Третя Книга Царів 1 страница

3 Царів 1

1. Коли цар Давид постарів, увійшовши у похилі літа, то вкривали його одежами, але не міг він нагрітися.

2. І сказали йому служники його: Нехай пошукають для володаря нашого, царя, молоду дівчину, щоб вона ходила перед царем, доглядала його, і лягала з ним, – то буде тепло володареві нашому цареві.

3. І шукали вродливу дівчину по всіх теренах ізраїльських, і знайшли шунаммітку Авішаг, і привели її до царя.

4. Дівчина та була дуже вродлива, і доглядала царя, прислуговуючи йому, але цар не спізнав її.

5. Адонія, син Хаґґітин, запишавшись, казав: Я буду царем. І завів собі колісниці, і вершників, і п'ятдесят скороходів.

6. Тим часом, батько ніколи не гнітив його запитанням: Для чого ти оце чиниш? І Адонія був вельми вродливий і народився йому після Авесалома.

7. І радився він з Йоавом, сином Церуї, а також із священиком Евіятаром, і вони допомагали Адонії.

8. Але священик Садок і Беная, син Єгоядин, і пророк Натан, і Шім'ї, і Реї та Давидові лицарі не були з Адонією.

9. І заколов Адонія овечок і телят біля Евен-Газзохелеті, що при Ен-Роґелі, і закликав усіх братів своїх, синів царя, і всіх Юдиних мужів, що служили у царя.

10. А пророка Натана і Бенаю, і тих сильних, і Соломона, брата свого, не запросив.

11. Тоді Натан сказав до Вірсавії, Соломонової матері, говорячи: Чи ти чула, що Адонія, син Хаґґітин, зацарював, а володар наш Давид не відає [про те]?

12. Тепер, ось, я раджу тобі: Рятуй життя твоє, і життя сина твого Соломона.

13. Іди, і увійди до царя Давида, і скажи йому: Чи не присягався ти, володарю мій, царю, служниці твоїй, говорячи: Син твій Соломон буде царем по мені, і він сяде на троні моєму? Тоді чому ж зацарював Адонія?

14. І ось, коли ти ще будеш розмовляти там із царем, зайду я слідом за тобою, і доповню слова твої.

15. Вірсавія пішла до царя в опочивальню; цар був уже в похилих літах, і шунаммітка Авішаг прислуговувала цареві.

16. І схилилась Вірсавія і вклонилася цареві, і сказав цар: Що тобі?

17. Вона сказала йому: Володарю мій, царю! Ти присягався служниці твоїй Господом, Богом твоїм: Син твій Соломон буде царювати після мене, і він сяде на троні моїм.

18. А тепер, ось, Адонія [зацарював], а ти, володарю мій, царю, не відаєш [про те! ]

19. І заколов він багато биків, телят і овець, і запросив усіх синів царських, і священика Евіятара та Йоава, старшину над військом, а служника твого Соломона не покликав.

20. Але ти, володарю мій, – цар, і очі усіх Ізраїльтян на тобі, щоб ти оголосив їм, хто сяде на троні володаря мого царя, після нього.

21. Інакше, коли володар мій, цар, спочине з батьками своїми, упаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона.

22. Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Натан.

23. І сказали цареві, говорячи: Ось, пророк Натан. І зайшов він до царя, і уклонився цареві лицем до землі.

24. І сказав Натан: Володарю мій, царю! Чи сказав ти: Адонія буде царювати після мене, і він сяде на троні моєму?

25. Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, телят і овець, і запросив усіх синів царських, і військових старшин, і священика Евіятара; і ось, вони їдять і п'ють у нього, і вигукують: Хай живе цар Адонія!

26. А мене, служника твого, й священика Садока, і Бенаю, сина Єгоядиного, і Соломона, служника твого, не запросив.

27. Чи не сталося це з [волі] володаря мого, царя, і чому ти не відкрив служникові твоєму, хто сяде на троні володаря мого, царя, після нього?

28. І відповідав цар Давид і сказав: Покличте до мене Вірсавію. І зайшла вона, і стала перед царем.

