Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Етика міжкультурного діалогу
Глобалізація міжнародного суспільства повинна стимулювати плюралізм, мета якого - діалог і взаємне збагачення країн та особистостей. Для міжкультурного діалогу має великі наслідки глобалізація торгівлі. Для справжнього діалогу необхідна наявність гармонійного і справедливого багатовекторного потоку культурної продукції і різних за походженням послуг. Не можна обмежити велику частину людства лише споживанням імпортної культурної продукції. Правила міжнародної торгівлі повинні передбачати створення простору, в якому всі жителі планети могли б займатися творчістю і самовираженням через продукцію і послуги культурного призначення, і робити це в умовах справедливості і неупередженості. Торгівля і технології активно впливають на індивідуальну своєрідність, предмети культурного призначення представників всіх культур. Культурне розмаїття означає також здатність виготовляти і поширювати широкий спектр предметів культурного призначення. Стратегія ЮНЕСКО відносно інформаційного суспільства визначена на сьогодні у декількох документах різного рівня і ступеня важливості: 1 - “ЮНЕСКО і інформаційне суспільство для всіх”; 2 - “Вступ до кіберери; оновлений мандат “Загальної програми з інформації”, грудень 1996; 3 - “Виконання рішення 150ЕХ/3.5.1 з проблем, що виникають у зв’язку з інформаційними магістралями: роль ЮНЕСКО”, квітень 1997; 4 - резолюція 29 с/36; 5 - Основна програма IV: На шляху до комунікаційного та інформаційного суспільства для всіх [2]. Два основні напрямки діяльності ЮНЕСКО щодо втілення цієї стратегії: 1 - інтелектуальний і етичний мандат ЮНЕСКО, який вимагає, щоб організація зосередила увагу на компонентах, які складають інформаційне суспільство, включаючи доступ до інформації та етичні аспекти; 2 - внесок ЮНЕСКО в побудову інфраструктури інформаційного суспільства (“Інфоструктура”) буде пов’язаний головним чином з підготовкою кадрів, розробкою інформаційної політики, формуванням мережі здійснення дослідно–показових проектів.
Під компонентами інформаційного суспільства ЮНЕСКО має на увазі такі: § аспекти інфоетики (доступ до інформації, недоторканність приватного життя, конфіденційність і безпека інформації); § спостереження за політикою, правовими нормами та кодексами норм практичної діяльності в галузі інформації на національному рівні; § сприяння доступу до інформації тих, для кого він є обмеженим, шляхом створення широкого масиву інформації, доступної у інтерактивному режимі (“глобальні кіберобщини”); § сприяння культурному і мовному плюралізму, включаючи доступ до віртуальної “Пам’яті світу”; § сприяння у класифікації та “фільтрації” інформації; § увага молоді; § представлення ЮНЕСКО на рівні WEB за допомогою вузлів Штаб-квартири. Внесок ЮНЕСКО до побудови “інфоструктури” включає: § підготовку кадрів переважно зі сфери інформатизації; § підтримку у розробці національних та регіональних інформаційних політик; § формування мереж; § розробку дослідно-показових проектів прикладного характеру: віртуальні навчальні спільноти та лабораторії, багатоцільові центри, доступ неосвічених до інформації, спрощені інтерфейси; § вдосконалення інфоструктур: бібліотек, архівів тощо. ЮНЕСКО має конкретний мандат ООН в галузі розвитку комунікації і виконує Основну Програму IV “На шляху до комунікаційного та інформаційного суспільства для всіх” [2]. Ця програма оновлюється кожні два роки. На 2000-2001 рік вона має таку структуру:
Пріоритетні регіони та теми фінансуються таким чином: Європейський Союз у 2000 році прийняв електронну доктрину: “eEurope: An Information Society For All”[ 5]. Ця стратегія не передбачає додаткового фінансування, а пропонує план дій з 10 пунктів, “спрямований на створення політичного імпульсу для просунення Європейського Союзу вперед, до інформаційного суспільства”. Цей документ констатує, що Європа відстає від США в масштабах використання Internet у зв’язку з цілою низкою невирішених проблем, а саме: · дорогий та повільний доступ, · недостатня комп’ютерна грамотність населення, · невдалі адміністративні спроби введення нових послуг. Якщо у США 25 громадян з кожних 100 мають доступ до Internet, то у ЄС – лише 9 (виключаючи лише Фінляндію та Швецію, які випереджають США). Інша картина у сфері мобільних комунікацій: тут ЄС попереду США завдяки широкому розповсюдженню стандарту GSM. Тому очікується, що користувачі країн-членів ЄС підключатимуться до Internet саме за допомогою мобільних пристроїв. План Єврокомісії складається з 10 пунктів, базується на існуючих стратегіях ЄС і має на меті: · сприяти введенню дешевого доступу до Internet; · сприяти розробкам інтелектуальних транспортних систем; · забезпечити доступ до Internet школам та людям з фізичними обмеженнями; · надати швидкісний доступ дослідницьким організаціям та університетам; · сприяти розробці смарт-карт на основі загальних стандартів безпеки; · створити ринки ризикового капіталу для компаній в галузі високих технологій; · всі школи країн-членів ЄС підключити до Internet до 2001 року; · забезпечити комп’ютерну грамотність дітей після шкіл 2-го ступеня до кінця 2003 року; · створити сприятливі умови для функціонування місцевих комунікаційних служб, до кінця 2001 року виділити радіочастоти для безпровідних мереж; · сприяти розвитку E-комерції шляхом введення нового домену верхнього рівня eu.com. Втіленню електронної доктрини буде сприяти введення до експлуатації у 2001 році панєвропейської оптоволоконної мережі (PЕC), яка повинна зв’язати 32 міста в 11-ти країнах Європи. Вартість PEC - $1, 3 млрд.
Питання для самоконтролю 1. Основні положення концепції міжнародного інформаційного суспільства. 2. Еволюція ООН в галузі інформації та комунікації. 3. Стратегія ЮНЕСКО відносно інформаційного суспільства. 4. Основні напрямки діяльності по втіленню стратегії ЮНЕСКО. 5. ЮНЕСКО: компоненти інформаційного суспільства. 6. Основна Програма IV “На шляху до комунікаційного та інформаційного суспільства для всіх”: структура програми, регіональні та тематичні пріоритети, джерела фінансування. 7. Електронна доктрина Європейського Союзу “eEurope: An Information Society For All”: пріоритетні напрямки діяльності.
|