Четверта Книга Царів 1 страница

4 Царів 1

1. І відкинувся Моав від Ізраїля по смерті Ахава.

2. А сам Ахазія упав через грати зі світлиці своєї, що в Самарії, і занедужав. І послав послів, і сказав: Підіть, запитайте у Ваал-Зевува, екронського бога, чи одужаю я від цієї хвороби?

3. Тоді Ангел Господній сказав Іллі тішб'янину: Підведися, піди назустріч посланцям від царя самарійського і скажи їм: Хіба немає Бога в Ізраїлі, що ви йдете просити Ваал-Зевува, божка екронського?

4. А тому так говорить про це Господь: З постелі, на котру ти ліг, не зійдеш із неї, але помреш. І пішов Ілля.

5. І повернулися до [Ахазії] посланці. І він сказав їм: Чому це ви повернулися?

6. І сказали йому: Назустріч нам вийшов чоловік і сказав нам: Ідіть, повертайтеся до царя, котрий послав вас, і скажіть йому: Так говорить Господь: Хіба немає Бога в Ізраїлі, що ти посилаєш просити Ваал-Зевува, божка екронського? За це з постелі, на котру ти ліг, не зійдеш із неї, але помреш.

7. І сказав їм: Який на вигляд той чоловік, що вийшов вам назустріч і говорив вам слова оці?

8. Вони сказали йому: Той чоловік волохатий і шкіряним поясом підперезаний на крижах його. І сказав він: Це – Ілля тішб'янин.

9. І послав до нього п'ятдесятника з його п'ятдесятком. І він піднявся до нього, коли Ілля сидів на вершечку гори, і сказав йому: Чоловіче Божий! Цар сказав: Зійди.

10. І відповідав Ілля, і сказав п'ятдесятникові: Якщо я – чоловік Божий, то нехай зійде з неба вогонь і спалить тебе і твій п'ятдесяток! І зійшов з неба вогонь, і спалив його і п'ятдесяток його.

11. І послав до нього цар другого п'ятдесятника з його п'ятдесятком. І він почав говорити йому: Чоловіче Божий! Так сказав цар: Зійди скоріше.

12. І відповідав Ілля, і сказав йому: Якщо я – чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і спалить тебе і твій п'ятдесяток. І зійшов вогонь Божий з неба, і спалив його і п'ятдесяток його.

13. І ще послав утрете п'ятдесятника з його п'ятдесятком. І підвівся, і прийшов п'ятдесятник третій, і впав на коліна свої перед Іллею, і благав його, і говорив йому: Чоловіче Божий! Хай не буде зневажена душа моя і душа служників твоїх – оцих п'ятдесяти, – перед очима твоїми.

14. Он же, зійшов вогонь з неба і спопелив двох п'ятдесятників попередніх із їхніми п'ятдесятками; але тепер нехай не буде зневажена душа моя перед очима твоїми!

15. І сказав Ангел Господній Іллі: Піди з ним, не бійся його. І він підвівся, і пішов з ним до царя.

16. І сказав йому: Так говорить Господь: За те, що ти посилав послів просити Ваал-Зевува, екронського божка, наче в Ізраїлі немає Бога, аби просити слова Його, – із постелі, на яку ти ліг, не зійдеш із неї, але помреш.

17. І помер він за словом Господнім, котре вирік Ілля. І зацарював Єгорам замість нього, другого року Єгорама, сина Йосафата, царя Юдиного, оскільки сина у того не було.

18. А решту діянь Ахазії, котрі він учинив, описано в Літописі царів ізраїльських.

4 Царів 2

1. О тій порі, коли Господь зажадав забрати Іллю у вихорі на небо, то йшов Ілля з Єлисеєм із Ґілґалу.

2. І сказав Ілля Єлисеєві: Залишися тут, бо Господь посилає мене аж до Бет-Елу. Одначе Єлисей сказав: Живий Господь і жива душа твоя! Не залишу тебе. І пішли вони до Бет-Елу.