29. І присягався цар, і сказав: Живий Бог, який визволяє душу мою від усілякої біди.

30. Як я присягався тобі Господом, Богом Ізраїля, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він посяде трон замість мене, так я вчиню це сьогодні.

31. І нахилилася Вірсавія лицем до землі, і вклонилася цареві, і сказала: Нехай живе володар мій, цар Давид, навіки!

32. І сказав цар Давид: Покличте до мене священика Садока, і пророка Натана, і Бенаю, сина Єгоядинового. І увійшли вони до царя.

33. І сказав їм цар: Візьміть із собою служників володаря вашого і посадовіть Соломона, сина мого, на мула мого, і заведіть його до Ґіхону.

34. І нехай помаже його там Садок священик і Натан пророк на царя Ізраїля, і засурмить у сурму, і проголосіть: Хай живе цар Соломон!

35. Потім проведіть його назад, і він прийде, і сяде на троні моєму; Він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля та Юди.

36. І відповідав Беная, син Єгоядин, і сказав: Амінь, – нехай скаже так Господь, Бог володаря мого царя!

37. Як був Господь Бог із володарем моїм, царем, так нехай буде Він із Соломоном, і нехай піднесе трон його вище трону володаря мого, царя Давида!

38. І пішли Садок священик і Натан пророк, і Беная, син Єгоядин, і керетянин, і пелетянин, і посадовили Соломона на мула царя Давида, і повели його до Ґіхону.

39. І взяв Садок священик рога з єлеєм із скинії, і помазав Соломона. І засурмили сурмою, і увесь народ вигукував: Хай живе цар Соломон!

40. І увесь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, вельми радів, так що земля просідала від вигуків його.

41. І почув Адонія і всі запрошені ним, тільки-но перестали їсти; а Йоав, зачувши звук сурми сказав: Від чого цей крик та гамір у розбурханому місті?

42. І ще він говорив, як прийшов Йонатан, син священика Евіятара. І сказав Адонія: Увійди; ти – чесна людина, і несеш добру вість.

43. І відповідав Йонатан, і сказав Адонії: Так, володарю мій, цар Давид, настановив Соломона царем.

44. І послав цар із ним Садока священика, і Натана пророка, і Бенаю, Єгоядиного сина, і керетянина, і пелетянина, і вони посадовили його на царського мула.

45. І помазали його Садок священик і Натан пророк на царя у Ґіхоні, і звідти рушили з радістю, і зчинився гамір у місті. Ось від чого шум, котрий ви чуєте.

46. Соломон уже сів на царському троні.

47. І служники царя приходили провідати володаря нашого, царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім'я Соломона більше, аніж твоє ім'я, і нехай звеличить трон його більше трону твого. І вклонився цар на ложі своїм.

48. І сказав цар так: Благословенний Господь, Бог Ізраїля, котрий сьогодні дав сидячого на троні моєму, і очі мої бачать це!

49. [Тоді] злякалися і підхопилися всі запрошені, котрі були в Адонії, і пішли – кожне своєю дорогою.

50. А сам Адонія, боячись Соломона, підвівся і пішов, і вхопився за роги жертовника.

51. І доповіли Соломонові, говорячи: Ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: Нехай присягнеться мені цар Соломон, що він не умертвить служника свого мечем.

52. І сказав Соломон: Якщо він буде чесною людиною, то жодна волосина його не впаде на землю. А якщо знайдеться в ньому лукавство, то помре.

53. І послав цар Соломон, і привели його від жертовника. І він прийшов, і уклонився цареві Соломонові; і сказав йому Соломон: Іди в дім свій.

3 Царів 2

1. Наблизився час помирати Давидові, і заповідав він синові своєму, Соломонові, говорячи:

2. Ось, я відходжу дорогою всієї землі, а ти будь несхитним і будь мужнім.

3. І пильнуй заповіта від Господа, Бога твого, ходячи шляхами Його і дотримуючись настанов Його, виконуючи заповіді Його, і приписи Його, і настанови Його, як написано в законі Мойсеєвому, щоб тобі бути розважливим у всьому, що будеш робити, і скрізь, куди не ступиш.

