Четверта Книга Царів 4 страница

12. За те, – так говорить Господь, Бог Ізраїля, – ось, Я наведу таке лихо на Єрусалим і на Юду, що в кожного, хто почує про нього, задзвенить в обох вухах!

13. І простягну на Єрусалим мірну вірьовку Самарії і вис о к дому Ахава, і витру Єрусалим так, як люди витирають чашу: витруть і перевернуть її догори дном.

14. І відкину останок спадку Мого, і віддам їх в руки ворогів їхніх, і будуть на грабунок і на здобич усім їхнім ворогам.

15. За те, що вони учиняли лихе в очах Моїх, і гнівили Мене від того дня, як вийшли батьки їхні з Єгипту, і донині.

16. А ще ж пролив Манасія вельми багато невинної крови аж так, що виповнив [нею] Єрусалим від краю й до краю, понад свій гріх, що він увів у гріх Юду – чинити лихе в очах Господніх.

17. А решту діянь Манасії, і про все, що він учинив, і про гріхи його, в чому він згрішив, написано в Літописі Юдиних царів.

18. І спочив Манасія з батьками своїми, і похований у саду при домі його, в саду Уззи. І зацарював Амон, син його, замість нього.

19. Двадцять два роки було Амонові, коли зацарював, і два роки царював у Єрусалимі; ім'я матері його – Мешуллемет, донька Харуца з Йотви.

20. І чинив він лихе в очах Господніх, так, як чинив Манасія, батько його.

21. І ходив тією ж дорогою, котрою ходив його батько, і служив ідолам, котрим служив батько його, і поклонявся їм;

22. І залишив Господа, Бога батьків своїх, не ходив шляхом Господнім.

23. І вчинили змову служники Амонові супроти нього, і умертвили царя в домі його.

24. Але народ краю перебив усіх, хто був у змові супроти царя Амона; і настановив народ краю царем Йосію, сина його, замість нього.

25. А решту діянь Амона і все, що він учинив, повідано в Літописі Юдиних царів.

26. І поховали його в гробниці його, в саду Уззи. І зацарював Йосія, син його, замість нього.

4 Царів 22

1. Вісім років було Йосії, коли зацарював, і тридцять один рік царював у Єрусалимі; ім'я матері його – Єдида, донька Адаї з Боцкату

2. І чинив він бажане в очах Господніх, і ходив у всьому шляхом Давида, батька свого, і не відхилявся ні праворуч, ні ліворуч.

3. Вісімнадцятого року царя Йосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, Мешулламового сина, писаря, до Господнього дому, кажучи:

4. Піди до Хілкійї, першосвященика, нехай він порахує срібло, принесене в дім Господній, котре зібрали від народу сторожі брами.

5. І нехай віддадуть його в руки виконавцям робіт, що при домі Господньому; а ці нехай роздадуть його робітникам, які працюють у домі Господньому, на лагодження пошкоджень дому.

6. Теслям і мулярам, і робітникам, а також на купівлю деревини і тесане каміння для лагодження дому;

7. А втім, не вимагайте від них звіту про срібло, передане в руки їхні, тому що вони чинять чесно.

8. І сказав Хілкійя, першосвященик до писаря Шафана: Книгу Закону я знайшов у домі Господньому. І подав Хілкійя книгу Шафанові, і він читав її.

9. І прийшов Шафан писар до царя, і приніс цареві відповідь, і сказав: Узяли слуги твої срібло, знайдене в домі, і передали його в руки виконавцям робіт, що при домі Господньому.

10. І доповів Шафан-писар цареві, кажучи: Книгу дав мені Хілкійя священик. І читав її Шафан перед царем.

11. Коли почув цар слова Книги Закону, то роздер свою одежу.

12. І наказав цар Хілкійї священикові, і Ахікамові, Шафановому синові, і Ахборові, Міхаїновому синові, і писареві Шафанові, і Асаї, царевому служникові, кажучи:

13. Ідіть, зверніться до Господа, за мене, і за народ, і за всю Юдею про слова цієї знайденої Книги; тому що великий гнів Господній, котрий спалахнув на нас за те, що не слухали батьки наші слів книги цієї, щоб чинити нам згідно з приписами.