3. І вийшли сини пророків, котрі у Бет-Елі, до Єлисея і сказали йому: Чи відаєш ти, що нині Господь піднесе володаря твого над головою твоєю? Він сказав: Я також знаю, мовчіть.

4. І сказав йому Ілля: Єлисею, залишися тут, бо Господь посилає мене до Єрихону. І сказав він: Живий Господь і жива душа твоя! Не залишу тебе. І прийшли до Єрихону.

5. І прийшли сини пророків, котрі в Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: Чи відаєш, що нині Господь піднесе володаря твого над головою твоєю? Він сказав: Я також знаю, мовчіть.

6. І сказав йому Ілля: Залишися тут, бо Господь посилає мене до Йордану. І сказав він: Живий Господь і жива душа твоя: Не залишу тебе. І пішли обидва.

7. П'ятдесят чоловіків із синів, які пророкують, пішли і стали віддалік супроти них, а вони обидвоє стояли біля Йордану.

8. І взяв Ілля милоть свою, згорнув її і вдарив нею по воді, і розійшлася вона туди й сюди, і перейшли обидва, наче суходолом.

9. Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: Проси, що вчинити тобі передніше, аніж я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: Дух, котрий в тобі, нехай буде на мені удвічі.

10. І сказав він: Складного ти просиш. Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе, то буде тобі так, а якщо не побачиш, не буде.

11. Коли вони йшли і по дорозі розмовляли, раптом з'явилася колісниця вогняна і коні вогняні, і розлучили їх обидвох, і полинув Ілля у вихорі на небо.

12. А Єлисей дивився і вигукував: Батьку мій, батьку мій, колісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше. І схопив він одежу свою, і роздер її на дві частини.

13. І підняв милоть Іллі, котра впала з нього, і пішов назад, і зупинився на березі Йордану.

14. І взяв милоть Іллі, що впала з нього, і вдарив нею по воді, і сказав: Де Господь, Бог Іллі, – Він Самий? І вдарив нею по воді, і вона розійшлася туди й сюди, і перейшов Єлисей.

15. І побачили його сини пророків, котрі в Єрихоні, здалеку, і сказали: Спочив Дух Іллі на Єлисеї. І пішли назустріч йому, і вклонилися йому до землі.

16. І сказали йому: Ось, є у нас, служників твоїх, п'ятдесят чоловіків, люди міцні; нехай вони підуть та пошукають володаря твого, може, забрав його Дух Господній і кинув на одну з гір, або ж в одну із долин. А він казав їм: Не посилайте.

17. Але вони правили своєї довго, аж надокучили йому, і він сказав: Пошліть. І послали п'ятдесятеро чоловіків, і шукали три дні, і не знайшли його.

18. І повернулися до нього, а він о тій порі мешкав у Єрихоні, і сказав їм: Чи не казав я вам: Не ходіть?

19. І сказали мешканці міста Єлисеєві: Ось, місцезнаходження цього міста добре, як бачить володар наш, але вода недобра і земля неплідна.

20. І сказав він: Подайте мені нового кухля і покладіть туди солі. І дали йому.

21. І вийшов він до джерела води, і кинув туди солі, і сказав: Так говорить Господь: Я вчинив воду оцю здоровою, не буде вже від неї ні смерти, ані непліддя.

22. І стала та вода здоровою аж донині, за словом Єлисея, котре він сказав.

23. І пішов він звідти до Бет-Елу. Коли він йшов дорогою, то малі діти вибігли з міста і кепкували з нього, і говорили йому: Іди, лисий! Іди, лисий!

24. Він озирнувся і побачив їх, і прокляв їх йменням Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розтерзали з них сорок і двоє дітей.

25. Звідси пішов він на гору Кармел, а звідти повернувся до Самарії.

4 Царів 3

1. Єгорам, син Ахавів, зацарював над Ізраїлем у Самарії вісімнадцятого року Йосафата, царя Юдиного, і царював дванадцять років.

2. І чинив недобре в очах Господніх, хоч і не так, як батько його і матір його; Він зняв статую Ваала, котру зробив його батько.

3. Одначе гріхів Єровоама, сина Неватового, що вводив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відступав од них.