4. Щоби Господь дотримався слова Свого, котре Він сказав про мене, говорячи: Якщо сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, щоб ходити переді Мною в істині від усього серця свого і від усієї душі своєї, то не буде переводу мужеві од тебе на троні Ізраїлевому.

5. А також ти відаєш, що вчинив мені Йоав, син Церуїн, як учинив він з двома старшинами війська ізраїльського, з Авнером, Неровим сином, та з Амасою, сином Єтеровим, як умертвив він їх, і пролив кров війни о мирній порі, закривавивши кров'ю війни свого пояса на стегнах своїх і взуття на ногах своїх.

6. Учини за мудрістю твоєю, щоб не відпустити сивини його мирно до шеолу.

7. А синам ґілеадянина Барзіллая вчини милість, щоб вони були між тими, хто насичується за твоїм столом; бо вони прийшли до мене, коли я втікав од Авесалома, брата твого.

8. Ось у тебе Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму; він лихословив мене тяжким лихослів'ям, коли я йшов до Маханаїму, але він вийшов назустріч мені біля Йордану, і я присягнувся йому Господом, говорячи: Я не заб'ю тебе мечем.

9. Тож не залиши його без покари; тому що ти людина мудра, і відаєш, що вчинити з ним, аби сивину його закривавлену звести до шеолу.

10. І спочив Давид із батьками своїми, і похований у місті Давидовім.

11. А днів царювання Давидового над Ізраїлем було сорок літ: у Хевроні царював він сім літ і тридцять три роки царював у Єрусалимі.

12. І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і царювання його було дуже міцне.

13. І прийшов Адонія, син Хаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері. Вона сказала: Чи з миром твій прихід? І сказав він: З миром.

14. І сказав він: У мене є слово до тебе. Вона сказала: Говори.

15. І сказав він: Ти знаєш, що царство належало мені, і увесь Ізраїль звертав на мене погляди свої, як на майбутнього царя; але царство відійшло від мене і дісталося моєму братові; бо це від Господа було йому.

16. А тепер я прошу одного, не відмов мені. Вона сказала йому: Говори!

17. І сказав він: Скажи цареві Соломонові, – бо він тобі не відмовить, – аби дав мені шунаммітку Авішаґ за дружину.

18. І сказала Вірсавія: Гаразд, я скажу про тебе цареві.

19. І зайшла Вірсавія до царя Соломона оповісти йому про Адонію. А цар підвівся перед нею, і вклонився їй, і сів на своєму троні. І поставив він трона й для матері царевої, і вона сіла праворуч нього.

20. І сказала: Я маю до тебе незначне прохання, не відмов мені. І сказав їй цар: Проси, мамо моя; Я не відмовлю тобі.

21. І сказала вона: Віддай Авішаґ шунаммітку Адонії, братові твоєму, за дружину.

22. І відповідав цар Соломон, і сказав матері своїй: А навіщо ти просиш Авішаґ шунаммітку для Адонії? Проси йому [також] і царство; тому що він мій старший брат, і йому священик Евіятар, і Йоав, син Церуїн, [друг].

23. І присягнувся цар Соломон Господом, говорячи: те і те нехай учинить мені Господь і ще більше вчинить, якщо не на свою душу сказав Адонія таке слово.

24. А нині – живий Господь, що зміцнив мене і посадовив мене на троні Давида, батька мого, і що облаштував мені дім, як говорив Він, – сьогодні ж Адонія мусить померти.

25. І послав цар Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, котрий уразив його (Адонію), і він помер.

26. А священикові Евіятарові цар сказав: Йди до Анатоту на твоє поле; ти заслуговуєш на смерть, але о цій порі я не порішу тебе, бо ти носив Ковчега Володаря Господа перед Давидом, батьком моїм, і витерпів усе, що терпів мій батько.

27. І позбавив Соломон Евіятара священства Господнього, і справдилося слово Господнє, котре сказав він про дім Іліїв у Шіло.

