Євангелія від Матвія 4 страница

39. Бо повідую вам: Не побачите Мене віднині, аж доки не скажете: Благословенний Той, що приходить в ім‘я Господнє!

Матвія 24

1. Ісус вийшов і рушив од храму. І наблизилися учні Його, аби показати Йому споруду храму.

2. А Ісус сказав їм: Чи бачите все оце? Істину кажу вам: Не залишиться тут каменя на камені; все буде зруйноване!

3. А коли сидів Він на горі Олив, то наблизилися до Нього учні самотою і запитали: Скажи нам, коли це станеться? І яка ознака Твого пришестя й кінця віку?

4. Ісус сказав їм у відповідь: Пильнуйте, щоб хтось не принадив вас;

5. Бо чимало прийде (людей) під йменням Моїм і будуть запевняти: я – Христос, і багатьох зведуть.

6. Також почуєте про війни і про військові чутки. Глядіть, не жахайтеся; бо має все це статися. Але й це ще не кінець.

7. Бо повстане народ на народ і царство на царство, і буде голод, і моровиця, і землетруси по краях;

8. Але все це лише початок пошестей.

9. Тоді будуть віддавати вас на страждання і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи за ймення Моє.

10. І тоді спокусяться вельми багато і один одного будуть зраджувати і зненавидять один одного;

11. І багато лжепророків постане і зваблять багатьох;

12. І через безмір злочинів у багатьох охолоне любов;

13. А той, хто витерпить до кінця, – врятується.

14. І буде проповідувана ця Євангелія Царства по всій землі, на свідчення народам усім; і тоді прийде кінець.

15. Отож, коли побачите мерзоту спустошення, що про неї вістив пророк Даниїл, котра стоятиме на святому місці, – той, що читає, нехай розуміє, –

16. Тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають в гори;

17. І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з оселі своєї;

18. І хто в полі, той нехай не повертається назад забрати одежу свою.

19. А горе вагітним і тим, що годують персами за тих днів!

20. Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимі, або ж у суботу;

21. Бо тоді буде велика скорбота, котрої не бувало від початку світу й донині, і не буде.

22. І якби не скоротилися ті дні, то не врятувалася б жодна плоть; але заради вибраних, скоротяться ті дні.

23. Тоді, якщо хтось скаже вам: ось, тут Христос, або там, – не вірте.

24. Бо постануть лжехристи і лжепророки і відкриють великі знамення і дива, щоб звести, якщо це можливо, навіть вибраних.

25. Ось, Я наперед сказав вам.

26. Отож, якщо скажуть вам: Ось, [Він] у пустелі, – не виходьте; [Він] в утаємничених кімнатах – не вірте;

27. Бо, як блискавка вихоплюється від сходу і видно її навіть до заходу, отак буде пришестя Сина Людського;

28. Бо де буде труп, там зберуться орли.

29. І раптом, після скорботи днів тих, сонце затьмариться, і місяць не дасть свого світла; і зорі впадуть з неба, і сили небесні захитаються.

30. Тоді з‘явиться ознака Сина Людського на небі; і тоді заплачуть усі племена земні і побачать Сина Людського, що йде на хмарах небесних із силою та славою великою;

31. І пошле Ангелів Своїх з рогом грімкоголосим, і зберуть вибраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до краю їхнього.

32. Від смоковниці візьміть подобу: коли гілки її стають уже м‘якими і випускають листя, то знаєте, що близенько літо;

33. Так, коли ви побачите усе це, знайте, що близенько, за дверима.

34. Істину кажу вам: Не перейде рід оцей, як усе це станеться.

35. Небо і земля минуться, але слово Моє не минеться.

36. А про день той і про час ніхто не відає, ні Ангели небесні, а лише Батько Мій один.

37. Але як було за днів Ноя, так буде, коли прийде Син Людський.

