Модель Якобсона

Р.Якобсон виділив такі 6 чинників комунікації:

Реальна комунікація може актуалізувати один з чинників, і, залежно від цього, існує 6 функцій комунікації:

1 - емотивна (при опорі на адресанта, наприклад, вправа за системою К.Станіславського, коли потрібно вимовити фразу із 40-ка або 60-ма інтонаціями);

2 - референтна (денотативна, при підкресленні контексту);

3 - конативна (при опорі на адресата, наприклад, наказ);

4 - поетична (при опорі на повідомлення, коли на перший план виходить форма, а вже потім - зміст);

5 - металінгвістична (при опорі на код, наприклад, вихід за межі бесіди);

6 - фатична (при опорі на контакт, коли важливо не те, про що саме говориться, а те, щоб контакт не перервався; наприклад, це відбувається при проведенні будь-яких переговорів).

Модель К.Шеннона-В.Вівера

Порівняно з іншими моделями, новим у моделі Шеннона-Вівера є складова «джерело шуму». Наприклад, різні мови мають різний ступінь передбачуваності, англійська – 50%, тобто при наявності сторонніх ефектів, що заважають, половини слів достатньо для розуміння змісту повідомлення.

Модель Т.Ньюкома

Ця модель має такі складові: комунікатор, адресат та об’єкт, про який йдеться.

Графічно модель Т.Ньюкома має вигляд трикутника:

Знаки «+» або «–» означають ставлення комунікатора та адресата до об’єкта, і, якщо воно протилежне, виникає конфлікт, і це відображає незбалансованість трикутника.

Наприклад, ситуація на Близькому Сході за допомогою наведеної моделі може бути описана таким чином: К – уряд Ізраїлю, А – представники Палестини, О – спірні території, знаки «+» та «–» в цьому випадку свідчать про протилежне ставлення сторін до статусу територій. Таким чином, модель Ньюкома палестино-ізраїльського конфлікту має вигляд незбалансованого трикутника:

Всі незбалансовані варіанти прагнутимуть вирівнювання. Таким чином, головне у моделі Ньюкома – аспект: позитив/негатив.