4. А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу і присилав цареві ізраїльському по сто тисяч ягнят і по сто тисяч рунних баранів.

5. Але коли Ахав помер, цар моавський повстав супроти царя ізраїльського.

6. І виступив цар Єгорам того дня із Самарії, і вчинив огляд усьому Ізраїлеві.

7. І пішов, і послав до Йосафата, царя Юдиного, сказати: Цар моавський повстав супроти мене, чи підеш зі мною на війну супроти Моава? Він сказав: Піду, як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ, як твої коні, так і мої коні.

8. І сказав: Якою дорогою просуватися нам? Він сказав: Дорогою пустелі едомської.

9. І пішов цар ізраїльський і цар Юдин, і цар едомський, і йшли вони обхідною дорогою сім днів, і не було води для війська і для худоби, котра [йшла] за ними.

10. І сказав цар ізраїльський: Ох! Скликав Господь трьох царів оцих, щоб віддати їх у руки Моава.

11. І сказав Йосафат: Чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати у Господа через нього? І відповідав один із служників царя ізраїльського, і сказав: Тут Єлисей, син Шафатів, котрий подавав воду на руки Іллі.

12. І сказав Йосафат: Є у нього слово Господнє. І пішли до нього цар ізраїльський, і Йосафат, і цар едомський.

13. І сказав Єлисей цареві ізраїльському: Що мені вчинити з тобою? Піди до пророків батька твого і до пророків матері твоєї. І сказав йому цар ізраїльський: Ні, тому що Господь скликав сюди трьох царів оцих, щоб віддати їх в руку Моава.

14. І сказав Єлисей: Живий Господь Саваот, перед Котрим я стою! Якби я не поважав Йосафата, царя Юдиного, то не глянув би на тебе і не побачив би тебе.

15. Тепер покличте мені гусляра. І коли гусляр грав на гуслях, тоді рука Господня торкнулася до Єлисея.

16. І він сказав: Так говорить Господь: Понакопуйте в цій долині густо ровів;

17. Тому що так говорить Господь: Не побачите вітру і не побачите дощу, а долина оця виповниться водою, котру будете пити ви і дрібна та велика скотина ваша.

18. Але цього замало перед очима Господа; Він і Моава віддасть у ваші руки.

19. І ви завоюєте усі міста укріплені, і всі міста чільні, і всі найкращі дерева позрубуєте, і всі джерела води загатите, і всі найкращі ділянки у полях закидаєте камінням.

20. Уранці, коли підносять хлібне приношення, раптом ринула вода по шляху від Едома, і виповнилася земля водою.

21. Коли моавитяни почули, що йдуть царі воювати з ними, тоді зібрали всіх, починаючи від того, хто носить пояса, і старших, і стали на рубежі.

22. Уранці підвелися вони зарані, і, коли сонце засяяло над водою, моавитянам здалеку видилася ця вода червоною, наче кров.

23. І вони сказали: Це кров; Воювали царі між собою і винищили один одного; тепер по здобич, Моаве!

24. І прийшли вони до табору ізраїльського. І постали ізраїльтяни, і почали бити моавитян, а ті утікали від них, а вони переслідували їх і били моавитян.

25. І міста зруйнували, і на кожну кращу ділянку в полі кинули кожний свого каменя і закидали її. І всі джерела води загатили. І всі найкращі дерева зрубали, так що залишилися тільки каміння Кір-Харешеті. І оточили його тарани і зруйнували його.

26. І побачив цар моавський, що битва болісна для нього, і взяв із собою сімсот чоловіків, що оголили мечі, аби пробитися до царя едомського; але не змогли.

27. І взяв він сина свого первістка, що мав зацарювати після нього, і приніс його для всеспалення на мурі. Це викликало велике обурення в ізраїльтянах, і вони відступили від нього, і повернулися на свою землю.

4 Царів 4

1. Одна із дружин синів пророків із зойком говорила Єлисеєві: Служник твій, мій чоловік, помер. А ти відаєш, що служник твій боявся Господа. Тепер прийшов позикодавець забрати обидвох дітей моїх за служників собі.