38. Бо, як за днів перед потопом їли, пили, одружувалися і виходили заміж аж до того дня, як зайшов Ной до ковчега,

39. І не задумувалися, аж доки не прийшов потоп і не винищив всіх, – отак станеться й пришестя Сина Людського;

40. Тоді будуть двоє на полі: один візьметься, а другий залишиться.

41. Двоє будуть молоти на жорнах: одна візьметься, а друга залишиться.

42. Отож, пильнуйте, тому що не відаєте, котрого часу Господь ваш прийде.

43. Але це ви знаєте, що, якби відав хазяїн дому, в яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати власний дім.

44. Тому й ви будьте готові, бо, о котрій годині не сподіваєтеся, прийде Син Людський.

45. То хто є вірний і урівноважений служник, котрого володар його поставив над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно?

46. Щасливий той служник, котрого володар його, як прийде, то знайде таким, що вчиняє саме так.

47. Істину кажу вам, що над усім маєтком своїм поставить його.

48. А якщо недобрий служник той, будучи злим, скаже в серці своєму: Не скоро прийде володар мій,

49. І почне бити товаришів своїх і їсти та пити з п‘яницями, –

50. То прийде володар служника того, за дня, котрого він не чекає, і в годину, котрої не відає;

51. І розітне його, і визначить однакову долю йому з лицемірами, – буде плач там і скрегіт зубів.

Матвія 25

1. Тоді схоже буде Царство Небесне на десятьох дів, котрі взяли світильники свої і вийшли назустріч нареченому;

2. Із них п‘ятеро було мудрих і п‘ятеро нерозумних.

3. Нерозумні взяли світильники свої, але не взяли з собою олії.

4. А мудрі разом із світильниками своїми взяли олії в посудинах своїх;

5. І коли наречений забарився, то задрімали всі, а тоді заснули.

6. Але вночі пролунав крик: Ось, наречений іде, виходьте назустріч йому.

7. Тоді підвелися всі діви ті і приготували свої світильники.

8. А нерозумні сказали мудрим: Дайте нам вашої олії, тому що світильники наші гаснуть.

9. А мудрі відповідали: Щоб не сталося і в нас нестачі, а також у вас, підіть краще до тих, що продають, і купіть собі.

10. Та коли пішли вони купляти, прийшов наречений, і обачні увійшли з ним на шлюбний бенкет, і двері зачинилися.

11. Потому приходять також інші діви і кажуть: Господе! Господе! – відчини нам.

12. А Він сказав їм у відповідь: Істину повідую вам: Не знаю вас.

13. Тож пильнуйте, бо не відаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!

14. Бо [Він учинить], мов чоловік, який рушав до чужої країни, прикликав служників своїх і доручив їм маєток свій:

15. І одному дав він п‘ять талантів, другому два, а тому одного, – кожному за спромогою його; і відразу рушив.

16. Той, що дістав п‘ять талантів, пішов і використав їх на справу і надбав ще п‘ять талантів.

17. Так само учинив і той, що дістав два таланти, – він також надбав ще два.

18. А той, що одержав одного таланта, пішов і закопав [його] в землю і утаємничив срібло господаря свого.

19. По тривалім часі, повертається господар тих служників і вимагає в них звіту.

20. Підійшов той, що одержав п‘ять талантів і приніс надбані п‘ять талантів і сказав: Мій пане! П‘ять талантів дав ти мені, інших п‘ять талантів я надбав за них.

21. Господар його сказав йому: Гаразд, старанний і вірний слуго! У малому ти був вірний, над багатьма настановлю тебе; увійди в радість господаря твого.

22. Підійшов також і той, що одержав два таланти, і сказав: Мій пане! Два таланти дав ти мені; ось інших два таланти я надбав за них.

23. Господар його сказав йому: Гаразд, старанний і вірний слуго! У малому ти був вірний, над багатьма тебе настановлю; увійди в радість господаря твого.

24. Підійшов і той, що дістав одного таланта, і сказав: Мій пане! Я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;

25. То я мав острах, пішов і утаємничив твого таланта в землі; і ось тобі твоє.

26. А господар його сказав йому у відповідь: Лукавий слуго і ледачий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав.

27. Тому мусив ти віддати срібло купцям, і я, повернувшися, одержав би моє з набутком;

28. Отож, візьміть у нього таланта і дайте тому, що має десять талантів,

29. Бо всілякому, що має, додасться і примножиться, а в того, що не має, відбереться й те, що має.

30. А невдатного служника викиньте в пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів. Він сказав це, і проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує.

31. А коли прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,

32. І зберуться перед Ним усі народи; і відлучить одних від других, як пастир (пастух) відлучає овечок від козлів;

33. І поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч.

34. Тоді скаже Цар тим, котрі праворуч біля Нього: Прийдіть, благословенні Батька Мого, успадковуйте Царство, приготовлене вам від утворення світу.

35. Бо Я був голодний, – і ви дали Мені їсти; був спраглий, – і ви напоїли Мене; був мандрівником, – і ви прийняли Мене;

36. Був голий, – і ви одягнули Мене; був недужий, і ви навідалися до Мене, у в‘язниці був, і ви прийшли до Мене.

37. Тоді праведники скажуть Йому у відповідь: Господе! Коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували? Або спраглим, – і напоїли?

38. Коли ми бачили Тебе мандрівником і прийняли? Або оголеним, і одягнули?

39. Коли ми бачили Тебе хворим, або у в‘язниці, і прийшли до Тебе?

40. І Цар скаже їм у відповідь: Істину повідую вам: Оскільки ви вчинили це одному з оцих братів Моїх менших, то вчинили Мені.

41. Тоді скаже тим, котрі ліворуч від Нього: Геть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його;

42. Бо Я був голодний, і ви не дали Мені їсти; спраглий був, – і ви не напоїли Мене;

43. Був мандрівником, і не прийняли Мене; був голим, і не одягли Мене; хворий і у в‘язниці, і не відвідали Мене.

44. Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господе! Коли ми бачили Тебе голодним, чи спраглим, чи мандрівником, чи голим, чи хворим, або у в‘язниці, і не прислужилися Тобі?

45. Тоді скажу їм у відповідь: Істину повідую вам: Оскільки ви не вчинили цього одному з оцих малих, то не вчинили Мені.

46. І підуть вони на страждання вічні, а праведники в життя вічне.

Матвія 26

1. Коли Ісус скінчив усі слова оці, то сказав учням Своїм:

2. Ви знаєте, що за два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп‘яття.

3. Тоді зібралися першосвященики і книжники і старшини народу на подвір‘я першосвященика, на ім‘я Кайяфа.

4. І ухвалили на раді взяти Ісуса підступом і вбити.

5. Але казали: Лише не на свято, щоб не зчинилося обурення в народі.

6. А коли Ісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,

7. Підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною вельми коштовного мира і вилила Йому на голову.

8. Учні Його побачили це і обурилися, і казали: Нащо подібне марнотратство?

9. Бо можна було б продати це миро за велику ціну і дати бідним.

10. Але Ісус зрозумів їхнє замішання, і сказав їм: Нащо вчиняєте прикрість жінці? Вона добру справу вчинила для Мене;

11. Тому що вбогих завжди маєте поруч, а Мене не завжди маєте;

12. Коли жінка вилила миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.

13. Істину повідую вам: Де тільки буде проповідуватися Євангелія ця по всьому світі, оповідатиметься й про те, що вона вчинила – на спомин про неї.

14. Тоді один із дванадцяти, що звався Юда Іскаріотський, пішов до першосвящеників,

15. І сказав: Що ви мені дасте, – і я видам Його вам? Вони запропонували йому тридцять срібняків;

16. І звідтоді він шукав нагоди зрадити Його.

17. А першого дня опрісноків наблизилися учні до Ісуса і сказали Йому: Де звелиш нам приготувати пасху Тобі?

18. Він сказав: Підіть до міста, до такого-от чоловіка і скажіть йому: Учитель мовить: Час Мій близько, у тебе звершу пасху з учнями Моїми.

19. Учні вчинили, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.

20. А коли настав вечір, Він приліг з дванадцятьма учнями;

21. І, коли вони їли її, сказав: Правду вам кажу, що один із вас зрадить Мене.

22. Вони вельми засмутилися і почали казати Йому, кожний осібно: Чи не я, Господе?!

23. Але Він сказав у відповідь: Той, що опустить зі Мною руку в таріль, цей зрадить Мене;

24. А втім, Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, що ним Син Людський зраджується: краще було б цьому чоловікові не народжуватися.

25. При цьому Юда, що зраджував Його, сказав: Чи не я, Равві? [Ісус] говорить йому: Ти сказав.

26. І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав; і давав учням, кажучи: Прийміть, їжте: це – тіло Моє.

27. А тоді взяв чашу, подякував Батькові, подав їм і сказав: Пийте з неї всі;

28. Бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.

29. Повідую вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного аж до того дня, коли буду пити з вами нове [вино] у Царстві Батька Мого.

30. І вони, проспівавши псалма, пішли на гору Олив,

31. Тоді сказав їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся цієї ночі, – бо написано: Уражу пастиря, – і порозбігаються вівці отари;

32. А по воскресінні Моєму зустріну вас у Галілеї.

33. Петро сказав Йому у відповідь: Якщо навіть усі спокусяться через Тебе, я ніколи не спокушуся.

34. Ісус сказав йому: Правду кажу тобі, що цієї ночі, перш ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене.

35. Каже йому Петро: А хоч би належало мені померти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне казали всі інші учні.

36. Відтак приходить з ними Ісус на місцину, що називається Гетсиманія, і говорить учням: Посидьте тут, доки Я піду, помолюся там.

37. І, взявши з Собою Петра і обидвох братів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.

38. Тоді сказав їм Ісус: Душа Моя тужить смертельно; побудьте тут і попильнуйте зі Мною.

39. І, пройшовши трохи далі, упав ницьма обличчям Своїм, молився і казав: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обмине Мене чаша оця; а втім, не як Я хочу, але як Ти.

40. І повернувся до учнів, й знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: Чи й справді не могли ви одну годину помолитися зі Мною?

41. Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бадьорий, а плоть немічна.

42. І знову, як відійшов удруге, молився, кажучи: Батьку Мій! Якщо не може ця чаша обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.

43. І знову повернувся до учнів і знайшов їх сплячими, бо очі в них обважніли.

44. Він знову залишив їх, відійшов і помолився втретє, виповівши ті самі слова.

45. Тоді прийшов до учнів Своїх і сказав їм: А ви все ще спите? Ось наблизилася година, і Сина Людського віддадуть до рук грішників;

46. Підводьтеся, підемо: Ось, наблизився той, що зрадив Мене.

47. І коли Він ще говорив, аж ось, Юда, один із дванадцятьох, прийшов, і з ним безліч народу з мечами й кілками, від першосвящеників і старшин народних.

48. А той, що зрадив Його, подав їм знак і сказав: Кого я поцілую, Той і є, візьміть Його.

49. І тієї ж хвилі підійшов до Ісуса й сказав: Радій, мій Учителю! І поцілував Його.

50. А Ісус сказав йому: Друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли й поклали руки на Ісуса – взяли Його.

51. І ось, один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, витягнув меча свого і вдарив служника першосвященика – відтяв йому вухо.

52. Тоді сказав йому Ісус: Поверни меча твого на його місце, бо всі, що взяли меча, від меча загинуть.

53. Чи гадаєш собі, що Я не можу зараз ублагати Батька Мого, і Він пришле Мені більше, ніж дванадцять легіонів Ангелів?

54. А яким чином справдиться Письмо, що так має статися?

55. Тієї хвилини Ісус сказав народові: Немов на розбійника вийшли ви з мечами й кілками взяти Мене; щодня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.

