управління грошовими потоками підприємства відносять такі показники:

· Оборотність інвестованого капіталу:

.

· Тривалість обертання оборотних коштів за певний період:

.

· Коефіцієнт оборотності оборотних коштів:

.

· Тривалість обертання дебіторської заборгованості:

Тд

· Тривалість обертання кредиторської заборгованості:

Тк .

· Тривалість обертання запасів:

Тз .

Для отримання об’єктивної картини достатньо проаналізувати по одному чи кілька показників з кожного блоку.