14. І пішов Хілкійя, священик, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, дружини Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сторожа шат, – вона сиділа в Єрусалимі, у Новому Місті, – і говорили до неї.

15. І вона сказала їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Скажіть чоловікові, котрий послав вас до мене.

16. Так говорить Господь: Наведу лихо на оце місце і на мешканців його, – всі слова Книги, котру читав Юдин цар.

17. За те, що залишили Мене і кадили іншим богам, щоб дратувати Мене всіма ділами рук своїх, спалахнув гнів Мій, на оце місце, і не загасне.

18. А цареві Юдиному, який послав вас звернутися до Господа, скажіть: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про слова, котрі ти чув.

19. Оскільки зм'якшилося серце твоє, і ти упокорився перед Господом, зачувши те, що Я вирік на оце місце і на мешканців його, що вони будуть предметом жаху і прокляття, і ти роздер одежу свою, і плакав передо Мною, то Я почув тебе, говорить Господь.

20. За це, ось, Я прилучу тебе до батьків твоїх, і тебе покладуть в гробницю твою в мирі, і не побачать твої очі всього того лихоліття, котре Я наведу на місце оце. І принесли цареві відповідь.

4 Царів 23

1. І послав цар, і зібрали до нього всю старшину Юдину і Єрусалиму.

2. І пішов цар у дім Господній, і вся Юдея, і всі мешканці Єрусалиму з ним, і священики, і пророки, і увесь народ, від малого до великого, і прочитав уголос перед ними всі слова Книги Заповіту, яку знайшли в домі Господньому.

3. Потім став цар на підвищене місце і склав перед Господом заповіта – наслідувати Господа і виконувати заповіді Його і настанови Його від усього серця і від усієї душі, щоб виконати слова заповіту цього, написані у книзі цій. І увесь народ пристав до заповіту.

4. І наказав цар Хілкійї першосвященикові, та іншим священикам, і сторожі порога, винести із Храму Господнього всі речі, зроблені для Ваала і для Астарти, і для всіх небесних світил, і спалив їх за Єрусалимом, в долині Кедрон, і наказав тлін їхній віднести до Бет-Елу.

5. І поскидав жерців, котрих настановили царі Юдині, щоб звершувати кадіння на підвищеннях у містах Юдиних і на околицях Єрусалиму, – і котрі кадили Ваалові, сонцю, і місяцеві, і сузір'ям, і всім світилам небесним;

6. І виніс Астарту із дому Господнього за Єрусалим, до потоку Кедрон, і спалив її біля потоку Кедрон, і перетер на порох, і кинув порох її на цвинтар загальнолюдський.

7. І зруйнував доми блудницькі, котрі [були] при храмі Господньому, де жінки ткали одежу для Астарти.

8. І вивів усіх жерців із міст Юдиних, і опоганив підвищення, на котрих звершували кадіння жерці, від Ґеви аж до Беер-Шеви, і порозбивав підвищення перед брамами, – ту, котра біля входу до брами Ісуса, старшини міста, і ту, котра ліворуч біля міської брами.

9. А втім, жерці підвищень не приносили пожертв на жертовнику Господньому в Єрусалимі, а опрісноки їли з братами своїми.

10. І споганив він Тофет, що в долині синів Гінномових, щоб ніхто не переводив сина свого і дочки своєї через вогонь для Молоха.

11. І відкинув коней, котрих віддавали царі Юдині сонцю перед входом до Господнього дому поблизу кімнат Нетан-Мелеха, євнуха, що у Парварімі, а колісниці сонця спалив огнем.

12. І жертовники на даху світлиці Ахазової, котрі зробили царі Юдині, і жертовники, котрі спорудив Манасія на обидвох подвір'ях дому Господнього, зруйнував цар, і скинув звідти, і пожбурив тлін їхній до потоку Кедрон.

13. І підвищення, котрі перед Єрусалимом, праворуч від гори Олив, які спорудив був Соломон, цар Ізраїля, для Астарти, мерзоти сидонської, і для Кемота, гидоти моавської, і для Мілкома, мерзоти синів аммонітських, опоганив цар.