56. Це все сталося, щоб справдилися писання пророків. Тоді всі учні покинули Його і повтікали.

57. А ті, що взяли Ісуса, повели Його до Кайяфи, першосвященика, куди зібралися книжники і старшини.

58. А Петро йшов за Ним здалеку, до подвір‘я першосвященика; а коли зайшов у двір, то сів із служниками, аби побачити кінець.

59. Першосвященики і старшини і увесь синедріон шукали лжесвідчення супроти Ісуса, щоб зрокувати Його на смерть.

60. І не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але нарешті прийшли два лжесвідки.

61. І сказали: Він казав: Можу зруйнувати храм Божий і за три дні спорудити його.

62. І підвівся першосвященик і сказав Йому: [Чому] нічого не відповідаєш? Що вони супроти Тебе свідчать?

63. Ісус мовчав. І першосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе живим Богом, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?

64. Ісус сказав йому: Ти сказав; навіть повідую вам: віднині бачитимете Сина Людського, що сидить праворуч сили і прийде на хмарах небесних.

65. Тоді першосвященик роздер одежу свою і сказав: Він Бога зневажив! Для чого нам іще свідків? Ось, щойно ви чули зневагу до Нього!

66. Як вам здається? А вони сказали у відповідь: Завинив до смерти.

67. Тоді плювали Йому в обличчя і били Його по щоках, а інші киями били.

68. І казали: Назви нам, Христосе, хто вдарив Тебе?

69. А Петро сидів поза двором. І підійшла до нього одна служниця і сказала: Ти також був з Ісусом галілеянином.

70. Але він зрікся перед усіма, сказавши: Не відаю, що ти кажеш?

71. А коли Він виходив за браму, побачила його інша і сказала тим, що були там: І цей був з Ісусом із Назарету.

72. І він знову зрікся присягою, що не знає Цього Чоловіка.

73. Згодом підійшли, що стояли там, і сказали Петрові: А ти насправді з них, бо навіть мова твоя викриває тебе.

74. Тоді він почав присягатися і божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.

75. І пригадав Петро слово, яке сказав йому Ісус: Передніше, аніж проспіває півень, тричі зречешся Мене. І вийшов геть, і плакав гірко.

Матвія 27

1. Коли ж настав ранок, усі першосвященики і старшини народу вчинили раду про Ісуса, – щоб зрокувати Його на смерть.

2. Вони зв‘язали Його і одвели й віддали Його в руки Понтія Пилата, намісника.

3. Тоді Юда, що зрадив Його, побачив, що Його засуджено, розкаявся і повернув тридцять срібняків першосвященикам і старшинам,

4. Кажучи: Згрішив я, зрадивши Кров безвинну. А вони сказали йому: А нам що до того? Зважай сам.

5. Він кинув срібняки у храмі і вийшов, рушив геть і повісився.

6. А першосвященики взяли ті срібняки і сказали: Це не за законом – покласти їх до скарбниці церковної, бо це – ціна крови.

7. Відтак порадилися на зібранні і купили за них (за срібняки) землю гончарову – для похорону мандрівників.

8. А тому й називається земля ця “землею крови” аж донині.

9. Тоді справдилося сказане через пророка Єремію, котрий сказав: І взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля.

10. І віддали їх за поле гончарове, як сказав мені Господь.

11. А Ісуса поставили перед намісником; і запитав Його намісник: Ти цар Юдейський? Ісус сказав йому: Ти мовиш.

12. І коли звинувачували Його першосвященики та старшини, Він нічого не відповідав.

13. Тоді сказав Йому Пилат: Чи не чуєш, скільки свідкують супроти тебе?

14. І не відповідав йому жодним словом аж так, що намісник вельми дивувався.

15. А на свято [Пасхи] намісник мав звичай відпускати народові одного в‘язня, котрого самі бажали.

16. Тоді був у них відомий в‘язень, що звався Варавва.

17. Отож, коли зібралися вони, то сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Ісуса, що називається Христом?

18. Бо знав, що видали Його через заздрість.

19. А тим часом, як сидів він (Пилат) на сидінні судді, дружина його послала йому сказати: Не чини анічого Праведникові Тому, бо я нині уві сні багато постраждала за Нього.

20. Але першосвященики і старшини (народу), підмовляли народ просити Варавву, а Ісусові заподіяти смерть.

21. Тоді намісник запитав їх: Кого з оцих двох бажаєте, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.

22. Пилат сказав їм: То що я маю вчинити з Ісусом, що називається Христос? Сказали йому: Нехай буде розп‘ятий!

23. Намісник сказав: Яке ж Він зло учинив? Але вони ще запекліше кричали: Нехай буде розп‘ятий!

24. Пилат зрозумів, що нічого не може сподіяти, бо замішання наростає, взяв води і обмив руки перед народом, і сказав: Я не маю провини в крові Праведника Цього; зважуйте ви.

25. І відповідав увесь народ, і сказав: Кров Його на нас і на дітях наших.

26. Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, катуючи, віддав на розп‘яття.

27. Тоді вояки намісника взяли Ісуса до преторії, і зібрали на нього увесь полк.

28. І, роздягнувши Його, одягли на Нього багряницю;

29. Тоді сплели вінця із терня, й поклали Йому на голову, у праву руку дали Йому тростину; відтак ставали перед Ним на коліна і насміхалися над Ним, кажучи: Радій, Царю Юдейський!

30. І плювали на Нього і, взявши тростину, били Його по голові.

31. І коли позбиткувалися над Ним, скинули з Нього багряницю і одягли Його в одежу Його та й повели на розп‘яття.

32. Коли виходили, вони зустріли одного кирінейця, на ім‘я Симон, і наказали нести хреста Його.

33. І коли прийшли на місцину, що звалася Голгофа, що означає: Череп-місце,

34. Дали Йому випити оцту, змішаного з жовчю; і Він, покуштувавши, не хотів пити.

35. А ті, що розп‘яли Його, розподіляли одежу Його, кинувши жереба;

36. Тоді посідали стерегти Його там.

37. А над головою у Нього вчинили напис, котрий засвідчував Його провину: Це - ІСУС, ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ.

38. Тоді ж розп‘яті були з Ним і двоє розбійників: один по праву руку, а другий – по ліву.

39. А перехожі лихословили Його, киваючи головами своїми,

40. І гомоніли: Ти, що руйнуєш храма і за три дні споруджуєш! Врятуй Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.

41. Так само й першосвященики з книжниками, із старшинами та фарисеями, насміхалися, казали:

42. Інших рятував, а Себе Самого не може врятувати! Якщо він Цар Ізраїльський, нехай зараз же зійде з хреста, і увіруємо в Нього;

43. Покладався на Бога: нехай тепер визволить Його, якщо Він угодний Йому. Бо ж Він сказав: Я Син Божий.

44. Також і розбійники, розп‘яті з ним, обмовляли Його.

45. А від години шостої пітьма була по всій землі аж до години дев‘ятої.

46. А близько дев‘ятої години закричав Ісус дужим голосом: Елі, Елі! Лама савахтані? Себто: Боже Мій, Боже Мій! Нащо Ти Мене покинув?

47. А деякі, що стояли там, зачувши це, казали: Іллю кличе Він.

48. І зараз же побіг один із них, взяв губку, намочив в оцті, настромив на тростину і дав йому пити.

49. А інші казали: Стривай; подивимося, чи прийде Ілля рятувати Його.

50. А Ісус, знову скрикнувши дужим голосом, – духа випустив.

51. І ось, завіса у храмі роздерлася надвоє, – зверху донизу, і земля затряслася, і скелі розкололися;

52. І гроби повідкривалися, і багато тіл спочилих святих воскресли;

53. Вони вийшли з гробів по воскресінні Його, й пішли до святого міста, і з‘явилися багатьом.

54. А сотник і ті, котрі з ним стерегли Ісуса, бачачи землетрус, і все, що відбувалося, злякалися вельми і казали: Це правда, що Він був Син Божий.

55. Там було багато жінок, які дивилися здалеку; вони йшли слідом за Ісусом із Галілеї, служили Йому.

56. Поміж ними була Марія Магдалина і Марія, матір Якова та Йосипа, і матір синів Зеведеєвих.

57. А коли настав вечір, то прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім‘я Йосип, котрий також навчався в Ісуса;

58. Він прийшов до Пилата і попросив Тіло Ісусове. Тоді Пилат наказав віддати Тіло.

59. Йосип узяв Тіло, обгорнув Його плащаницею чистою

60. І поклав Його у новому своєму гробі, котрого витесав у скелі, а тоді привалив великого каменя до входу в гріб, і відійшов.

61. А була там також Марія Магдалина та друга Марія, котрі сиділи навпроти гробу.

62. Другого дня, котрий настає за п‘ятницею, зібралися першосвященики і фарисеї до Пилата.

63. І казали: Володарю! Ми пригадали, що облудник Той, ще як був живий, сказав: По трьох днях воскресну;

64. Тож накажи охороняти гріб до третього дня, щоб учні Його, прийшовши уночі, не вкрали Його і не сказали народові: Воскрес із мертвих; і буде остання омана гірша від першої.

65. Пилат сказав їм: Маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.

66. Вони пішли і виставили біля гробу сторожу і приклали до каменя печатку.

Матвія 28

1. Як минула субота, на світанку першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина та інша Марія навідатися до гробу.

2. Аж ось, учинився великий землетрус; бо Ангел Господній, що зійшов з небес, наблизився й відвалив камінь від входу до гробу і присів на ньому;

3. Вигляд у нього був, наче блискавиця, і одежа його біла, як сніг.

4. Злякавшись його, ті, що стерегли (гріб), затремтіли і стали, як мертві.

5. Тим часом Ангел звернувся до жінок і сказав: Не бійтеся, бо відаю, що ви шукаєте Ісуса розп‘ятого;

6. Його тут немає. Він воскрес, як сказав. Підіть, подивіться на місце, де лежав Господь.

7. І рушайте швидше, повідайте учням Його, що Він воскрес із мертвих і зустріне вас у Галілеї. Там Його побачите. Ось, я сказав вам.

8. Вони вийшли з гробу квапливо зі страхом і радістю великою побігли звістити учням Його.

9. А коли вони йшли звістити учням Його, аж ось, Ісус зустрів їх і сказав: Радійте! І вони, наблизившися, кинулися Йому в ноги, і вклонилися Йому.

10. Тоді сказав їм Ісус: Не бійтеся; підіть, сповістіть братам Моїм, щоби простували до Галілеї, і там вони побачать Мене.

11. І коли вони йшли, то деякі із сторожі, повернувшися до міста, повідали першосвященикам про все, що сталося.

12. І ці, зібравшися із старшинами, радилися, й доволі грошей дали воякам.

13. І сказали: Скажіть, що учні Його прийшли вночі і вкрали Його, коли ми спали;

14. І якщо чутки про те дійдуть до намісника, ми переконаємо його і від неприємностей вас захистимо.

15. Вони взяли гроші і вчинили, як були навчені. І пролинуло слово це поміж юдеями до сього дня.

16. А одинадцятеро учнів пішли до Галілеї, на гору, куди звелів їм Ісус,

17. І коли побачили Його, то вклонилися Йому; а деякі засумнівалися,

18. І наблизився Ісус, і сказав їм: Дано Мені всіляку владу на небі і на землі;

19. Отож, ідіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім‘я Вітця, і Сина, і Святого Духа,

20. Навчаючи їх виконувати все, що Я заповідав вам; і ось, Я з вами у всі дні, навіть до кінця світу. Амінь.