Кредитне забезпечення

У разі, якщо постачальник не в змозі виконати свої зобов’язання у передбачені кредитним договором строки, кредитор може задовольнити свої вимоги за рахунок кредитного забезпечення. До основних видів забезпечення кредиту належать:

Ø застава (майна, майнових прав, цінних паперів тощо);

Ø гарантії (банків, підтверджені фінансами чи майном третьої особи);

Ø інші види забезпечення (поручительство, свідоцтво страхової компанії).

Застава означає, що в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов’язання, кошти, одержані від реалізації заставного майна спрямовуються на задоволення потреб заставодержателя.

Заставодавцем може бути сам боржник або третя особа.

Предметом застави є майно або майнові права. Використання застави того чи іншого майна як забезпечення кредиту, залежить від того:

Ø наскільки легко можна реалізувати дане майно;

Ø чи є можливість встановити ціну і чи ця ціна постійна.

З метою зменшення кредитних ризиків банк може вимагати страхування застави, яке здійснюється, як правило, на суму, що не перевищує суму кредитів та процентів за користуванням ним.

Найпоширенішими предметами застави рухомості є:

Ø транспортні засоби;

Ø обладнання;

Ø товари в обороті та переробці;

Ø сировина;

Ø готова продукція.

В сучасних умовах використовується такий вид застави майнових прав як – застава дебіторської заборгованості. Цінність даної форми застави залежить від платоспроможності клієнтів підприємства. Якщо дебіторів багато, то існує велика ймовірність того, що більшість з них виконає свої зобов’язання.

Кредити під заставу нерухомості – це іпотечні кредити. Предметом іпотеки можуть бути:

Ø земельна ділянка;

Ø жилий будинок, квартира, частина будинку;

Ø дачний будинок, гараж та будь-яке інше приміщення господарського призначення;

Ø підприємство або його структурний підрозділ.

При іпотеці будівлі чи споруди предметом застави разом з нею стає також право на користування земельною ділянкою, на якій розташовані дані об’єкти. Але в разі іпотеки земельної ділянки право застави не поширюється на будівлі та споруди, що знаходяться на даній ділянці.

На період фактичної дії договору іпотеки заставодавець повинен за свій рахунок страхувати предмет іпотеки на користь заставодержателя, а у випадку загибелі майна – надавати аналогічне за вартістю, або незалежно від терміну іпотеки виконати свої зобов’язання. Заставодавець має право використовувати предмет застави іпотеки за призначенням, в т.ч. і передавати його в оренду.

В Україні досить популярним є кредит під заставу векселя. Як правило, в заставу приймаються векселі, строк платежу за якими є віддаленішим у часі, ніж термін дії позички.

Виконання зобов’язань з повернення кредиту може бути забезпечено також поручительством і гарантією. Близько 30% всіх кредитів припадає на ці форми забезпечення.

Поручительство являє собою додаткові зобов’язання стосовно кредитора, оформлене договором між кредитором і поручителем. Відповідно до такого договору поручитель бере на себе зобов’язання перед кредитором третьої особи (боржника) відповідати за виконання зобов’язань цієї особи цілком або частково.

Кількість поручителів за договором не обмежується.

Гарантія – характеризує зобов’язання третьої особи задовольнити вимоги кредитора у разі настання певних, заздалегідь обумовлених гарантійних випадків.

На відміну від поручительства, гарантія безпосередньо не пов’язана з умовами договору між кредитором і боржником. Якщо поручитель зобов’язаний відповідати в тому ж обсязі, що і боржник (тобто сплачувати неустойку, проценти, відшкодовувати збитки), то гарант у договорі може обмежити розмір своєї відповідальності виконанням основної вимоги.

Гарантія відрізняється від звичайного договору поруки тим, що оформляється у формі гарантійного листа.

Гарантійний лист має юридичне силу за умови, що буде прийнятий кредитором.

У вітчизняній практиці найвідомішими є два види гарантій: державна гарантія та банківська. Державні гарантії тривалий час були досить поширеними при отриманні вітчизняними підприємствами кредитів від нерезидентів. Банківські гарантії здебільшого використовуються як інструмент забезпечення договірних зобов’язань при здійсненні міжнародних комерційних операцій.

Особливістю договорів поруки і гарантії при розрахунках між резидентами України є те, що вони втрачають силу автоматично, якщо протягом трьох місяців з моменту настання терміну виконання зобов’язання боржником кредитор не пред’явив позову поручителю чи гаранту. Цей термін не може бути змінений угодою сторін або відновлений господарським судом.