28. Чутка [про це] дійшла до Йоава, оскільки Йоав схилявся на бік Адонії, а на бік Соломона не схилявся, – то втік у скинію Господню, і вхопився за роги жертовника.

29. І доповіли цареві Соломонові, що Йоав сховався в скинію Господню, і що він біля жертовника. І послав Соломон Бенаю, сина Єгоядиного, говорячи: Йди і поріши його!

30. І прийшов Беная до скинії Господньої, і сказав йому: Так сказав цар: Виходь. І сказав той: Ні, я хочу померти тут. Беная переказав те цареві, говорячи: Отак сказав Йоав і так відповідав мені.

31. Цар сказав йому: Вчини так, як він сказав, і поріши його, і поховай його, і зніми безневинну кров, пролиту Йоавом, з мене і з дому батька мого.

32. І нехай наверне Господь кров його на голову його за те, що він забив двох мужів без вини, і кращих від нього: уразив мечем, без дозволу батька мого Давида, Авнера, Нериного сина, старшину ізраїльського війська, та Амасу, сина Єтерового, старшину Юдиного війська.

33. Нехай обернеться кров їхня на голову Йоава і на голову нащадків його навіки, а Давидові і нащадкам його, і домові його, і тронові його, нехай буде мир навіки від Господа!

34. І пішов Беная, син Єгоядинів, і вразив Йоава, і умертвив його, і він був похований в домі своєму в пустелі.

35. І настановив цар Соломон Бенаю, сина Єгоядиного, замість нього над військом; а Садока священика настановив цар замість Евіятара.

36. І послав цар і прикликав Шім'ї і сказав йому: Збудуй дім собі в Єрусалимі і мешкай тут, і нікуди не виходь звідси.

37. І знай, що того дня, котрого ти вийдеш і перейдеш потік Кедрон, неодмінно помреш; кров твоя буде на голові твоїй.

38. І сказав Шім'ї цареві: Гаразд, як наказав володар мій, цар, так і вчинить служник твій. І мешкав Шім'ї в Єрусалимі тривалий час.

39. Але за три роки сталося, що у Шім'ї двоє рабів повтікали до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доповіли Шім'ї, говорячи: Ось, раби твої в Ґаті!

40. І підвівся Шім'ї, і осідлав свого віслюка, і подався до Ахіша в Ґату, аби пошукати рабів своїх. І повернувся Шім'ї, і привів рабів своїх із Ґату.

41. І доповіли Соломонові, що Шім'ї ходив із Єрусалиму до Ґату і повернувся.

42. Пославши, прикликав цар Шім'ї, і сказав йому: Чи не присягався я Господом і чи не зголошував тобі, говорячи: Знай, що того дня, котрого ти вийдеш і підеш куди-небудь, то неодмінно помреш? І ти сказав мені: Гаразд.

43. Чому ти знехтував наказом, котрого я дав тобі перед Господом із присягою?

44. І сказав цар Шім'ї: Ти знаєш, і відає серце твоє все лихе, що ти вчинив батькові моєму Давидові; Нехай же оберне Господь зло твоє на голову твою.

45. А цар Соломон нехай буде благословенний, і трон Давидів нехай буде несхитним перед Господом навіки!

46. І наказав цар Бенаї, синові Єгоядиному, і він пішов, і уразив Шім'ї, і той помер.

3 Царів 3

1.Соломон породичався із фараоном, царем єгипетським, і взяв за себе доньку фараонову, й увів її до міста Давидового, доки не спорудив дому свого, і дому Господнього, і мура довкола Єрусалиму.

2. Народ ще приносив пожертви на узвишшях, бо не був споруджений дім йменню Господа до того часу.

3. І полюбив Соломон Господа, ходячи за настановами Давида, батька свого; але й він приносив пожертви і кадіння на узвишшях.

4. І пішов цар до Ґів'ону, аби принести там пожертву, бо там був головний жертовник. Тисячу всеспалень підніс Соломон на тому жертовнику.

5. У Ґів'оні з'явився Господь Соломонові уві сні вночі, і сказав Бог: Проси, що дати тобі.

6. І сказав Соломон: Ти вчинив служникові Твоєму Давидові, батькові моєму, велику милість; і за те, що він ходив перед тобою в істині і правді, і зі щирим серцем перед Тобою, Ти зберіг йому цю велику милість і дав йому сина, котрий сидів би на троні його, як це й сталося нині.

7. І нині, Господе, Боже мій, Ти настановив служника Твого царем замість Давида, батька мого; але я – юнак незрілий, не знаю ні мого виходу, ні входу.

8. І служник Твій – осередь народу Твого, котрого Ти вибрав, народу настільки чисельного, що за кількістю його неможливо ні порахувати його, ні оглянути.

9. То витвори служникові Твоєму серце розумне, щоб судити народ Твій, і відрізняти, що добре, а що зле, тому що хто може урядувати над цим численним народом Твоїм?

10. І до вподоби було Господові, що Соломон просив цього.

11. І сказав йому Бог: За те, що ти просив цього і не просив собі тривалого життя, не просив собі багатства, не просив життя ворогів твоїх, але просив собі розуму, щоб суди провадити, —

12. Ось, Я вчиню за словом твоїм. Ось, Я даю тобі серце мудре і розумне, так що подібного до тебе не було передніше від тебе, і по тобі не постане подібний до тебе.

13. І те, чого ти не просив, Я даю тобі, і маєтності, і славу, так що не буде подібного до тебе поміж царями упродовж всіх днів твоїх.

14. І, якщо будеш ходити дорогою Моєю, пильнуючи настанови Мої, і заповіді Мої, як ходив батько твій Давид, Я продовжу й твої дні.

15. І прокинувся Соломон, і ось, [це було] сновидіння. І пішов він до Єрусалиму, і став перед Ковчегом Господнім, і приніс усеспалення, і звершив [пожертви] мирні, і вчинив гучний бенкет для всіх служників своїх.

16. Тоді прийшли дві жінки-блудниці до царя і стали перед ним.

17. І сказала одна жінка: О, володарю мій! Я і оця жінка мешкаємо в одному домі; і я породила при ній у цім домі.

18. Третього дня після того, як я народила, породила й ця жінка; і були ми разом, і в домі нікого стороннього з нами не було: тільки ми обидві були в домі.

19. І помер син цієї жінки вночі; бо вона приспала його.

20. І підвелася вона вночі, і взяла сина мого від мене, коли я, служниця твоя, спала, і поклала його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей.

21. Уранці я підвелася, щоб нагодувати сина мого, і ось, він був мертвий; та коли я придивилася до нього вранці, то це був не мій син, котрого я народила.

22. І сказала друга жінка: Ні, мій син живий, а твій син мертвий. А та говорила їй: Ні, твій син мертвий, а мій живий. І говорили вони отак перед царем.

23. І сказав цар: Ця говорить: мій син живий, а твій син мертвий; а та говорить: Ні, твій син мертвий, а мій син живий.

24. І сказав цар: Подайте мені меча. І принесли меча до царя.

25. І сказав цар: Розітніть живе дитя навпіл, і віддайте половину одній, а половину другій.

26. І відповідала та жінка, котрої син був живий, цареві, бо розхвилювалися всі нутрощі її од жалю за сина свого: О, володарю мій! Віддайте їй це дитя живим, і не вбивайте його. А друга говорила: Нехай же не буде ні мені, ані тобі, розтинайте!

27. І відповідав цар, і сказав: Віддайте оцій [першій] живе дитя, і не умертвляйте його; вона його матір.

28. І почув увесь Ізраїль про суд, як розсудив цар; і почали боятися царя, тому що побачили, що мудрість Божа в ньому, щоб звершувати суд.

3 Царів 4

1. І був цар Соломон царем над усім Ізраїлем.

2. І ось старшини, котрі [були] в нього: Азарія, син священика Садока.

3. Еліхореф та Ахійя, сини Шіші, писарі, Йосафат, син Ахілудів, літописець.

4. А Беная, Єгоядин син, – над військом, а Садок та Евіятар – священики.

5. Азарія, син Натанів, – над намісниками, і Завуд, син Натанів – священик, – друг царя.

6. А Ахішар – над домом [царським], і Адонірам, Авдинів син – над податками.

7. І було в Соломона дванадцять урядовців над усім Ізраїлем, і вони постачали харчі цареві і домові його; кожний мусив постачати харчів на один місяць щороку.

8. Ось ймення їхні: Бет-Гур – у Єфремових горах,

9. Бен-Декер у Макаці і в Шаалевімі, і в Бет-Шемеші, і в Елоні Бет-Ганану.

10. Бен-Гесед – в Арубботі; йому належав Сохо та увесь край Хеферу

11. Бен-Авінадав – уся околиця Дору; Тафат, Соломонова донька, була йому за жінку.

12. Баана, Ахілудів син – Таанах і Меґіддо та увесь Бет-Шеан, що при Цартані, нижче Ізреелу, від Бет-Шеану аж до Авел-Мехола, – аж до того боку Йокмеаму.

13. Бет-Ґевер – у ґілеадському Рамоті, йому належали: поселення Яїра, сина Манасії, що в Ґілеаді, у нього також околиця Аргову, що в Башані, – шістдесят міст великих, з муром і з мідним засувом.

14. Ахінадав, син Іддо, – у Маханаїмі,

15. Ахімаац – на [землі] Нефталимовій; Він узяв собі за дружину Босмат, Соломонову доньку, за дружину.

16. Баана, Хушаїв син, в Асирі та в Бе-Алоті.

17. Йосафат, Паруахів син, в Іссахарі.

18. Шім'ї, Елин син, – у Веніямині.

19. Ґевер, – син Уріїв, – у Ґілеадському краї, на землі Сигона, царя аморейського, та Ога, царя башанського. А він був одним урядовцем у всьому краї.

20. Юда та Ізраїль були численні, як пісок, що над морем, відносно чисельности. Вони їли і пили та тішилися!

21. А Соломон володів усіма царствами від ріки [Єфрат] до землі филистимської і до рубежів Єгипту. Вони приносили дари і служили Соломонові упродовж усіх днів його життя.

22. Харчування Соломона (дому його) щоденне складалося з тридцяти к о рів борошна пшеничного і шістдесяти к о рів іншого борошна;

23. З десяти волів угодованих і двадцяти волів із пасовищ, із сотні овечок, окрім оленів, і сарн, і антилоп та відгодованих птахів;

24. Тому що він володарював над усіює землею по цей бік ріки, від Тіфсаху до Аззи, над усіма царями по цей бік річки, і був у нього мир з усіма довколишніми країнами.

25. І жили Юда та Ізраїль у спокої, кожний під виноградником своїм і під смоквою своєю, від Дана до Беер-Шеви, упродовж усіх днів Соломона.

26. І було у Соломона сорок тисяч стійл для коней колісниць його, і дванадцять тисяч для кінноти.

27. І ті урядовці постачали цареві Соломонові все, що належало до столу царя, кожний свого місяця, і не допускали нестачі ані в чому.

28. І ячмінь, і солому для коней і для мулів постачали кожний у свою чергу на місце, де перебував цар.

29. І дав Бог Соломонові мудрість і вельми великий розум, і широке серце – мов пісок на березі моря.

30. І була мудрість Соломонова вище мудрости усіх синів сходу і всієї мудрости єгиптян.

31. Він був мудріший всіх людей, мудріший від Етана езрахітського, і Гемана, і Калкола й Дарди, Махолових синів. А ім'я його було славне серед усіх довколишніх народів.

32. І вирік він три тисячі притч, і пісень його була тисяча і п'ятеро;

33. І говорив він про дерева, від кедра, що в Ливані, до ісопу, що росте із муру; говорив також і про тварин, і про птахів, і про плазунів, і про рибу.

34. І приходили від усіх народів послухати мудрости Соломонової, від усіх царів земних, котрі чули про мудрість його.

3 Царів 5

1. І послав Хірам, цар Тиру, своїх служників до Соломона, коли почув, що його помазали на царя на місце батька його; тому що Хірам був другом Давидовим упродовж цілого життя.

