Євангелія від Матвія 1 страница

Матвія 1

1. Родовід Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового:

2. Авраам породив Ісаака, Ісаак породив Якова, Яків породив Юду і братів його;

3. Юда породив Фареса та Зару від Тамари; Фарес породив Есрома; Есром породив Арама;

4. Арам породив Амінадава; Амінадав породив Наассона; Наассон породив Салмона;

5. Салмон породив Вооза від Рахави; Вооз породив Оведа від Рути; Овед породив Єссея;

6. Єссей породив царя Давида; цар Давид породив Соломона від тієї, що була дружиною Урії.

7. Соломон породив Ровоама, Ровоам породив Авію; Авія породив Асафа;

8. Асаф породив Йосафата; Йосафат породив Йорама, Йорам породив Озію;

9. Озія породив Йоатама; Йоатам породив Ахаза; Ахаз породив Єзекію;

10. Єзекія породив Манасію; Манасія породив Амоса; Амос породив Йосію;

11. Йосія породив Йоякима; Йояким породив Єхонію і братів його, перед переселенням до Вавилону.

12. А після переселення до Вавилону Єхонія породив Салатіїла; Салатіїл породив Зоровавеля;

13. Зоровавель породив Авіюда; Авіюд породив Еліякима; Еліяким породив Азора;

14. Азор породив Садока; Садок породив Ахіма; Ахім породив Еліюда;

15. Еліюд породив Елеазара; Елеазар породив Маттана; Маттан породив Якова;

16. Яків породив Йосипа, чоловіка Марії, що від неї народився Ісус, який був названий Христос.

17. А всіх поколінь від Авраама аж до Давида – чотирнадцять поколінь; і від Давида аж до вавилонського переселення – чотирнадцять поколінь, і від вавилонського переселення до Христа – чотирнадцять поколінь.

18. Різдво (народження) Ісуса Христа сталося так: Коли Його Матір Марію заручено з Йосипом, передніше, аніж зійшлися вони, виявилося, що вона вагітна від Духа Святого.

19. А Йосип, чоловік її, був людиною справедливою і не хотів привселюдно відкрити її, а мав думку тайкома відпустити її.

20. Та коли він поміркував про те, – аж ось, Ангел Господній з‘явився йому уві сні і сказав: Йосипе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, дружину твою; бо народжене в ній – від Духа Святого;

21. А народить вона Сина, і даси Йому ймення: Ісус; бо Він врятує людей Своїх від гріхів їхніх.

22. А все це сталося, щоби справдилося сказане Господом через пророка, який говорив:

23. Ось, Діва буде з дитям і породить Сина, і назвуть ймення Йому: Еммануїл, що означає: З нами Бог!

24. Коли підвівся Йосип після сну, то вчинив так, як звелів йому Ангел Господній, – прийняв дружину свою.

25. І не знав він її, як нарешті вона породила Сина свого первістка; і він назвав Йому ймення: Ісус.

Матвія 2

1. Коли Ісус народився у Віфлеємі юдейськім за днів царя Ірода, прийшли до Єрусалиму мудраки зі сходу і запитали:

2. Де є вроджений Цар юдейський? Бо ми бачили зорю Його на сході і прийшли поклонитися Йому.

3. Коли почув про те цар Ірод, занепокоївся, і увесь Єрусалим із ним.

4. Він зібрав усіх першосвящеників і книжників народних разом і запитав у них: Де має народитися Христос?

5. А вони сказали йому: У Віфлеємі юдейському; бо так написано пророком:

6. І ти, Віфлеєме, на землі Юдиній, нічим не менший між князями Юдиними; бо з тебе вийде Вождь, Котрий буде пасти народ Мій, Ізраїля.

7. Тоді Ірод потайки прикликав мудраків; допитався в них про час, коли з‘явилася зоря.

8. Він послав їх до Віфлеєму і сказав: Покваптеся, достеменно вивідайте про Немовля, і коли знайдете, повідомте мені, щоб я також пішов і поклонився Йому.