14. І розбив статуї, і зрубав діброви, і виповнив місце їхнє кістками людськими.

15. А також і жертовника, котрий у Бет-Елі, підвищення, споруджене Єровоамом, сином Неватовим, котрий увів Ізраїля у гріх, а також і жертовника його і підвищення, зітер на порох, і спалив діброву.

16. І глянув Йосія, і побачив могили, які були на горі, і послав, і взяв кості із могил, і спалив на жертовнику, й опоганив його за словом Господнім, котре оголосив чоловік Божий, що провіщав ці події.

17. І сказав Йосія: Що це за надгробок, котрого я бачу? І сказали йому мешканці міста: Це могила чоловіка Божого, який приходив із Юди і повідав нам, що ти учиняєш над жертовником у Бет-Елі.

18. І сказав він: Дайте йому спокій; Ніхто не чіпай кісток його. І зберегли кості його і кості пророка, який приходив із Самарії.

19. А також і всі капища підвищень у містах самарійських, котрі спорудили царі ізраїльські, гнівлячи Господа, зруйнував Йосія і вчинив з ними те саме, що вчинив у Бет-Елі.

20. І заколов усіх жерців підвищень, котрі там були, на жертовниках, і спалив на них кістки людські, – і повернувся до Єрусалиму.

21. І наказав цар всьому народові, сказавши: Звершіть Пасху Господові, Богові вашому, як написано у цій Книзі Заповіту;

22. Тому що не звершували такої Пасхи від днів Суддів, котрі судили Ізраїля, і впродовж усіх днів царів ізраїльських і царів юдиних.

23. А вісімнадцятого року царя Йосії була звершена Пасха Господові у Єрусалимі.

24. І викликачів мертвих, і чародіїв, і домових божків, та ідолів, і всілякі мерзоти, котрі з'явилися на землі Юдиній, і в Єрусалимі, винищив Йосія, аби виконати слова Закону, написані в книзі, яку знайшов священик Хілкійя в Господньому домі.

25. Подібного до нього царя перед ним не було, що звернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всіма силами своїми, по всьому законові Мойсеєвому і по ньому не поставав подібний до нього.

26. Однак Господь не упокорив Свого спопеляючого гніву, котрий спалахнув у Ньому на Юду за всі гіркоти, якими гнівив Його Манасія.

27. І сказав Господь: І Юду відкину од Себе, як відкинув я Ізраїля, і відкину місто оце, Єрусалим, котрого Я вибрав, і дім, що про нього Я сказав: Буде ймення Моє там.

28. А решту про діяння Йосії, і про все, що він учинив, описано в Літописі царів Юдиних.

29. За днів його прийшов фараон Нехо, цар єгипетський, на річку Єфрат. І вийшов цар Йосія назустріч йому, і той умертвив його у Маґіддо, коли побачив його.

30. І служники його повезли його мертвого з Меґіддо, і привезли його до Єрусалиму, і поховали його у гробниці його. І взяв народ землі Єгоахаза, сина Йосії, і помазали його, і зацарювали його замість батька його.

31. Двадцять три роки мав Єгоахаз, коли зацарював, і три місяці царював у Єрусалимі; ім'я матері його – Хамуталь, дочка Єремії, з Лівни.

32. І чинив він лихе в очах Господніх – учиняв у всьому так, як чинили батьки його.

33. І затримав його фараон Нехо у Рівлі, в гаматському краї, щоб він не царював у Єрусалимі, і наклав кару на цей край: сто талантів срібла і талант золота.

34. І настановив фараон Нехо царем Ел'якима, сина Йосії, замість батька його Йосії, і змінив ім'я його на Єгояким. А Єгоахаза він узяв, і той прийшов до Єгипту і помер там.

35. І срібло, і золото давав Єгояким фараонові; він визначив вартість землі, щоб давати срібло за наказом фараона; від кожного із народу краю, за вартістю своєю; він стягав срібло і золото для того, щоб віддати фараонові Нехо.