2. І сказав їй Єлисей: Що маю зробити тобі? Скажи мені, що є у домі твоєму? Вона сказала: Немає у служниці твоєї нічогісінько в домі, окрім горняти з єлеєм.

3. І сказав він: Піди, попроси собі посудин на стороні, у всіх сусідів твоїх, посудин порожніх, набери чимало.

4. І піди, замкни двері за собою і за синами твоїми, і поналивай усі оці посудини; а повні повідставляй.

5. І пішла від нього, і замкнула двері за собою і за синами своїми. Вони подавали їй, а вона наливала.

6. Коли виповнені були посудини, вона сказала своєму синові: Подай мені ще посудину. Він сказав їй: Немає більше посудин. І перестала виливатися олива.

7. І прийшла вона і переказала чоловікові Божому. Він сказав їй: Піди, продай оливу і заплати борги твої, а що залишиться, споживатимеш із синами твоїми.

8. Одного дня прийшов Єлисей до Шунаму. Там одна заможна жінка ублагала його [до себе] їсти хліб; І коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб.

9. І сказала вона чоловікові своєму: Ось, я знаю, що чоловік Божий, котрий проходить повз нас постійно, є святий.

10. Учинимо невеличку опочивальню над стіною і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільці, і світильника; І коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.

11. І одного дня він прийшов туди, і зайшов до опочивальні і ліг там.

12. І сказав Ґехазієві, служникові своєму: Поклич оцю шунамитянку. І покликав її, і вона постала перед ним.

13. І сказав йому: Скажи їй: Ось, ти так турбуєшся про нас; Що тобі зробити? Чи не треба поговорити про тебе з царем, чи з військовою старшиною? Вона сказала: Ні, серед свого народу я живу.

14. І сказав він: А що зробити їй? І сказав Ґехазі: Та ось, сина немає в неї, а чоловік її похилого віку.

15. І сказав він: Поклич її. Він прикликав її, і постала вона в дверях.

16. І сказав він: За рік, о цій порі, ти триматимеш на руках сина. І сказала вона: Ні, володарю мій, чоловіче Божий, не обманюй служниці своєї.

17. І стала жінка вагітною, і народила сина на другий рік, о тій порі, про котру сказав їй Єлисей.

18. І підростав хлопчик, і одного дня прийшов до батька свого, до женців.

19. І сказав батькові своєму: Голова моя! Голова моя болить! І сказав той служникові своєму: Віднеси його до матері його.

20. І поніс його, і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і вмер.

21. І пішла вона, і поклала його на постелі Божого чоловіка, замкнула його і вийшла.

22. І покликала чоловіка свого, і сказала: Пришли мені одного із служників і одну із віслючок; Я поїду до чоловіка Божого і повернуся.

23. Він сказав: Нащо тобі їхати до нього? Сьогодні – не новомісяччя і не субота, але вона сказала: Гаразд.

24. І осідлала віслючку, і сказала служникові своєму: Веди і йди; Не зупиняйся, аж доки не скажу тобі.

25. І рушила, і прийшла до чоловіка Божого, до гори Кармел. І коли побачив чоловік Божий її здалеку, то сказав служникові своєму Ґехазі: Це ота шунамитянка.

26. Побіжи до неї назустріч, і скажи: Чи здорова ти? Чи здоровий твій чоловік? Чи здорова дитина? Вона сказала: При здоров'ї.

27. А коли прийшла до чоловіка Божого, то вхопилася за ноги його. І підійшов Ґехазі, аби перешкодити їй; але чоловік Божий сказав: Не руш її; душа в неї зажурена, а Господь приховав од мене і не відкрив мені.

28. І сказала вона: Чи просила я сина у володаря мого? Чи не говорила я: Не обманюй мене?

29. І сказав він Ґехазі: Опережи стегна свої, і візьми жезла мого в руку твою, і піди. Якщо зустрінеш когось, не вітайся з ним, і якщо хтось буде тебе вітати, не відповідай йому. І поклади жезла мого на обличчя дитини.