9. Вони вислухали царя й пішли. І ось, зоря, котру бачили вони на сході, йшла перед ними, [аж] нарешті прийшла й спинилася над [місцем], де було Дитя.

10. Коли побачили зорю, вони виповнилися радістю вельми великою.

11. І коли зайшли до оселі, побачили Дитя з Марією, Матір‘ю Його, і впали ницьма, поклонилися Йому; тоді дістали скарби свої і принесли Йому дари: золото, ладан та смирну.

12. І були попереджені Богом уві сні, не повертатися до Ірода, то іншим шляхом рушили в свою країну.

13. А коли вони рушили в дорогу, – аж ось, Ангел Господній з‘явився Йосипові уві сні, і сказав: Підведися, візьми Дитя і Матір Його, і втікай до Єгипту, і будь там, доки не принесу слово тобі; бо Ірод хоче шукати Дитя, щоб Його вбити.

14. Він підвівся, узяв Дитя і Матір Його вночі і рушив до Єгипту,

15. І там був до смерти Ірода, щоб справдилося сказане Господом через пророка, котрий каже: З Єгипту покликав Я Сина Мого.

16. Тоді Ірод побачив себе зневаженим тими мудраками і вельми розгнівався й послав вигубити усіх діток у Віфлеємі і по всій окрузі його, від двох років і нижче, згідно з часом, котрий вивідав у мудраків.

17. Тоді справдилося сказане пророком Єремією, який сказав:

18. Голос у Рамі чутно, плач і ридання, і зойки великі; Рахіль плаче за дітьми своїми і не може втішитися, бо їх нема.

19. А по смерті Ірода, – ось, Ангел Господній уві сні з‘явився Йосипові у Єгипті.

20. І сказав: Підведися, візьми Дитятко і Матір Його та йди на землю Ізраїлеву; бо померли ті, що шукали життя Дитяти.

21. Він підвівся, взяв Дитятко і Матір Його й прийшов на землю Ізраїлеву.

22. Але почув, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, батька свого, не наважився туди йти; однак, діставши уві сні попередження від Бога, пішов у галілейські краї.

23. А коли прийшли, то осіли в місті, що зветься Назарет, щоб справдилося сказане пророками, що Він Назореєм назветься.

Матвія 3

1. За тих днів приходить Іван Хреститель і проповідує в пустелі юдейській,

2. І каже: Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне.

3. Бо він той, про якого сказав пророк Ісая: Голос волаючого в пустелі: Приготуйте шлях Господові, рівняйте стежки Йому.

4. А сам Іван мав одяг з верблюжого волосу і пояса шкіряного на крижах своїх, а їжа його була сарана та мед польовий.

5. Тоді Єрусалим і вся Юдея, і всі околиці йорданські виходили до нього.

6. І хрестилися від нього в Йордані, сповідуючи гріхи свої.

7. А коли Іван побачив багатьох фарисеїв та саддукеїв, що йшли до нього хреститися, то сказав їм: О, поріддя гадюче! Хто підказав вам утікати від прийдешнього гніву?

8. Тож учиніть гідний плід каяття!

9. І не майте наміру в собі говорити: Батько у нас Авраам; бо кажу вам, що Бог може з каміння цього витворити дітей Авраамові;

10. Уже й сокира біля окоренка дерева лежить: усіляке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь.

11. Я істинно хрещу вас водою на каяття, але Той, що прийде за мною, сильніший від мене: я не гідний понести взуття Його; Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем;

12. Лопата Його в руці Його, і Він досконало вичистить тік Свій, і збере пшеницю Свою до засіків, а солому спопелить вогнем невгасним.

13. Тоді приходить Ісус із Галілеї на Йордан до Івана – хреститися від нього.

14. А Іван забороняв Йому і казав: Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене?

15. Але Ісус сказав йому у відповідь: Залиши так, як є; бо так належить нам звершити всіляку правду. Тоді [Іван] допустив Його.

16. І охрестився Ісус, і відразу вийшов з води, – і ось, розгорнулися Йому небеса, і побачив він Духа Божого, Котрий спускався, мов голуб, і опустився на Нього.

17. І ось, голос із небес пролунав: Це Син Мій улюблений, у Котрому Моя добра воля.

Матвія 4

1. Потім Дух повів Ісуса в пустелю, для спокуси від диявола.

2. І постився сорок днів і сорок ночей, а наостанок зголоднів.

3. І наблизився до Нього спокусник, і сказав: Якщо Ти Син Божий, накажи, щоб каміння оце вчинилося хлібом.

4. Але Він сказав йому у відповідь: Написано: Не хлібом єдиним буде жити людина, але всяким словом, що виходить з уст Божих.

5. Потім бере Його диявол до святого міста, і ставить Його на карниз храму,

6. І каже Йому: Якщо Ти Син Божий, кинься вниз, бо написано: Ангелам Своїм заповідає про Тебе, і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.

7. Ісус сказав йому: Написано також: Не спокушай Господа Бога твого.

8. І знову бере Його диявол на вельми високу гору і показує Йому всі царства світу і славу їхню,

9. І каже Йому: Усе це віддам Тобі, якщо впадеш ниць і поклонишся мені.

10. Тоді Ісус відповів йому: Геть від Мене, сатано! Бо написано: Господові Богові твоєму поклоняйся і Йому Одному служи.

11. Тоді залишив Його диявол, – і ось, Ангели наблизилися і служили Йому.

12. Коли Ісус почув, що Івана [ув‘язнили], рушив до Галілеї.

13. Він залишив Назарет, прийшов і оселився в Капернаумі приморськім, в межах Завулонових і Нефталимових,

14. Нехай справдиться сказане пророком Ісаєю, котрий сказав:

15. Земля Завулонова і земля Нефталимова, на шляху приморськім, за Йорданом, Галілея поганська,

16. Народ, що сидить у пітьмі, побачив світло велике, і тим, що сидять у країні в сутіні смертній засяяло світло.

17. З того часу Ісус почав проповідувати і промовляти: Покайтеся, бо Царство Небесне при руці!

18. А коли Ісус проходив поблизу моря Галілейського, то побачив двох братів: Симона, що називався Петром, і Андрія, брата його: вони якраз сіті закидали в море; бо вони були рибалками;

19. І сказав їм: Ходіть зі Мною, і Я вчиню вас ловцями людей.

20. І тієї ж хвилі вони залишили сіті й рушили за Ним.

21. А коли йшов звідси далі, побачив Він інших двох братів, Якова, сина Зеведеєвого, та Івана, брата його, у човні із Зеведеєм, батьком їхнім, – вони якраз лагодили сіті, і покликав їх.

22. І тієї ж хвилі вони залишили човен батька свого, і рушили за Ним.

23. І ходив Ісус по всій Галілеї, і навчав у синагогах їхніх, і проповідував Євангелію Царства, і уздоровлював від усілякої недуги і всіляку неміч у людей.

24. І пішла чутка про Нього по всій Сирії; і приводили до Нього всіх немічних, тих, якими заволоділи демони, позначених різними хворощами і нападами хвороби, і сновид, і слабких, і Він уздоровлював їх.

25. І йшло за Ним багато народу з Галілеї і Десятимістя, і Єрусалиму, і Юдеї, а також з-за Йордану.

Матвія 5

1. Він побачив народ і вийшов на гору; і коли присів, наблизилися до Нього учні його.

2. Тоді Він розтулив уста Свої, навчав їх і сказав:

3. Блаженні вбогі духом, бо їхнє є Царство Небесне.

4. Блаженні засмучені, бо вони втішаться.

5. Блаженні сумирні, бо вони успадкують землю.

6. Блаженні голодні і спраглі на правду, бо вони наситяться.

7. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

8. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

9. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

10. Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне.

11. Блаженні ви, коли будуть паплюжити вас і гнати і всіляко несправедливо ганити за Мене;

12. Радійте і тіштеся, бо нагорода ваша велика на небесах! Бо так гнали всіх пророків, що були перед вами.

13. Ви – сіль землі. А коли сіль утратить силу, то як учиниш її солоною? Вона вже зовсім непридатна для вжитку, хіба викинути її геть, щоб люди потоптали.

14. Ви – світло світу. Не може сховатися місто, що стоїть на вершині гори.

15. І не ставлять запалену свічку під посудину, а на свічник, і світить усім в оселі.

16. Нехай же перед людьми отак ваше світло світить, щоб вони бачили ваші добрі вчинки, і прославляли Батька вашого, який на небесах.

17. Не подумайте, що Я прийшов знищити закон чи пророків: не знищити Я прийшов, але звершити.

18. Бо правду кажу вам: Доки не минеться земля і небо, жодна йота чи жодна риска в законі не мине, аж доки не звершиться все.

19. Отож, хто порушить одну з найменших заповідей оцих і навчить цього людей, той найменшим у Царстві Небеснім назветься; а хто вчинить і навчить, той великим назветься у Царстві Небесному.

20. Бо, кажу вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників та фарисеїв, то ви в жодному разі не увійдете до Царства Небесного.

21. Ви чули, що сказано давнім: Не убивай; а хто уб‘є, підлягає судові.

22. А Я кажу вам, що кожний, котрий гнівається на брата свого без причини, підлягає судові; а хто скаже братові своєму: рака, підлягає синедріонові; а хто скаже: Безумний! – підлягає адському вогню.

23. Отож, якщо ти приносиш до жертовника дар твій і там пригадаєш, що брат твій щось має супроти тебе,

24. Залиши дара твого перед жертовником, і піди, помирися передніше з братом твоїм і відтак прийди й принеси дара свого.

25. Мирися зі своїм суперником скорше, доки ти ще в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя щоб не віддав тебе урядникові, і щоб не кинули тебе до в‘язниці.

26. Правду кажу тобі: Ти в жодному разі не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шеляга.

27. Ви чули, що сказано у давні часи: Не чини перелюбу.

28. А Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку хтиво, уже вчинив перелюб з нею в серці своєму.

29. А якщо праве око твоє спокушає тебе, вирви його і відкинь од себе; бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє було кинуте в геєну.

30. І якщо права рука твоя спокушає тебе, відітни її і відкинь од себе; бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє було б кинуте в геєну.

31. Сказано також, що коли хтось розірве шлюб з дружиною своєю, нехай дасть їй письмову згоду на розлучення.

32. А Я кажу вам: Хто розриває шлюб із дружиною своєю, окрім провини перелюбу, той спричиняє її перелюб; і хто одружиться на розведеній, той чинить перелюб.

33. І ще ви чули, що сказано давнім: Не відмовляйся від присяги, але виконуй перед Господом присягання твої.

34. А Я кажу вам: Не присягайтеся взагалі: ні небом, тому що воно престол Божий;

35. Ні землею, тому що вона підніжжя для ніг Його; ні Єрусалимом, тому що це місто Великого Царя.

36. Ні головою твоєю не присягайся, тому що не можеш жодної волосини учинити білою або чорною.

37. Але нехай буде слово ваше: Так, так, ні, ні; а що понад це, – те походить від лукавого.

38. Ви чули, що сказано: Око за око, зуб за зуб.

39. А Я кажу вам: Не чиніть спротиву лихому! А коли вдарять тебе по правій щоці твоїй, оберни до нього й другу.

40. І хто захоче судитися з тобою і забрати в тебе сорочку, віддай йому й верхній одяг;

41. І хто примусить тебе пройти з ним одну милю, пройди з ним удвічі.

42. Дай тому, хто просить у тебе, а від того, хто хоче позичити в тебе, не відвертайся.

43. Ви чули, що сказано: Люби ближнього твого і ненавидь ворога твого.

44. А Я кажу вам: Любіть ворогів ваших, благословляйте тих, що проклинають вас, добродійте ненависникам вашим і моліться за тих, що несправедливо свідчать проти вас і гонять вас.

45. Будьте ж синами Батька вашого Небесного; бо Він наказує Своєму сонцю сходити над лихими і добрими, і посилає дощ на праведних і неправедних.

46. Бо коли ви будете любити люблячих вас, то яка вам нагорода? Чи не те саме чинять і митники?

47. І якщо ви вітаєте лише братів ваших, то що особливого чините? Чи не так чинять і погани?

48. Отож, будьте досконалі, як досконалий Батько ваш Небесний!

Матвія 6

1. Пильнуйте, не вчиняйте милости вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас; інакше не буде вам нагороди від Батька вашого, який на небі.

2. Отже, коли вчиняєш милостиню, не сурми перед собою, як учиняють лицеміри в синагогах і на вулицях, аби прославляли їх люди. Правду кажу вам: Вони вже одержують нагороду свою.

3. А в тебе, коли вчиняєш милостиню, нехай ліва рука твоя не відає, що вчиняє права,

4. Щоб милостиня твоя була таємною; і Батько твій, що бачить утаємничене, віддасть тобі явно.

5. І коли молишся, не будь, як лицеміри, котрі полюбляють у синагогах і на перехрестях вулиць, зупинившись, молитися, аби показатися людям. Істину кажу вам, що вони вже одержують нагороду свою.

6. А ти, коли молишся, увійди до оселі твоєї, зачини двері твої, помолися до Батька твого, котрий утаємничений; і Батько твій, який бачить таємне, віддасть тобі явно.

7. А коли молитеся, не кажіть зайвого, як ті погани; бо вони гадають собі, що через велемовство своє будуть почуті.

8. Не будьте подібні до них, бо знає Батько ваш, яку маєте потребу передніше, аніж ви попросите в Нього.

9. А моліться так: Отче наш, Сущий на небесах! Хай святиться ім‘я Твоє;

10. Хай прийде Царство Твоє; Нехай буде воля Твоя і на землі, як на Небі;

11. Хліб наш щоденний дай нам на цей день;

12. І прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим;

13. І не введи нас у спокусу, але захисти нас від лукавого; бо Твоє є Царство і сила, і слава навіки. Амінь.

14. Бо, якщо ви будете прощати людям гріхи їхні, то простить і вам Батько ваш Небесний!

15. А якщо не будете прощати людям гріхів їхніх, то й Батько ваш не простить вам гріхів ваших.

16. Також коли поститеся, не будьте в зажурі, як ті лицеміри; бо вони вдають на своїх лицях зажуру, аби показати людям, що постяться. Істину кажу вам, що вони вже одержують нагороду свою.

17. А ти, коли постишся, помасти голову твою і лице твоє омий,

18. Щоб з‘явитися в пості не перед людьми, але перед Батьком твоїм, Котрий утаємничений; і Батько твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.

19. Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа винищують, і де злодії підкопуються і крадуть;

20. Але збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не винищують, і де злодії не підкопуються і не крадуть.

21. Бо де скарби ваші, там буде й серце ваше.

22. Світильник для тіла – око; якщо око твоє буде чисте, то все тіло твоє буде світле;

23. А коли око твоє буде лихе, то все тіло твоє буде повне темрявою. Отож, якщо світло, котре в тобі, стає пітьмою, то яка ж глибока ця пітьма?

24. Ніхто не може служити двом панам: тому що одного буде ненавидіти, а другого любити, або одному буде старатися, а другим нехтувати. Не можете служити Богові і мамоні.

25. А тому кажу вам: Не піклуйтеся для життя вашого, що вам їсти і що пити; ні для тіла вашого – у що одягнутися. Хіба життя не більше їжі, а тіло – одежі?

26. Гляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Батько ваш Небесний насичує їх. А хіба ви не кращі від них?

27. І хто з вас може потурбуватися і долучити собі зросту [бодай] на один лікоть?

28. І про одежу нащо клопочетеся? Гляньте на степові лілеї, як вони ростуть: не працюють, не прядуть;

29. Але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так пишно, як будь-яка з них;

30. А якщо траву степову, котра сьогодні є, а завтра буде у піч кинута, Бог так одягає, то наскільки краще зодягне Він вас, маловірні?

31. Отже, не журіться і не бідкайтеся: Що нам їсти? Або: Що нам пити? Або: У що нам одягтися?

32. Тому що всього цього шукають погани, і тому, що Батько ваш Небесний відає, що ви маєте на це потребу.

33. Отож, шукайте найперше Царства Божого і праведности Його, а все це долучиться вам.

34. Отож, не думайте про завтрашній день, бо завтрашній день [сам] буде піклуватися про своє: вистачить для [кожного] дня свого клопоту.

Матвія 7

1. Не судіть, щоб вас не судили.

2. Бо яким судом судите, [таким] будете засуджені; і якою мірою будете міряти, [такою] вам також буде відміряно.

3. І нащо ти дивишся на скалку в оці брата твого, а колоди у твоєму оці не бачиш?

4. Або, як скажеш братові твоєму: Давай, я вийму скалку з ока твого, коли в оці твоєму колода?

5. Лицеміре! Витягни передніше колоду з ока твого, і тоді побачиш, [як] витягти скалку з ока брата твого.

6. Не давайте того, що святе, псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не розтерзали вас.

7. Просіть – і дадуть вам; шукайте, і знайдете; стукайте, – і відчинять вам;

8. Бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, – знаходить, і тому, хто стукає, відчинять йому.

9. Чи є серед вас такий чоловік, що подасть каменя синові своєму, коли він хліба попросить?

10. І коли попросить риби, подав би йому гадюку?

11. Отож, коли ви, гнівливі, і вмієте добродіяти дітям вашим, тим паче Батько ваш Небесний нащедрить добра тим, що просять у Нього.

12. Отож, як хочете, щоб люди у всьому вчиняли з вами, так само й ви вчиняйте з ними; бо в цьому – Закон і Пророки.

13. Входьте вузькими воротами; тому що широкі ворота і просторий шлях, які ведуть до загибелі, і багато людей ними простують;

14. Тому що вузькі ворота і вузький шлях, які в життя приводять, і мало буде таких, котрі знайдуть їх.

15. Остерігайтеся лжепророків, котрі приходять до вас в овечій одежі, а всередині – вовки хижі:

16. За плодами їхніми пізнаєте їх. Хіба збирають з терну виноград чи з бур‘яну смокви?

17. Бо всяке дерево добре приносить також плоди добрі, а недобре дерево приносить плоди недобрі:

18. Не може дерево добре приносити плоди недобрі, ні дерево недобре приносити плоди добрі.

19. Усіляке дерево, що не приносить плоду доброго, зрубують і кидають у вогонь.

20. Тож за плодами їхніми пізнаєте їх.

21. Не кожний, хто звертається до Мене: Господе! Господе! Увійде до Царства Небесного, але той, що виконує волю Батька Мого, який на небі.

22. Численні люди скажуть Мені того дня: Господе! Господе! Хіба не Твоїм йменням ми пророкували? Хіба не Твоїм йменням демонів виганяли? Хіба не Твоїм йменням багато див творили?

23. І тоді відповім їм: Я ніколи не знав вас; відійдіть од Мене всі, хто чинить беззаконня!

24. Отож, кожний, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, схожий на мужа розважливого, котрий спорудив дім свій на камені,

25. І пішов дощ, і вийшли з берегів ріки, і здійнявся вітер і ринув на дім той; і він не упав, тому що споруджений був на камені.

26. А кожний, хто слухає оці слова Мої і не виконує їх, схожий на чоловіка нерозважливого, котрий спорудив дім свій на піску;

27. І пішов дощ, і вийшли з берегів ріки, і здійнявся вітер, і ринули на дім той, і він упав, і велике було те падіння його.

28. І коли Ісус скінчив говорити ці слова, народ дивувався з Його науки.

29. Бо Він навчав їх, як Той, що має владу, а не так, як книжники.

Матвія 8

1. А коли зійшов Він з гори, слідом за Ним рушило багато народу.

2. Аж ось, підійшов прокажений, вклонився Йому і сказав: Господе! Якщо захочеш, Ти можеш учинити мене чистим (уздоровити).

3. Ісус простягнув руку, – і торкнувся його і сказав: Хочу, – будь чистий! І він тієї ж хвилі очистився від прокази.

4. І сказав йому Ісус: Гляди, не оповідай про це людям; але піди і покажи себе священикові і принеси дар, котрого звелів Мойсей, на свідчення їм.

5. А коли Він прийшов до Капернауму, до нього підійшов сотник і просив Його:

6. Господе! Служник мій лежить удома в немочі і жорстоко страждає.

7. Ісус сказав йому: Я прийду і уздоровлю його.

8. А сотник у відповідь сказав: Господе! Я не вартий, щоб Ти зайшов під мій дах; але скажи лише слово, і уздоровиться служник мій;

9. Бо я також підлегла людина, проте, маючи в себе під рукою вояків, наказую одному: Піди, і йде; і другому: Прийди, і приходить; і своєму служникові: Вчини оце, і вчиняє.

10. Коли Ісус почув це, Він здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: Істину кажу вам: Навіть в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.

11. І кажу вам, що численні прийдуть від сходу і заходу і приляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;

12. А сини Царства будуть викинуті геть у пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів.

13. І сказав Ісус сотникові: Іди, і, як ти вірував, нехай буде тобі. І одужав служник його о тім часі.

14. Коли Ісус прийшов у дім Петра, то побачив тещу його, що лежала в гарячці,

15. І торкнувся руки її, і недуга залишила її; і вона підвелася і служила їм.

16. А коли настав вечір, до Нього привели багато біснуватих, і Він повиганяв духів словом і уздоровив усіх недужих,

17. Щоб справдилося сказане через пророка Ісаю, котрий каже: Він узяв на Себе наші немочі і поніс хвороби.

18. А коли Ісус побачив довкола Себе забагато народу, звелів (учням) відпливти на другий берег.

19. Тоді один книжник підійшов і сказав Йому: Учителю! Я піду за Тобою, куди б Ти не йшов.

20. І сказав йому Ісус: Лисиці мають нори і птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де й голови прихилити.

21. А інший з учнів Його сказав Йому: Господе! Дозволь мені передніше піти й поховати батька мого.

22. Але Ісус сказав йому: Йди за Мною і лиши мертвим ховати своїх померлих.

23. І, коли зайшов Він у човен, слідом за Ним ступили й учні Його.

24. І ось, здійнялася велика буря на морі, аж так, що човен заливали хвилі, а Він спав.

25. Тоді учні Його підійшли до Нього, і розбудили Його; сказали: Господе! Врятуй нас: гинемо!

26. І сказав їм: Чому ви [такі] боягузливі, маловіри? Відтак підвівся і заборонив вітрам і морю, і вчинився великий спокій.

27. А люди дивувалися й казали: Хто це, що й вітри і море підкоряються Йому?

28. І коли Він приплив до другого берега в країну Гадаринську, зустріли Його двоє біснуватих, що вийшли з могильних печер, вельми навіжені, аж так, що ніхто не насмілювався проходити тією дорогою.

29. І ось, вони закричали: Що Тобі, Ісусе, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди дочасно мучити нас.

30. А віддалік од них паслося велике стадо свиней.

31. І демони просили Його: Якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.

32. І він сказав їм: Ідіть. І вони вийшли й подалися в стадо свиней. І ось, усе стадо свиней кинулося з крутопаду в море, і загинуло у воді.

33. А пастухи побігли до міста, і там оповіли, про все, що сталося з біснуватими.

34. І ось, ціле місто вийшло назустріч Ісусові і, коли побачило Його, просили, щоб Він відійшов од їхнього краю.

Матвія 9

1. Тоді Він зайшов у човен, переплив [назад] і прибув до Свого міста.

2. І ось, принесли до Нього недужого, що лежав на ношах. Ісус побачив їхню віру, а тому сказав розслабленому: Збадьорся, сину! Прощаються тобі гріхи твої.

3. При цьому деякі із книжників сказали самі в собі: Він ганьбить Бога.

4. Ісус знав їхні думки, а тому сказав: Чого дозволяєте бути недобрим замірам у ваших серцях?

5. Бо що легше сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Підведися і ходи?

6. Проте, аби ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – а тоді сказав недужому: Підведися, візьми постіль твою й йди в оселю твою.

7. І він підвівся, [узяв постіль свою] і пішов до оселі своєї.

8. А народ, який все це бачив, вельми дивувався і прославляв Бога, Котрий дав таку владу людям.

9. Коли Ісус йшов звідти, то побачив чоловіка, що сидів біля митниці, на ймення Матвій, і сказав йому: Іди за Мною. І він підвівся і рушив за Ним.

10. І коли Ісус був при столі в його домі, багато митників і грішників прийшли і присіли біля Нього та учнів Його.

11. Коли побачили це фарисеї, то сказали Його учням: Нащо Учитель ваш їсть і п‘є з митниками і з грішниками?

12. А Ісус, коли почув це, сказав їм: Не здорові мають потребу на лікаря, але недужі;

13. Підіть, навчіться, що означає: Милости хочу, а не пожертви. Бо Я прийшов покликати не праведників, але грішників до каяття.

14. Тоді приходять до Нього учні Іванові і кажуть: Чому ми і фарисеї постимося багато, а Твої учні не постяться?

15. І сказав їм Ісус: Чи можуть журитися сини оселі шлюбної, доки з ними наречений? Але надійдуть дні, коли відбереться у них наречений, і тоді будуть поститися.

16. І ніхто до одежі старої не пришиває латки з нової тканини; бо вона збіжиться на старому і діра стане ще більшою.

17. Не вливають також вина молодого до старих бурдюків; інакше бурдюки порвуться, і вино витече, і бурдюки пропадуть; але вино молоде вливають до нових бурдюків, і збережеться те і те.

18. Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього один із старшин, вклонився Йому і сказав: Донька моя щойно померла; але прийди, поклади на неї руку Твою, і вона буде живою.

19. І підвівся Ісус, і пішов за ним, і учні Його.

20. І ось, жінка, яка дванадцять літ страждала від кровотечі, наблизилася ззаду і торкнулася до поли одягу Його;

21. Бо вона казала сама в собі: Якщо лише торкнуся до одежі Його, видужаю.

22. А Ісус обернувся, побачив її і сказав: Збадьорся, доню! Віра твоя врятувала тебе. І жінка від тієї хвилини уздоровилася.

23. І коли прийшов Ісус до оселі старшини і побачив там сопілкарів і народ, що вчинив гамір,

24. То сказав їм: Пропустіть! Бо не вмерла дівчина, але спить. І насміхалися з Нього.

25. А коли народ випровадили, Він зайшов, узяв її за руку, і дівчина підвелася.

26. І полинула звістка про це по всій землі тій.

27. І коли Ісус повертався звідти, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: Помилуй нас, Ісусе, сину Давидів!

28. А коли Він прийшов до оселі, сліпі наблизилися до Нього: І казав їм Ісус: Чи віруєте, що Я можу те вчинити? Вони сказали Йому: Так, Господе!

29. Тоді Він торкнувся їхніх очей і сказав: На віру вашу хай буде вам.

30. І прозріли очі їхні. А Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не дізнався.

31. Але вони, як тільки вийшли, розголосили про Нього новину по всій землі тій.