36. Двадцять п'ять літ було Єгоякимові, коли він зацарював, і одинадцять років царював у Єрусалимі: ім'я матері його – Зевуда, донька Педаї, з Руми.

37. І чинив він лихе в очах Господніх у всьому так, як чинили батьки його.

4 Царів 24

1. За днів його виступив Навуходоносор, цар вавилонський, а Єгояким був йому три роки невільником, але потім відхилився од нього.

2. І посилав на нього Господь полчища халдеїв, і полчища сирійців, і полчища моавські, та полчища синів Аммона. І послав їх на Юду, щоб погубити його за словом Господа, котре Він вирік через служників Своїх пророків.

3. За наказом Господа сталося [це] з Юдою, щоб відкинути [його] від Себе за гріхи Манасіїні, за все, що він учинив.

4. І за кров безневинну, котру він пролив, наповнивши Єрусалим кров'ю невинною, Господь не захотів простити.

5. Решта Єгоякимових діянь, та все, що він робив, – написане в Літописі царів Юдиних.

6. І спочив Єгояким із батьками своїми, і зацарював Єгояхім, син його, замість нього.

7. Цар єгипетський не виходив більше із країни своєї, тому що взяв цар вавилонський все, від потоку єгипетського до річки Єфрат, що належало цареві єгипетському.

8. Вісімнадцять років було Єгояхінові, коли він зацарював, і царював три місяці у Єрусалимі: ім'я матері його Нехушта, донька Елнатана, з Єрусалиму.

9. І робив він лихе в Господніх очах, усе так, як робив його батько.

10. Того часу підступили служники Навуходоносора, царя вавилонського, до Єрусалиму, і зазнало місто облоги.

11. І прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, до міста, коли служники його чинили облогу його.

12. І вийшов Єгояхін, цар Юдин, до царя вавилонського, він і матір його, і служники його, і князі його, і євнухи його, – і взяв його цар вавилонський восьмого року свого царювання.

13. І вивіз він звідти всі скарби царського дому; і поламав, як сказав Господь, всі золоті посудини, котрі Соломон, цар Ізраїля, зробив у храмі Господньому.

14. І виселив увесь Єрусалим, і всіх князів, і все хоробре військо, – десять тисяч було переселених, – і всіх теслів, і ковалів, ніхто не залишився, окрім бідного народу краю.

15. І переселив він Єгояхіна до Вавилону, і матір царя, і дружин царя, і євнухів його, і мужніх краю вивів на поселення з Єрусалиму до Вавилону.

16. І все військо, [числом] сім тисяч, і художників і будівельників тисячу, усіх хоробрих, які ходили на війну, вивів цар вавилонський на поселення до Вавилону.

17. І настановив цар вавилонський царем Маттанію, дядька [Єгояхіна], замість нього, і перемінив ім'я його на Седекію.

18. Двадцять і один рік було Седекії, коли зацарював, і одинадцять літ царював у Єрусалимі: ім'я матері його – Хамуталь, донька Єремії з Лівни.

19. І чинив він лихе в очах Господніх – у всьому так, як чинив Єгояким.

20. Гнів Господній був над Єрусалимом і над Юдою, доки Він не відкинув їх від Себе. І Седекія повстав супроти царя вавилонського.

4 Царів 25

1. Дев'ятого року царювання свого, десятого місяця, десятого дня місяця, прийшов Навуходоносор, цар вавилонський, з усім військом своїм до Єрусалиму, і взяв був в облогу його, і насипав довкола нього вала.

2. І було місто в облозі до одинадцятого року царя Седекії.

3. Дев'ятого дня місяця посилився голод у місті, і не було хліба для народу краю.

4. І захопили місто, і всі вояки [повтікали] вночі дорогою до брами, поміж двома мурами, що біля царського саду; а халдеї стояли довкола міста, і [цар] утік дорогою на рівнину.

5. І погналося військо халдеїв за царем, і наздогнали його на рівнинах Єрихонських, і все військо його розпорошилося від нього.

6. І взяли царя, і відвели його до царя вавилонського до Рівли, і там звершили над ним суд.

7. І синів Седекії закололи перед його очима; а [самому] Седекії вибрали очі, і закайданили його, і відвели його до Вавилону.

8. П'ятого місяця, сьомого дня місяця, тобто дев'ятнадцятого року Навуходоносора, царя вавилонського, прийшов до Єрусалиму Невузар'адан, старший царської охорони, служник вавилонсього царя.

9. І спалив дім Господній і дім царів, і всі доми в Єрусалимі, і всі доми великі спопелив вогнем;

10. І мури довкола Єрусалиму зруйнувало військо халдейське, яке було у старшини охоронців царя.

11. А решту народу, яка залишилася в місті, і тих, що перебігли до вавилонського царя, і решту простого люду повиганяв Невузар'адан, старший царської охорони.

12. Тільки небагатьох із бідноти краю залишив старший охоронців робітниками у виноградниках і землеробами.

13. І стовпи мідні, котрі були біля дому Господнього, і підпори, і море мідне, котре в домі Господньому, поламали халдеї, і віднесли мідь їхню до Вавилону.

14. І тарелі, і лопатки, і ножі, і ложки, і всі посудини мідні, котрі використовували під час служіння, забрали.

15. І кадильниці, і чаші, що було золоте і що було срібне, забрав старший охоронців.

16. Стовпи [числом] два, море одне, і підпори, котрі зробив Соломон у дім Господній, – міді у всіх цих речах не було ваги.

17. Вісімнадцять ліктів заввишки ці стовпи, вінець на ньому мідний, а висота вінця – три лікті, і гратки і гранатові яблука довкола вінця – все мідне. Те саме й на другому стовпі з гратками.

18. І взяв старший охорони Сераю, першосвященика, і Цефанію, другого священика, і трьох сторожів порога.

19. А з міста взяв він одного євнуха, що був старшиною над військом, та п'ять чоловіків із тих, що бачать цареве обличчя, що були знайдені в місті, і писаря, головного військових загонів, що записував народ краю до військових відділів, і шістдесят чоловіків з народу краю, що були у місті.

20. І взяв їх, забрав їх Невузар'адан, старший охорони, і відвів їх до царя вавилонського, до Рівли.

21. І вразив їх цар вавилонський, і умертвив їх у Рівлі, у гаматовому краї. І пішов Юда на вигнання зі своєї землі.

22. А над народом, який залишався на землі Юдиній, котрого лишив Навуходоносор, цар вавилонський, – над ним настановив старшиною Ґедалію, сина Ахікама, Шафанового сина.

23. Коли зачули всі військові старшини, вони і люди їхні, що цар вавилонський настановив старшиною Ґедалію, то прийшли до Ґедалії в Міцпу, [а саме]: і Ізмаїл, син Нетанії, і Йоханан, син Кареахів, і Серая, син нетофатянина Танхумета, і Яазанія, син маахатянина, вони та їхні люди.

24. І присягнув Ґедалія їм та їхнім людям, і сказав їм: Не бійтеся бути підданими халдеям, оселяйтесь на землі, і служіть цареві вавилонському, і буде вам добре.

25. Але сьомого місяця прийшов Ізмаїл, син Нетанії, Елішамового сина, з царського коліна, та десять мужів із ним, і вдарили вони Ґедалію, – і він помер, і юдеїв, і халдеїв, що були з ними в Міцпі.

26. І підвівся увесь народ, від малого аж до великого, та старшини війська, і пішов на Єгипет, тому що боявся халдеїв.

27. І сталося тридцять сьомого року неволі Єгояхіна, Юдиного царя, дванадцятого місяця, двадцять сьомого дня місяця, Евіл-Меродах, цар вавилонський, у році цього зацарювання, змилувався над Єгояхіном, Юдиним царем, і вивів його з дому ув'язнення.

28. І він говорив із ним ласкаво, і поставив трона його понад трон царів, що були з ним у Вавилоні.

29. І перемінив тюремну одежу його, і він завжди мав поживу в нього, упродовж всіх днів життя його.

30. І утримування його, утримування постійне його видавали йому від царя, день у день, упродовж днів життя його.