30. І сказала матір дитини: Живий Господь і жива душа твоя! Не залишу я тебе! І він підвівся, і пішов за нею.

31. А Ґехазі пішов перед ними і поклав жезла на обличчя дитини. Але не було ні голосу, ані відповіді. І вийшов назустріч йому, і доповів йому, і сказав: Не пробуджується хлопчик!

32. І зайшов Єлисей у дім, і ось, дитина мертва лежить на постелі його.

33. І зайшов, і замкнув двері, і помолився Господові.

34. І підвівся, і ліг на дитину, і притулив уста свої до її уст, і свої очі до її очей, і свої долоні до її долонь, і прихилився до неї, і зігрілося тіло дитини.

35. І підвівся, і пройшовся світличкою взад-уперед; потім знову підвівся і прихилився до нього. І чхнув той хлопчина аж до семи разів, і розплющив хлопчина очі свої.

36. І покликав він Ґехазі і сказав: Поклич оту шунамитянку. І той прикликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав їй: Візьми сина свого.

37. І підійшла, і впала йому до ніг, і вклонилася до землі. І взяла сина свого, і пішла.

38. А Єлисей повернувся до Ґілґалу. І був голод у тім краю, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він служникові своєму: Постав великого казана і звари їжу для синів пророцьких.

39. І вийшов один із них у поле збирати овочі, і знайшов дику, в'юнку рослину, і набрав з неї диких плодів повнісіньку одежу свою. І прийшов, і накришив їх у казан з їжею, хоч вони не знали [їх].

40. І насипали їм їсти. Та тільки-но вони почали їсти ту їжу, як учинили ґвалт і кричали: Смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти.

41. І сказав він: Подайте борошна. І всипав його до казана, і сказав [Ґехазі]: Насипай людям, нехай їдять. І не стало шкідливого у казані.

42. І прийшов один чоловік із Баал-Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб першоплоду – двадцять ячмінних хлібців та сирі зерна в колосках. І сказав Єлисей: Віддай людям, щоб вони могли їсти.

43. І сказав служник його: Що я тут дам сотні чоловіків? І сказав він: Віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь! Наїдяться, і залишиться,

44. Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім.

4 Царів 5

1. Нааман, старший військовий царя сирійського, був значний чоловік у володаря свого і поважаний, тому що через нього дав Господь перемогу сиріянам. І чоловік цей був чудовий вояк, але в проказі.

2. [Одного разу] сиріяни пішли загонами і взяли у полон із краю Ізраїльського маленьку дівчинку, і вона служила дружині Наамановій.

3. І сказала вона господині своїй: О, якби володар мій та навідався до пророка, котрий у Самарії, то він зцілив би його від прокази його.

4. І пішов [Нааман], і переказав це володареві своєму, говорячи: Так і так мовить дівчинка, котра із краю Ізраїльського.

5. І сказав цар сирійський [Нааманові]: Піди, навідайся, а я надішлю листа цареві ізраїльському. Він пішов і взяв із собою десять талантів срібла і шість тисяч [шеклів] золота, і десять перемін одежі.

6. І приніс листа цареві ізраїльському, у котрому було сказано: Разом із листом оцим, ось, я посилаю до тебе Наамана, служника мого, щоб ти зняв з нього проказу його.

7. Минув час, і цар ізраїльський, прочитавши листа, розірвав одежу свою і сказав: Хіба я Бог, щоб умертвляти і оживляти, що він посилає до мене, щоб я зняв із чоловіка проказу його? Ось, відтепер знайте і придивляйтеся, я благаю вас, бо він шукає приводу ворогувати супроти мене.

8. Коли зачув Єлисей, чоловік Божий, що цар ізраїльський розірвав одежу свою, то послав сказати цареві: Для чого ти розірвав одежу свою? Нехай він прийде до мене і спізнає, що є пророк в Ізраїлі.

9. І примчав Нааман на конях своїх і на колісниці своїй, і зупинився біля входу в дім Єлисеїв.

10. І вислав до нього Єлисей служника сказати: Піди, обмийся сім разів у Йордані, і оновиться тіло твоє у тебе, і будеш чистий.

