Етапи розвитку комунікації

Виділяють такі етапи у розвитку комунікації (Дж.Гербнер):

1 - доіндустріальний («обличчям до обличчя»);

2 - друкований (створений першою індустріальною революцією і характеризується появою масової аудиторії);

3 - телевізійний (з’явився завдяки другій індустріальній революції).

Комунікація є об’єктом вивчення різних суспільних та гуманітарних наук, для яких залишаються спільними такі підходи:

ü загальнотеоретичний (теорія комунікації, теорія аргументації, теорія масової комунікації, семіотика, теорія міжнародних комунікацій) - формулює закони людської комунікації, описує формальні процедури звичайного спілкування і спілкування з масовою аудиторією, формалізує знакові аспекти комунікації, формулює закони міжкультурної і міжрегіональної комунікації;

ü традиційний (герменевтика, гомілетика, риторика, філософія і логіка, теорія аргументації) - формулює теоретичні засади того, як саме відбувається диспут, які аргументи є коректними, якими є різновиди аргументів, які можуть припускатися мовні помилки (мовцями при цьому є звичайні люди за звичайних обставин);

ü прикладний (психоаналіз, ділова комунікація, теорія перформансу, теорія інформації, теорія комунікативних обмінів) - формалізує методики дослідження свідомої і підсвідомої мотивації поведінки, створює технології ділового спілкування, алгоритмізує процеси формалізації в різних галузях, досліджує різні типи комунікації;

ü філологічний (лінгвістика, семантика, соціолінгвістика, психолінгвістика, паралінгвістика) - вивчає форми комунікації, значення мовних одиниць, співвідношення соціальних і мовних структур, досліджує еквіваленти мовних процесів у психіці і процеси, які супроводжують мовну комунікацію;

ü психологічний і соціологічний: досліджує відповідні – психологічні та соціологічні - аспекти комунікації, їхні закономірності.

Кожна з наукових галузей використовує певні методи комунікативного аналізу:

· семіотичний

· контент-аналіз

· прагматичний

· структурний

· пропагандистський

· мотиваційний

· аналіз політичних текстів

Семіотичний аналіз полягає у дослідженні умовного зв’язку мови та змісту.

Наприклад, історичні умови подання публічної інформації на металі, дереві або глині (форма) накладали жорсткі обмеження на її загальний обсяг, що, в свою чергу, вимагало стисло висловлюватися на певну тему, і тому шліфувалися афористичні прийоми, і форма значно впливала на зміст інформації: