Роботи по фіксуванню транспортних засобів з метою попередження їх

перекидання або сповзання. Способи, послідовність та правила деблокування

потерпілих

Небезпечні фактори та фіксація транспортного засобу

В ході проведення аварійно-рятувальних робіт на місці ДТП можуть виникати

різні небезпечні фактори, основними з яких є:

− загроза виникнення нових дорожньо-транспортних пригод внаслідок порушення

звичного режиму дорожнього руху;

Так, 29 жовтня 2002 року при ліквідації аварії що сталася на мосту через річку

Дроме у невеликому місті на півдні Франції з населенням в 6 тисяч мешканців, в

результаті фатальної дорожньо-транспортної пригоди загинуло 5 пожежних-

рятувальників. В цей день в кінці робочого тижня 9 із 30 пожежних-рятувальників

невеликого міста Лоріол-сур-Дроме виїхали на звичайне ДТП, яке трапилось за містом.

Нічого не передвіщало трагедії – звичайні обставини: зіткнення автомобілів на

місцевій транспортній магістралі. Однак в ході робіт сталось непередбачуване: 81-

річний(!) місцевий житель Фернан Блан, що керував автомобілем у нетверезому стані

на швидкості 150 км/год врізався в групу пожежних-рятувальників які виконували

аварійно-рятувальні роботи. Внаслідок удару троє пожежних-рятувальників померли

на місці, а двоє інших були скинуті з моста в річку. В результаті нечуваного порушення

правил дорожнього руху 81-річним пенсіонером загинуло 5 пожежних-рятувальників.

− витікання пального, його спалах, горіння та вибух пошкодженого транспортного

засобу;

Так, 13 жовтня 2005 року на Немирівському шосе під Вінницею в результаті

зіткнення двох автомобілів загинуло п’ятеро чоловік. Усі згоріли, померши на місці

після удару машин. Прибулі на місце представники міліції відразу змогли встановити

марку і колір тільки одного автомобіля. Це була червона «дев’ятка». В ній загинуло

три чоловіки. Другий автомобіль обгорів так, що оперативники прийняли його

спочатку за БМВ і тільки через півгодини розібрались, що це був «Мерседес» С класу. В

цій машині загинуло двоє. Трупи водія та пасажира обвуглились, але по положенню

тіла водія було видно, що він перед смертю закривав обличчя руками. Пасажири

«дев’ятки» навіть не встигли зреагувати на зіткнення.

Від удару вибухнув бак «Мерседесу». Машини спалахнули миттєво і згоріли за

декілька хвилин. Прибулі на місце лікарі «Швидкої» уїхали, переконавшись, що допомогу

надавати нікому.

− викид небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічно-небезпечних речовин при

перевезенні небезпечних вантажів;

− раптовий зсув, падіння, перекидання нестійких об’єктів на місці пригоди

(незафіксованого пошкодженого транспортного засобу або вантажу, пошкодженого

дерева, електричної опори, тощо);

− раптове спрацювання систем безпеки пошкодженого транспортного засобу (подушок,

ременів безпеки);

− ураження електричним струмом від обірваних електричних проводів;

− травмування рухомими деталями і механізмами аварійно-рятувального інструменту

при порушенні правил безпеки їх експлуатації;

− розлітання осколків скла і дрібних осколків при різанні конструкцій і витягуванні

потерпілих.

Для запобігання виникнення нових ДТП і захисту рятувальників, місце пригоди

огороджується на вказаній командиром відстані (як правило це 2-га робоча зона)

загороджувальною стрічкою червоно-білого кольору, що натягнута на стійках заввишки

1 м, або огороджувальними конусами. Крім цього, у відповідності до правил

дорожнього руху, на певній відстані виставляється знак аварійної зупинки. При

проведенні робіт в темний час доби і при недостатній видимості місце пригоди

освітлюється і на огорожі встановлюються лампи червоного кольору.

Багато сучасних автомобілів обладнані газобалонними установками і незважаючи

на те, що балони проходять цілу серію випробувань на стійкість до руйнування, в

умовах дорожньо-транспортної пригоди вони створюють неабияку загрозу для

потерпілих і рятувальників. Тому, при проведенні аварійно-рятувальних робіт,

рятувальникам необхідно звернути увагу на тип газобалонної установки пошкодженого

автомобіля, яка може бути із стиснутим природним газом або із зрідженим нафтовим

газом. Останній, як показує практика, більш небезпечний, тому що він важчий за

повітря і при пролитті інтенсивно випаровується, створюючи біля поверхні землі

вибухонебезпечну суміш із повітрям. На відміну від зрідженого нафтового газу

стиснутий природній майже вдвічі легший за повітря і при витіканні піднімається

доверху швидко розчиняючись в атомосфері. Також існує небезпека вибуху балонів із

газом при пожежі. Щоб запобігти таким вибухам рятувальники повинні негайно

вводити стволи на охолодження балонів до повного припинення горіння.

Пожежі та вибухи внаслідок ДТП частіше виникають при розлитті бензину або

дизельного палива із пошкоджених транспортних засобів. В таких випадках паливо

засипають землею та вживають заходів по гасінню пожежі, як правило, за допомогою

пінних стволів. Одними з найбільш ефективних засобів гасіння автомобілів є засоби

імпульсного гасіння такі як «ТАЙФУН-10», IFEX-3000. Вони дозволяють миттєво збити

полум’я та охолодити зону горіння.

При наявності на місці пригоди нестійких об’єктів, з метою запобігання їх

раптового зсуву, падіння або перекидання, необхідно вжити заходів по їх фіксації. У

більшості випадків обов’язкового фіксування потребують пошкоджені внаслідок ДТП

транспортні засоби. Це пов’язано з тим, що від удару вони деформуються і можуть

займати різні нестійкі просторові положення. В свою чергу рятувальникам необхідно

виконувати рятувальні роботи по вилученню людей які опинились заблокованими в

транспортних засобах, і якщо транспортні засоби або окремі їх елементи не зафіксувати,

то це приведе до отримання потерпілими додаткових ушкоджень і негативно

відобразиться на їх здоров’ї. Для фіксації транспортних засобів та інших нестійких

об’єктів використовуються наступні засоби

Засоби фіксації транспортних засобів

Крім цих засобів можуть застосовуватись інші підручні матеріали які можуть

забезпечити надійну фіксацію транспортних засобів та інших нестійких об’єктів.

Надшвидкий розвиток світової автомобільної промисловості дозволяє випускати

автомобілі які можуть розвивати шалену швидкість за короткий час, що пов’язано із

значною небезпекою для учасників дорожнього руху. Разом з тим, спостерігається

світове зростання кількості дорожньо-транспортних пригод. Все це сприяє розвитку і

впровадженню ефективних засобів безпеки в сучасних транспортних засобах. Тому все

більше сучасних автомобілів крім ременів безпеки обладнуються більш ефективними

засобами - подушками безпеки (AIRBAG), і тому рятувальникам, які залучаються до

проведення аварійно-рятувальних робіт при дорожньо-транспортних пригодах

необхідно звертати особливу увагу на наявність та стан у пошкоджених транспортних

засобах подушок та ременів безпеки.

а)

AIRBAG

б)

а) розміщення подушок безпеки в передній панелі автомобіля

б) спрацювання подушок безпеки

У більшості випадків подушки безпеки внаслідок ДТП спрацьовують вчасно,

рятуючи життя і зберігаючи здоров’я водію та пасажирам транспортних засобів. Однак,

в результаті спрацювання подушки, потерпілі можуть отримати опіки, причиною яких є

тертя шкіри об подушку.

Подушки які спрацювали, небезпеки не створюють, але з ряду технічних причин

подушки можуть спрацювати не в момент удару транспортного засобу, а через деякий

час, наприклад від короткого замикання або статичного розряду. В зв’язку з тим, що це

відбувається несвоєчасно (вже після того як потерпілі зазнали ушкоджень) і раптово, це

приводить до отримання потерпілими додаткових травм і ушкоджень які погіршують їх

стан. Крім цього, запізнє спрацювання подушок безпеки створює небезпеку для

рятувальників які працюють в салоні транспортного засобу.

Для того щоб запобігти випадковому спрацюванню подушок і отриманню травм,

рятувальникам необхідно:

− уникати зони можливого спрацювання подушок;

− від’єднати проводи акумулятора (обов’язково необхідно враховувати що в

конденсаторі системи безпеки ще може залишатись заряд (до 30 хв.));

− не допускати застосування гідравлічного інструменту в зонах розташування подушок

безпеки;

− накрити кермо спеціальним чохлом.

Чохол подушки безпеки

Несвоєчасне спрацювання ременів безпеки також може привести до отримання

потерпілими додаткових ушкоджень. Тому, працюючи поблизу систем натягування

ременів, необхідно обережно зрізати ремені безпеки не торкаючись при цьому блоку

регулювання натягнення ременя.

У випадку наїзду транспортного засобу на електричну опору, як правило,

відбувається обрив електричних проводів та їх падіння на землю, що створює небезпеку

ураження електричним струмом потерпілих і рятувальників. Тому за наявності в зоні

аварії обірваних проводів необхідно вжити заходи по їх знеструмленню.

Забезпечення доступу до потерпілих

Одночасно із усуненням небезпечних факторів і фіксацією пошкодженого

транспортного засобу проводиться медична стабілізація стану потерпілого що є

особливо важливим моментом на етапі проведення розвідки. В свою чергу медична

стабілізація стану потерпілого буде залежати від того, як швидко та безпечно медичний

працівник дістанеться до нього. При цьому необхідно враховувати стан потерпілого,

характер його травмування, просторове положення транспортних засобів, а також

безпеку потерпілого і рятувальників.

Для проникнення медичного працівника до потерпілого використовується декілька

способів. Найбільш швидким та простим способом проникнення медичного працівника

всередину авто є звичайний вхід через неушкоджені двері. У випадку, коли всі двері

заблоковані або відкривання незаблокованих дверей може призвести до

неконтрольованого зміщення потерпілого, також можливе проникнення через вільний

проріз лобового чи заднього скла автомобіля. Цей спосіб потребує мінімальної витрати

часу на видалення скла. Однак, для безпечного і швидкого видалення скла необхідно

знати його типи та особливості видалення скла різних типів. Розглянемо їх.

Скло транспортних засобів буває трьох типів:

1. Триплекс – при пошкодженні розбивається на дрібні осколки. Найкращим

інструментом для того щоб його розбити є кернер (від повинен входити до

обладнання рятувального підрозділу). Перед цим необхідно по можливості накрити

потерпілого, а потім зібрати осколки.

2. Багатошарове – при пошкодженні може з’явитися тріщина або «павутинка», але

скло на осколки не розсипається.

3. Плексиглас – дуже міцний вид скла, тому потрібно докласти багато зусиль щоб його

розбити. Після цього воно розсипається на великі гострі осколки.

Усі вище перераховані типи скла можуть бути видалені наступними

способами:

1. Ціле скло, що закріплюється за допомогою гумової ущільнюючої прокладки

можна зняти, розрізавши прокладку ножем.

2. Опускання скла в панель дверки - якщо можливо, скло опускають в дверку і

накривають захисним матеріалом. Якщо неможливо опустити скло, встановлюють

жорсткий захист для вікна зсередини, розбивають скло кернером, виштовхують розбите

скло назовні за допомогою твердого щита та прибирають скло з-під автомобіля.

3. Бокові вікна на шарнірах - використовуючи захисний щит, натискають на скло

зсередини і розбивають його в кутку кернером. Потім видавлюють осколки скла

назовні, де їх можна прибрати. Після зняття скла виймають гумову прокладку.

4. Вікна з багатошарового скла, що кріпляться до даху клеєм - знімаються або

вирізають за допомогою спеціального устаткування (склорізами). Даний тип скла

(звичайно переднє або заднє вікно) може використовуватися як межа згинання для

закидування даху вперед або назад.

Під час видалення скла необхідно пам’ятати про те, що потерпілого по

можливості потрібно накривати, захищаючи від осколків.

Якщо доступ до потерпілого отриманий до прибуття бригади Швидкої допомоги,

а штатний медичний працівник відсутній, рятувальники, з метою надання першої

медичної допомоги потерпілому, рятувальники повинні:

1. По можливості привести потерпілого до свідомості.

2. Провести механічне звільнення верхніх дихальних шляхів потерпілого від

сторонніх тіл, блювотних мас і згустків крові, видалити зубні протези і зафіксувати

шийний відділ хребта.

3. При відсутності дихання або патологічному (нетиповому) типі подиху -

провести штучну вентиляцію легень (штучне дихання).

4. Забезпечити адекватний кровообіг (перевірити пульс, зупинити кровотечу).

5. Попередити переохолодження потерпілого.

6. Вжити заходи по попередженню синдрому тривалого здавлення.

7. Оцінити стан потерпілого та здійснювати постійний контроль за його станом.

У тих випадках коли в дорожньо-транспортну пригоду потрапив перехожий,

велосипедист або водій мотоцикла, то крім вище перелічених заходів по наданню

першої медичної допомоги, необхідно покласти потерпілого на тверду горизонтальну

поверхню і підкласти валик з підручних засобів під шию. Якщо у потерпілого на голові

захисний шолом, його слід знімати коли потерпілий знаходиться у несвідомому стані.

Незалежно від отриманих травм потерпілий без свідомості повинен знаходитися

в оптимальному фізіологічному положенні.

З моменту медичної стабілізації стану потерпілого починаються систематичні

рятувальні роботи – більш повільний етап аварійно-рятувальних робіт спрямований на

деблокування і обережне вилучення потерпілого із транспортного засобу і передачі

його медичним працівникам.