11. І розгнівався Нааман, і пішов, і сказав: Ось, я сподівався, що він вийде, стане, і прикличе ймення Господа, Бога свого, і покладе руку свою на те місце, і зніме проказу.

12. Хіба Авана і Парпар, річки Дамаські, не кращі від усіх ізраїльських вод? Хіба я не міг би обмитися в них і очиститися? І обернувся, і пішов у гніві.

13. І підійшли служники його, і говорили йому, і сказали: Батьку наш, якби що-небудь важливе сказав тобі пророк, то чи не вчинив би ти? А тим паче, коли він сказав тобі: Обмийся, і будеш чистий.

14. І пішов він і занурився в Йордан сім разів, за словом чоловіка Божого, і оновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився.

15. І повернувся до чоловіка Божого – він і увесь супровід його, і прийшов, і став перед ним, і сказав: Ось, я спізнав, що на всій землі немає Бога, а лише в Ізраїля; Отож, прийми дара від служника твого.

16. І сказав він: Живий Господь, перед Котрим стою! Не прийму [дара]. А той умовляв його взяти, але він не погодився.

17. І сказав Нааман: Якщо вже не так, то нехай служникові твоєму дадуть землі, скільки понесуть два мули; тому що не буде вже твій служник приносити всеспалення і пожертви іншим богам, окрім Господа.

18. Тільки ось за що нехай простить Господь служникові твоєму: Коли піде володар мій до Ріммонового дому для поклоніння там і зіпреться на руку мою, і вклонюся я в домі Ріммоновому, то за моє поклоніння в домі Ріммона нехай простить Господь служника твого у цьому випадку.

19. І сказав йому: Іди з миром. І він поїхав від нього на невелику відстань.

20. І сказав Ґехазі, служник Єлисея, чоловіка Божого: Ось, володар мій відмовився взяти з руки Наамана, цього сиріянина, те, що він приносив. Живий Господь! Побіжу я за ним, і візьму в нього що-небудь.

21. І погнався Ґехазі за Нааманом. І побачив Нааман бігуна за собою, і зійшов із колісниці назустріч йому, і сказав: Чи з миром?

22. Він відповідав: З миром; володар мій послав мене сказати: Ось, тепер прийшли до мене з гори Єфремової двоє юнаків із синів пророцьких; дай їм талант срібла і дві переміни одежі.

23. І сказав Нааман: Візьми, мабуть, два таланти. І вмовляв його. І взяв він два таланти срібла в два мішки і дві переміни одежі, і віддав служникам своїм, і понесли перед ним.

24. Коли він прийшов до пагорба, то забрав із рук їхніх і сховав удома. І відпустив людей, і вони пішли.

25. Коли він прийшов і постав перед володарем своїм, Єлисей сказав йому: Звідки ти, Ґехазі? І сказав він: Нікуди не ходив служник твій.

26. І сказав йому: Хіба серце моє не сприяло тобі, коли обернувся назустріч тобі чоловік той із колісниці своєї? Хіба час брати срібло і брати одежу, чи оливкові дерева і виноградники, і дрібну чи велику худобу, і служників чи служниць?

27. Нехай же проказа Нааманова приліпиться до тебе і до потомства твого наповік. І вийшов він од нього [білий] від прокази, як сніг.

4 Царів 6

1. І сказали сини пророків до Єлисея: Ось, місце, де ми замешкали біля тебе, затісне для нас.

2. Ходімо до Йордану, і візьмемо кожний по одній колоді і вчинимо там собі місце для житла. Він сказав: Підіть.

3. І сказав один: Вчини люб'язність, піди ти із служниками твоїми. І сказав він: Піду.

4. І пішов з ними, і прийшли до Йордану; і почали рубати дерева.

5. І коли один порався біля дерева, упала сокира у воду. І закричав він, і сказав: Ох, володарю мій! Та ж вона позичена!

6. І сказав Божий чоловік: Де вона упала? Він показав йому те місце. І відрубав він [кусок] дерева, і кинув туди, і випливла сокира!