2. І послав також і Соломон до Хірама сказати:

3. Ти відаєш, що Давид, батько мій, не зміг збудувати дім йменню Господа, Бога свого, з причини війн з довколишніми народами, аж доки Господь не підкорив їх під ступні ніг його.

4. А нині Господь, Бог мій, дарував мені спокій звідусюди: немає супротивника, і немає більше перешкод.

5. І ось, я маю намір збудувати дім Йменню Господа, Бога мого, як сказав Господь батькові моєму Давидові, говорячи: Син твій, котрого Я посаджу замість тебе на троні твоєму, він збудує дім Йменню Моєму.

6. Отож, накажи нарубати для мене кедрів з Ливану; і ось, служники мої будуть разом із твоїми служниками, і я буду сплачувати тобі за служників твоїх платню, котру ти призначиш; бо ти знаєш, що у нас немає людей, котрі уміли б рубати дерева так, як сидоняни.

7. Коли почув Хірам слова Соломонові, вельми зрадів, і сказав: Благословенний нині Господь, котрий дав Давидові сина мудрого [для урядування] цим чисельним народом!

8. І послав Хірам до Соломона сказати: Я чув те, за чим ти посилав до мене, і виконаю всі побажання твої про дерева кедрові і дерева кипарисові.

9. Служники мої звезуть їх з Ливану до моря, і я плотами відправлю морем аж до місця, котре ти призначиш мені, і там складу їх, і ти забереш. Але й ти також виконай моє бажання, щоб постачати хліб для мого дому.

10. І давав Хірам Соломонові дерева кедрові і дерева кипарисові, уповні за його бажанням.

11. А Соломон постачав Хірамові двадцять тисяч мірок пшениці, для харчування дому його, і двадцять мірок чистої оливи. Так постачав Соломон Хірамові щороку.

12. Господь дав мудрість Соломонові, як обіцяв йому. І був мир між Хірамом і Соломоном, і вони ухвалили поміж собою спілку.

13. І наклав цар Соломон повинність на увесь Ізраїль; а повинність складала тридцять тисяч чоловіків (робітників).

14. І посилав їх на Ливан, по десять тисяч щомісяця, поперемінно; місяць вони були на Ливані, а два місяці в домі своєму, а Адонірам наглядав за робітниками.

15. А ще в Соломона було сімдесят тисяч тягарових носіїв та вісімдесят тисяч каменеломів у горах;

16. Окрім трьох тисяч трьох сотень старшин, котрих настановив Соломон для нагляду за народом, котрий провадив роботу.

17. І наказав цар привозити каміння велике, каміння дороге, для підмурку дому, каміння обтесане.

18. А обтесували його робітники Соломонові, і робітники Хірамові, і гівляни, і обробляли дерева й каміння для спорудження храму.

3 Царів 6

1. Чотириста вісімдесятого року по виході синів Ізраїля із краю Єгипетського, четвертого року царювання Соломонового над Ізраїлем, в місяці зіва, котрий є другий місяць, розпочав він споруджувати храм Господові.

2. Храм, котрого спорудив Соломон Господові, мав довжину шістдесят ліктів, ширину двадцять і висоту на тридцять ліктів.

3. І притвір перед храмом на двадцять ліктів довжиною, відповідно до ширини храму, і на десять ліктів ширини перед храмом.

4. І зробив він у домі вікна вузенькі, стрілчасті.

5. І спорудив прибудову навколо стін храму, довкіл храму і девіра; і спорудив бічні кімнати навкруг.

6. Нижній [ярус] прибудови шириною на п'ять ліктів, середній шириною на шість ліктів, а третій шириною на сім ліктів; бо довкола храму зовні зроблені були виступи, аби прибудова не торкалася стін храму.

7. Коли споруджувався храм, на побудові використовувалося обтесане каміння: ні молота, ні сокири, ані будь-якого іншого залізного знаряддя не було чути в храмі при спорудженні його.

8. Вхід на середній ярус був із правого боку храму. Крученими сходами входили на середній [ярус], а вже звідси – на третій.

9. І спорудив він храм, і завершив його, і обшив храм кедровими дошками.

10. І прибудував до всього храму бічні кімнати висотою на п'ять ліктів; вони трималися храму завдяки кедровим брусам.

11. І було слово Господа до Соломона, і сказано йому:

12. Ось, ти споруджуєш храм; якщо ти будеш ходити згідно з настановами Моїми і вчинятимеш за судами Моїми, і пильнуватимеш всіх заповідей Моїх, вчиняючи згідно з ними, то Я виконаю на тобі слово Моє, котре Я сказав Давидові, батькові твоєму.

13. І буду жити серед синів Ізраїлевих, і не залишу народу Мого Ізраїля.

14. І спорудив Соломон храм, і скінчив його.

15. І обклав стіни храму всередині кедровими дошками; від купола храму до стелі всередині обшив деревом, і покрив підлогу храму кипарисовими дошками.

16. І прибудував при задньому боці храму, за двадцять ліктів од краю, стіну, і обшив стіни і стелю кедровими дошками, і спорудив девіра для Святого Святих;

17. Сорок ліктів [мав] храм; тобто передня частина храму:

18. На кедрині всередині храму були вирізьблені огірки і розпуклі квіти; усе було покрите кедром, каміння не видно було.

19. А девір всередині храму він приготував для того, щоб там поставити Ковчега заповіту Господнього.

20. І девір мав довжину на двадцять ліктів, ширину – на двадцять ліктів і висоту на двадцять ліктів; він обклав його чистим золотом, і обклав також і кедрового жертовника.

21. І покрив Соломон храм усередині чистим золотом, і протягнув золоті ланцюги перед девіром, і покрив його золотом.

22. Увесь храм він покрив золотом, увесь храм до кінця, і всього жертовника, котрий перед девіром, покрив золотом.

23. І виготовив у Святому Святих двох херувимів з оливкового дерева, – на десять ліктів висоти.

24. Одне крило херувима було на п'ять ліктів і друге крило херувима було на п'ять ліктів; десять ліктів було від кінця одного його крила й до другого кінця крила його.

25. На десять ліктів [був] також другий херувим, – один вимір і той самий вигляд [мали] обидва херувими.

26. Висота одного херувима [була] десять ліктів, також і другого херувима.

27. І поставив він херувимів осередь внутрішньої частини храму. А крила херувимів були розгорнуті, і сягало крило одного [однієї] стіни, а крило другого херувима сягало другої стіни; а інші їхні крила серед храму торкалися крило до крила.

28. І покрив він херувимів золотом.

29. І всі стіни храму навкруги оздобив різьбленими зображеннями херувимів, і пальмових дерев, і розпуклих квітів, всередині і зовні.

30. І підлогу в храмі покрив золотом у внутрішній і в передній частині.

31. Для входу до девіру вчинив двері з оливкового дерева, з п'ятикутними одвірками.

32. На двох половинках дверей з оливкового дерева він учинив різьблених херувимів, і пальми, і розпуклі квіти, і покрив золотом; покрив золотом і херувимів, і пальми.

33. І біля входу до храму зробив одвірки з оливкового дерева чотирикутні;

34. І двоє дверей із кипарисового дерева; обидві половинки одних дверей були рухливі, і обидві половинки других дверей були рухливі.

35. І вирізьбив [на них] херувимів і пальми, і розпуклі квіти, і покрив золотом по різьбленні.

36. І спорудив внутрішній двір з трьох рядів тесаного каміння та з ряду кедрових брусів.

37. Четвертого року, місяця Зів, започаткував він підмурок храму Господа;

38. А одинадцятого року, місяця Бул, – а це місяць восьмий, він завершив храм з усіма частинами його і за всіма формами його; споруджував його сім літ.

3 Царів 7

1. А свій дім Соломон будував тринадцять літ; і завершив увесь дім свій.

2. І спорудив він дім із дерева Ливанського довжиною на сто ліктів, шириною на п'ятдесят ліктів, а висотою на тридцять ліктів, на чотирьох рядах кедрових стовпів, і кедрові бруси [покладені були] на стовпах.