7. І сказав він: Візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.

8. Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян і радився із челяддю своєю, кажучи: На такій-от і на такій-от місцині я отаборуюся.

9. І послав чоловік Божий до царя ізраїльського сказати: Бережись проходити отією місциною, бо там сиріяни засіли.

10. І посилав цар ізраїльський вивідувачів на ту місцину, про котру говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і він остерігався там не раз і не два.

11. І затривожилося серце царя сирійського з цієї причини, і прикликав він служників своїх, і сказав їм: Скажіть мені, хто із вас [має перемови] з царем ізраїльським?

12. І сказав один з його служників: Ніхто, мій володарю царю; а Єлисей пророк, який в Ізраїля, переказує цареві ізраїльському навіть ті слова, котрі ти говориш в опочивальні своїй.

13. І сказав: Підіть, довідайтеся, де він; Я пошлю, і візьму його. І доповіли йому, і сказали: Ось, він у Дотані!

14. І послав туди коней, і колісниці, і багато війська. І прийшли вночі, і оточили місто.

15. А вранці служник чоловіка Божого підвівся і вийшов; І ось, військо довкола міста, і коні, і колісниці. І сказав йому служник його: Овва, мій володарю, що будемо робити?

16. І сказав він: Не бійся, тому що тих, хто з нами, більше, аніж тих, котрі з ними.

17. І молився Єлисей, і говорив: Господе! Розкрий йому очі, щоб він побачив. І розкрив Господь очі служникові, і він побачив: ось, уся гора повнісінька коней та вогняних колісниць навколо Єлисея!

18. Коли пішли до нього сирійці, Єлисей помолився Господові і сказав: Покарай їх сліпотою. І Він покарав їх сліпотою, за словом Єлисея.

19. І сказав їм Єлисей: Оце не та дорога і не те місто; ходіть за мною, я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте. І привів їх до Самарії.

20. Коли вони прийшли до Самарії, Єлисей сказав: Господе, відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони в середині Самарії.

21. І сказав цар ізраїльський Єлисеєві, забачивши їх: Чи не побити їх, батьку мій?

22. І сказав він: Не вбивай. Хіба мечем своїм і луком своїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п'ють, і підуть до володаря свого.

23. І вчинив для них цар щедру гостину, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до володаря свого. І не ходили вже сирійські орди на ізраїльську землю.

24. Після цього зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, все військо своє, і виступив, і вчинив облогу Самарії.

25. І був великий голод у Самарії, коли вони взяли в облогу її, аж так, що віслюкова голова продавалася за вісімдесят шеклів срібла, а четверта частина каву голубиного посліду – п'ять шеклів срібла.

26. Одного разу цар ізраїльський проходив муром, і одна жінка, зойкаючи, говорила йому: Поможи, володарю мій, царю!

27. І сказав він: Якщо не допоможе тобі Господь, яким чином я тобі допоможу? Чи з току або з чавила?

28. І сказав їй цар: Що тобі? І сказала вона: Оця жінка сказала мені: Віддай сина свого, з'їмо його сьогодні, а сина мого з'їмо завтра.

29. І зварили ми сина мого, і з'їли його. І я сказала їй другого дня: Віддай же сина твого, і з'їмо його. Але вона сховала сина свого.

30. Вислухавши слова жінки, цар розідрав одежу свою, і проходив муром, і народ бачив, що веретище на самому тілі його.

31. І сказав: Нехай те і те вчинить мені Господь, і ще більше вчинить, якщо залишиться голова Єлисеєва, сина Шафатового, на ньому сьогодні.

32. А Єлисей сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] чоловіка від себе. Передніше, аніж прийшов посланець до нього, він сказав старцям: Чи бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Дивіться, коли прийде посланець, зачиніть двері і притисніть його в дверях. Аж ось і тупотіння ніг володаря його за ним.

33. Ще говорив він з ними, аж ось, посланець прийшов до нього, і сказав: Ось яке лихо від Господа! Чого мені ще чекати від Господа?

4 Царів 7

1. І сказав Єлисей: Вислухайте слово Господнє. Так говорить Господь: Завтра о цій порі сея пшеничного борошна ліпшого [буде] за шекля, а дві сеї ячменю – за шекля біля брами Самарії.

2. І відповідав вельможа, на руку котрого цар спирався, чоловікові Божому, і сказав: Якби Господь відкрив вікна на небі, то й за таких обставин – чи сталося б так? І сказав той: Ось, побачиш своїми очима, але їсти цього не будеш.

3. Чотири чоловіки в проказі сиділи при вході до брами і говорили один одному: Чого нам отут сидіти, наджидаючи смерти?

4. Якщо наважимося і увійдимо до міста, то в місті голод, і ми там помремо; а якщо сидітимемо тут, то також помремо. Ходімо краще до табору сирійського. Якщо залишать нас живими, будемо жити; а якщо умертвлять, то помремо.

5. І звелися в сутінки, щоб рушити до табору сирійського. І прийшли до краю табору сирійського, і ось, там уже нікого.

6. Господь учинив те, що у таборі сирійському почули стукітняву колісниць та іржання коней; голос величезного війська. І сказали вони один одному: Мабуть, найняв супроти нас цар ізраїльський царів хеттейських і єгипетських, щоб ішли на нас.

7. І підвелися, і побігли в сутінки, і залишили шатра свої, і коней своїх, і віслюків своїх, увесь табір, як він був, і повтікали, рятуючи себе.

8. І прийшли ті прокажені до краю табору, і зайшли до одного шатра, і їли та пили, і взяли звідти срібло і золото, і одежу, і пішли й сховали. Пішли іще до одного шатра і там узяли, і пішли й сховали.

9. І сказали один одному: Не так ми чинимо. День цей – день доброї вісті. Якщо ми не поспішимо аж до вранішнього світла, то провина впаде на нас. Отож ходімо і повідаємо царевому домові.

10. І прийшли, і покликали міських брамників, і оповіли їм, говорячи: Ми входили до табору сирійського, і ось, там ані людини, ані голосу людського, а лише коні прив'язані, і віслюки прив'язані, і шатра, як вони [були]!

11. І покликали брамників, і вони переказали вість до самого царського палацу.

12. І підвівся цар уночі, і сказав служникам своїм: Скажу вам, що чинять з нами сиріяни. Вони знають, що ми страждаємо від голоду, і вийшли з табору, щоб сховатися в полі, заміряючись он як: Коли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і увійдемо до міста.

13. І відповідав один із служників при ньому і сказав: Нехай візьмуть п'ятеро коней, що залишилися в місті (із усього війська ізраїльського, котре загинуло, вони залишилися), і пошлемо, і побачимо.

14. І взяли дві колісниці з кіньми, і послав цар їх услід за сирійським військом, говорячи: Ідіть і подивіться.

15. І їхали за ними аж до Йордану, і ось, уся дорога заслана одягом і речами, котрі покидали сирійці під час квапливої втечі. І повернулися посланці, і доповіли цареві.

16. І вийшов народ, і пограбували сирійський табір, і була сея борошна кращого по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю, за словом Господнім.

17. І цар поставив того вельможу, на руку котрого спирався, біля брами. І розтоптав його народ у брамі, і він помер, як сказав чоловік Божий, котрий говорив, коли приходив до нього цар.

18. Коли говорив чоловік Божий цареві отак: Дві сеї ячменю по шеклю, і сея борошна пшеничного буде о такій порі узавтра біля воріт Самарії;

19. Тоді відповідав цей вельможа чоловікові Божому і сказав: Якби Господь відкрив вікна на небі, то й за таких обставин чи сталося б так? А він сказав: Побачиш своїми очима, але їсти цього не будеш.

20. Так і справдилося з ним; і затоптав його народ, і він помер.

4 Царів 8

1. І говорив Єлисей жінці, сина котрої воскресив він, і сказав: Підведися і піди, ти і дім твій, і поживи там, де можеш замешкати, бо Господь прикликав голод, і він прийде до цього краю на сім літ.